Тема 1.1 Вступ. Загальні відомості про вироби з деревини

Мета: освітня: ознайомити студентів із завданням навчальної дисципліни; класифікацією виробів з деревини; виховна: виховувати любов до обраної професії

Міжпредметні зв’язки: Основи технології меблевого виробництва; 2.9 Дер. Тема 1.1

Методи та прийоми викладання: Лекція з елементами бесіди

 

Матеріально-технічне забезпечення, дидактичні засоби, ТЗН: натурні зразки

 

Література:       І.М.Заяць с.5; 6-7; 8-15

                                                 

                                   План

1.  Мета і завдання навчальної дисципліни.

 

2. Класифікація виробів з деревини.

 

           1. Деревообробна промисловість об’єднує велику групу виробництв, що зв’язана з обробкою і переробкою деревини. Залежно від використовуваної сировини і продукції, що випускається, ці виробництва можна умовно поділити на три групи.

       До першої групи належать виробництва:

- лісопильні, на яких з колод виготовляють дошки, бруски, заготовки, технологічну тріску;

- деревообробні, що виробляють деталі і елементи деревяних будинків;

- виробництва, що випускають клеєну деревину, зокрема фанеру, шпон, фанерні плити, деревино-шарові пластики, столярні плити;

- клеєні заготовки й виробництва деревиностружкових і деревино волокнистих плит.

    До другої групи належать виробництва, які використовують напівфабрикати і виготовляють готову продукцію: меблі, столярно-будівельні вироби, музичні інструменти тощо.

    До третьої групи належать виробництва, що характеризуються простотою технологічного процесу, тобто такі, які використовують круглий ліс, напівфабрикати і виготовляють сірники, олівці, тару, обози, човники і котушки для ткацького виробництва і т.д.

       2. Класифікація виробів з деревини

    Вироби з деревини класифікуються за різними ознаками.

    Класифікація за призначенням передбачає їх поділ на меблі, столярно-будівельні вироби, музичні інструменти і т. ін. в свою чергу окремі вироби за призначенням, наприклад музичні інструменти, поділяються на струнні (скрипки, гітари), клавішні (роялі, піаніно) та ін. класифікація виробів за призначенням конче потрібна для складання асортиментних планів і планів виробництва, проведення уніфікації типорозмірів деталей, які застосовуються у виробах, а також типізації технологічних процесів.

           Іншою класифікаційною ознакою виробів з деревини є конструктивна особливість. Залежно від складності конструкцій вироби поділяються на два класи: одноелементні і багатоелементні.

          До класу одноелементних належать найпростіші вироби, які складаються з однієї деталі. Деталь може бути цільною, виготовленою з одного куска деревини, або склеєною з метою підвищення міцності й формостійкості. До таких виробів можна віднести клеєні ткацькі човники, більярдні киї, лижі і т. ін.

          До класу багатоелементних належать вироби, що складаються з кількох деталей, кожна з яких до складання піддається механічній обробці для надання їй потрібних форм і розмірів. Наступний клас поділяється на два підкласи, один з яких об’єднує вироби площинної конструкції, другий – просторової. В підкласі плоскої конструкції розрізняють дві групи виробів: рамкові і щитові. До першої групи належать вироби, основою конструкції яких є рамка, наприклад віконні блоки, рамки різного призначення. До другої групи належать вироби, конструкція яких має форму щита, наприклад двері щитової конструкції, щитовий паркет тощо.

     У підкласі виробів просторової конструкції також є дві групи: решітчасті й корпусні. До решітчастої конструкції належать віконні й дверні блоки, рамки різного призначення та ін. до другої підгрупи виробів, тобто корпусної конструкції, можна віднести різні корпусні вироби, наприклад шафи, тумби тощо. Ці вироби можуть бути каркасними або без каркасними. Каркасний виріб складається з жорсткого каркаса, обшитого щитами (контейнери, фургони і т. ін.), а без каркасні формуються із щитів (шафи, тумби). Крім цього дерев’яні вироби поділяються за технологічними ознаками, які характеризують технологічний процес виробництва. В одних випадках технологічний процес виготовлення виробів може включати механічну обробку заготовок до отримання деталей з подальшим їх складанням у виріб і оздобленням 9виробництво столярних стільців); в іншому випадку, крім названих етапів технологічного процесу, може існувати склеювання й облицювання (виробництво корпусних меблів).

         Класифікація виробів за технологічними ознаками дозволяє спеціалізувати виробництва. Спеціалізація може бути предметна й технологічна. Предметна спеціалізується на виготовленні окремих виробів, а технологічна – на споріднених операціях. Так, нині за технологічною спеціалізацією працює багато цехів і цілих підприємств, одні з них працюють у машинно-заготівельному режимі, інші – в складально-оздоблювальному.

