Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Міністерство охорони здоров’ я України
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КАМ ’ ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ
Лекція Тема: ” Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Радіаційна безпека ”
РАДІАЦІЙНІ АВАРІЇ Людство живе в період швидкого розвитку атомної енергетики, широкого використання радіоізотопів та інших джерел іонізуючого випромінювання у всіх галузях народного господарства. Слово «радіація» походить від латинського «гасііаііо» — випромінювання. Термін «випромінювання» використовують, коли йдеться про випромінювання, що здатні спричинювати іонізацію середовища, через яке вони проходять. Радіація і супровідні її іонізуючі випромінювання існували задовго до виникнення життя на Землі. Учені вважають, що іонізуючі випромінювання супроводжували великий вибух, з якого близько 20 мільярдів років тому утворився наш Всесвіт. Відтоді радіація постійно наповнює космічний простір, а радіоактивні матеріали ввійшли до складу Землі із самого її виникнення. Навіть людський організм дещо радіоактивний, тому що в його тканинах у мінімальних кількостях наявні радіоактивні речовини. З моменту відкриття радіації минуло вже понад 100 років. У 1895 р. німецький фізик Вільгельм Рентген відкрив невідомі раніше Х-промені, названі на його честь рентгенівськими. Відкриття Рентгена започаткувало наступні відкриття в науці і практиці. У 1896 р. французький вчений Анрі Беккерель поклав у шухляду стола фотоплівки і притиснув шматками мінералу, що містив уран. При проявленні на плівках були виділені сліди невідомих випромінювань, що Беккерель визнав результатом впливу урану. У 1918 р. Марія Кюрі та її чоловік П'єр Кюрі встановили, що уран після випромінювання перетворюється на інші хімічні елементи. Один із цих елементів подружжя назвало полонієм на честь Польщі — батьківщини Марії, і ще один — радієм («що випромінює промінь»). У 1934 р. подружжя Кюрі штучно, шляхом бомбардування альфа- частками інших хімічних елементів, одержало нові елементи. Тепер штучним шляхом отримано понад 900 радіоізотопів. Однак ці вчені вперше зустрілися з уражуючим випромінюванням тканин живого організму. А. Беккерель поклав флакон з радієм у кишеню й одержав опік шкіри, що довго не гоївся. Подружжя Кюрі загинуло від дії радіації. Близько 336 чол., які працювали в ті самі роки з радіоактивними речовинами, загинули внаслідок опромінення.
У Гамбурзі встановлено пам'ятник, на якому вибито імена 110 учених, які стали жертвами перших експериментів при випромінюванні рентгенівських променів. Незважаючи на це, невелика група молодих талановитих учених зосередили свої зусилля на розгадці цих глибинних таємниць матерії. На жаль, результатам їхніх наукових вишукувань призначено було втілитися в атомну бомбу в 1945 р. Вибухи цих бомб призвели до величезних людських жертв. Вибух у Хіросімі (6 серпня 1945 р.) призвів до загибелі 140 000 чол., а в Нагасакі (9 серпня 1945 р.) — 74 000 чол. Люди, які перенесли атомне бомбардування, помирають від його наслідків дотепер. Практичним застосуванням розробок учених стало також будівництво першої у світі атомної електростанції в СРСР (Обнинська АЕС) і першої промислової атомної електростанції в Кодер Холе (Великобританія). Разом з тим ніколи не зітреться з нашої пам'яті Чорнобильська катастрофа 26 квітня 1986 р. Радіаційні аварії (аварії на АЕС) У світі експлуатується понад 450 ядерних енергетичних реакторів, що дають близько 20 % (у Європі 35 %) усієї виробленої електроенергії. На території України діють чотири АЕС із 14 енергетичними реакторами, що виробляють 40 % електроенергії, два дослідницькі ядерні реактори і близько 800 підприємств і організацій, що використовують радіоактивні речовини у виробництві, науково-дослідній роботі і медичній практиці. На об'єктах з радіаційною чи радіаційно-ядерною технологією можуть виникнути радіаційні аварії. Під поняттям «радіаційна аварія» мають на увазі широкий спектр таких подій, як крадіжки чи втрати одиничних закритих джерел гамма-випромінювання, неконтрольована розгермети-зація джерел, що містять гамма-, бета- й альфа-випромінювання, включно з джерелами нейтронного випромінювання. Найнебезпечніші аварії на АЕС. Радіаційні аварії на АЕС України у випадку руйнування одного реактора з викидом 10 % радіоактивних продуктів, що містяться в ньому, за межі санітарно-захисних зон станції можуть спричинювати утворення зон забруднення (з різними рівнями радіації) загальною площею 431 200 км2, на якій розташовано 5249 населених пунктів з населенням понад 22 млн чол. Крім цього, для території України небезпечні аварії, які можуть виникнути на Курській АЕС (для частини територій Полтавської, Сумської, Харківської і Чернігівської областей). На АЕС, розташованих на території Болгарії, Словаччини, Угорщини, Чехії, — для західних регіонів Закарпатської, Львівської й Одеської областей.
