Нагромадження та інвестиції.

Для забезпечення розширеного відтворення суспільного виробництва необхідне нагромадження.

Нагромадження - це використання частини національного доходу) на збільшення основних і оборотних фондів, а також на створення страхових запасів.

Існують два види нагромадження: виробниче і невиробниче. Розширення та якісне вдосконалення основних фондів сфери матеріального виробництва належать до виробничого нагромадження, а розширення, реконструкція, оновлення житлового фонду, лікарень, закладів освіти, культури, спорту, науки - до невиробничого.

Виробниче нагромадження відбувається шляхом створення нових, додаткових засобів виробництва (будівництво нових підприємств, залізниць, машин, обладнання тощо), покращення їх якості, створення резервів і фондів. Невиробниче нагромадження – збільшення предметів особистого і суспільного вжитку для працівників.

Виробниче і невиробниче нагромадження відбувається за рахунок фонду нагромадження.

Масштаби нагромадження пов’язані з пропорціями розподілу національного доходу на частки, що споживаються і нагромаджуються. Чим більше виділяється засобів на розширення виробництва, тим вища міра нагромадження, і навпаки. Частка засобів, яка виділена на нагромадження в загальному обсязі національного доходу, називається нормою нагромадження. Вона визначає співвідношення фонду нагромадження до національного доходу і виражається у відсотках:

      ФН х 100%

На = НД                , де

На – норма нагромадження;

ФН – фонд нагромадження;

НД – національний дохід.

В господарський практиці також визначають норму виробничого нагромадження, яка безпосередньо визначає економічний розвиток країни. Норма виробничого нагромадження визначається як відношення фонду виробничого нагромадження до національного доходу. Існують об’єктивні межі норми нагромадження, які дозволяють знайти найбільш оптимальний варіант співвідношення між фондом споживання та фондом нагромадження в структурі національного доходу. Низька норма нагромадження призводить до зростання фонду споживання і обмежує можливості здійснення розширеного відтворення. Надмірна норма нагромадження знижує рівень забезпечення населення предметами споживання. В розвинутих країнах світу норма нагромадження становить в середньому 10-30%.

Для здійснення процесу нагромадження необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат та забезпечити надходження інвестицій в економіку.   

Інвестиції - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

В якості інвестицій можуть виступати: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно; об’єкти інтелектуальної власності, майнові права.

Розрізняють таки види інвестицій:

· приватні інвестиції – забезпечуються засобами приватних осіб;

· державні інвестиції – фінансуються за рахунок державного бюджету;

· іноземні інвестиції – вклади іноземних інвесторів (банків, підприємців, компаній);

· виробничі (реальні) інвестиції – вкладення в об’єкти виробничого призначення;

· фінансові інвестиції – вкладення коштів в капітал інших підприємств;

· інтелектуальні інвестиції – вкладення коштів в об’єкти інтелектуальної власності;

· прямі інвестиції – це вкладення капіталу при безпосередньої участі інвестора, які забезпечують володіння більш ніж 50% акцій іншої компанії (як правило, у вигляді венчурних фондів);

· портфельні інвестиції – інвестиції, які здійснюються шляхом купівлі акцій, але не забезпечують одержання контролю над підприємством; 

· валові інвестиції – вкладення капіталу з метою нарощування основних засобів;

· чисті інвестиції – валові інвестиції за мінусом амортизації.  

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Джерелами фінансування інвестицій можуть виступати:

1) власні джерела, які включають: прибуток підприємства, амортизаційні відрахування, грошові кошти, кошті від ліквідації вибувших основних засобів;

2) залучені джерела – кошти, одержані від продажу акцій та інших цінних паперів;

3) позичкові – представлені кредитними ресурсами;

4) бюджетні асигнування.

Від рівня розвитку інвестиційної діяльності та привабливості інвестиційного клімату в країні залежать темпи економічного зростання, ефективність суспільного виробництва та рівень добробуту населення країни.