Лекція 3. Інформація: поняття, види та характерні ознаки

План

1. Поняття та характерні ознаки інформації

2. Різновиди інформації.

1. І нформація (від латинського informatio - роз’яснення), з самого початку означала відомості, передані людьми усним, письмовим або іншим способом (за допомогою умовних сигналів, технічних засобів, і т.д.)

Семантичний аналіз терміну «інформація» у різних галузях наукових знань дозволяє зрозуміти, що воно є базовим, а похідними є такі поняття як:

· види інформації;

· інформаційне забезпечення;

· інформаційна система;

· інформаційна управлінська система;

· зміст інформації;

· джерела інформації;

· інформаційні процеси та ін.

Зараз же варто окремо зупинитися на інформаційній потребі, яка виникає, коли мета,що постає перед користувачем упроцесі його професійної діяльності або у його соціально-побутовійпрактиці, не може бути досягнутабез залучення нової інформації

Сутнісні особливості інформаційних потреб:

· представляють собою потреби у знаннях, яке одержує індивід шляхом звертання до наявної інформації;

· невизначеність інформаційних потреб, зумовлена необхідністю вирішення фахівцями нових нестандартних завдань, отже складністю формулювання напрями пошуку інформації, якої не вистачає;

· суб’єктивність оцінювання користувачами якості інформаційних продуктів та послуг.

Інформаційний запит  ж це записаний природною мовоютекст, який виражає певну інформаційну потребу

 До якісних характеристик інформації належать

Достовірність інформації - властивість відображати реально існуючі об’єкти з необхідною точністю;

Релевантність інформації - ступінь відповідності документа запиту користувача; розрізняють змістову і формальну релевантність;

Пертинентність - відповідність одержаної інформації інформаційній потребі користувачів;

Адекватність (об’єктивність) інформації - певний рівень відповідності створюваного за допомогою одержаної інформації образа реальному об’єкту, процесу, явищу.

Кількісні характеристики:

Достатність (повнота) інформації - вміст мінімального, але достатнього для прийняття правильного рішення набору показників;

Точність інформації - ступінь близькості одержуваної інформації реальному стану об’єкта, процесу, явища.

Ціннісні характеристики:

Своєчасність інформаці ї - надходження інформації не пізніше зазначеного моменту часу, узгодженого з часом вирішення поставленого завдання;

Актуальність інформації - ступінь збереження цінності інформації у момент її використання.

Причини, за якими релевантна видача оцінюється користувачем негативно, тобто не вважається ним пертинентною:

· надання користувачу вже відомих йому з інших джерел або попереднього досвіду повідомлень;

· не авторитетність, непереконливість інформації для користувача

· неспівпадання характеру наданих відомостей і ступеню їх докладності „системі очікування” користувача;

· невідповідність рівня складності повідомлення і підготовленості користувача, його компетентності.

У процесах інформаційного обміну часто виникають ситуації, у яких цінність інформації, яка сприймається її одержувачем, залежить від того, наскільки він підготовлений до її сприйняття.

Достовірність окремо взятого факту або судження ще не гарантує об’єктивності інформації, хоча без такої достовірності говорити про об’єктивність не доводиться.

2. Інформацію можна класифікувати наступним чином:

· за формою руху матерії – біологічна (енергетична, електрохімічна, генетична) і власне соціальна;

· за способом передачі – вербальна, невербальна;

· за призначенням – особиста, масова, довідкова, ділова (службова), офіційна / неофіційна;

· за якістю – цінна (достовірна, корисна, важлива, повна), оперативна, актуальна, логічна, конкретна, однозначна;

· за впливом на органи чуття – зорова, слухова, смакова, інтуїтивна;

· за сферами суспільного життя – економічна, політична, правова, культурна, філософська, соціологічна, історична, психологічна, військова;

· за формою передачі – усна, письмова (рукописна, друкована), текстова, графічна, звукова, символічна, кодована (машинна);

· за функціями управління – статистична, звітна, аналітична, контрольна, нормативна, планова, підсумкова;

· за ступенем доступності – відкрита та конфіденційна (для службового користування, секретна, цілком секретна);

· за рівнем обробки  - первинна (отримана за фактом події) та вторинна (після обробки первинної);

· за метричними властивостями – параметрична (результати вимірювань), топологічна (карти, малюнки, схеми), абстрактна (формули, символи, поняття, образи).

