Міністерство освіти і науки , молоді та спорту України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

АВТОТРАНСПОРТНИЙ ТЕХНІКУМ

 

 

з предмету

 ,, Економіка підприємства,,

для студентів спеціальності 5.07010602

,, Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів ,,

 

 

Рівне – 2013

Укладач: Шилюк О.В., викладач спеціальних дисциплін автотранспортного технікуму НУВГП.

 

Рецензент: Лисак В.В., викладач спецдисциплін вищої категорії АТ НУВГП

 

 

Конспект лекцій з предмету,, Економіка підприємства,, для студентів спеціальності 5.07010602,, Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів ,,

 

 

Схвалено на засіданні

методичної ради

Протокол №      від “ ”           2013 р.

 

Розглянуто на засіданні

предметної комісії,, Економіка,,

протокол №      від “ ”           2013 р.

Голова предметної комісії                   Н.Ю. Баланович

 

                                               Зміст

Вступ………………………………………………………………………...……. ……..…7

Програма предмету………………………………………………………….........…….…..8

Розділ 1 Автотранспортне підприємство   як суб’єкт                       

Господарської діяльності

Тема 1. Функціонування АТП як виробничої та економічної системи.

Поняття про підприємство та його види. Підприємство як виробнича     

та економічна система…………………………………………………………… …….….10

Порядок утворення підприємств…………………………………………….………….…11

Значення економічних знань в період господарювання в ринкових

умовах………………………………………………………………………….…………....12

Ознаки ринку. Дія законів ринку…………………………………………….………….…14

Підприємництво - суб’єкти ринку. Умови підприємницької

діяльності………………………………………………………………………..……….… 15 

Організаційні форми підприємництва…………………………………….……………....16

Тема 2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності АТП.

Індивідуальне підприємство. Державні та муніципальні підприємства…………….… 17

Господарські товариства……………………………………………………………….…..18

Об’єднання підприємств………………………………………………….…………….….19

Сутність власності. Форми власності………………………………….……………….…22

Приватизація та оренда підприємств. Основні принципи приватизації………………………………………………………………………………....23

Тема 3. Основні виробничі фонди АТП та ефективність їх використання.

Економічна сутність основних виробничих фондів, їх склад та структура…………....24

Показники забезпеченості та ефективності використання ОВФ. …………………........25

Оцінка основних фондів. ……………………………………………………….…….…....26

Знос та відтворення основних фондів………………………………………….…….…....27

Амортизація основних фондів, її ефективний зміст. Методика

нарахування амортизації на автомобільному транспорті………………………….….....29

Шляхи покращення використання основних фондів. Поповнення

основних фондів на автомобільному транспорті……………………………….….……..30

Показники технічного стану основних фондів. ……………………………….….……...31

Тема 4. Оборотні засоби та їх значення для господарської діяльності АТП.

Показники використання оборотних засобів……………………………….…………….32

Порядок нормування оборотних засобів, їх особливості. Визначення загальної

потреби в оборотних засобах……………………………….……………………….…..... 33

Економічна сутність оборотних засобів та їх вплив на господарську діяльність АТП………………………………………………………………………...……………......34

Класифікація оборотних засобів……………………………………….….....……… …... 35

Джерела формування оборотних засобів………………………………….……………....35

Шляхи покращення використання обігових засобів автомобільного  

транспорту. ……………………………………………………………………………….…35

Тема 5. Сутність господарського обліку і аналізу основних виробничих

Фондів та оборотних засобів.

 Поняття про господарський облік і звітність. Значення обліку і звітності

(контролю) за збереження і правильним використанням матеріальних ресурсів……………………………………………………………………………….……...36

Види обліку. Вимоги до обліку………………………………..……………………….......37

Облік рухомого автомобільного парку…………………………………..………….….....38

Облік запасних частин, ремонтних матеріалів, пального, мастильних матеріалів та автомобільних шин………………………….………………………………………………38

Сутність господарського аналізу роботи підприємств. Задачі аналізу

господарської діяльності підприємств………………………….………………………….40

Види аналізу………………………………………………………………………………….41 Аналіз структури основних виробничих фондів. Аналіз показників використання основних фондів. Аналіз показників використання оборотних засобів…………………………………………………………………………………….…..42

Розділ 2. Трудові ресурси та економічна ефективність роботи АТП.

Тема 7. Поняття про собівартість та формування її на

Автомобільному транспорті.

