Лекція 1. Актуальність, мета і задачі дисципліни

МАТЕРІАЛИ ЛЕКЦІЙ

Лекція 1. Актуальність, мета і задачі дисципліни

Щоб удосконалити розум, треба  більше міркувати й менше заучувати.

Р.Декарт

Навчися розумно запитувати, уважно слухати, спокійно відповідати, і вмовкати, коли сказати нема чого.

И.Лафатер

Запитали мудреця, як досяг він таких висот у науках.
-"Я не соромився запитувати, чого не знав", - відповів той.

Сааді

На початку 3-го тисячоріччя розширення обсягу знань, накопичених людством, перетворило в проблему спосіб їх засвоєння. Прискорення науково-технічного прогресу призвело до збільшення обсягу активного часу, затрачуваного людьми на одержання нових знань, на виявлення нових законів природи й суспільства. У студентські роки розвиток інтелекту характеризується максимальною за все життя людини швидкістю розумових і логічних процесів. Великі вчені й педагоги завжди мріяли про перетворення навчання в процес активної пізнавальної творчості або в процес творчого пізнавання. Вони бажали своїм учням відчути в житті непередаване щастя творчості, акту ЗРОБЛЕНОГО ВІДКРИТТЯ.

На початку ХХІ століття отримані знання застарівають набагато швидше, ніж у ХХ столітті. Якщо раніше отриманих знань фахівцеві вистачало на 10-15 років, то тепер цей строк скоротився в 3 - 5 разів. Це значить, що доводиться все життя вчитися й переучуватися, займатися самоосвітою. У сучасних умовах необхідно вміти самостійно поповнювати свої знання, швидко орієнтуватися в стрімкому потоці науково-технічної інформації.

Винахід персонального комп'ютера ознаменував вступ людства на поріг нової цивілізації. Це інформаційне суспільство, у якому вже не стільки речовина й енергія, скільки інформація й наукові знання стають основними об'єктами й результатами діяльності людини.

Професійний рівень інженера визначається його фундаментальними, загально інженерними й загально технічними знаннями, навичками самостійного дослідження, конструювання, проектування, здатністю економічно оцінювати прийняті рішення. Пред'являються підвищені вимоги до комплексу організаторських, виконавських, вольових якостей самого працівника, до його вміння оперативно, наполегливо й послідовно проводити в життя ухвалені рішення.

Під навчально-дослідною розуміється робота студентів, що дає їм необхідні навички науково-технічної творчої, дослідницької, діяльності. Під науково-дослідною розуміється така робота, у якій отриманий новий для науки або техніки результат.

Значення науково-дослідної роботи на молодших курсах полягає в тому, що вона допомагає виявити й розвинути здатності студентів до самостійної творчої діяльності. Для студентів старших курсів науково-дослідна робота є невід'ємною частиною всіх видів навчального процесу.

Основними професійними якостями сучасного інженера мають бути:

1. Володіння глибокими та достатньо об’ємними знаннями з фундаментальних, загально інженерних та спеціальних дисциплін. Вміння постійно поповнювати ці знання.

2. Володіння навичками грамотної постановки та розв’язання складних сучасних інженерних задач, в тому числі й творчих.

3. Вміння застосовувати експериментальну та контрольно-вимірювальну апаратуру і прилади, сучасні методи досліджень, комп’ютерну техніку та програмне забезпечення.

4. Здатність оперативно, відповідально, дисципліновано, ретельно, ініціативно і наполегливо виконувати поставлені задачі, вміння організовувати роботу великих колективів спеціалістів, в тому числі й різного профілю із забезпеченням контролю її результатів.

5. Широкі кругозір та ерудиція, високий рівень загальної культури.

Однією із центральних проблем Вищої школи є проблема єдності професійної підготовки й світоглядної орієнтації фахівців, проблема розвитку в них творчого мислення, уміння самостійно поглиблювати свої знання й застосовувати їх у житті.

Наука привчає всіх, хто до неї по-справжньому прилучається, до принципової послідовності у всіх питаннях теорії й практики, до рішучості боротися проти рутини й відсталості, до завзятості в праці.

