Оцінка економічної ефективності нової техніки

Під економічним ефектом мається на увазі різниця між результатами і величиною витрат, що цей результат забезпечили.

Стосовно до виробництва - це різниця між виторгом від продажу зробленого товару і витратами на його виробництво; стосовно до техніки, придбаної споживачем, - це різниця між економією, що одержав споживач на ціні, що приходиться на одиницю виробленої з використанням нової техніки продукції, у порівнянні з базовою технікою, економія на витратах експлуатації і супутніх капітальних вкладеннях за прийнятий строк окупності витрат, і витратами споживача техніки на її придбання і введення в експлуатацію.

Таким чином, економічний ефект - це не що інше, як прибуток, а витрати - це і є ті інвестиції, що забезпечили одержання прибутку. Відношення річного прибутку (ефекту) до загальної суми витрат показує рентабельність капітальних вкладень, тобто їхню ефективність.

У практиці багатьох країн прийнято, крім рентабельності капітальних вкладень, визначати їхню економічну ефективність строком окупності витрат, тобто величиною, зворотною показнику рентабельності:

 

,

 

  (рокі),

 

де Р - рентабельність капітальних вкладень, %;

П_г - річний прибуток, грн.;

К - загальна сума капітальних вкладень, грн.;

Т_ок- строк окупності витрат, роки.

В умовах планової економіки і панування власності на всі засоби виробництва як ефект від упровадження нової техніки виступав балансовий прибуток. В умовах колективної і приватної форм власності кінцевим показником діяльності підприємства є не балансовий, а чистий прибуток, що залишається в його розпорядженні. Тому розрахунки величини економічного ефекту і визначення рентабельності інвестицій варто робити виходячи з чистого прибутку, як це робиться в країнах з ринковою економікою.

Саме за найвищою рентабельністю капітальних вкладень і мінімальним терміном їхньої окупності вибирається кращий варіант рішення поставленої задачі з ряду розроблених чи пропонованих. Таким чином, щоб визначити ефективність витрат на будь-який захід, необхідно знати всю суму капітальних вкладень з урахуванням можливих утрат від їхнього "заморожування", а також усі можливі джерела одержання прибутку від реалізації заходу.

Варто розрізняти абсолютні і порівняльні ефект і ефективність. Якщо створюється новий об'єкт техніки, що не має аналога для порівняння, то визначається абсолютний ефект як прибуток від реалізації зробленої техніки чи зробленої з її допомогою продукції. У цьому випадку витрати виробника техніки будуть складатися з ціни проектно-конструкторської документації і витрат на підготовку виробництва нового виробу, а в споживача нової техніки - з ціни її покупки і відповідних капітальних вкладень при введенні її в експлуатацію. Рентабельність капітальних вкладень визначається як відношення річного прибутку до загальної суми витрат чи виробника споживача цієї техніки.

Але у своїй масі при впровадженні нової техніки визначаються не абсолютні ефект і ефективність, а порівняльні, тобто наскільки виробництво чи використання нової техніки забезпечує приріст прибутку в порівнянні з прибутком, що забезпечувала виведена з експлуатації техніка, за який рахунок приросту чистого прибутку окупляться додаткові витрати, зв'язані з підготовкою чи виробництвом, з придбанням і введенням в експлуатацію нової техніки.

В умовах державної власності, коли держава з бюджету фінансувала усі витрати на розвиток підприємств і їхнє технічне переозброєння, робився упор на визначення народногосподарської ефективності капіталовкладень. В умовах ринкової економіки фінансування усіх витрат здійснюють самі підприємства за рахунок свого чистого прибутку чи банківського кредиту. Держава свою частку від отриманого підприємством ефекту одержує у виді податку з балансового прибутку.

Оскільки в умовах самофінансування підприємств усі витрати вони покривають за рахунок чистого прибутку, то строки окупності витрат, як і рентабельність капітальних вкладень, варто визначати не за балансовим, а за чистим прибутком. Вибір оптимального варіанта рішення задачі необхідно робити за мінімальним строком окупності витрат і максимальною рентабельністю капітальних вкладень.

Для створення матеріальної зацікавленості виробника в постановці на виробництво нової техніки замість той, що уже втрачає попит і споживача, у заміні морально застарілої техніки, що знаходиться в експлуатації, на нову, строки окупності витрат і виробника і споживача повинні бути на 1,5-2 роки менше, ніж терміни морального старіння виробу і терміни зняття його з виробництва, а в споживача - ніж термін виводу техніки з експлуатації для капітального ремонту. По більшості видів техніки строки окупності повинні знаходитися в межах 4-5 років. Проектно-конструкторські організації при створенні нових видів техніки зобов'язані розраховувати строки окупності витрат як у виробника - на оплату проектної документації і підготовку виробництва нової техніки, так і в споживача - на придбання і введення її в експлуатацію.

