Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг.

На підприємстві процес виробництва завершує доведення продукції до споживача. Реалізація продукції (Т-Г) являє собою заключну стадію кругообігу коштів підприємства (Г-Т…В… Т-Г) і є його найважливішим показником.

Для підприємства–виробника реалізація продукції свідчить про те, що вона за своїми споживчими властивостями, якістю, асортиментом відповідає суспільному попиту і задовольняє потреби покупців.

    Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг залежить від основної діяльності підприємства. Тому вона складає основну долю у внутрішніх грошових надходженнях. Виручка від реалізації є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво продукції, утворення доходів і формування фінансових результатів.

   Розмір виручки від реалізації продукції при інших рівних умовах залежить від:

1) Кількості та асортименту реалізованої продукції;

2) рівня реалізаційних цін.

Прямий вплив на розмір виручки здійснює рівень цін. В свою чергу, на рівень цін впливають якість та споживчі властивості, строки реалізації продукції, попит та пропозиція на ринку

                  В умовах ринкової економіки існують вільні, фіксовані та регульовані ціни.

             Фіксовані ціни – встановлюються адміністративно державою перш за все на послуги першої необхідності і на монопольні товари, які виготовляє держава (газ, електроенергія і ін.).

              Регульовані ціни – встановлюються на товари першої необхідності для регулювання рівня рентабельності. Наприклад, на хлібобулочні вироби, продукти дитячого харчування. При цьому державою встановлюються індикативні ціни - мінімальний і максимальний рівень цін.

У всіх інших випадках використовуються вільні ціни, тобто ціни, які складаються під впливом попиту і пропозиції або за домовленістю сторін -постачальника і споживача.

        При встановленні вільних цін за основу береться собівартість і прибуток, планова рентабельність. Потім додаються акцизний податок (на підакцизну продукцію) і податок на додану вартість.

Розмір виручки обчислюється шляхом множення реалізаційної ціни на кількість реалізованої продукції по всьому асортименту продукції.

5. Ф інансов і ресурс и суб’єктів господарювання та їх склад

Головною ланкою економіки в ринкових умовах господарювання є підприємства. Вони виробляють продукцію, виконують роботи, надають послуги, в результаті чого отримують до­ходи і накопичення, розподіляють їх, формують відповідні фонди грошо­вих коштів.

Для здійснення господарської діяльності підприємствам потрібні фінансові ресурси. Їх фо­рмування здійснюється, як правило, за рахунок різних джерел: власних активів підприємства, позичених та залучених.

Власні кошти - це кошти підприємств, які постійно знаходяться в їхньому обігу й строк користування якими не встановлений. Формуються вони за рахунок власного капіталу, тобто тієї частини капіталу в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зо­бов'язань. До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів), статутного (пайового) капіталу, включають також додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільове фінансування та ін.

Основу власного капіталу складає чистий прибуток, який розраховується за формулою: сума оподаткованого прибутку мінус сума податку на прибуток. Чистий прибуток – це кошти, які належать підприємству і розподіляються за фондами (фонд розвитку, фонд споживання, резервний фонд та ін.)

Позичені кошти - це кошти, які отримує підприємство на визначений термін, за плату і на умовах повернення. Формуються вони в основному за рахунок довгострокових та короткострокових кредитів банку.

Залучені кошти – це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в їх обігу. До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, а також усі види поточних зобов'язань підприємства по розрахунках.

Усі види перерахованих вище джерел беруть участь як у формуванні активів підприємства, так і в здійсненні його виробничо-фінансової діяль­ності з метою отримання відповідного доходу, прибутку.

Отже, фінансові ресурси підприємств - це власний, позичений та за­лучений грошовий капітал, який використовується підприємствами для формування своїх активів та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідного доходу, прибутку.

Активи - це ресурси, які створюються підприємствами в результаті минулих заходів, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічної вигоди в майбутньому. Активи бувають оборотні та необоротні.

Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти (короткострокові високоліквідні фінансові інвес­тиції), не обмежені у використанні, а також інші активи підприємства (си­ровина, матеріали, готова продукція і т.д.), які призначені для реалізації.

Необоротні активи - всі активи, які не вважають­ся оборотними (основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції та ін.).

Власний, позичений і залучений капітал, формує, з одного боку, фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні його активів, з іншого боку, є зобов'язанням перед конкретними власниками - державою, юридичними та фізичними особами.

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок певних подій. Погашення заборгованості, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Зобов'язання бувають довгострокові та поточні.