Щоб успішно рухатися в науці, максимально скоротити можливі блукання й безуспішні пошуки, сьогодні кожному, хто займається рішенням тих або інших проблем теорії й практики, необхідно опанувати відповідну методологічну культуру. Визначальним елементом цієї культури є діалектико-матеріалістичне розуміння дійсності, на основі якого складається характерна для кожної області система знань.

Основними й найбільш важливими формами ОНДР у навчальному процесі, що охоплюють всіх студентів під час їх навчання, є: учбово-дослідницька робота, курсове проектування й курсові роботи; виробнича й переддипломна практика, дипломне проектування. Дипломне проектування - заключний етап підготовки молодих фахівців у ВУЗі, перевірка придбаних знань і навичок, уміння самостійно застосовувати отримані знання й творчо працювати.

Перебудова системи вищої технічної освіти орієнтована на використання як основного активного (дослідницького) методу навчання зі скороченням часу, що відводиться на пасивне засвоєння інформації, і радикальне посилення самостійної роботи студентів. Природно, при цьому істотно підвищуються вимоги до якості навчальних посібників. Для закріплення лекційного матеріалу й самостійної навчально-дослідницької роботи студентів призначені лабораторні практикуми. Виконання практичних робіт передбачає оволодіння навичками активного програмування (з використанням комп’ютерної техніки), індивідуальної й комплексної інтерпретації даних, розвиток алгоритмічного мислення.

Метою дисципліни ОНДР є оволодіння науковою методологією та одержання навичок застосування її для розв’язання практичних наукових завдань.

Задачами ОНДР є:

- вивчення особливостей наукової роботи;

- визначення суті науки та ознайомлення з основними історичними етапами її розвитку;

- вивчення змісту та послідовності виконання основних етапів та стадій наукового дослідження;

- одержання навичок раціональної організації та ефективного виконання навчальної, науково-дослідної, самостійної роботи, вміння підбирати та ефективно використовувати спеціальну літературу, а також професійну інформацію у мережі Інтернет;

- вивчення основних форм представлення отриманих наукових результатів.

Особливості наукової роботи

Пізнання починається зі здивування.

    Аристотель

Я жити хочу, щоб мислити й страждати.

  О.Пушкін

Ніщо велике у світі не було зроблено без пристрасті, і не буде зроблено.

Гегель

Геній - це 99% поту й 1% натхнення.

Т.А.Едісон

Однією з основних якостей справжнього вченого є здатність дивуватися й зацікавлюватися. Іскра наукової творчості спалахує лише тоді, коли інтерес до задачі досягає такого критичного рівня, при якому не займатися нею людина вже не може, коли сама проблема й прагнення її вирішити поглинають її повністю. Тоді до роботи підключається не тільки головний, але й спинний мозок, а розумовий процес відбувається безупинно - наяву й у сні, на рівні підсвідомості.

Хоча в кожної людини є пальці й кожен може купити пензлик і фарби, це ще не робить її художником. Крім зацікавленості необхідно ще й ВМІННЯ. " Під словом "вчений" розуміють лише те, що людину багато вчили, але це ще не означає, що вона чомусь навчилася " (Г. Ліхтенберг). Вміння становить ознаку таланта " (Е. Кант).

Так звана "спокійна наукова праця" - це міф. Науковий пошук завжди неспокійний, завжди складається з переходу від одних невдалих спроб до інших, поки не найдеться, нарешті, вдале рішення, якщо воно взагалі існує. Така робота вимагає від людини винятково високої й тривалої концентрації мислення. Це напружена й важка праця, що часто триває й під час відпочинку. Навіть під час сну мозок продовжує шукати рішення проблеми.

Продуктивність наукової праці істотно залежить не тільки від підготовленості, але й від психологічного стану людини. Зокрема, вона визначається тим, як суспільство ставиться до своїх учених й взагалі до наукової діяльності.