Різновидом соціальної інформації є масова інформація, яка є універсальною за змістом і використовується великими спільнота людей як на етапі її виробництва, так і на етапі поширення та споживання.

На відміну від них  спеціалізована інформація має конкретного адресата.

Для успішного використання інформації в різних галузях знань слід проводити дослідження проблем неоднакового сприйняття інформації інерції масової свідомості тощо.

Лекція 4. Поняття, різновиди та джерела аналітичної інформації

План

1. Поняття та різновиди аналітичної інформації. 

2.  Поняття та класифікація джерел інформації.

3. Характеристика окремих типів та видів джерел аналітичної інформації.

1. В умовах появи нових ризиків, що пов’язані з швидкими змінами зовнішнього середовища (економічної, політичної ситуації), значно підвищується роль політичної аналітики, основними рисами якої стають гнучкість управління, швидкість реакції на зовнішні чинники.

Нова епоха повинна принести розуміння ключової ролі політичної аналітики, тобто функції забезпечення актуальною, спеціально орієнтованою на прийняття рішень інформацією.

Кінцевий продукт аналітики має являти собою добре організований процес, що включає аналіз вимог замовника, комплекс організаційних та установчих заходів. При цьому слід відрізняти терміни „дані” та „інформація”.

Дані - це необроблені друковані видання, зображення або вербальні сигнали тощо.

Інформація - це дані, які були об’єднані та оброблені для того, щоб видати кінцевий продукт аналітики.

Факт сам по собі, як такий, не містить майже ніякої інформації, якщо його не розглянути разом з іншими і не акцентувати увагу на його значенні серед інших фактів, і тільки з’єднавши їх разом можна отримати чітку картину того, що відбувається.

Таким чином, можемо визначити аналітичну інформацію як осмислені відомості, отримані з оцінених, витлумачених і співвіднесених фактів, викладених таких чином, що чітко видно їхнє значення для вирішення конкретної поточної задачі аналітики.

Під аналітичною інформацією розуміють відомості, отримані для вироблення та здійснення власної політики по відношенню до країни, про політичні сили в іноземних державах та в середині країни, про різноманітні сфери її життя, загальний потенціал, обороноздатність, зовнішню та внутрішню політику.

При цьому під первинною аналітичною інформацією розуміють відомості про якість окремих предметів, їхню кількість, розміщення, окремі події та дії їх учасників; під вивідною аналітичною інформацією – відомості, отримані на другому етапі аналітично-інформаційної діяльності щляхом опрацювання, аналізу й узагальнення первинних аналітичних даних. Ця інформація може бути отримана як із закритих джерел (конфіденційних оцінок, особистих знайомств) так і із відкритих джерел.

 

2. Основу інформаційно-аналітичної діяльності становлять джерела інформації.

Джерела інформації – це передбачені, або встановлені законом, документи, інші носії, що зберігають повідомлення засобів масової комунікації, фундаментальну інформацію або публічні виступи.

Серед характеристик джерел інформації найважливішими є такі: статус, кваліфікація, довіра до джерела, цінність і вага інформації.

Усі джерела інформації поділяються на три типи: відкриті, закриті і конфіденційні.

Є також поділ на особистісні і опосередковані джерела.

Окрім джерел інформації існують і джерела дезінформації. Ними можуть виступати: спеціалізовані відомства; опосередковані джерела, які видають неправдиву інформацію, яка найчастіше використовується для перевірки на політичні, економічні та військові кроки держави, на вивчення думки громадськості щодо прийняття рішень, для свідомого перекручування інформації з метою досягнення власних інтересів.