Поняття про собівартість та методика її визначення. ……………………..…………….57

Поняття про витрати виробництва підприємства та їх класифікація……………….…..57

Собівартість автомобільних перевезень та технічного обслуговування

 і ремонту автомобілів………………………...……………………………………….….. 59

Фактори, які впливають на рівень витрат і собівартість автоперевезень,

ТО і ремонту автомобілів………………………………………………………………..…59

Структура собівартості автомобільних перевезень, ТО і ремонту……………….…..….60

Калькуляція собівартості автомобільних перевезень, ТО і

ремонту автомобілів.. ……………………………………………………………..……......60

Вплив техніко-експлуатаційних показників використання рухомого

складу на рівень собівартості………………………………………………………….….. 61

 Шляхи зниження собівартості автоперевезень, ТО і ремонту

автомобілів. ………………………………………………………………………………….62

Тема 8. Ціноутворення.

Політика ціноутворення в період переходу до ринкових відносин………………..….... 63

Види цін, їх характеристика………………………………………………………….…......64

Тарифи на автомобільному транспорті, їх характеристика та

методика їх розрахунку………………………………………………………………..…….65

Вступ.

           Для забезпечення гідного життя народові Україна здійснює перехід до ринкової економіки.

           Ринкова економіка передбачає, що кожна людина, дбаючи про свій добробут та добробут своєї родини, щоденно протягом усього життя, робить економічний вибір, приймає економічні рішення і відповідає за їх наслідки, покладаючись, головним чином, на власні зусилля і власний хист.

           Економіка як наука вивчає закономірності функціонування економіки як системи господарювання. Економічна освіта стала потребою сьогодення. Вона покликана сформувати у громадян України економічні знання, економічну культуру, діловитість, підприємництво, навчити аналізувати економічну ситуацію і приймати обгрунтовані рішення.

           Предмет "Економіка підприємства" є "азбукою" економічних знань для майбутніх спеціалістів автомобільного транспорту.

           Головна його мета - допомогти студентам вивчити і зрозуміти основи галузевої економіки, засвоїти економічні поняття.

           Метою та завданням дисципліни,, Економіка підприємства,, є формування у студенті знань, навичок, світогляду, достатніх для ефективного ведення господарської діяльності підприємства з врахуванням періодів часу. Завдяки вивченню предмету студенти набудуть знань про економічні основиознайомлення з основними принципами та законами діяльності ланки суспільного виробництва – підприємством в галузі автомобільного транспорту, набуття необхідних теоретичних та практичних знань з управління ринковою економікою на даному етапі її розвитку.

           Даний предмет сприяє виявленню інтересу у студентів до економічної науки і стане поштовхом для окремих із них до майбутньої професії економіста чи підприємця.

           При вивченні предмету необхідно врахувати досягнення світової ринкової економіки, їх вплив на економіку підприємства транспорту, оперативно реагувати на зміни в діючих законах України.

           В процесі вивчення предмету "Економіка підприємства" необхідно ознайомити студентів з корінними змінами характеру роботи АТП в умовах ринкових відносин.

           Предмет "Економіка підприємства" тісно пов'язаний з іншими предметами, що вивчаються в технікумі     і такими, як "Економічна теорія", "Організація перевезень", "Технічна експлуатація автомобілів ".

           Конспект пропонує систематизовані матеріали для вивчення предмету «Економіка підприємства» для студентів спеціальності «Обслуговування та ремонт автомобілів та двигунів», що дасть можливість отримати економічні знання та використати їх в практичній діяльності майбутніх спеціалістів.

           Конспект написаний відповідно до навчальної програми дисципліни,, Економіка підприємства,, для студентів спеціальності «Обслуговування та ремонт автомобілів та двигунів.

 

ПРОГРАМА ПРЕДМЕТУ

,, Економіка підприємства,,

 

Тема № 8. Ціноутворення.

           Політика ціноутворення в період переходу до ринкових відносин. Види цін, їх характеристика. Договірні ціни та методика їх розрахунку. Тарифи на автомобільному транспорті, їх характеристика та методика їх розрахунку.

 

Умови функціонування ринку.

- Розподіл праці і спеціалізація.

- Достатня ємність ринку (платіжноспроможний попит).

- Спроможність цін динамічно змінюватися під дією попиту та пропозиції.

- Вільний обмін товарами і послугами.

- Конкуренція товаровиробників, боротьба за покупця.

- Розвинута кредитно - грошова система.

Структура ринку.

Ринкова економіка характеризується тим, що вона проникає у всі сфери народного господарства і у всі регіони держави. Цю властивість можна назвати типовою для ринкових відносин.