Сьогодні непрестижність наукової праці в Україні залишає єдиний стимул - задоволення своєї допитливості. Ця допитливість й є ознакою того, що заняття наукою становить покликання людини. Якщо це покликання є справжнім, тоді є й любов до науки, прагнення за будь-яких обставин нею займатися. Виникає внутрішня необхідність у цих заняттях, незважаючи на всю їх крайню некомфортабельність. Вираз "некомфортабельність наукової праці" належить знаменитому математикові Р.Куранту. Цією некомфортабельністю він пояснював, чому математики у величезній більшості випадків рано припиняють творчу роботу: вони не витримують постійного внутрішнього напруження, з яким зв'язана їх робота.

Складність сучасної науки не залишає в ній місця дилетантам й "аматорам". Дуже важливу, якщо не вирішальну, роль у долі молодого дослідника відіграє науковий керівник. Наука настільки ускладнилася, що юнакові, навіть найенергійнішому, вольовому й талановитому, важко визначити для себе правильну наукову перспективу, почати самостійне дослідження. Йому необхідні розумний, тактовний науковий керівник-наставник, ведучий активне творче життя, і сформований професійний колектив - наукова школа. Новаторський підхід до розв’язання актуальних і важливих завдань, почуття причетності до великої справи, товариські допомога й підтримка, приклад керівника й повага до нього - ось що захоплює й виховує в молодих кращі якості.

Усім відома латинська приказка: "Mens sana - in corpore sano" ("здоровий ДУХ - в здоровому тілі"), де "mens" переводиться як "ДУХ". Але далеко не всім відомо, що "mens" походить від "mensurare", будучи похідним від "ВИМІРУ" (наприклад, "мензурка" - вимірювальна посудина). Микола Кузанський (1401-1464) уперше висловив думку про зв'язок РОЗУМУ й ВИМІРУ. Він уперше підкреслив, що "РОЗУМНА ЛЮДИНА" - це людина, яка "ВИМІРЮЄ".

МАТЕРІАЛИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Практичне заняття №1.

Організація навчальної та науково-дослідної роботи студентів

Леонід Мартинов

Петро I

 

Основною та в більшості випадків обов'язковою формою узагальнення результатів НДР є звіт, у якому виконавці роботи викладають вичерпні відомості про її зміст. Матеріали звіту повинні бути опрацьовані й систематизовані згідно з метою дослідження. Не слід вміщувати до нього інформацію, що не має прямого відношення до теми і завдань дослідження.

Загальними вимогами до звіту є:

- чіткість побудови;

- логічна послідовність викладення матеріалу;

- переконливість обґрунтування;

- стислість і точність формулювань, що унеможливлюють суб'єктивне та неоднозначного тлумачення;

- конкретність викладення результатів роботи;

- доказовість висновків та обґрунтованість рекомендацій.

Згідно з ДСТУ 3008-95 "Документація в сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення", звіт про НДР повинен містити:

- титульний аркуш;

- список виконавців;

- реферат (анотацію);

- зміст;

- перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів;

- вступ (характеризує актуальність, ступінь вивченості та сучасний стан питання, його наукове і практичне значення, містить постановку мети та задач дослідження);

- огляд стану питання;

- основну частину (отримані результати і їх аналіз);

- висновки та рекомендації;

- перелік посилань;

- додатки.

Титульний аркуш є першою сторінкою звітів і слугує повним джерелом бібліографічної інформації, необхідної для пошуку та опрацювання документа.Заповнюється титульний аркуш за стандартною формою:

· індекс УДК;

· № держреєстрації;

· інвентарний № звіту;

· назва Міністерства, університету, його адреса, номери телефону та факсу;

· посада, П.І.Б. особи, що затверджує роботу;

· дата затвердження;

· вид і тема документу;

· шифр держреєстрації теми;

· посада та П.І.Б. наукових керівників університету та НДР;

· дати завершення оформлення документа та затвердження його науково-технічною Радою університету.

Список виконавців вміщують безпосередньо за титульним аркушем. У ньому зазвичай наводять імена або перші літери імен і прізвища авторів, їхні посади, вчені ступені, вчені звання із зазначенням частини звіту, підготовленої конкретним автором.

Якщо звіт виконано одним автором, відомості про нього подають на титульному аркуші.