Тому що економічна ефективність нової техніки для виробника залежить від ціни продажу, а для споживача - від ціни покупця нової техніки, розроблювачі нової техніки при розрахунку ціни повинні витримувати співвідношення між ціною нової і базової техніки за формулою

 

,

 

де 0,9- коефіцієнт здешевлення нової техніки в порівнянні з базової;

К_п - коефіцієнт підвищення продуктивності нової техніки в порівнянні з базовою;

Ц_б – ціна нової техніки у базовому варіанті;

К_д - коефіцієнт підвищення довговічності нової техніки в порівнянні з базовою.

При визначенні економії в споживача нової техніки необхідно враховувати, крім економії на витратах експлуатації і супутніх капітальних вкладень, і можливу економію чи перевитрату на ціні нової техніки в порівнянні з базовою. При порівнянні цих величин їх необхідно приводити в порівнянний вид по продуктивності в розрахунку на одиницю продукції шляхом множення ціни базової техніки на коефіцієнт росту продуктивності нової техніки. Якщо нова техніка забезпечує випуск продукції більш високої якості, що реалізується за більш високими цінами, забезпечуючи одержання додаткового прибутку, то цей приріст прибутку повинний враховуватися в загальній сумі прибутку, отриманої споживачем нової техніки.

Визначаючи довгострокові витрати в розрахунку на рік, їх необхідно поділяти на прийнятий для даної техніки максимальний строк окупності витрат (звичайно 4 - 4,5 роки). При визначенні утрат від "заморожування" використовується норматив приведення (Е_n). Він не може бути величиною постійною, тому що залежить від позикового банківського відсотка і від темпів інфляції. Рекомендується приймати його величину, рівною позиковому відсотку банку.

Впровадження нової техніки може впливати на екологічне і соціальне середовище, на ергономіку й ін. У розрахунках необхідно збільшити капіталовкладення на суму, необхідну для усунення (недопущення) негативного впливу техніки на екологічне середовище. Інші фактори, включаючи інфляцію і можливий ризик, що фактично не піддаються точному кількісному визначенню, у розрахунках не враховуються. Їх буде враховувати ринок – підвищенням чи зниженням цін у залежності від значимості того чи іншого фактора. Нова техніка в порівнянні з базовою може мати велику потужність, більш високий рівень автоматизації, що забезпечує більш високу точність і кращу якість виробу і вимагає тому більш високої кваліфікації робітників, що обслуговують її. Найчастіше абсолютна величина витрат експлуатації і величина супутніх капітальних вкладень при введенні техніки в експлуатацію будуть не меншими, а більшими, ніж по базовій техніці. Але в результаті більш високої продуктивності нової техніки кінцевого корисного ефекту, що приходяться на одиницю (одиниці вироблених виробів), витрати експлуатації і супутні капітальні вкладення будуть нижче, ніж при базовій техніці. Саме останнє і забезпечує одержання економії в споживача при її експлуатації. Для визначення річного приросту чистого прибутку від використання нової техніки рекомендується наступна формула:

 

,

 

де - величина, зворотна прийнятому максимальному строку окупності витрат;

И_б і И_н- витрати виробництва, відповідно, старої і нової техніки;

К_б і К_н- капітальні вкладення (витрати на придбання), відповідно, старої і нової техніки;

Н - податок з балансового прибутку, включаючи і всі інші обов'язкові відрахування.

При впровадженні нової техніки чи технології, що забезпечують підвищення якості кінцевої товарної продукції, а отже і цін на неї при реалізації, виробник буде мати додатковий чистий прибуток, величина якого визначається за наступною формулою:

,

 

де Ц_нп і Ц_бп - ціни одиниці продукції, виготовленої на новій і базовій техніці;

С_нп і С_бп- собівартість одиниці продукції, виготовленої на новій і базовій техніці;

А_нг - річна програма виробництва виробів на новій техніці, шт.

Тоді повна величина річного приросту чистого прибутку в споживача нової техніки визначається як сума приросту чистого прибутку, отриманого споживачем нової техніки на ціні, витратах експлуатації і супутніх капітальних вкладеннях, і приросту чистого прибутку, отриманого від реалізації річного обсягу продукції, зробленої на новій техніці.