Конспект лекції з курсу «муніципальна статистика»

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ З КУРСУ «МУНІЦИПАЛЬНА СТАТИСТИКА»

ТЕМА №1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МУНІЦИПАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ.. 2

1.Поняття «муніципальна статистика» та її взаємозв’язок з соціально-економічною статистикою.. 2

2. Предмет, об’єкт та методи дослідження муніципальної статистики. 4

3. Цілі та завдання муніципальної статистики. 5

4. Проблеми інтеграції вітчизняної статистики в міжнародну статистику. 7

5. Асоціація міст України (АМУ) 9

ТЕМА №2. СТАТИСТИКА НАСЕЛЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ МУНІЦИПАЛЬНОГО УТВОРЕННЯ.. 11

1. Предмет і методи дослідження статистики населення. 11

2. Показники чисельності, структури і розміщення населення. 12

3. Показники складу населення. 14

4. Показники руху населення та його відтворення. 17

ТЕМА №3. СТАТИСТИКА ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ І РОБОЧОЇ СИЛИ.. 21

1. Поняття, склад та рух трудових ресурсів. 21

2. Показники продуктивності праці 22

3. Індекси продуктивності праці 24

4. Показники статистики ринку робочої сили. 26

ТЕМА №4. СТАТИСТИКА МАТЕРІАЛЬНИХ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ МУНІЦИПАЛЬНОГО УТВОРЕННЯ.. 29

1. Статистика матеріальних ресурсів муніципального утворення. 29

2. Статистика фінансових ресурсів муніципального утворення. 32

3. Статистика земельних ресурсів муніципального утворення. 35

ТЕМА №5. СТАТИСТИКА РИНКУ.. 37

1. Завдання та система показників статистики ринку. 37

2. Статистика кон’юнктури ринку. 40

3. Статистика цін. 43

ТЕМА №6. СТАТИСТИКА СФЕРИ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЛЕННЯ.. 46

1. Статистика житлово-комунального обслуговування населення. 46

2. Статистика соціального обслуговування. 49

ТЕМА №7. СТАТИСТИКА РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ.. 55

1. Комплекс індикаторів життєвого рівня та їх показники. 55

2. Макроекономічні показники життєвого рівня. 56

3. Показники матеріального забезпечення населення та домогосподарств. 57

4. Соціальні та демографічні показники життєвого рівня. 60

ТЕМА №8. СТАТИСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА 62

1. Ефективність суспільного виробництва як основний чинник успішного розвитку економіки. 62

2. Показники ефективності економічної діяльності у міжнародній статистиці 65

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 71

 

 

ТЕМА №1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МУНІЦИПАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ

 

Предмет, об’єкт та методи дослідження муніципальної статистики

 

Муніципальна статистика - самостійна галузь знань та практичної діяльності. Як суспільна наука муніципальна статистика вивчає кількісну сторону різних масових економічних явищ і процесів суспільного життя з урахуванням їх якісної сторони.

Використовуючи систему кількісних показників, муніципальна статистика прагне адекватно відобразити умови, процес і результати функціонування ринкової економіки, проаналізувати тенденції та закономірності розвитку економіки і суспільства в цілому.

У широкому розумінні муніципальна статистика включає:

1) загальну теорію статистики - розробляє методологію отримання, обробки та аналізу статистичних даних;

2) економічну статистику - концентрує основну увагу на кількісному описі економічного процесу, стану та розвитку економіки в цілому;

3) соціальну статистику - дає кількісну характеристику рівня життя населення, стану і розвитку соціальної сфери;

4) галузеву статистику - вивчає економічні процеси, що протікають в рамках конкретних галузей.

ТЕМА №2. СТАТИСТИКА НАСЕЛЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ МУНІЦИПАЛЬНОГО УТВОРЕННЯ

 

Показники складу населення

 

Склад населення досліджується за такими демографічними ознаками, як стать, вік, шлюбний стан, а також за соціальними ознаками: національність та рідна мова, громадянство, суспільна група, джерело засобів існування, освіта.

Статевий склад населення аналізується за допомогою абсолютних та відносних показників (структури та координації), статистичних групувань.