У рефераті наводяться відомості про роботу, її обсяг у сторінках, кількість ілюстрацій і джерел у переліку посилань; крім цього, наприкінці подають перелік ключових слів. Максимальний обсяг реферату - 1 сторінка формату А4 (для анотації – 0,5 стор.). Реферат повинен стисло відбивати основний зміст НДР і давати читачеві достатнє уявлення про доцільність вивчення всього звіту для отримання інформації, яка його цікавить. Загальна послідовність реферату має бути такою:

- об'єкт дослідження або розробки;

- мета роботи;

- методи дослідження та апаратура;

- отримані результати та їхня новизна;

- галузь застосування;

- ключові слова (не більше 15);

- умови отримання звіту.

Перелік умовних позначень має містити всі прийняті в звіті малопоширені умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни. Незалежно від переліку після першого згадування цих елементів у тексті звіту наводять їх розшифровку.

У вступі стисло викладають:

- актуальність роботи;

- оцінку сучасного стану проблеми, відзначаючи недоліки відомих способів, технологій або обладнання, що використовуються для її розв’язання;

- мету і задачі роботи;

- її наукову новизну та практичну цінність.

Далі переходять до викладення суті звіту — відомостей про предмет (об'єкт) дослідження або розробки, які є необхідними і достатніми для розкриття суті роботи та її результатів. Зокрема, наводять опис: теорії, методів дослідження; характеристик або властивостей створеного об'єкта; будови та принципів його дії, тощо. Викладаючи суть звіту, особливу увагу приділяють науковій новизні та практичній цінності роботи, а також питанням продуктивності, матеріало- та енергоємності, структурній та конструктивній простоті, надійності, безпеці (в тому числі й екологічній), ремонтопридатності, розроблюваних технології і (або) обладнання, якісним показникам продукції, що випускається з їх допомогою. Якщо у звіті необхідно навести повні докази (наприклад, математичні — у звітах, що не мають безпосереднього відношення до предмета математики) або подробиці дослідження, їх вміщують у додатках. Суть звіту викладають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи можуть поділятися на підрозділи, пункти і підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію.

Якщо у звіті необхідно навести інформацію про нові аспекти роботи, інтерпретацію або коментар до результатів і факторів, на підставі яких зроблені висновки і рекомендації, вводиться окремий розділ або підрозділи, що можуть мати дискусійний характер. Дискусійні підрозділи можуть також вводитися у розділ, в якому описуються результати роботи.

Завершують основну частину висновки, в яких наводять оцінку отриманих результатів роботи або її окремих етапів (негативних також) з урахуванням світових тенденцій вирішення поставленого завдання, а також зазначенням переваг, забезпечуваних при впровадженні результатів НДР. Вказують можливі галузі використання роботи; народногосподарську та наукову значимість роботи.

На основі отриманих висновків можуть наводитися рекомендації щодо ефективного використання результатів дослідження. Крім цього, в рекомендаціях, як правило, подається характеристика подальших робіт, які вважають необхідними для розвитку запропонованого у НДР напрямку. Рекомендації повинні мати конкретний характер і бути повністю підтверджені звітною роботою.

Перелік посилань містить бібліографічні описи в порядку, за яким вони вперше згадуються у тексті. Порядкові номери описів у переліку є номерами посилань в тексті. Бібліографічні описи у переліку повинні відповідати чинним стандартам з бібліотечної та видавничої справи.

У додатках вміщують матеріал, який:

- є необхідним для повноти звіту, але вміщення його до основної частини може змінити впорядковане та логічне уявлення про роботу;

- не може бути розміщений в основній частині звіту через великий обсяг;

- може бути не цікавим і не обов’язковим для розгляду для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців цієї галузі.

У додатках також можуть міститися:

- додаткові ілюстрації або таблиці;

- матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, проміжні математичні докази, формули, розрахунки; роздруківки розв’язання на комп’ютері рівнянь математичної моделі; протоколи випробувань; висновок метрологічної експертизи; копія технічного завдання, програми робіт, договору чи іншого документа, що замінює технічне завдання; інструкції, методики, тексти комп'ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи та інше);

- додатковий перелік джерел, на які були посилання тільки в одному або декількох попередніх додатках;

- опис нової апаратури і приладів, які використовувалися під час проведення експерименту, вимірів та випробувань.

