Договірні правовідносини, їх загальні поняття і принципи

Процес укладення договорів можна розділити на певні стадії, кожна з яких має свої особливості і характеристику.

Процесу укладення передує договірна ініціатива - пропозиція укласти договір з одночасним поданням проекту тексту договору. Підготовка тексту договору здійснюється, в основному, шляхом переговорів через звичайні дипломатичні канали, на міжнародних конференціях і в міжнародних організаціях (наприклад, у рамках ООН діє Комісія з міжнародного права)

Повноваження:

Для участі в кожній зі стадій укладення договору представник держави чи організації повинен мати певні повноваження. У відповідності до ст.7 Віденських конвенцій 1969 і 1986р.р. глави держав, глави урядів і міністри закордонних справ не мають потреби в повноваженнях і можуть здійснювати будь-які дії щодо укладення договорів (так званий принцип "ех огПсіо", тобто "внаслідок займаного положення"). Глави дипломатичних представництв, і представництв при міжнародних організаціях, глави делегацій на міжнародних конференціях не мають потреби в повноваженнях лише з метою прийняття тексту договору Майже однаковий принцип підтвердження повноважень передбачено ст.5 ЗУ від 22.12.1993р. №3767-ХІІ.

_Слід зазначити, що укладення договору без повноважень не породжує правових наслідків, якщо такі дії не будуть надалі підтверджені відповідним суб'єктом.

Стадії укладення договорів:

1 Прийняття тексту (приймається за згодою всіх учасників говорів). Сам факт прийняття не накладає юридичних обов'язків,

але може вплинути на політику і міжнародне право.

2 Встановлення автентичності тексту (означає, що даний текст є справжнім і достовірним). Після встановлення автентичності договору текст не підлягає подальшим змінам. Здійснюється шляхом повного чи попереднього підписання самого тексту.

3. Згода на обов'язковість договору (може бути виражена підписанням, ратифікацією, затвердженням, прийняттям або приєд­нанням, відповідно до порядку передбаченого самим договором)

Підписання договору, або остаточне прийняття тексту, або вираження згоди на його обов'язковість. Підписання буває: повним, остаточним чи попереднім. Одним із видів попереднього підписання є парафування, що характеризується підписанням ініціалами уповноважених осіб першої та останньої або кожної сторінок договору. Підписання договору породжує моральний обов'язок подати його на ратифікацію.

Ратифікація - акт затвердження договору вищими органами держави, що виражає згоду на його обов'язковість.

Порядок ратифікації визначається внутрішнім правом держав-учасниць договору (ст.85 Конституції України 28.06.98р. - визначає повноваження Верховноі Ради України. ч.2 ст.7 ЗУ "Про міжнародні договори України" - встановлює перелік міжнародних договорів, які підлягають обов'язковій ратифікації). Акт ратифікації є підставою для підпису головою ратифікаційної грамоти. Процес ратифікації вважається завершеним обміну ратифікаційними грамотами, або, у випадку багатобічного договору після здачі її на збереження.

Затвердження, прийняття - процедури вираження згоди „_а обов'язковість договору, який не підлягає ратифікації, але потребу ухвалення після підписання. Ці процедури застосовуються в тих випадках, якщо це передбачено договором або діючим законодавством сторін.

Приєднання - акт згоди на обов'язковість договору, укладеного іншими державами.

Можливість приєднання передбачається в самому договорі, щ узгоджується з його учасниками. Як правило, приєднання здійснюється тими ж органами, що й ратифікація.

Застереження - односторонні заяви, зроблені стороною в процесі укладення договору, що мають за мету змінити або виключити дію окремш положень у відношенні автора застереження.

Вимоги до застережень:

1) не повинні суперечити цілям і принципам договору;

2) не повинні змінювати його головний зміст.

Юридичні наслідки застережень - вносять відповідні зміни в договір у взаємовідносинах сторони, що їх зробила, та сторін_}що їх прийняли. Якщо окремі учасники договору заперечують проти застережень, то по відношенню до них вони не застосовуються, також, як і не змінюють статусу взаємовідносин між іншими учасниками.

