Інфляція. Вимірювання інфляції. Види інфляції.

Порушення законів грошового обігу, розбалансування грошової системи породжує інфляцію. Інфляція (лат. inflation – роздувати) – процес знецінення грошей у результаті перевищення кількості грошових знаків, що перебувають в обігу, над сумою цін товарів і послуг. Це означає, що не всяке зростання цін є інфляцією.

До найважливіших інфляційних причин зростання цін відносять: дефіцит державного бюджету, штучне підвищення цін підприємствами-монополістами, диспропорції в економіці, циклічний характер економічного розвитку, необґрунтована економічна політика держави тощо.

Відповідно до темпів інфляційного процесу виділяють три різновиди інфляції: повзуча, галопуюча, гіперінфляція. Крім того розрізняють інфляцію попиту, інфляцію пропозиції, очікувану інфляцію.

З’ясування зовнішніх і внутрішніх причин інфляції дає змогу визначити шляхи боротьби з нею. Розрізняють три методи стабілізації грошового обігу: нуліфікацію, ревалоризацію і девальвацію.

ТЕМА 10. ДЕРЖАВА В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ.

Програмні запитання.

1.Еволюція теоретичних уявлень про роль держави в економіці.

2.Економічні функції держави.

3.Форми, методи та інструменти державного регулювання.

4. Сучасні напрями економічної політики.

Основні терміни і поняття:

Держава, державна політика, державне регулювання економіки, функції держави, методи державного регулювання, економічна політика.

Тематичні тези

Еволюція теоретичних уявлень про роль держави в економіці.

Державне втручання в економіку є об'єктивно необхідним для будь-якого уряду незалежно від того, яка це економіка. У розподільній економіці держава бере на себе усі права й обов'язки по виробництву і розподілу товарів і послуг. У ринковому господарстві перед урядом не стоять задачі безпосередньої організації виробництва товарів і розподілу ресурсів. Воно не має права вільно розпоряджатися ресурсами, капіталом і зробленими товарами, як це відбувається в командно-розподільній економіці.

Ринковий механізм не в змозі розв'язати всіх проблем економічного росту. Вже в період вільної конкуренції значна частина продуктивних сил переростає рамки класичної приватної власності і держава змушена брати на себе утримання великих структур економіки: залізниць, пошти, телеграфу і т.п. З'являється гостра необхідність втручання держави в механізм регулювання й прийняття економічних і політичних рішень.

Історично склалися два ведучих методологічних підходи до регулювання ринкової економіки: кейнсіанська школа і синтез неокейнсіанських, часом консервативних, доктрин невтручання держави в господарське життя суспільства.

Ці дві теоретичні течії мають загальні основи. Вони розглядають державу як суб'єкт економічної системи, що володіє визначеною власністю і господарськими функціями для проведення економічної політики, спрямованої на досягнення стратегічних цілей суспільства. Розходження між концепціями зводяться до використовуваних методів державного впливу.

Дж. М. Кейнс і посткейнсіанські представники вважають, що спостереження за станом параметрів ринку є однією з функцій уряду. Будь-який нерівновагий вплив повинний бути зареєстрований і на базі вбудованих стабілізаторів спрямований на траєкторію рівноважного збалансованого росту. Так уряд впливає на той чи інший сегмент ринку.

Неокласична школа і її представники думають, що шляхом ефективної кредитно-грошової і фіскальної політики можна здійснити інтеграцію мікро- та макровтручання держави у визначення рівня доходів різних шарів населення, координацію інвестиційної політики, стимулювання прогресивних галузевих структур і т.д.

Економічні функції держави.

Державне регулювання ринкової економіки - це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за допомогою прямого інвестування, правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики. Держава може виконувати свої функції впливу на економіку прямо (через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення) або непрямо (через систему правових та економічних регуляторів, надаючи їм можливість орієнтувати діяльність господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів соціально-економічної політики). За допомогою правових регуляторів держава встановлює "правила гри" на ринку, а через систему економічних регуляторів-цілеспрямовано "настроює" ринковий механізм, щоб на його основі стимулювати або стримувати ділову активність у раціональних рамках.

Необхідність державного регулювання ринкової економіки випливає з об`єктивно притаманних державі економічних функцій. Основними з них є:

· Розробка і впровадження правових основ господарювання дозволяє визначити правила взаємодії суб`єктів ринку. Закони повинні мати сталий характер і застосовуватися до всіх без винятку. Правова база передбачає такі заходи, як гарантування права приватної власності і дотримання контрактів.

· Визначення цілей і пріоритетів макроекономічного розвитку означає, що держава формулює стратегічні цілі розвитку економіки, визначає потрібні ресурси, ефективність їх використання, соціальні, економічні та світогосподарські наслідки цих дій.

· Реалізація соціальних цінностей, яка проявляється в тому, що держава контролює реалізацію постанов про мінімальну зарплату, виконання законів про рівне право на працю і соціальне забезпечення, громадські роботи, встановлення мінімуму та меж монопольних цін.

· Регулювання економічної діяльності спрямоване на вирівнювання сукупного попиту і сукупної пропозиції. З цією метою використовуються бюджетно-податкові і грошово-кредитні важелі.

· Захист конкуренції як основного механізму регулювання ринкової економіки. З цією метою держава розробляє антимонопольне законодавство і контролює його реалізацію.

· Перерозподіл доходів спрямований на усунення надмірних відмінностей у рівні доходів, властивих ринковій системі. З цією метою держава розробляє фінансові програми підтримки, що включають виплату допомоги та пенсій, перерозподіл доходів через систему податків та дотацій, регулювання ринкових цін тощо.

· Фінансування суспільних благ і послуг, які є неподільними або неприбутковими: благоустрій населених пунктів, будівництво шляхів, музеїв, бібліотек, національна оборона та ін.

· Регулювання зовнішньоекономічних відносин і валютного ринку, для чого здійснюється регулювання платіжного балансу шляхом впливу на зовнішню торгівлю і вивезення капіталу.

· Стабілізація економіки - важлива функція держави, яка забезпечує повну зайнятість і стабільний рівень цін. Реалізується за допомогою проведення відповідної фіскальної і кредитно-грошової політики, спрямованої на боротьбу з інфляцією і безробіттям.