При оформленні звіту потрібно дотримуватися основних вимог до наукових публікацій. Він наводиться на одній стороні аркушів формату А4 без рамок і штампів. З лівої сторони залишаються поля для підшивки - 25 мм; з правої - 20 мм. Текст набирається в редакторі Microsoft Word шрифтом Times New Roman Cyr або Arial Cyr, кегль 12-14, при одинарному міжрядковому інтервалі.

У роботі повинна бути використана єдина система літерних позначень. Не допускається довільне скорочення слів. Всі роботи рекомендується виконувати з дотриманням позначень, прийнятих міжнародною системою одиниць SI.

Таблиці, схеми, креслення, фотографії й інші ілюстративні матеріали повинні бути озаглавлені й пронумеровані.

Всі сторінки нумеруються арабськими цифрами в правому верхньому кутку. Титульний аркуш вважається першою сторінкою, але не нумерується. Заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки в тексті роботи; скорочення їх або дача в іншому формулюванні є не допустимими. Нумеруються всі рисунки та таблиці; вони вставляються в текст у відповідних місцях після першого посилання, на одній з ним сторінці або на наступній сторінці. Обов’язкові також посилання на використану літературу.

Звіт підписується всіма авторами навчально-дослідницької роботи, й після перевірки та затвердження його науковими керівниками, рекомендується до представлення на науково-технічній Раді університету.

На резензування представляється закінчена й оформлена робота. Рецензія на неї повинна відбивати:

1.) доцільність обраної теми й актуальність поставлених у ній задач;

2.) характеристику кожного розділу звіту з погляду проявленої виконавцем ерудиції, оригінальності, глибини й старанності розробки теоретичних, методичних й експериментальних питань;

3.) висновок про практичну й наукову цінність роботи, про можливості її практичного використання й доцільності подальшого продовження й розвитку;

4.) оцінку роботи в цілому з висновком про доцільність її публікації в науковому журналі (при досить високій самостійності й творчій ініціативі виконавців).

Графіки й таблиці НДР виконуються на комп'ютері за допомогою відповідного програмного забезпечення (електронних таблиць Excel, графічних редакторів Word, CorelDraw, PhotoShop, Компас та інших).

Кількість ілюстрацій має бути достатньою для пояснення тексту, але ні в якому разі не надмірною (все добре в міру). Потрібний баланс між обсягом тексту та графіки.

Ілюстрації можуть бути розподілені як по тексту, так і наведені наприкінці його у вигляді додатків. Всі ілюстрації нумерують арабськими цифрами, наприклад: Рисунок 1, Рисунок 2, Рисунок 3 і т.д. У випадку великого обсягу роботи її ділять на розділи та підрозділи, тоді нумерація рисунків здійснюється в межах відповідних розділів: Рисунок 1.1, Рисунок 1.2, …, Рисунок 2.1, Рисунок 2.2 і т.д. Посилання на ілюстрації дають за типом: (рисунок 1.3). Посилання на раніше згадані ілюстрації дають зі скороченим словом "дивися" (наприклад, див. рисунок 1.3). Ілюстрації повинні мати назву, що відповідає їх змісту.

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць. Якщо таблиця в тексті одна, то їй не привласнюють номер і слово "Таблиця" не пишуть, а в тексті при посиланні на неї слово "Таблиця" пишеться повністю. При наявності в тексті декількох таблиць, вони нумеруються арабськими цифрами й над правим верхнім кутом кожної таблиці поміщають напис "Таблиця...", а при посиланні на неї в тексті пишуть скорочено "......табл. 2".

Широко розповсюджений текстовий процесор Word містить у собі майстер таблиць, що надзвичайно полегшує їх побудову - достатньо вибрати придатну конфігурацію з наявного багатого набору макетів.

Заголовки граф таблиці починають із прописних букв, а підзаголовки - з рядкових, якщо вони утворюють одне речення із заголовком. Заголовки наводять в однині. Діагональний розподіл головки таблиці не допускається.

При переносі таблиці на інший аркуш головку таблиці повторюють і над нею вказують слово "Продовження". Якщо в тексті є кілька таблиць із продовженням, то пишуть "Продовження табл. ". Тематичний заголовок поміщають тільки над першою частиною таблиці. При переносі таблиць на першому аркуші вказують №№ граф, які переносять на всі наступні продовження.

