Послідовне з’єднання конденсаторів.

При послідовному з’єднанні конденсаторів негативно заряджену обкладку першого конденсатора з’єднують з позитивно зарядженою обкладкою другого і т.д. (рис. 144).

Якщо на батарею подати напругу , то до такої різниці потенціалів зарядяться тільки крайні обкладки першого і останнього конденсатора, причому

.

Провідник, що з’єднує негативно заряджену обкладку першого та позитивно заряджену обкладку другого конденсатора, можна розглядати разом з обкладками як одне провідне тіло. Внаслідок явища електростатичної індукції вільні заряди цього тіла під дією поля прикладеної напруги перерозподіляються так, що на одній обкладці з’являється негативний заряд , а на інший – позитивний . Тому можна зробити висновок, що заряди на всіх послідовно з’єднаних конденсаторах, незалежно від їх ємності, однакові і дорівнюють заряду всієї батареї, тобто

.

Ємність батареї послідовно з’єд­наних конденсаторів

,

звідки

.

Для першого конденсатора ,

для другого  і т.д. Тоді

.

Після скорочення на q отримуємо формулу для обчислення електроємності батареї послідовно з’єднаних конденсаторів:

.

Якщо послідовно з’єднано n однакових конденсаторів з ємністю C кожен, то

.

Послідовно з’єднують конденсатори для підвищення робочої напруги, яку можна подати на батарею конденсаторів.

 

 

Тема 4.Постійний струм.

      1.Електричний струм, сила струму, густина струму. 2. Сторонні сили. Електрорушійна  сила  та  напруга.

В електродинаміці розглядаються явища і процеси, що зв’язані з рухом електричних зарядів або макроскопічних заряд­жених тіл. Одним з найважливіших понять електродинаміки є поняття про електричний струм.

Електричним струмом називають всякий упорядкований рух електричних зарядів.

Електричний струм, який виникає у провіднику внаслідок того, що в ньому створюється електричне поле, називається струмом провідності.

Якщо перенесення електричних зарядів здійснюється при переміщенні у просторі зарядженого макроскопічного тіла, то виникає струм, що називається конвекційним.

Для появи й існування електричного струму треба, щоб виконувалися дві умови:

перша – наявність у даному середовищі вільних електричних зарядів – носіїв струму. Такими зарядами в металах є електрони провідності; у рідинах (електролітах) – позитивні та негативні іони; у газах - позитивні іони й електрони; в напівпровідниках – електрони і дірки;

друга – на електричні заряди необхідно, щоб діяла сила . Отже, в даному середовищі повинно існувати елек­тричне поле, енергія якого витрачалась би на переміщення електричних зарядів.

Щоб струм був тривалим, енергія електричного поля повинна весь час поповнюватись, тобто потрібен такий прист­рій, в якому би певний вид енергії безперервно перетворювався в енергію елек­тричного поля. Такий пристрій називається джерелом електрорушійної сили, або джерелом струму.

За напрямок електричного струму умовно приймають напрямок руху пози­тивних електричних зарядів.

Кількісною мірою електричного струму служить сила (величина) струму – скалярна фізична величина, яка числово дорівнює електричному заряду, що проходить через поперечний переріз провідника за одиницю часу:

.

Якщо сила струму і його напрямок з часом не змінюються, то струм називається постійним. Тоді

, .

Звідси

.

Щоб струм був постійний, треба, щоб в кожній частині провідника заряди не нагромаджувались і не зникали. Тому коло постійного струму повинно бути замкненим.

Для характеристики розподілу елек­тричного струму по перерізу провідника вводять вектор густини струму .

Вектор  напрямлений вздовж напрямку струму і числово дорівнює силі струму, який проходить через одиницю площі перерізу провідника, який проведений перпен­дикулярно до напрямку струму:

.

Повна сила струму у провіднику

.

Виразимо силу і густину струму через середню швидкість  впорядкованого руху зарядів у провіднику. За час dt через поперечний переріз S переноситься заряд . Сила струму

,

отже, густина струму:

.

У джерелі ЕРС на носії струму повинні діяти сили неелектростатичного по­ходження, які називаються сторонніми.

Ці сили можуть бути обумовлені хімічними процесами в гальванічних елементах і акумуляторах; дифузією носіїв струму в неоднорідному середовищі; електричними полями, які створюються магніт­ними полями, що змінюються з часом. Сторонні сили в генераторах, виникають за рахунок механічної енергії обертання ротора генератора.

Сторонні сили, переміщаючи елек­тричні заряди, виконують роботу.

Фізична величина, що числово дорів­нює роботі, яка виконується сторонніми силами під час переміщення одиничного позитивного заряду, називається електрорушійною силою (ЕРС), що діє в колі:

.

Стороння сила , що діє на заряд q, дорівнює:

.

Робота сторонніх сил над зарядом q на замкненій ділянці кола дорівнює

.

Тоді

.

ЕРС, що діє в замкненому колі, визначається циркуляцією вектора напруженості сторонніх сил.

ЕРС, яка діє на ділянці 1-2, дорівнює:

.

Результуюча сила, що діє в колі на заряд q:

.

Робота, яка виконується результуючою силою над зарядом q на ділянці 1-2, дорівнює

.

Напругою U ₁₂ на ділянці 1-2 називається фізична величина, що визначається роботою, яка виконується сумарним полем електростатичних і сторонніх сил при переміщенні одиничного позитивного заряду на даній ділянці кола. Отже,

.