3. Так, до особистісних джерел відносять безпосереднє спілкування осіб: дипломатів, офіційних представників уряду, співробітників установ, закладів і дипломатичних представництв, а також інших офіційних осіб, які висловлюють офіційну точку зору. За інформацією ЦРУ, 80 % всіх джерел аналітичної інформації - це відкриті джерела.

До опосередкованих джерел відносять ті, які виступають посередниками між конкретним джерелом інформації і суспільством (громадською думкою). До них відносять: засоби масової комунікації (газети, радіо, телебачення, реклама), інформаційно-аналітичні установи, електронні засоби комунікації, архіви і бібліотеки та інші джерела зберігання інформації. Тобто фактично опосередковані джерела інформації – джерела із 2- або третіх рук.

Опосередковані джерела поділяються на: офіційні, неофіційні, відкриті, закриті, конфіденційні.

До офіційних відносять органи державної влади, спеціалізовані науково-дослідні інституції, відомчі установи, силові структури та ін.

До неофіційних джерел, які використовують суб’єктивні оціночні прогнози та аналізи соціально-економічної та політичної ситуації, політичні партії і рухи, громадські організації та структури (політична партія, якщо вона не є домінуючою в державі і не може виступати від імені держави з офіційною точкою зору), соціологічні дослідження, аналітичні прогнози, повідомлення засобів масової комунікації, якщо вони офіційно не представляють владу, джерела, які стосуються певних конфесій та національних груп.

Офіційні та неофіційні джерела є відкритими й закритими. До відкритих джерел належать матеріали періодичної преси, інформаційних агентств, телебачення і радіо, бібліотек, документи органів державної влади і місцевого самоврядування, інтерв’ю і заяви посадовців, зроблені офіційно, повідомлення про наукові розробки, діяльність промисловості, банківської системи тощо.

Інформація відкритих джерел поділяється на:

а) інформацію загального характеру: політичну, економічну, військову для оцінки відповідного потенціалу держави. Така інформація використовується для складання прогнозів на довготривалий період, а також для прийняття рішення політичними, економічними та військовими органами;

б) спеціальну інформацію, яка стосується конкретної галузі. Вона може мати відношення до економіки, науки, сировинних ресурсів, військової справи. Ця інформація – частина загального стратегічного планування, а також призначена для аналізу і прогнозування вузьким колом спеціалістів;

в) інформація про окремих осіб. Вона мається в аналітичних центрах майже всіх міністерств, відомств, розвідки і, досить часто, збирається неконституційними методами.

До закритих належать: розвідувальні, дипломатичні, стратегічні, статистичні джерела, інформація про новітні технології, які становлять державну таємницю, а також всю інформацію, яка важається таємною.

Конфіденційними є джерела, які захищаються законом і містять інформацію спеціального призначення з точки зору зацікавлених країн. Під конфіденційними джерелами розуміють документи, публікації, технічні носії інформації, технічні засоби обробки інформації, інформації, інформаційні продукти, а також інформація, яку відносять до розвідувальної інформації.

Лекція 5. Документ як джерело інформації

 

План

1. Визначення поняття «документ» та «електронний документ».

2. Документальні джерела інформації та їх види.

3. Властивості документальних джерел інформації.

1. Документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання й поширення інформації шляхом фіксації її напапері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носії.

Електронний документ-   документ на машинопрочитуваному носії, для використання якого необхіднізасоби обчислювальної техніки (ГОСТ7.83-2001 Межгосударственный стандартСИБИД. Электронные издания. Основные виды и выходные сведения).

Електронний документ - документ, інформація у якому зафіксована у вигляді електронних даних,включаючи обов'язкові реквізити документа (Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг»)

2. Документальні джерела інформації - сукупність творів наукової, виробничої,навчальної, довідкової та науково-популярної літератури, призначені якдля суцільного читання, так і для вибіркового аналізу з метою пошуку необхідних даних.

Первинні документи фіксують результат будь-якого виду людської діяльності(наукової, виробничої,суспільної та ін.).