Взагалі замість таблиці, де це можливо краще застосовувати діаграми, що відрізняються кращою наочністю та інформативністю.

В цілому під час оформлення власної роботи потрібно проявляти максимум творчої ініціативи – вона буди належно оцінена.

Формування теорії НДР

Факти - повітря вченого, але якщо в голові немає ідей, то не побачиш і фактів.

  І. П. Павлов

Наука будується з фактів, як будинок із цегли, але скупчення фактів так само не є наукою, як купа цегли - будинком.

                А. Пуанкаре

"Факт сам по собі мало значить - важлива його інтерпретація".

 Д. І. Менделєєв

"Теорія - полководець, а факти - її солдати".

      Леонардо да Вінчі

Сучасний учений, у якій би галузі науки він не працював, може бути названий конструктором теорій. Історично сформована традиційна послідовність створення розвиненої наукової теорії має такий вигляд:

1.). Збирається емпіричний матеріал, описуються явища, що належать до області вивчення даної науки.

2.). Зібраний матеріал упорядковують (класифікують або систематизують).

3.). Порівнюють відомі класифікації й вибирають із всіх можливих найбільш природну, що задовольняє певному "природному" порядку. Звичайно ця класифікація приходить до історичного вигляду, - її положення й об'єкти впорядковуються в часі.

4.). Установлюють зв'язки між окремими фактами і явищами щодо їх проходження одного за одним. Ці зв'язки відображують відносини проходження й причинності, і дозволяють прогнозувати одні факти й явища виходячи з інших.

5.). Вводять символьну мову опису об'єктів і подій в області, якою займається дана наука. Формулюють вихідні постулати (аксіоми). Вводять правила отримання висновків. Завершують створення математичної теорії.

6.). Розглядають межі застосування створеної теорії. Установлюють можливість розширення теорії на суміжні області за рахунок відмови від деяких постулатів й обмежень за допомогою введення нових (менш жорстких). здійснюють узагальнення теорії для великого числа окремих об'єктів.

Послідовність перерахованих дій може мінятися залежно від обставин, але названі стадії формування вже пройдені всіма розвиненими теоріями, що дозволяє говорити про загальну закономірність.

При необхідності на підставі відомих класифікацій можна розробити власну класифікацію під свою теорію. Автору також не слід боятись інтерпретувати та видозмінювати отриману, в тому числі й відому інформацію, оскільки наука не є чимось застиглим і раз та назавжди не змінним, а постійно розвивається і доповнюється.

В 20-му столітті з'явилася нова область наукових завдань з проектування великих і складних систем, які являють собою сукупність значної кількості технічних засобів, що виконують свої функції при узгодженій роботі великого числа (до сотень тисяч) компонентів. Проектування таких систем, як система зенітної оборони, система життєзабезпечення космічного корабля, вимагає нового теоретичного інструмента, відомого як системний аналіз або загальна теорія систем. Як визначити цю нову наукову область? Якщо традиційні теорії були теоріями про закономірності існуючих об'єктів, то нова наукова область є областю знань про закономірності створення теорій.

Проектувальники систем у своїй роботі використають все багатство математики для створення формальних (називаних "математичними" або "логічними") теорій, але часто їх поле діяльності лежить в істотно нематематичній області. Це область метаматематики. Вона включає часто в себе й інші нематематичні науки, наприклад, біологію. При проектуванні нової великої системи використовуються не тільки нові матеріали й машини, але розробляються десятки нових теорій, нові математичні методи, покликані обслуговувати ці теорії. Із цієї причини проектувальник великих систем змушений вирішувати проблему такого типу: "Скільки і які теорії необхідно розробити, щоб потрібну велику систему можна було спроектувати?".

Властивості великих систем виявились дуже близькими до властивостей об'єктів, які традиційно становили предмет вивчення біологів. Великі системи мають цілий ряд властивостей, що вважалися характерними для живих організмів: вони народжуються й вмирають, вони мають інтенсивний обмін речовин з навколишнім середовищем, на зміну їм приходять більше досконалі системи, що успадковують властивості своїх попередників. У системотехніці діє також і правило лікаря: втручання дoпycтиме тільки тоді, коли воно необхідно.

