Тема 2. Природні ресурси у суспільному розвитку

Тема 2. Природні ресурси у суспільному розвитку

Природні ресурси — це тіла і сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва і предмети споживання для задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства, підвищення якості життя людей.

В умовах сучасного науково-технічного прогресу, швидкого розвитку продуктивних сил, які ведуть до значного споживання природних ресурсів, глобального характеру набувають проблеми забезпечення та їх захисту.

Для економіки природокористування найголовнішими є два аспекти проблеми використання природних ресурсів:

 1) виснаження природного середовища і природних ресурсів

 2) заповнення цього середовища непотрібними компонентами, що робить його непридатним для споживання

Економічна оцінка природних ресурсів - це грошове вираження господарської цінності природних ресурсів, яке визначається за ефективністю їх відтворення. Вона необхідна для того, щоб врахувати вплив природного фактора на ефективність виробництва, а також для стимулювання, раціонального використання і охорони природних ресурсів.

 Питання економічної оцінки природних ресурсів є дискусійними в економічній науці тому тривалий час застосовувались різні підходи щодо оцінки природних ресурсів і встановлення розмірів плати за їх використання.

 Особливо важливим є визначення критерію економічної оцінки. З урахуванням різності критерію основні підходи до економічної оцінки природних ресурсів класифікують:

 1) затратний підхід передбачає оцінку за величиною затрат на видобуток, освоєння, введення в господарський оборот і використання природних ресурсів

 Однак цей підхід не стимулює раціональне природокористування, бо ресурс кращої якості і доступності за використання дістає нижчу оцінку, ніж гірший за якістю ресурс.

 2) результативний. За його допомогою здійснюється економічна оцінка тих ресурсів, які дають дохід.

 Недолік в тому, що не всі ресурси при використанні дають дохід.

 3) затратно-ресурсний ґрунтується на поєднанні витрат на освоєння ресурсів і доходу від їх використання

 4) рентний підхід вважається найбільш об'єктивним, бо кращі ресурси отримують вищу оцінку за однакових витрат

 5) відтворювальний - економічна оцінка при цьому є сукупністю затрат на відтворювання ресурсів на певній території

 6) монопольно-відомчий підхід є різновидом затратного. Суть полягає в тому, що розміри платежів мають відповідати фінансовим витратам спеціалізованих установ, які займаються управлінням природними ресурсами.

 Найбільш поширений в господарській практиці рентний підхід до оцінки природних ресурсів. Рентний підхід лежить в основі офіційно прийнятої методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

 Оцінка водних і лісових ресурсів здійснюється на основі визначення тарифів.

 Україна перша з країн колишнього СРСР в законодавчому порядку почала реалізовувати концепцію платного природокористування. Відповідно в Україні прийнята велика кількість законів, які мають пряме відношення до регулювання механізму платного природокористування.

 

Тема 2. Природні ресурси у суспільному розвитку

Природні ресурси — це тіла і сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва і предмети споживання для задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства, підвищення якості життя людей.

В умовах сучасного науково-технічного прогресу, швидкого розвитку продуктивних сил, які ведуть до значного споживання природних ресурсів, глобального характеру набувають проблеми забезпечення та їх захисту.

Для економіки природокористування найголовнішими є два аспекти проблеми використання природних ресурсів:

 1) виснаження природного середовища і природних ресурсів

 2) заповнення цього середовища непотрібними компонентами, що робить його непридатним для споживання

Економічна оцінка природних ресурсів - це грошове вираження господарської цінності природних ресурсів, яке визначається за ефективністю їх відтворення. Вона необхідна для того, щоб врахувати вплив природного фактора на ефективність виробництва, а також для стимулювання, раціонального використання і охорони природних ресурсів.

 Питання економічної оцінки природних ресурсів є дискусійними в економічній науці тому тривалий час застосовувались різні підходи щодо оцінки природних ресурсів і встановлення розмірів плати за їх використання.

 Особливо важливим є визначення критерію економічної оцінки. З урахуванням різності критерію основні підходи до економічної оцінки природних ресурсів класифікують:

 1) затратний підхід передбачає оцінку за величиною затрат на видобуток, освоєння, введення в господарський оборот і використання природних ресурсів

 Однак цей підхід не стимулює раціональне природокористування, бо ресурс кращої якості і доступності за використання дістає нижчу оцінку, ніж гірший за якістю ресурс.

 2) результативний. За його допомогою здійснюється економічна оцінка тих ресурсів, які дають дохід.

 Недолік в тому, що не всі ресурси при використанні дають дохід.

 3) затратно-ресурсний ґрунтується на поєднанні витрат на освоєння ресурсів і доходу від їх використання

 4) рентний підхід вважається найбільш об'єктивним, бо кращі ресурси отримують вищу оцінку за однакових витрат

 5) відтворювальний - економічна оцінка при цьому є сукупністю затрат на відтворювання ресурсів на певній території

 6) монопольно-відомчий підхід є різновидом затратного. Суть полягає в тому, що розміри платежів мають відповідати фінансовим витратам спеціалізованих установ, які займаються управлінням природними ресурсами.

 Найбільш поширений в господарській практиці рентний підхід до оцінки природних ресурсів. Рентний підхід лежить в основі офіційно прийнятої методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

 Оцінка водних і лісових ресурсів здійснюється на основі визначення тарифів.

 Україна перша з країн колишнього СРСР в законодавчому порядку почала реалізовувати концепцію платного природокористування. Відповідно в Україні прийнята велика кількість законів, які мають пряме відношення до регулювання механізму платного природокористування.