За всю історію існування атомної енергетики (з 1945 р.) на АЕС у світі було зареєстровано понад 300 аварійних ситуацій, найбільшими з них були: аварії на АЕС в Англії у 1957 р., США у 1979 р. і на Чорнобильській АЕС у 1986 р. в СРСР. Фізичні основи радіації. Одиниці виміру іонізуючих випромінювань Іонізуючим випромінюванням називають такі випромінювання, які при проходженні через речовину, у тому числі і тканини організму, спричинюють іонізацію і збудження атомів і молекул середовища, утворюючи іони - частки з позитивними і негативними зарядами. Джерелом цих випромінювань можуть бути як радіоактивні речовини, так і спеціальні пристрої (наприклад, рентгенівські установки, прискорювачі та ін.), здатні за певних умов на іонізуюче випромінювання. Властивість хімічних елементів мимовільно перетворюватися на інші елементи, випускаючи при цьому елементарні частки, чи фотони, називають радіоактивністю. Різновиди атомів, що утворюються при цьому, з іншими масовими числами й іншими атомними номерами, називають нуклідами. Речовини, що мають у своїй сполуці радіоактивні нукліди, називають радіоактивними. Величина, що характеризує число радіоактивних розпадів в одиницю часу, називають активністю. При цьому чим більше період радіоактивних перетворень відбувається в радіоактивній речовині за одиницю часу, тим більша її активність. Усі іонізуючі випромінювання поділяють на дві великі групи. До першої групи відносять корпускулярне випромінювання, що складається із заряджених часток - альфа і бета, електронів, протонів та ін. Другу групу становить фотонне електромагнітне випромінювання — рентгенівське і гамма-випромінювання. Фотони і нейтрони мають велику проникну здатність, довжина їхнього «пробігу» в повітрі досягає десятків і сотень метрів. Проникна здатність заряджених часток набагато менша. Наприклад, бета- частки являють собою електрони і позитрони, у тканини організму проникають на 1—2 см, а альфа- частки (ядра гелію внутрішньоядерного походження) уражають лише поверхневі покриви біологічних об'єктів. Усі іонізуючі випромінювання мають універсальну властивість спричинювати іонізацію речовин, через які проходять, у тому числі і тканин живого організму. Але на одиницю шляху в тканинах різні випромінювання витрачають свою енергію не однаково. Залежно від величини лінійної передачі енергії є відмінність у біологічній дії випромінювань. Так, випромінювання з великою щільністю іонізації (альфа-частки, нейтрони) мають підвищену відносну біологічну ефективність (ВБЕ) і при однакових фізично поглинених дозах з рентгенівським, гамма- і бета-вииромінюваннями дають більш високий біологічний ефект.