Після ратифікації або іншого вираження згоди на обов'язковість сили РІ^І договору здійснюється обмін ратифікаційними грамотами, документами я* підтверджують прийняття або затвердження договору (у разі якщо договір двосторонній), або їх передача на схов (у разі, якщо договір багатосторонній) або обмін нотами - як спрощена форма вираження згоди на обов'язковість договору

Депозитарій (охоронювач) - визначений угодою договірних сторін о б'єкт, у функції якого звичайно входять: і) збереження оригіналу договору і зданих на збереження повноважень;

2) підготовка і розсилання засвідчених копій договору;

3) одержання і збереження стосовних до договору документів;

4) реєстрація договору.

Договори набирають силу на умовах, що зазначені в самих договорах. Не потребуючий ратифікації або затвердження договір набирає сили з моменту його підписання. Договір, що підлягає ратифікації набирає силу після його ратифікації.

Реєстрація та опублікування договору також виконують важливу роль. Так, реєстрації підлягає договір, що вже набрав сили, для чого одна із сторін направляє в секретаріат ООН примірник договору.

Після ратифікації, чи її процедури, що її замінює, договір підлягає публікації. Офіційна публікація договору має істотне практичне значення, бо договір стає частиною правової системи держави і підлягає застосуванню всіма органами держави. Крім того, офіційна публікація має ще й загальнополітичний результат - це один із шляхів боротьби з "таємними" договорами, що й на сьогоднішній день існують в міжнародних відносинах (угоди про військове співробітництво, постачання товарів, співробітництво силових відомств і т. ін.)

Форма договору - зовнішня форма вираження договору.

Міжнародне право не встановлює обов'язкової форми договору. Учасники мають право самостійно визначати у якій формі повинен бути Укладений договір. Сама форма не впливає на юридичну чинність договору.

Форми договорів

Усна - як правило, використовується для оформлення перетворену дипломатичних місій у посольства, для встановлення дипломатичні); відносин. Має назву "джентльменська угода".

Письмова - домінуюча в договірній практиці, оскільки має певні переваги такі, як деталізація положень, вираження цифрових показників і т ін.

Структура договору:

1) преамбула — частина договору, що вказує на мотиви його укладення, мету й принципи;

2) центральна частина - частина договору, яка містить його основний зміст;

3) заключна частина - частина договору, що містить вказівки на порядок вираження згоди на обов'язковість договору, про набрання ним сили і припиненні дїїі т. ін.;

4) додаткова частина - додатки до договору, юридична чинність яких однакова з центральною частиною договору.

Укладені договори можуть бути переглянуті під час їх дії.

Перегляд договорів - процес внесення до їх змісту виправлень і змін. Можливий тільки за згодою учасників, причому перегляд багатостороннього договору між двома чи більше учасниками, по відношенню один до одного, можливий тільки в тому випадку, якщо це передбачене самим договором або не заборонено ним При цьому зміни не повинні впливати на права та обов'язки інших учасників.

Кожний діючий договір обов'язковий для учасників, поки не буде встановлена його недійсність.

Недійсність буває: відносна - робить договір заперечним, на підставах помилки, обману, підкупу представника;

а бсолютна - означає первинну незначність договору. її підставами є мус представника, примус держави, протиріччя імперативній нормі міжнародного права.

Припинення дії договорів можливо двома шляхами:

1) денонсація - однобічне припинення дії договору на умовах, передбачених у ньому;

2) анулювання - однобічне правомірне припинення дії договору на підставах, у ньому не передбачених. Такими підставами можуть бути: істотне порушення положень договору одним з його учасників; безповоротне зникнення об'єкта необхідного для виконання договору.

Призупинення - тимчасове припинення дії договору або відповідно до зазначених в договорі підстав, за згодою сторін, або на основі норм міжнародного права. Призупинення тимчасово звільняє учасників від обов'язку виконувати договір і не впливає на придбані права й обов'язки.