Головною метою структурно-порівняльного аналізу статевого складу є аналіз пропорцій не стільки всього населення, скільки окремих його груп (вікових, соціальних), що є вкрай важливим для нормального процесу відтворення населення. Збалансованість статей у межах вікових контингентів не є стійкою. Така рухливість підпорядкована певній закономірності розподілу. А саме, при переході від групи новонароджених, де переважає частка чоловічої статі (51,2% хлопчиків проти 48,8% дівчаток або таке значення з незначною варіацією), до молодих вікових груп співвідношення статей зрівнюється. При пересуванні до старших вікових груп частки жінок переважають. Це відбувається через більш високу смертність чоловіків з біологічних причин (зниженість інстинкту самозбереження, більша вразливість захворюваннями) та соціальних (переважання важких та небезпечних умов діяльності, поширеність шкідливих звичок тощо), а також унаслідок втрат чоловічого населення під час останніх війн і різних репресій.

Узагальнюючим показником статевих пропорцій є вік балансування - вік, в якому чисельність чоловіків та жінок урівноважується. За оптимальних умов він має наближуватись до верхньої межі плідного віку (50 років). В Україні вік балансування становить 32 роки, а в містах 28. В сільській місцевості України вік балансування сягає «соціальних стандартів» (44 роки), проте насправді він не враховує значних диспропорцій у молодих генеративних вікових групах. А саме серед сільського населення спостерігається дефіцит жінок у найплідніших дітородних групах (15-39 років), зумовлений міграцією дівчат та молодих жінок із села в місто.

Віковий склад населення вивчається з метою визначення режиму відтворення населення; перспективних розрахунків його чисельності; впливу на інтенсивність природного, соціального руху, на процес старіння населення. Віковий склад населення подається у вигляді ряду розподілу його чисельності (в абсолютному або відносному вираженні) за віком, а саме: повним числом років життя, що виповнилось на момент обстеження.

Групування складаються за одно-, п’яти- та десятирічним інтервалом, залежно від вікової групи населення. Так, для молодших груп населення віком 0-4 роки застосовується однорічний інтервал, оскільки біологічні особливості їх існування та виживання в окремих роках різні. Для середніх та старших груп населення застосовується п’ятирічний інтервал. Іноді для старших груп віком від 70+ користуються десятирічним інтервалом, якщо насиченість цих груп населення незначна.

Складаються також групування, в яких виокремлюються типові групи населення за їх соціальним змістом - контингенти населення, або за демографічним призначенням (участю в процесі відтворення) - демографічні покоління. Статистика використовує такі контингенти населення: немовлята (до 1 року), ясельний контингент (0-2 роки), дитсадковий (3-6 років), дошкільний (1-6 років), шкільний контингент складається з двох груп (діти - 7-14 років та підлітки - 15-17 років), дітородний контингент жінок (15-49 років), працездатний контингент (16-54 роки для жінок, 16-59 років для чоловіків), допрацездатний (0-15 років), післяпрацездатний (55 p.+ для жінок, 60 p.+ для чоловіків).

У групуваннях за демографічними поколіннями вирізняють такі групи: діти (0-14 років), батьки (15-49 років) і прабатьки (50 і старші). Залежно від чисельного співвідношення демографічних поколінь у країні розрізняють три типи вікової структури: прогресивний, стаціонарний і регресивний. Моделі типів вікової структури запропонував шведський демограф Г. Зундберг.

Прогресивний тип - відповідає населенню зі швидкою зміною поколінь через високу народжуваність та смертність, а також з інтенсивним зростанням чисельності населення. Йому притаманне таке співвідношення поколінь: діти - 40%, батьки - 50%, прабатьки - 10%. Отже, переважає частка дітей.

Стаціонарний тип - відповідає населенню, в якому врівноважуються частки дітей та прабатьків через поступове скорочення смертності та збільшення тривалості життя, а саме: діти - 27%, батьки - 50%, прабатьки - 23%.