Вся економіка стає сукупністю ринків, які відрізняються мірою, глибиною проникнення ринкових відносин в окремі частини господарчої системи. Ринок у вигляді ринкових відносин проникає у всі клітини економічного механізму.

           ВИДИ РИНКІВ:

1. По територіальному аспекту: місцевий ринок; національний (внутрішній) ринок; світовий (зовнішній) ринок.

2. По збільшеним позиціям: ринок факторів виробництва; ринок товарів та послуг.

3. Подетальна структура ринку: ринок споживчих товарів, послуг, приміщень, будинків, житла, споруд невиробничого призначення; ринок засобів виробництва, виробничих видів діяльності; ринок грошей, валюти, цінних паперів; ринок праці, робочої сили, робітничих місць; ринок інформації, інтелектуального продукту, інновацій, "ноу-хау", сучасних технологій.

4. В залежності від ринкового середовища: ринок чистої конкуренції; олігополістичний ринок; монополістичний ринок.

           Р инок чистої конкуренції складається з великої кількості продавців і покупців одного і того ж продукту, продавець не може підвищити ціну вище ринкової. Проблема встановлення ціни тут фактично для виробника не стоїть.

           Р инок монополістичної конкуренції складається з великої кількості покупців і продавців, які заключають угоди не по одній ціні, а в широкому діапазоні цін. Це пояснюється тим, що продавці пропонують покупцям різні варіанти товарів.

           Олігополістичний ринок складається з невеликої кількості продавців, які дуже чуйні до цін своїх конкурентів. Олігополіст ніколи не може бути впевнений, що доб'ється певного результату за рахунок зниження ціни, оскільки конкуренти зразу ж наслідують його дії. Розгортається боротьба за лідерство по якості товарів і послуг, боротьба за престиж.

           В любому випадку - максимальний рівень цін товару визначається попитом на нього. Мінімальна ціна визначає видатки на його виробництво.

 

Закон попиту і пропозицій.

Між попитом, пропозицією та ціною існує нерозривний зв'язок, який виражається в законах попиту і пропозицій.

Попит - це грошовий вираз потреб.

Пропозиція - це результати товарного виробництва, які приймають форму товару і доставляються на ринок, або сума ринкових цін товарів.

Закон попиту фіксує залежність попиту від ціни. Чим вища ціна, тим менше купляють товарів.

Закон пропозицій фіксує залежність зміни пропозицій від зміни ціни. Чим вищі ціни, тим вигідніше виробляти товар і тим більше товарів буде надходити на ринок, так як виробник зацікавлений в збільшенні свого доходу. Однак, при дуже високій ціні досить великий доход може забезпечуватися і без розширення виробництва, тоді пропозиції можуть скорочуватися. По мірі розширення товарних пропозицій ціна падає.

Ціна, при якій попит і пропозиції співпадають називаються ціною рівноваги.

           Ринкова рівновага і ринкова ціна - під цими термінами розуміють стан ринку і рівень ціни при збалансованості попиту і пропозицій.

При більш високій ціні виникає залишок пропозицій над попитом, посилюється конкуренція продавців, в результаті чого ціна знижується. В умовах, коли ціна нижча рівновагової, попит перевищує пропозиції, виникає конкуренція покупців, які роблять тиск на ціну в сторону її підвищення. В результаті при вільній конкуренції ринок спрямовується до рівноваги, а ціна до рівневагового рівня.

Господарські товариства.

           Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадя­нами шляхом об'єднання їхнього майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

           Засновниками й учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання.

           До господарських товариств належать: акціонерні товариства, това­риства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відпові­дальністю, повні та командитні товариства.

           Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має ста­тутний фонд, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном това­риства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю това­риства, в межах вартості належних їм акцій.

           Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими.

           Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджу­ватися шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

           Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між за­сновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть роз­повсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

           Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське това­риство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визна­чається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зо­бов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю то­вариства, у межах своїх вкладів.

           Товариством із додатковою відповідальністю є господарське това­риство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

           Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприєм­ницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну від­повідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

           Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприєм­ницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звер­нено стягнення (повні учасники), а інші учасники, присутні в діяльності товариства — лише своїми вкладами (вкладники).

           Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підпри­ємництва.

           Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, се­редніх або великих підприємств.

Об’єднання підприємств.

           Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств із метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних і со­ціальних завдань.

           Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровіль­них засадах або за рішенням органів, які мають право утворювати об'єд­нання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприєм­ства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворених на території інших держав.

           Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання і є юридичною особою.

           Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть
утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.     