Основною величиною для оцінки радіаційного ефекту, зокрема радіобіологічного, у дозиметрії іонізуючих випромінювань є поглинена доза — величина енергії, поглиненої одиницею маси речовини, що опромінюється. Одиницею виміру поглиненої дози є грей (Гр), рівний поглиненій енергії в 1 Дж на 1 кг опроміненої речовини, а також рад, що дорівнює 0,01 Гр. Оскільки різні види опромінення мають різний ефект опромінення, то існує поняття «еквівалентна доза». Вона характеризується поглиненою дозою, помноженою на коефіцієнт якості випромінювання, що різний для кожного виду випромінювання. Альфа-випромінювання при цьому в 20 разів небезпечніше від інших видів випромінювань. Одиницею виміру еквівалентної дози є зіверт (Зв) — доза будь-якого виду іонізуючого випромінювання, що має такий самий біологічний ефект, як доза рентгенівського чи гамма-випромінювання в 1 Гр. Позасистемна одиниця еквівалентної дози бер дорівнює 0,01 Зв. Для кількісної оцінки зовнішнього рентгенівського чи гамма- випромінювання використовується експозиційна доза випромінювання, що вимірюється в кулонах на кілограм (Кл/кг). Позасистемною одиницею виміру експозиційної дози є рентген (Р), рівний 2,58x104 Кл/кг. У зв'язку з тим що опромінення людини, як правило, є нерівномірним як за площею, так і за глибиною, уведено поняття ефективної дози. Для кожного органа і тканини розрахований тканинний коефіцієнт (тканинний фактор), який враховує радіаційну чутливість цього органа щодо радіаційної чутливості усього тіла. Одиницею виміру ефективної дози також є зіверт (Зв). Для кількісної характеристики зовнішнього випромінювання використовують поняття "потужність дози" — доза, віднесена до одиниці часу — секунди чи години. Наприклад, якщо потужність дози гамма-випромінювання на місцевості дорівнює 10 Р/г перебування на цій місцевості, людина отримує дозу опромінення в 10 Р, за 2 год — 20 Р і т. д
Величини й одиниці, які використовують в дозиметрії іонізуючого випромінювання
Кількісною характеристикою джерела випромінювання є активність. Для вимірювання активності (міра кількості радіоактивної речовини, виражена числом радіоактивних розпадів за одиницю часу) застосовується одиниця беккерель (Бк) (фр. becquerel — за ім’ям фр. фізика А. Беккереля (А. Becquerel), яка чисельно дорівнює одному ядерному перетворенню за секунду (розпад/с). Позасистемною одиницею активності є Кюрі (Кі), що відповідає активності 1 г радію або 3,7·1010 розпадам за секунду. Експозиційна доза характеризує іонізуючу здатність випромінювання у повітрі, тобто потенційні можливості іонізуючого випромінювання. За одиницю дози у системі СІ прийнятий Кулон поділений на кілограм (Кл/кг) — це така доза випромінювання, при якій в 1 кг сухого повітря виникає така кількість іонів, що мають заряд 1 кулон електрики кожного знаку. Позасистемною одиницею експозиційної дози є рентген (Р) — одна з найпоширеніших одиниць вимірювання радіоактивності. Поглинута доза характеризує енергію іонізуючого випромінювання (незалежно від виду випромінювання), яка поґлинута одиницею маси опроміненого середовища. Одиниця вимірювання поглинутої дози в системі СІ — грей (Гр), позасистемна одиниця — рад. При підрахунках експозиційну дозу прирівнюють до поглинутої 1Р=1рад, проте для точних розрахунків необхідно враховувати, що 1 Р відповідає поглинута доза у повітрі – 0,87 рад, у воді та живій тканині — 0,93 рад. Біологічний ефект іонізуючого випромінювання надзвичайно сильний і не може бути порівняним з дією будь-якого іншого виду енергії. Однократна смертельна доза іонізуючого випромінювання для людини становить 5 Гр, тобто відповідає поглиненій енергії випромінювання 5 Дж/кг. Така кількість теплової енергії витрачається на нагрівання склянки води до 1000С або на нагрівання тіла людини не більше, ніж на 0,0010С. Поглинута доза не відображає біологічну дію радіації, а тільки свідчить про кількість поглинутої енергії. Для оцінки біологічного впливу різних видів іонізуючих випромінювань на організм людини використовується еквівалентна доза, що у системі СІ вимірюється у зівертах (3в), у системі СГС — берах (біологічний еквівалент рентгена, БЕР). Еквівалентна доза служить для оцінки радіаційної небезпеки різних видів випромінювань.
