Соціально-психологічний клімат групи – це результат спільної діяльності людей, їх між особистих взаємодій.

Соціально-психологічний клімат складається з: особливостей сприйняття людини людиною; взаємної комунікативності; взаємного відчуття об’єднуючих чи роз’єднуючих почуттів, оцінок і думок; готовності до реагування певним чином на слова і вчинки оточуючих.

Клімат проявляється в:

1. настрої групи;

2. загальній думці групи;

3. індивідуальному самопочутті;

4. оцінці умов життя і праці особи в групі.

Соціально-психологічний клімат обумовлений перш за все соціальним досвідом людей. Він безпосередньо впливає на:

1. самопочуття членів групи;

2. вироблення, прийняття і здійснення спільних рішень;

3. досягнення максимальної ефективності спільної діяльності.

Складові частини соціально-психологічного клімату:

1. суспільна думка;

2. суспільний настрій.      

Вони відіграють роль соціальних санкцій, стимулюючи чи обмежуючи дії індивідів і соціальних груп.

Таким чином соціально-психологічний клімат може бути благо приємним чи неблагоприємним для певних дій і соціальних перетворень.

Соціально-психологічний клімат виступає одночасно як механізм регулювання поведінки індивіда. Поняттям соціально-психологічний клімат позначають систему відношень членів групи одне до одного, яка включає не тільки психологічні реакції, але й суспільні відношення людей.

Соціально-психологічний клімат виникає сам по собі, в ізоляції від діяльності інших груп, які складають суспільство. Мікроклімат малих груп – наявність спілкування, яке супроводжує їх функціонування, підтримує їх структуру і організаційну цілісність, допомагає адаптуватися до умов оточуючого і природного середовища, що змінюються, і досягти цілей спільної діяльності. Саме цей признак спілкування – виявляється функціональним засобом створення соціально-психологічного клімату, на фоні якого проявляються групові потреби і рівні притягань, виникають і розв’язуються міжособистісні і міжгрупові конфлікти, формуються настрійі думки певної спрямованості, інтенсивності і тривалості.

Через міжособистісні ставлення розкриваються соціально-психологічні форми, в які оформлюється зміст суспільних відносин в процесі спілкування людей.

Форми стосунків людей:

1. організаційно-технологічна взаємодія;

2. статусно-рольовий взаємозв’язок;

3. адміністративно-психологічний взаємовплив;

4. емоційно-логічне пізнання.

Ці всі стосунки виникають на основі предметно-практичної діяльності соціальної групи.

В соціальній групі проявляються взаємостосунки людей:

1. співробітництво;

2. змагання;

3. згуртованість;

4. сполучність (совместимость);

5. дружба;

6. згода.

  Види якостей особистості, від яких залежать психологічні властивості спілкування людини в соціальній групі: товариськість; замкненість; скритність; самостійність; відповідальність; сором’язливість; чуйність; принциповість; справедливість; чесність тощо.

В процесі будь-якого спілкування в соціально-психологічному кліматі регулятором відношень людей є моральні відношення, які проявляються в культурі поведінки людей. Члени групи особливо чутливі до поведінки своїх керівників, лідерів, авторитетів. Згідно їх поведінки визначається і закріплюється справжня цінність писаних чи неписаних норм моральних відношень. Міра відповідності і розходження між нормами суспільної поведінки, що декларується людиною і її реальними вчинками характеризує ступінь її моральності.

В міжособистісних стосунках людей в соціальній групі реалізується рольовий взаємозв’язок. В рольових характеристиках закріплені первинні функції людини в групі і суспільстві. Роль – це набір норм, що визначають, як повинна поводитись людина даного соціального положення по відношенню до людей різного і однакового статусу під час спілкування. Чим ширше і різноманітніше діяльність людини, тим більше ролей їй доводиться виконувати.

Міжособистісні стосунки можуть бути:

1. безпосередні – які складаються на основі персональних контактів, конкретно-почуттєвого сприйняття і реальної взаємодії людей;

2. опосередковані – які виникають в результаті такого спілкування, при якому людей зв’язують:

- продукти їх діяльності;

- інструментальні засоби спілкування;

- суспільна думка тощо.

Характер між особистих відношень визначається:

1. умовами і функціями спільної діяльності людей на виробництві;

2. взаємодією в родині;

3. в побуті;

4. на відпочинку.

Процес стихійного розподілення ролей в групі в основному визначається технологічними функціями діяльності.

Статусні взаємозв’язки визначаються:

1. соціальною престижністю ролі;

2. виконавчою майстерністю суб’єктів діяльності.