           Господарське об'єднання — об'єднання підприємств, утворене з іні­ціативи підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

           Господарські об'єднання діють на підставі установчого договору та/або статуту, який затверджується їхніми засновниками.

           Державне (комунальне) господарське об'єднання — об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рі­шенням Кабінету Міністрів України або у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання) або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

           Державне (комунальне) господарське об'єднання діє напідставі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

           Господарськими об'єднаннями є асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законодавством.

           Асоціація — договірне об'єднання, створене з метою постійної коор­динації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних ви­робництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств — учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їхні інтереси у відноси­нах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

           Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізо­ваного регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

           Консорціум — тимчасове статутне об'єднання підприємств для дося­гнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, цен­тралізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, у порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

           Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також ін­ших організацій, на основі їхньої фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономіч­ної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їхні інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

           Державні й комунальні господарські об'єднання утворюються пере­важно у формі корпорації або концерну незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

           Підприємства — учасники об'єднання підприємств зберігають ста­тус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання.

           Підприємство — учасник господарського об'єднання — має право:

- добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначе­них установчим договором про його утворення чи статутом госпо­дарського об'єднання;

- бути членом інших об'єднань підприємств, якщо законом, за­сновницьким договором чи статутом господарського об'єднання не встановлено іншого;

- одержувати від господарського об'єднання в установленому по­рядку інформацію, пов'язану з інтересами підприємства;

- одержувати частину прибутку від діяльності господарського об'єднання відповідно до його статуту.

            Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи ста­тутом господарського об'єднання відповідно до законодавства.

           Підприємство, яке входить до складу державного або комунального господарського об'єднання, не має права без згоди об'єднання виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяль­ність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності.

           Рішення про утворення об'єднання підприємств (установчий договір) та статут об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством. Учасники об'єднання підприємств можуть робити на умовах і в по­рядку, передбачених його установчими документами, майнові вклади (вступні, членські, цільові тощо).

           Майно передається об'єднанню його учасниками у господарське ві­дання або в оперативне управління на підставі установчого договору чи рішення про утворення об'єднання. Вартість майна об'єднання відобра­жається у його балансі.

           Господарське об'єднання має право утворювати за рішенням його ви­щого органу управління унітарні підприємства, філії, представництва, а також бути учасником (засновником) господарських товариств.

           Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учас­ників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо іншого не передбачено установчим договором або ста­тутом об'єднання.

           Підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи).

           Промислово-фінансова група є об'єднанням, яке створюється за рі­шенням Кабінету Міністрів України на певний строк із метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також із метою виробництва кін­цевої продукції.

           До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові й проектні установи, інші установи і орга­нізації усіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи виз­начається головне підприємство, яке має пріоритетне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин. Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

           Асоційовані підприємства (господарські організації) — це група суб'єктів господарювання — юридичних осіб, пов'язаних між собою від­носинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими під­приємствами може бути простою і вирішальною.

           Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі, якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень ін­шим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

           Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами вини­кає у разі, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

           Про наявність простої і вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства й опубліковано в офіційному друкованому виданні.

           Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій до­чірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компа­нією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами вста­новлюються відносини контролю-підпорядкування.

           Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то кон­тролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому під­приємству збитки.

           Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності й буде визнане банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприєм­ства нестиме контролююче підприємство.

           Законом можуть визначатися й інші форми об'єднання інтересів під­приємств (союзи, спілки, асоціації підприємців тощо).

Оцінка основних фондів.

           Під оцінкою основних фондів підприємства слід розуміти грошове вираження їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення за­гального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури та розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства. Існує де­кілька видів оцінки основних фондів: залежно від моменту проведення оцінки — за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних фондів — за повною або залишковою вартістю.

           Первісна вартість — це історична (фактична) собівартість основних фондів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних фондів.

           Первісна вартість об'єкта основних фондів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядчикам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито й аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних фондів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) ос­новних фондів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних фондів;

- витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних фондів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних фондів до стану, у якому вони придатні для використання із за­планованою метою.

           Первісна вартість безоплатно отриманих та придбаних в обмін ос­новних фондів дорівнює їхній справедливій вартості.

           Справедлива (реальна) вартість об'єкта основних фондів дорівнює сумі, за якою може бути здійснений обмін цього об'єкта в результаті опе­рації міжкомпетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедлива вартість основних фондів визначається також при їхній переоцінці.

           Відновлена вартість основних фондів — це вартість їхнього відтво­рення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за нинішніми цінами. Тобто сума коштів (їхніх еквівалентів) або інших форм компенсації, яку необхідно було б витра­тити на придбання (або створення) такого самого засобу праці на дату складання звітності, називається відновленою вартістю.

           Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їхню вартість і визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних фондів, яку вони в процесі виробництва пере­несли на вартість готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття з експлуатації (зумовленого спрацюванням) називається ліквідаційною вартістю.

           Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство має отримати від реалізації (ліквідації) основних фон­дів після закінчення терміну їхнього корисного використання (експлуа­тації) за вирахуванням витрат, пов'язаних із реалізацією (ліквідацією).

           Балансова вартість — це сума, за якою об'єкт основних фондів вклю­чається до балансу після вирахування суми накопиченої амортизації.

           Балансова вартість основних фондів при їхньому введенні в експлу­атацію тотожна первісній вартості. У міру зношення основних засобів їхня балансова вартість (залишкова вартість) визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу.

 

Види аналізу

           В залежності від задач і цілей, поставлених при дослідженні господарської діяльності підприємств, економічний аналіз буває трьох видів:

- попереджувальний;

- оперативний (поточний, повсякденний);

- послідуючий.

           По змісту - загальний та частковий.

           Попереджувальний аналіз дозволяє прогнозувати результати господарських операцій і процесів, попередити виникнення різних непродуктивних витрат і перевитрат ще до початку виконання виробничого плану. З допомогою попереджувального аналізу знаходять можливості для зниження майбутніх втрат запланованих перевезень. Економічний аналіз починається з прийому заявок на автоперевезення, з планування маршрутів з допомогою математичних методів і ЕОМ. Основна перевага попереджувального аналізу в тому, що він дозволяє не тільки знизити ряд витрат, але і взагалі уникнути їх.

Джерелами інформації для проведення попереджувального економічного аналізу являється:

-   нормативи трудових, матеріальних витрат;

-  техніко-експлуатаційні нормативи роботи рухомого складу, машин і обладнання;

- техніко-економічні розрахунки і планові показники, прийняті при складанні трансфінплану;

-  різні тарифні довідники і посібники по визначенню вартості транспортних робіт і послуг;

-   показники роботи АТП за попередній період.

           Економічний аналіз, який проводиться на АТП і його підрозділах в процесі виконання виробничого плану називається оперативним. Він являється засобом економічного контролю за ходом виробництва, тому проводиться щоденно або декадам (10 днів). Він забезпечує потреби управління. Джерелами інформації оперативного економічного аналізу являються показники оперативно-технічного, статистичного і бухгалтерського обліку, які відображають хід виконання виробничого плану.

           Послідуючий комплексний аналітичний аналіз проводиться після закінчення планового періоду (місяця, кварталу, року) і дозволяє найбільш повно виявити резерви АТП з метою використання їх в подальшому плануванні при складанні поточних і перспективних планів.

           Тут використовується та ж інформація, що при попереджувальному і оперативному аналізах, але більш детально вивчаються бухгалтерська і статистична звітність, акти перевірок і ревізій, висновки експертів, матеріали соціалістичних і психологічних, фізіологічних досліджень, методичні розробки.

           В залежності від обсягу економічних досліджень господарської діяльності АТП проводиться загальний і вибірковий аналіз. При загальному - досліджуються всі сторони господарської діяльності (виробнича фінансова, капітальні вкладення) за даний період.

           При вибірковому - досліджується лише та частина господарської діяльності, яка має важливе значення приймання оперативних мір по покращенню господарської діяльності або для контролю за дотриманням законності і керівництва підприємством, при здійсненні господарських операцій.

           Різновидністю вибіркового аналізу являється також техніко-економічний аналіз, який проводиться для виявлення резервів підвищення ефективності використання рухомого складу, збільшення його фондовіддачі, прискорення окупності капітальних вкладень і т.д.

           Техніко-економічний аналіз отримав широке використання при плануванні перевезень і організації транспортного процесу.

               

Тема 8. Ціноутворення.

 

Література

 

 

1. Шваб Л.І. «Економіка підприємства», - К.: Каравелла, 2005. – 568 с.

 

2. Основи економіки. Підручник під редакцією І.Ф. Радіонової Київ, «Зодіак-ЕКО», 1995р.

 

3. Закони України «Про підприємництво», «Про підприємство», «Про власність».

 

4. Анісімов А.В., Юфін В.К. «Економіка, організація та планування автомобільного транспорту», М., Транспорт, 1986р., 248с.

 

5. Малеева А.В., Тамаревська О.Г., Смоква О.В. «Аналіз виробничо-фінансової діяльності автотранспорт