Іноді, щоб підкреслити об'єктивність теорії, говорять так: якщо взяти опис даної теорії, то кожна людина, що його застосує, одержить той же висновок, що і творець теорії. Іноді, щоб підкреслити конструктивність теорії, говорять, що положення теорії піддаються експериментальній перевірці.

Планування НДР

Суть планування як евристичного феномена полягає в тому, що людина, виконуючи завдання, звичайно розбиває його на ряд підзавдань, а далі будує робочий процес як ієрархічну послідовність їх розв’язання.

Планування у творчій діяльності має величезне значення, оскільки завдяки йому людині вдається остаточно усвідомити мету дослідження й раціонально побудувати процес її досягнення.

Кожному талановитому та амбітному науковцю рано чи пізно доведеться керувати більшим або меншим колективом. У зв’язку із цим, йому необхідно мати певне уявлення про основи планування.

Слово ПЛАН досить часто зустрічається в нашому житті, але чітке визначення цього поняття інколи представляє певні труднощі.

Ми будемо використовувати вказаний термін у випадку наявності двох переліків:

1. Переліку всіх робіт, виконання яких потрібне для досягнення мети (з оцінкою їх тривалості);

2. Переліку зв'язків між всіма роботами, що установлюють послідовність їх виконання із зазначенням календарних термінів завершення кожної роботи.

Кожен керівник може перевірити стан справ у своїх підлеглих самим елементарним чином - попросити представити два наведених вище переліки.

У своїй повсякденній роботі керівник, відповідальний за розробку теми в цілому або окремих її частин, повинен бути впевнений у тому, що:

· у його плані немає робіт, які не потрібні для досягнення цілей організації за даною темою (зайвих робіт);

· у плані не упущені роботи, які необхідні для досягнення кінцевої мети розробки;

· у загальному обсязі робіт за темою виділені ті з них, затримка у виконанні яких призведе до зриву наміченого строку завершення всього комплексу робіт.

Сучасні вимоги до оперативного керування не допускають безсистемності у підготовці такої інформації. Системна підготовка інформації із всіх виконуваних робіт і тем вивільняє увагу й час керівника для розв’язання основних наукових і технічних проблем.

Планування комплексних цільових програм повинно здійснюватись шляхом установлення трьох категоріальних пар: "суб'єкт - об'єкт", "простір - час" й "якість - кількість". Наприклад, для визначення суб'єкту ми порушуємо питання: "Хто відповідає за досягнення даної мети?". Об'єкт - це те, що представляє із себе дана мета. Категоріальна пара "простір - час" передбачає пошук відповідей на питання: "Де" й "Коли" це повинне бути зроблене? Категоріальна пара "якість - кількість" вимагає відповіді на питання: "Який» конкретно результат має бути отриманий? і "Скільки" ресурсів потрібно на виконання даної роботи? Ці питання й наводять у заголовку таблиці контрольних точок або подій, що являє собою уніфіковану форму табличного подання планів (табл. 1.1).

 

При плануванні робіт з будь-якого поставленого завдання керівникові необхідно виходити з наступних даних:

1) у який строк завдання може бути виконано;

2) скільки і які фахівці будуть зайняті при його виконанні;

3) скільки і які ресурси потрібні для виконання даного завдання;

4) у який строк завдання повинно бути виконане;

5) якщо буде потреба форсувати виконання окремого завдання або розробки - коли воно може бути завершено при залученні додаткових співробітників;

6) які саме співробітники можуть бути залучені до форсованої теми без істотного збитку для інших робіт;

7) коли будуть завершені теми, з яких знята частина виконавців.

 

Таблиця 1.1

Уніфікований план (таблиця контрольних точок)

 

Категорії	Запитання	Повинне бути	Фактично
суб'єкт	хто
об'єкт	що
простір	де
час	коли
якість	який
кількість	скільки

 

Під час повсякденного або періодичного контролю активності та ефективності роботи кожного співробітника організації керівникові потрібно виходити з наступних даних:

1) яку саме роботу виконує даний співробітник у даний момент часу;

2) коли і з яким результатом він повинен завершити виконувану ним роботу;

3) скільки і які саме роботи виконав даний співробітник (досвід і продуктивність його роботи).