Опубліковані первинні документи включають широку групу   видань, які класифікацію:

· за структурою (монографічні, збірники),

· зацільовим призначенням і змістомінформації (наукові, навчальні, масово-політичні, науково-популярні,виробничі);

· за періодичністю (неперіодичні, періодичні, продовжувані).

Неопубліковані - звіти про науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи, дисертації, автореферати дисертацій,описи алгоритмів, програм, проектита ін.

Непублікуємі - призначені для прийняття конкретних управлінських рішень: адміністративно-господарська, організаційно-розпорядча, планово-економічна, фінансово-бухгалтерська, технологічна та ін. документтація.

Вторинні документи – виникають у результаті аналітико-синтетичної переробки первинних документів.

Основна їх функція: оперативно інформують про появу первинних документів і у стислому виді викладають основний їх зміст.

  До вторинних документів належать:

· інформаційні видання;

· бібліографічні видання;

· реферативні видання;

· оглядові видання.

Окремо варто вказати на значення ISBN (International standard book numbering) - міжнародного стандартного книжкового номеру, який є унікальним ідентифікатором для кожної книги, обов’язковим елементом вихідних відомостей видання.

Різним виданням одного й того ж твору надаються різні номери ISBN. Кожному новому виданню надають новий номер ISBN. Один і той самий номер ISBN не може бути наданий повторно.

Міжнародна стандартна нумерація книг розповсюджується на такі види тиражованих документів:

· книги і брошури;

· альбоми і атласи;

· комплектні видання;

· аудіо- і відео видання;

· електронні видання;

· видання на мікроносіях, видання для сліпих шрифтом Брайля.

Документальний інформаційний потік - множина первинних і вторинних документів,а також джерел інформації, які цілеспрямовано передаються інформаційними каналамивід відправника до споживача.

Документальний потік, крім релевантної інформації, може містити надлишкову інформацію (інформаційний шум, викривлення, нерелевантну інформацію)

Надлишкова інформація - інформація, що недоречна (небажана) у даній інформаційній системі, але може виявитись корисною (і навіть необхідною) у іншій   інформаційній системі.

Інформаційний шум - сукупність виданих нерелевантних (не від-повідних запиту користувача) документів.

Старіння інформації - об’єктивний процес втрати соціальноюінформацією і документами, які фіксуютьцю інформацію, ціннісних властивостей зпоявою нових, більш повних і достовірнихвідомостей.

Актуалізація інформації - це повернення до активного використанняпублікацій минулих років, яке відбуваєтьсяу зв’язку з переоцінкою суспільством певних концепцій, ідей, методів, способів виробництва, усвідомлення помилковості обраних шляхів розвитку у соціальному життіабо науці

Закон розсіювання інформації у множині джерел - розсіювання публікаційце факт опублікування статей певної тематики у непрофільних журналах, тобто журналах, які не мають відношення до даної області культури, науки або галузі промисловості.

Закон Бредфорда - якщо наукові журнали розташувати у порядку зменшення кількості вміщених у них статей з певного предмету, то в одержаномусписку можна виділити ядро журналів, присвячених цьому предмету, і кілька груп абозон, кожна з яких містить стільки ж статей,що і ядро. Тоді кількість журналів у ядрі інаступних зонах буде співвідноситись як

3.До властивостей документальних джерел інформації належать:

· атрибутивні (формальніознаки: автор, назва, знакова система, місце видання, видавництво та ін.; зовнішніознаки: форма і розмір документа,носій інформації, спосіб запису, елементиоформлення);

· прагматичні ( інформаційнийобсяг - довжина всіх записів, виражена в умовно-видавничих аркушах, кількістю рядків або знаків; компактність - відношення інформаційного обсягу документа до його фізичногообсягу; інформаційнаємність - реальна кількістьінформації, вкладена її автором у фізичнийобсяг);

· динамічні – можливістьпереміщення документа у часіта просторі у відриві від автора;застаріванняяк фізично, так і морально,коли частота звертання до документа зменшується).