Теоретична система Дж. Кейнса.

Кейнсіанство виникло у 30-х рр. і проіснувало до 70-х рр. XX ст. як критика на класичну і неокласичну школи внаслідок «Великої депресії» (1929-1933 рр.), яку не змогли подолати механізми ринкового регулювання.

Основна причина, що порушує ринкову рівновагу, як зазначив Кейнс, – нестача ефективного попиту.

Дослідження Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946 рр.) були зведені в його праці «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей» (1936 р.), де він:

- довів, що ринкова економіка не може забезпечити автоматичного відновлення рівноваги;

- запропонував перенести економічні дослідження із сфери мікро - (раціональна поведінка одного господарюючого суб’єкта) до сфери макро - (раціональна поведінка всіх господарюючих суб’єктів), а тому оперує поняттями-агрегатами – сукупне виробництво, сукупний попит, сукупне споживання, національний дохід та ін.

Еволюція кейнсіанства:

1. Кейнсіанство – 30 рр.

2. Неокейнсіанство – 40-60 рр. – Хікс, Хансен, Харрод, Домар.

3. Посткейнсіанство – 60-70 рр. –Робінсон, Сраффа, Калдор.

Основні ідеї Дж. Кейнса:

1. Максимально можливу зайнятість (як основу його досліджень) і економічне зростання може забезпечити лише активне втручання держави в економіку.

2. Саме ефективний попит відіграє вирішальну роль в економічному зростанні. Оскільки капіталістична система має тенденцію до хронічного надлишку капіталів у підприємців та пов’язаного з цим масового безробіття, то держава має примусити надлишкові капітали (доходи) повертатися в економіку і тим самим збільшувати виробництво і зайнятість.

3. Процент і гроші – це головні чинники, які запропонував Кейнс для стимулювання споживчого попиту у вигляді запропонованої кредитно-грошової і бюджетно-фінансової політики.

4. Динамічна рівновага досягається, коли агрегатне зростання виробництва дорівнює агрегатному зростанню попиту. Кейнс не відкидав ідею саморегуляції ринку, але вважав її малоймовірною, оскільки ціна і зарплата – не такі гнучкі фактори як ринок (внаслідок появи монополій і профспілок, які гальмують їх вільне саморегулювання), а тому необхідне державне втручання у механізм ринку.

Дж. Кейнс у своїй основній праці розробив теорію «держави загального благоденства». Головний зміст теорії зводиться до такого:

- сучасна демократична держава втратила класовий характер і діє в інтересах усіх членів суспільства. Держава використовує такі економічні важелі, як політика цін, податки, інвестиції, державне замовлення, кредити, регулювання експорту та імпорту і цим впливає на приватний сектор, пристосовує його для блага всіх;

- держава, реалізуючи функцію соціальних послуг (матеріальна допомога, поліпшення умов праці, підвищення заробітної плати і пенсій, покращення житлових умов, охорони здоров'я, освіти), забезпечує більш високий рівень життя населення всієї країни;

- постійно відмирає репресивно-каральна функція держави, звужується сфера державного примусу.

Автор робить висновок, що розвиток змішаної економіки, активізація функції соціальних послуг, відмирання репресивно-каральної функції держави перетворює її з класово-антагоністичної на державу загального благоденства.

Дж. Кейнс і його теорія ефективного попиту.

На відміну від класиків, а саме „закону Сея” (будь яка пропозиція породжує адекватний їй попит), Кейнс оголосив власну версію: „попит породжує пропозицію”. Це означає, що тільки ефективний попит (реалізація продукції) сприяє розвитку виробничої діяльності, а відтак, і зайнятості та економічному розвитку держави.

У своєму дослідженні Кейнс виявив причини, що скорочують попит:

- «психологічний закон», що пояснює причини через які людини не витрачають гроші - мотив ризику (відкласти на «чорний» день); трансакційний мотив (очікування на здійснення майбутніх угод, що принесуть прибутки); спекулятивний мотив (очікування моменту, який буде вдалим для оперування грошима, зростання проценту);

- зниження ефективності капітальних вкладень внаслідок закону спадної віддачі капіталу, що призводить до падіння попиту на інвестиційні товари.

Отже, виходячи з цього, Кейнс пропонує підвищити споживання шляхом активної державної політики, направленої на те, щоб всі заощадження перетворювались в інвестиції. А ефект від перетворення заощаджень в інвестиції, та вплив останніх на національний дохід можна побачити на механізмі інвестиційного мультиплікатора. [344] Дія мультиплікатора (k) як примножування споживчих та інвестиційних витрат (сукупних інвестицій) проявляється тоді, коли відбувається зменшення заощаджень (S) та зростання споживчого попиту (С), бо саме останній (витрати сектору домогосподарств) породжує пропозицію у Кейнса, а значить впливає на інвестиційні витрати (витрати сектору фірм). Засобом для цього він вважав податки, що вилучаються і тим самим зменшують суму заощаджень; фіксування норми проценту – його зниження коли зростають заощадження і навпаки; бюджетне фінансування (державне капіталовкладення) через державне замовлення товарів і послуг, організацію громадських робіт та ін.

В результаті такого державного регулювання збільшується споживчий попит, який активізує ріст виробництва та зайнятості та в кінці-кінців збільшиться національний дохід (Y).

Пригадаємо, що національний дохід (Y) витрачається на сукупне споживання (C) та сукупні інвестиції (I), відповідно його приріст визначається приростом його складових, зокрема:

, звідси: .

В свою чергу, приріст сукупного споживання (DС) залежить від схильності до споживання (с’) та приросту доходу (DY):

.

Підставимо дані у формулу:

.

Кейнс зобразив дію механізму мультиплікатора так:

, звідси .

Підставимо дані двох попередніх формул:

, звідси .

Пригадаємо, що схильність до споживання (с’) разом із схильністю до заощадження (s’) в сумі дають 1, відповідно третім виразом механізму мультиплікатора буде:

.

Формула свідчить, що мультиплікатор витрат (сукупних інвестицій) перебуває в прямій залежності від граничної схильності до споживання (с’) і в оберненій від граничної схильності до заощаджень (s’). Врахуємо, що гранична схильність до споживання, як правило, менше одиниці внаслідок дії «психологічного закону». Тому мультиплікатор витрат, як правило, більше одиниці. Це означає, що приріст інвестицій на 1 грн. спричиняє приріст ВВП більше, ніж на 1 грн.

Отже, як видно, інвестиції (сукупні витрати) у Кейнса відіграють вирішальну роль у дослідженні рівноваги і їх розмір залежить від:

а) граничної ефективності капіталу (норми прибутку),

б) ставки проценту.

Дж. Кейнс та його концепція маневрування державними видатками