Поняття напруги є узагальненням поняття різниці потенціалів: напруга на кінцях ділянки кола дорівнює різниці потенціалів в тому випадку, якщо на цій ділянці не прикладена ЕРС.

Ділянка кола, на якій на носії струму діють сторонні сили, називається неоднорідною. Ділянка кола, на якій не діють сторонні сили, називається однорідною. Для однорідної ділянки кола

.

            8.Елементи фізичної електроніки. 9.Електричний струм у вакуумі. 10. Електронні лампи і електронно-променеві трубки.

Електрони провідності в металі весь час перебувають в хаотичному тепловому русі. Та обставина, що вільні електрони утримуються всередині металу, вказує на те, що в поверхневому шарі металу виникає затримуюче електричне поле, яке перешкоджає електронам виходити з металу в навколишній вакуум. Щоб покинути метал, електрон повинен виконати деяку роботу, яка називається роботою виходу.

Одна із причин виникнення роботи виходу полягає в наступному. Якщо при тепловому русі електрон вилетить з металу, то він індукує на його поверхні заряд, який називається зарядом дзеркального відображення. Між електроном і цим зарядом виникає сила притягання, що називається силою електричного зображення і яка намагається повернути електрон назад в метал.

Друга причина зумовлена тим, що біля поверхні металу у вакуумі існує
„електронна хмарка”, яка заряджена негативно (рис. 148). Розміри цієї хмарки одного порядку з розмірами атомів . При цьому метал, охоплений негативною електронною хмаринкою, відносно ваку­уму заряджений позитивно (рис. 148). Позитивний потенціал внутрішньої частини металу відносно вакууму називається внутрішнім потенціалом .

Потенціальну енергію W вільних електронів  у вакуумі вважають такою, що дорівнює нулю (бо ). Тоді всередині металу з позитивним внутрішнім потенціалом  потенціальна енергія елек­тронів провідності від’ємна:

                                                                       .

Отже, вільні електрони в металах знаходяться в „потенціальній ямі з плоским дном” (рис. 149). Дно є плоским через те, що поверхневий подвійний шар утворює електричне поле, подібне до поля плоского конденсатора.

                                                                      

Для виходу електрона з металу у вакуум треба подолати потенціальний бар’єр – поле подвійного поверхневого шару. Це потребує додаткової енергії, яка має бути не меншою за глибину потенціальної ями.

Роботою виходу називається величина , що дорівнює тій найменшій додатковій енергії, яку потрібно передати електрону провідності в металі для його виходу у вакуум.

Отже, числово робота виходу дорівнює:

.

Якщо електрону в металі надати додаткової енергії, його кінетична енергія зростає. Умову виходу електрона з металу можна записати так:

                                                                                                           ,

де  - проекція швидкості електрона на нормаль до поверхні металу.

Додаткову енергію електрони провідності можуть отримати при освітленні металу (зовнішній фотоефект), нагріванні (термоелектронна емісія), під дією сильного електричного поля (автоелектронна емісія), при бомбардуванні поверхні металу потоком електронів у вакуумі (вторинна електронна емісія).

Робота виходу залежить від хімічної природи металу і стану його поверхні. Забруднення, залишки вологи тощо змінюють величину роботи.

Підібравши певним чином покриття поверхні, можна значно зменшити . Якщо на поверхню вольфраму  нанести шар оксиду лужноземельного металу , то робота виходу зменшується до .

Емісія – це вихід електронів з металу під дією зовнішніх факторів.

Явище термоелектронної емісії полягає в тому, що нагріті метали випускають електрони.

Електрон провідності може вилетіти з будь-якого металу тоді, коли його кінетична енергія перевищує роботу виходу електрона з металу.

Внаслідок термоелектронної емісії виникає термоелектронний струм.

                                                                           

Явище термоелектронної емісії на практиці можна спостерігати за допомогою вакуумної лампи-діода, в яку впаяно два електроди - катод К і анод А (рис. 150). Катод нагрівається електричним струмом від батареї розжарювання . Регулюючи за допомогою реостата  силу струму розжарювання, можна змінювати температуру катода. Від батареї на електроди подається напруга , величину якої можна змінювати за допомогою потенціометра П і вимірювати вольтметром V. Термоелек­тронний струм  вимірюється гальванометром G.

Сила термоелектронного струму  залежить від напруги , яка прикладена між катодом та анодом, температури катода і матеріалу, з якого виготовлений катод.

На рис. 151 подано залежність термоелектронного струму  від напруги  при різних температурах катода. Ця крива називається вольт-амперною характеристикою діода. При малих значеннях  криві при різних температурах збігаються.

                                                                                   

При невеликих анодних напругах сила струму спочатку повільно зростає з підвищенням напруги. Це пояснюється тим, що при невеликих значеннях  не всі електрони, які вийшли з катода, досягають анода. Частина електронів між катодом і анодом утворює електронну хмаринку (просторовий заряд), яка перешкоджає руху до анода електронів, які знову вилетіли з катода. Із збільшенням напруги  електронна хмаринка поступово розсіюється і струм  зростає. При  зростання струму припиняється. Це пов’язано з тим, що кількість електронів, які долітають до анода за одиницю часу, дорівнює кількості електронів, що вилітають за той самий час з катода.

Максимальний термоелектронний струм, можливий при даній температурі катода, називають струмом насичення I _н.

11. Електричний струм у напівпровідниках. 12.Напівпровідникові прилади.