Регресивний тип - відповідає населенню з повільною зміною поколінь, в якому частка прабатьків дещо більша, ніж частка дітей, через скорочення народжуваності і подовження тривалості життя. За цього типу створюються умови скорочення і навіть часткового виродження населення, адже виконується таке співвідношення: діти - 20%, батьки - 50%, прабатьки - 30%.

Україна вже пережила демографічний перехід від прогресивного до регресивного типу і тепер має таку структуру населення за демографічними поколіннями: діти - 18,5%, батьки - 50,7%, прабатьки - 30,8%. Отже, поглиблюється процес старіння населення, а тому підвищується рівень загальної смертності (збільшується частка старших груп, з більшою інтенсивністю вимирання). Водночас скорочується частка потенційно дітородного контингенту, яка братиме в майбутньому участь у відтворенні населення.

На підставі структурних і типологічних групувань будуються аналітичні групування, які визначають вплив вікової структури населення та її зміни на показники народжуваності, смертності, шлюбності тощо.

Статистичні групування населення за віком є основою для обчислення середніх та відносних показників. А саме, визначаються частки окремих вікових груп, контингентів, демографічних поколінь у загальній чисельності населення, у межах окремої статі та за місцем проживання. До цих показників належить коефіцієнт старіння населення, що характеризує частку осіб, які досягли і перетнули перший поріг старості (60 років) у загальній чисельності населення (d60+).

Співвідношення окремих поколінь характеризують коефіцієнти демографічного навантаження, які подаються в розрахунку на тисячу населення, тобто у промілле (‰):

- загальний коефіцієнт демографічного навантаження;

- коефіцієнт навантаження дітьми;

- коефіцієнт навантаження особами старше працездатного віку.

На підставі вікового розподілу населення визначають його середній, модальний й медіанний вік.

Проводять групування також за сімейним складом населення муніципальної громади, національної приналежність і громадянством, засобами існування та розміщення по території, щільністю населення тощо.

 

 

ТЕМА №5. СТАТИСТИКА РИНКУ

 

Статистика цін

 

Ціна - це одна з найбільш важливих економічних категорій в умовах ринкових відносин. Вона виступає в ролі еквівалента при обміні товару на гроші, впливає на виробництво і споживання.

За сферами товарного обслуговування розрізняють ціни:

- оптові, за якими підприємства реалізують великими партіями продукцію виробничо-технічного і споживчого призначення;

- роздрібні, за якими реалізуються товари безпосередньо споживачу (населенню);

- закупівельні, за якими закупляється сільськогосподарська продукція у фермерів і інших підприємств;

- ціни і тарифи на послуги транспорту (вантажні і пасажирські транспортні тарифи).

За розміром відшкодування транспортних витрат розрізняють ціпи:

- франко-станція відправлення, які включають транспортні витрати до станції (порту) магістрального транспорту, решту видатків покриваються покупцем;

- франко-станція призначення, які включають транспортні видатки до станції (порту) призначення.

За формами продажу можна виділити такі ціни:

- договірні, які встановлюються за домовленістю сторін (продавця і покупця) з врахуванням умов, що склалися на момент здійснення акту покупця) з врахуванням умов, що склалися на момент здійснення акту купівлі-продажу;

- біржові, які складаються, виходячи з біржового котирування та надбавки (знижки) за якість, віддаленість від місця надходження;

- аукціонні, що відображають хід реалізації на аукціонах (розрізняють ціни стартові і продажні).

За стадіями продажу розрізняють:

- ціна пропозиції - ціна, за якою продавець намагається продати товар, як правило, це верхня межа діапазону можливих цін на товар, що в подальшому коректується внаслідок переговорів з покупцем;

- ціна попиту - це той рівень ціни, в якому зацікавлений покупець;

- ціна реалізації - це ціна, за якою фактично реалізується товар

За ступенем регулювання розрізняють ціни:

- фіксовані, що встановлюються державою на певному граничному рівні;

- регульовані - це ціни, зміна яких допускається в певних межах;

- вільні, що формуються у відповідності з кон'юнктурою ринку.

