Кінематограф першої половини ХХ ст. .

Піонери українського кінематографу початку 1900-х років віддавали перевагу екранізації популярних українських вистав «Наталка Полтавка» (за участю відомої актриси Марії Заньковецької), «Москаль-чарівник», «Наймичка». Тоді ж мала місце спроба створити фільми на українську історичну тематику, теж на театральній основі («Богдан Хмельницький» за п'єсою Михайла Старицького).

  З дореволюційним кіно в Україні пов'язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка народилася в Полтаві і багато знімалася в Одесі.

Знімалася у фільмах: «Пісня торжествуючої любові», «У каміна», «Забудь про камін …», «Мовчи, смуток, мовчи», «Останнє танго», «Життя за життя», «Живий труп» і ін. Режисер Володимир Гардін зняв Холодну в безсловесної ролі красуні італійки – годувальниці маленької дочки Анни. «Подумки я поставив діагноз із трьох слів: нічого не вийде», – згадував Гардін.
Заслуга «відкриття» Віри Холодної належить кінорежисеру та художнику фірми «Ханжонков і К °» Євгену Бауеру. Познайомившись з Холодної у клубі «Алатр», він відразу вгадав в ній – крізь скутість і сором’язливість – і прихований артистизм, і людську глибину, і неповторну жіночність. «Я знайшов скарб», – говорив Бауер друзям.
Навесні 1915 року Холодна приступила до зйомок у «Пісні торжествуючої любові» за повістю І.С. Тургенєва. Конкуренція примушувала Ханжонкова знімати картини в найкоротші терміни: за рік Віра Холодна зіграла в тринадцяти фільмах! Вона знімається в стрічках «Діти століття», «Полум’я любові», «Діти Ванюшина».

З 1919 р. в Радянській Україні починається тотальне одержавлення кіно. 1922 року було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління, якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а 1928 року ввести в дію київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію ім. О.Довженка) — одну з найбільших та найсучасніших на той час у світі.

Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О.Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Цікаво також те, що Довженко, який знаходився у лавах Армії УНР, тепер знімав фільм Арсенал «з іншого боку». Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня. У 1958 році на Всесвітній виставці в Брюселі (Бельгія) в результаті опитування, проведеного Бельгійською синематекою серед 117 видатних критиків і кінознавців із 26 країн світу, фільм «Земля» було названо у числі 12 найкращих картин усіх часів і народів. Стилістика, створена Довженком, поклала початок напряму, який визначають як «українське поетичне кіно».

 

Ігрове кіно намагалося поєднати революційну тематику з традиційною для попереднього періоду мелодрамою та пригодницькими жанрами («Укразія» П.Чардиніна; «Сумка дипкур'єра», «Ягідка кохання» Олександра Довженка). У цей час в Україні з'явилися також екранізації класичних творів національної літератури — «Тарас Трясило», «Микола Джеря», «Борислав сміється».

 

 

 

                 Мелодрама це -

     

Наприкінці 1920-х рр. в українському кінематографі дедалі гучніше почала заявляти про себе нова модерністська течія, що сформувалася у співпраці режисера Леся Курбаса з письменниками Майком Йогансеном та Юрієм Яновським. Неторовані шляхи долав у кіно самобутній режисер і сценарист, відомий скульптор Іван Кавалерідзе («Злива», «Перекоп»).

   У 1930 р. в Україні з’являється перший звуковий фільм — документальна стрічка Дзиги Вертова «Симфонія Донбасу», а наступного року глядачі почули голоси акторів у художньому фільмі О.Соловйова «Фронт».

Наприкінці 1930-х тотальний терор у СРСР поєднується з кон'юнктурним поверненням до національно-історичної тематики. Фільми «Щорс» (1939) Олександра Довженка і «Богдан Хмельницький» (1941) Ігора Савченка — дивовижне поєднання вимушеної заангажованості держзамовлення і очевидної режисерської та акторської обдарованості.. До н справжніх шедеврів можна віднести фільм «Райдуга» Марка Донського за сценарієм Ванди Василевської, який з надзвичайною художньою силою передає трагедію окупованого фашистами українського села. Фільм здобув низку міжнародних нагород, серед них премія «Оскар» (1944)». Сценарій Олександра Довженка «Україна в огні», який Сталін спочатку сприйняв схвально, потім було піддано розгромній критиці, а автора — шельмуванню. Одною з причин є те, що у сценарії нічого не було сказано про вирішальну роль Сталіна у перемозі над ворогом. Крім того, у фільмах воєнних років за вказівкою «вождя» пропагувалася ідея швидкої та легкої перемоги над фашизмом.

  Значний розвиток в роки війни отримує документальне кіно. Кінооператори здійснили справжній подвиг, донісши людям і залишивши нащадкам безцінні свідчення історії. О.Довженко зняв документальні стрічки “Битва за нашу Радянську Україну", “Перемога на Правобережній Україні".

                  

        

       Документальне кіно -                                                                                          

Хоча українські фільми 1945-53 рр. були обмежені жорсткими канонами «соціалістичного реалізму», їх велику цінність складають високий рівень акторської гри (на екрані в цей час з'являються Михайло Романов, Амвросій Бучма, Дмитро Мілютенко, молодий Сергій Бондарчук) і високофахові роботи кінооператорів («Подвиг розвідника», 1974, режисер Борис Барнет, оператор Данило Демуцький; «Тарас Шевченко», 1951, режисер Ігор Савченко, оператор Данило Демуцький).

                                                 

 

 

Висновки:

У радянський період, який зайняв більшу частину сторіччя, українська культура пройшла складний шлях, який поєднує досягнення і втрати, духовні злети і трагедії: національне піднесення 20-х років, трагедію у роки сталінської диктатури, хрущовську «відлигу», брежнєвський «застій», горбачовську перебудову. Внаслідок одержавлення всіх сторін життя суспільства, його бюрократизації, централізації влади провідну роль відігравала особа першого керівника комуністичної партії і, відповідно, всієї держави. Неприйняття більшовизму, радянської влади викликали у 20-і роки значну еміграцію діячів науки, літератури і мистецтва. Їх творчість продовжувалася, але залишалася невідомою на батьківщині. 40-ві і 70-ті роки відмічені новими хвилями еміграції. Тому характерними для української культури є два потоки розвитку — в Україні і в діаспорі.

 

 

Питання для самоконтролю:

1. Які особливості українського культурного відродження 20-х років?
2. Поясніть термін «розстріляне національне відродження»?
3. Охарактеризуйте метод соціалістичного реалізму в культурі?
4. Що таке конструктивізм?
5. Дайте характеристику мистецтва «школи Бойчука»?
6. Дайте порівняльну характеристику першого німого та звукового українського кіно?
7. О. Довженко та його особливий внесок в розвиток українського кінематографу?

           

œ

Тема 9. Провідні тенденції розвитку сучасної української культури. Модерн і постмодерн.

(Лекція перша)

План лекції:

1. Наростання кризових явищ в культурі глобалізованого світу.
2. Зростання соціально-прагматичного вектору розвитку європейської культури ХХ ст..
3. Художній світ техногенної цивілізації. Естетика модернізму.

 

 

 

Основна література: 1,2,3,5,6,7,8.

Додаткова: 1,5,6,10,21,24,28,33,34,35.

1, 2, 3, 4, 5

 

 

Міні – лексикон: глобалізація, стильовий плюралізм, масова культура, гуманістичні цінності, єдиний духовний простір, інформаційний простір, техніцизм, національна культура.