Схему одного із варіантів класифікації виробів з деревини показано на рис. 1.1.

         

Класифікація меблів

  Меблі класифікуються за експлуатаційними, функціональними, конструктивно-технологічними ознаками і за характером виробництва.

 

    За експлуатаційними ознаками меблі поділяються на три підгрупи:

1 – для житлових будинків (побутові)

2 – для адміністративно-громадських будинків;

3 – для транспорту.

  Побутові меблі призначені для обладнання житлових будинків у міській і сільській місцевостях. Вони мають досить широку номенклатуру і виготовляються залежно від величини житлової площі, складу сім’ї, професійних особливостей і функціонального призначення окремих приміщень. У загальному більш-менш повноцінна квартира в багатоповерховому будинку складається з прихожої, кухні, загальної кімнати, спальні, дитячої кімнати, побутових приміщень. Таким чином, для цієї квартири необхідні:

· меблі прихожої – для зберігання одягу, взуття тощо;

· меблі кухонні – для зберігання посуду і продуктів харчування;

· меблі загальної кімнати – для зберігання різних предметів і для відпочинку;

· меблі спальні – для сну, зберігання постелі тощо;

· меблі дитячої – для сну, відпочинку, для іграшок і навчання;

· меблі для ванної кімнати і вбиральні.

 

     У свою чергу кожне з названих приміщень квартири може мати конкретні функціональні зони, які обладнуються відповідними меблями, наприклад, зона відпочинку, прийняття їжі, зберігання різних предметів.

    На рис.1.2 показано класифікацію побутових меблів за функціональними ознаками.

    Слід відзначити, що номенклатура меблів для гуртожитків, казарм, будинків відпочинку, готелів, туристичних баз, пансіонатів тощо обмежується доцільним мінімумом, який визначається специфікою приміщень і функціональними вимогами.

     Меблі для адміністративних і громадських будинків характеризуються широкою номенклатурою, яка визначається характером діяльності закладу. До адміністративних слід віднести приміщення й будинки центральних і місцевих органів управління державою, видавництв, банків, архівів, машинописних бюро тощо. Їх обладнують меблями різного призначення залежно від структури й специфіки їх діяльності. Номенклатура меблів для громадських приміщень (навчальні заклади, підприємства торгівлі, медичні і дитячі заклади, підприємства зв’язку, вокзали, видовищно-просвітницькі заклади, спортивні споруди та ін.) визначається специфікою функціональних процесів, обслуговуючим персоналом і клієнтурою. Слід пам’ятати, що крім викладеного, до меблів для дитячих і навчальних закладів ставляться вимоги виховного і педагогічного характеру, зумовлені і характеристиками росту осіб, які навчаються, і професійним характером методики навчання.

         До окремої групи належать меблі для громадських приміщень комунального призначення, лазень, перукарень, ательє з пошиття одягу і ремонту приладів тощо. Меблі цієї групи поділяють на:

o функціонально призначені для безпосереднього обслуговування клієнта (наприклад, робоче крісло перукаря)

o виробничі – для обладнання робочого місця майстра з ремонту одягу, приладів тощо, розміщення і зберігання предметів праці й меблі для зони чекання

 До меблів для громадських приміщень також належать садово-паркові, пляжні й меблі для відкритих дитячих майданчиків.

     Меблі транспортних засобів (автомобільного, залізничного, повітряного, водного та ін.) призначені для роботи й відпочинку екіпажу і пасажирів, зберігання особистих речей і багажу. Номенклатура цих меблів і їх конструкції визначаються видом транспортних засобів.

     За функціональними ознаками бувають меблі для сидіння, лежання, зберігання різних предметів праці, вживання їжі й комбіновані. Кожна з названих груп характеризується своїми специфічним особливостями, які зумовлені певними вимогами (характер роботи або відпочинку), віковими особливостями (дорослі, підлітки, діти), конструктивними та іншими відмінностями.

    Меблі для сидіння залежно від призначення поділяють на дві підгрупи: для  праці (стільці, табурети, банкетки) і для відпочинку (крісла, дивани). до меблів д для лежання належать не тільки вироби, які конкретно призначені для названих цілей (ліжка, матраци), а й меблі, які відіграють подвійну роль, тобто можуть використовуватись для лежання й сидіння. Це диван, диван-ліжко, крісло-ліжко, кушетка, тахта. Диван-ліжко і крісло-ліжко часто називають трансформуючими.

      Меблі для зберігання предметів найчисельніші і характеризуються великим розмаїттям залежно від виду предметів, які в них зберігаються.

   За характером зв’язку з інтер’єром меблі для зберігання поділяють на пересувні (окремо стоячі) і стаціонарні (вмонтовані в перегородку). Ці меблі обладнані полицями, лотками, штангами, гніздами з висувними шухлядами тощо.