За ступенем стійкості в часі розрізняють ціни:

- тверді, рівень яких визначається при укладенні угоди на весь період її дії;

- рухомі, які змінюються під впливом зміни оговорених в угоді умов;

- ковзні - це ціни, вихідний розмір яких визначений угодою, яка передбачає порядок внесення змін у випадку зміни вартості пінотворних факторів.

Основними завданнями статистики цін є:

І. Вивчення кон'юнктури ринку. Вивчаючи це завдання в умовах ринкових відносин, статистика розглядає зміну цін як опосередковану реакцію на зміну економічної ситуації (рівень збалансованості попиту і пропозиції, зміна якості товарів і вимог до нього, грошова емісія, зміна доходів населення і іх структури і інші).

2. Вивчення ціни як інструменту управління ринком. Цей напрям дозволяє статистиці охарактеризувати можливості і ступінь впливу цін на виробництво, обіг та попит, обґрунтувати економічні важелі для маркетингового регулювання ринку -

3. Вивчення цін у площині маркетингового управління ціноутворенням. Цей напрям дозволяє виявити закономірності ціноутворення, охарактеризувати поведінку цін та поведінку покупців, встановити їх вплив на рівень життя населення, спрогнозувати динаміку цін.

4. З позиції виробника, продавця ціни вивчаються як інструмент маркетингу, аналізуються внутрівидові і регіональні рівні цін, їх диференціація, моделюється залежність цін від якісних характеристик товару.

5. З позиції покупця ціни вивчаються як один з найбільш важливих чинників індексації доходів, формування споживчого кошика і прожиткового мінімуму; визначення цінового впливу па рівень життя різних соціальних груп населення, вивчення відповідності рівня цін, якості товарів та рівня доходів населення.

6. З позиції держави ціни вивчаються як один з найбільш важливих факторів формування бюджету; як засіб соціальної і економічної ефективності ринку; як головний складник інфляційних процесів.

Статистичне вивчення цін здійснюється на основі розгорнутої системи показників, яка відповідає вимогам ринкової економіки і відображає різні види диференціації ринкових цін: асортиментну, часову, просторову, за соціально-доходними групами, різними ринками. Ринок робить ціни гнучкими, чутливо реагуючими на зміну різних чинників. В цьому зв'язку показники еластичності цін, їх співвідношень повинні знайти відображення в системі показників статистики цін. Лібералізація ціноутворення і перспективи стабілізації економіки дозволяють закладати ціни у математичні моделі.

Для оцінки абсолютного розміру ціни на певний вид, сорт товару (товарну групу) застосовують рівень цін. Розрізняють рівні цін:

- індивідуальні, що характеризують величину ціни на відповідний вид, сорт товару на певний момент часу, дату;

- середні - розраховуються на певну дату або за період на конкретний товар, сортність (товарну групу), по населених пунктах, регіону, країні;

- узагальнюючі - вартість споживчого кошика, який розраховується відношенням індивідуальної, середньої чи узагальнюючої ціни до доходу.

При вивченні ціноутворення визначають показники структури ціни:

- питому вагу кожного елементу в кінцевій (роздрібній) ціні товару (собівартості, націнки, знижки, податків); питому вагу валового доходу (реалізованої націнки) у товарообігу; співвідношення оптових і лізованої націнки) у товарообігу; співвідношення оптових і роздрібних цін, співвідношення структурних елементів роздрібних цін.

- коливність цін в часі і просторі характеризують за допомогою показників варіації: групування одноіменних товарів за рівнем цін; рівень територіальної коливності цін (групування регіонів, населених пунктів за рівнем цін;

- рівень стійкості цін у динаміці (коефіцієнт апроксимації трендової моделі);

- рівень сезонних та циклічних коливань цін.

Динаміку цін на окремі товари, товарні групи і всіх товарів характеризують за допомогою індексного методу: індивідуальних, групових та зведених індексів цін, індексів середніх цін. Відповідність ціни якості товару, залежність від соціально-економічних факторів статистика характеризує за допомогою параметрів моделей, коефіцієнтів, індексів, експертних оцінок.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ З КУРСУ «МУНІЦИПАЛЬНА СТАТИСТИКА»