Біологічна дія іонізуючих випромінювань
Механізм впливу іонізуючих випромінювань на організм пояснюють уражуючою дією на клітини, у результаті чого порушується їхня функція, що, у свою чергу, призводить до порушення життєдіяльності організму, а іноді і до його загибелі. Основною відмінністю іонізуючого випромінювання від інших уражуючих чинників, катастроф (хімічних отрут, високих температур та ін.) є здатність його іонізувати будь-які атоми. При іонізації відбувається відрив електрона від атома й утворення іонів. Якщо при опроміненні живих клітин іонізуються атоми, що містяться у невеликих молекулах (наприклад, води, амінокислот, вітамінів), ці молекули можуть розпадатися з утворенням вторинних продуктів — вільних радикалів, що мають велику реакційну здатність. Цей процес називають радіолізом. При іонізації макромолекул (білків, ферментів, нуклеїнових кислот) вони втрачають свої біологічні властивості (інактивуються).
Розрізняють два шляхи впливу іонізуючих випромінювань на клітини: прямий, при якому енергія випромінювання поглинається безпосередньо в самих макромолекулах, і непрямий, при якому енергія випромінювання поглинається водою й іншими низькомолекулярними сполуками клітини, а макромолекули ушкоджуються продуктами радіолізу. Якщо говорити про вплив радіації на організм у цілому, то відповідно до сучасних уявлень усі шкідливі наслідки опромінення поділяють надетерміністичні (безпосередні) і стохастичні (вірогідні) ефекти. Детерміністичні ефекти виявляються при дозах певного рівня, які називаються порогом клінічних ефектів. Найхарактернішими проявами детерміністичних ефектів є променева хвороба, променеві опіки, катаракти, безплідність, порушення кровотворення та ін. Яскравим прикладом детерміністичних ефектів дії іонізуючих випромінювань є променева хвороба. Гостра променева хвороба (ГПХ) у її типовій формі розвивається при зовнішньому загальному відносно рівномірному опроміненні в дозі, що перевищує 1 Гр, при порівняно нетривалому впливі. Виокремлюють такі форми ГПХ: — кістково-мозкову (доза опромінення 1 — 10 Гр), кишкову (10— 20 Гр), токсемічну (20-80 Гр); — церебральну (понад 80 Гр). Тяжкість кістково-мозкової форми ГПХ також визначається дозою опромінення: легка (1—2 Гр), середньої тяжкості (2—4 Гр), тяжка (4—6 Гр) і вкрай тяжка (6—10 Гр). Хронічна променева хвороба (ХПХ) розвивається при тривалому опроміненні організму в малих дозах (0,1—0,5 Гр на добу) при сумарній дозі, що перевищує 0,7—1 Гр. Для хронічної променевої хвороби характерне повільне наростання тяжкості ураження і триваліший відновний період. Стохастичні (імовірні) променеві ураження (злоякісні новоутворення, лейкози, генетичні порушення) можуть виникати поза залежністю від величини опромінення через деякий час після нього. Латентний (прихований) період становить принаймні 2—5 років у випадку лейкозу, 10 років і більше — у випадку інших злоякісних пухлин. Генетичні променеві ураження можуть виявлятися в наступних поколіннях.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 29; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.117.196.217 (0.025 с.) |