       Меблі для роботи і вживання їжі. До цієї групи належать столи:

-    для приготування і вживання їжі (обідні, кухонні, сервірувальні)

- Столи для роботи (письмові, креслярські, лабораторні, спеціального призначення)

- Столи для занять та гри (туалетні, журнальні, тенісні)

- А також різного призначення тумби-підставки (для інструментів, телерадіо-апаратури, телефона, спеціального призначення0

     Столи можуть бути обладнані пристроями для зберігання різних предметів: полиці, касети, ніші, шухляди тощо.

      До комбінованих належать меблі, які можуть виконувати дві або більше функцій, наприклад, крісло-ліжко, диван-ліжко, секретер та ін.

      За конструктивно-технологічними ознаками і способом виробництва меблі визначаються характером просторової організації форми, взаємозв’язком основних конструктивних елементів, організацією технологічного процесу, об’ємом виробництва і матеріалами, що використовуються.

      Залежно від просторової організації меблі ділять на три основні форми:

· З відкритою просторовою структурою, в якій переважають прості елементи з лінійною і площинною формами

· З частково-просторовою структурою, де можуть бути лінійні і просторові форми

· З об’ємно-просторовою структурою, в якій поєднуються об’ємно-просторові форми з лінійними і площинними.

          Залежно від характеру зв’язку між конструктивними елементами розрізняють меблі розбірні, нерозбірні, складені, в тому числі надувні структури, а за способами компоновки – пересувні у вигляді виробів, що стоять окремо, або секцій, гарнітурів або наборів і вмонтовані у вигляді перегородок.

            За технологічними ознаками й способом виробництва меблі ділять на столярні, гнуті, клеєні, плетені, формовані, пресовані, штамповані і комбіновані (рис. 1.3)

             За способом оздоблення вони можуть бути прозорі й непрозорі, блискучі й матові.

    Спосіб виробництва може бути одиничним, серійним і масовим

    Віконні блоки поділяють на одно- і двостулкові з обертанням стулок при відкриванні по вертикальній або горизонтальній осі. Двостулковий віконний блок формується по вертикалі або горизонталі. Віконні блоки мають роздільні або спарені стулки. Роздільні стулки для житлового і цивільного будівництва відкриваються в один бік – всередину приміщення, а для дерев’яного і одноповерхового будівництва – в різні боки. Віконні стулки спареної конструкції відкривають до середини приміщення.

      Дверні блоки поділяють:

- За призначенням на внутрішні і зовнішні;

- За конструкцією полотен на глухі і засклені;

- За способом відкривання полотен на розпашні, розсувні, складні й коливні

  За числом полотен двері бувають однопольні й двопольні. Для забезпечення швидкої евакуації людей на час стихійного лиха двері повинні відкриватися на зовнішній бік приміщення. Для квартир відкривання вхідних дверей дозволяється всередину приміщення.

    Вироби для покриття підлоги виконують у вигляді дошок з шпунтом і гребенем на поздовжніх окрайках штучного паркету, паркетних дошок, паркетних щитів і мозаїчного паркету. Паркетна дошка складається з основи у вигляді рейок, виготовлених з низькосортних пиломатеріалів хвойних і листяних порід, на яку наклеєні планки лицьового покриття. Штучний паркет виготовляють з деревини листяних і хвойних порід. Паркетні щити виготовляють дво- і тришаровими. Нижні шари паркетного щита (основа щита) можуть мати вигляд рейок, склеєних між собою, або бути виготовленими з деревинностружкової плити. На основу щита наклеєні планки лицьового покриття з різними малюнками.

Мозаїчний паркет складається з планок з прямими окрайками, які наклеєні лицьовою площиною на папір. Після настилання мозаїчного паркету на основу папір разом з нанесеним на нього клеєм знімається.

     Лицьовані планки для всіх видів покриттів підлоги виготовляють з деревини хвойних і листяних порід. технічні характеристики покриттів підлоги повинні насамперед відповідати вимогам санітарії, мають бути міцними, еластичними, безшумними, стійкими щодо опрацювання. Вони регламентуються ГОСТ 862-69. До різних столярно-будівельних виробів належать плінтуси, наличники, поручні, вироби для облицювання стін, колон, столярні перегородки тощо.

 

Для передньої, ванни

Для різних приміщень

Меблі побутові

Комбіновані

Плетені

Формовані

Пресовані

Клеєні

Столярні

Корпусні

Решітчасті (брускові)

Щитові

Рамкові

Просторові

Площинні

Багатоелементні

Клеєні

Масивні

Одноелементні

Вироби з деревини

 

Для житлових кімнат

Для кухні

Дитячі меблі

Шафи

Столи

Табуретки, стільці

Лекція №2