Наявність системного керівництва дисциплінує колектив, привчаючи кожного виконавця правильно формулювати мету своєї роботи; розуміти її місце в загальній програмі, стежити за своєчасним закінченням кожного етапу робіт; зменшує час виконання роботи без збільшення витрат та втрати якості.

Технологія наукової роботи

С. Маршак

Наукова творчість - винятково складний вид людської діяльності. " У праці вченого, - відзначав академік В. Л. Енгельгардт, - багато завзятої, тривалої, часто одноманітної роботи, розчарувань, обманутих надій й очікувань, безперервного подолання труднощів, несподіваних перешкод, що виникають одне за іншим. " Подолання цих труднощів можливо тільки при високому рівні організації самої роботи.

Організація праці

Можна сформулювати правила, виконання яких характеризує добре організовану роботу:

1) не працювати без плану;

2) перед роботою розрахувати сили й час;

3) заздалегідь підготувати все необхідне для виконання роботи: матеріали й інструменти (антивірусні програми, чисті дискети, системну дискету, комп'ютер, сканер, модем, і т.д.), щоб розвантажити робочий процес від турбот і суєти, що відволікають увагу;

4) складну роботу виконувати перед простою, важку перед легкою, творчу перед механічною й стандартною, неприємну перед привабливою;

5) не закінчивши однієї справи, не починати без необхідності іншої;

6) постійно контролювати свою роботу й вчасно вносити корективи у план.

Працездатність мозку

Мозок - це генератор, що заряджає нервово-емоційним напруженням весь організм. Функціональна система, що забезпечує працездатність мозку, умовно розділяється на дві підсистеми - інформаційну й енергетичну. Мозок підкоряється біологічному закону: слабкі роздратування збуджують життєдіяльність, середні - заохочують, сильні - гнітять. Зовнішні роздратування, сприймані через органи чуття, підтримують збудливість і тонус нервової системи на певному рівні. Роздратування можуть бути стимулюючими (при одноразовому сильному впливі), такими що тонізують (при багаторазовому слабкому впливі) або гнітючими (вплив надмірного збудливого або гальмуючого подразника).

Інформаційна підсистема здійснює прийом, переробку, зберігання інформації й передачу її виконавчим органам людини - м'язам. Енергетична підсистема підтримує необхідний рівень обміну речовин у працюючих органах.

Які фактори визначають працездатність мозку й тонус організму?

Насамперед це фізіологічні фактори, що визначають загальне здоров'я людини. Найважливіше значення має ритм діяльності й сну. Раціональна організація праці, харчування, фізкультура, гарний сон, дають повноцінну підзарядку енергетичного "акумулятора" організму. Не менше значення має правильне дихання, свіже повітря, освітленість, кольорова гама робочого місця, музичний фон (ритмічна, "запальна" музика), заходи що тонізують, температура повітря, водні процедури (особливо, чергування гарячого й холодного душу), масаж.

Нарешті, немаловажні й суб'єктивні психологічні фактори, що формують нервово-психологічне емоційне напруження. Це настрій, самопочуття, мотивація, аутотренінг, наявність стресових ситуацій. Тонус організму в цей момент залежить від сполучення всіх діючих факторів.

 

Що гарного в стомленні

Стомлення зовсім не є негативним явищем, якимсь проміжним станом між здоров'ям і хворобою. Навпаки. "Найбільша почуттєва насолода, що не містить у собі ніякої домішки відрази, - це здоровий відпочинок після роботи" (Е.Кант).

Стомлення є природним побудником відновлення працездатності. Тут діє закон біологічного зворотного зв'язку. Якби організм не стомлювався, то не відбувалися б і відбудовні процеси. Чим більше стомлення (звичайно, до певної межі), тим сильніша стимуляція відновлення й тим вищий рівень наступної працездатності. Стомлення не руйнує організм, а підтримує й зміцнює його. Давно замічено, що чим більшим числом обов'язків і справ обтяжена людина, ти