Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин

Ринкові відносини – це відносини щодо купівлі – продажу між такими носіями цих відносин як домогосподарства, підприємства, фінансовий сектор, держава та зовнішньоекономічний сектор (закордон).

Центральне місце в цих відносинах належить домогосподарствам (домашнім господарствам).

Домашнє господарство – це економічно відокремлена група населення, яка самостійно, власними зусиллями отримує дохід і самостійно здійснює витрати. Вона фактично співпадає з сім’єю, якій притаманні вказані риси. Наприклад, якщо дві чи три сім’ї, батьки, сини, внуки проживають разом і ведуть домашнє господарство не відокремлено, а спільно, то вони становитимуть одне домогосподарство. Якщо ж ці дві, три сім’ї розділились на окремі, господарюючі в домашніх умовах, суб’єкти, то це вже буде відповідно два чи три домогосподарства.

Економіка працює завдяки домогосподарствам і заради домогосподарств. Останні виступають основними споживачами кінцевої продукції, саме для них виготовляються предмети споживання, які задовольняють потреби людини. Отже, домогосподарство – основні покупці на ринку. Водночас вони і продавці на ринку, однак продавці не готової продукції, а ресурсів з яких виготовляються товари і послуги. Тобто домашнє господарство – це первинний елемент економіки, що складається з однієї чи більше осіб, які ведуть спільне господарство, виконуючи такі функції: забезпечення економіки факторами виробництва; використання зароблених при цьому коштів для поточного споживання товарів послуг і заощаджень з метою задоволення своїх потреб.

В Україні, якщо вважати склад сім’ї три чоловіка, налічується біля 16 млн. домогосподарств.

 

Домогосподарства як постачальник ресурсів

В економічній теорії вважається, що основними власниками ресурсів (капіталу, землі, праці та підприємницької здатності) є домогосподарства. Насамперед, вони – власники ресурсу праця, тобто робочої сили. Адже всі працездатного віку члени сім’ї мають здатність до праці і можуть її використовувати в процесі виробництва (господарській діяльності). В розвинутих ринкових відносинах, коли широкого розмаху набуває приватна власність, домогосподарства (члени сім’ї) є власниками і інших ресурсів: капіталу, землі тощо. В Україні, в процесі роздержавлення та приватизації породжуються домогосподарства власники фірм, землі, техніки, обладнання тощо. Домогосподарства, як власники ресурсів, виносять на ринок, продають тим, хто в майбутньому їх використовує в господарській діяльності, а взамін одержують відповідну плату, або доход. Доход, одержаний тими хто на ринок поставляє робочу силу, зветься заробітною платою. Доход, одержаний від надання матеріальних ресурсів – сировини і капітального обладнання, звуть рентним доходом або доходом у вигляді процентів. Доход, одержаний від реалізації підприємницької здатності звуть прибутком.

Доходи домогосподарств

Доходи домогосподарства одержують від реалізації на ринку основних ресурсів – праця, капітал, земля та підприємницька здатність.

Існує два підходи до цієї проблеми:

1. Функціональний, який вказує на спосіб, яким грошовий дохід домогосподарств ділиться на заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Тут сукупний дохід розподіляється у відповідності з функцією, яку вказує одержувач доходу. Заробітна плата виплачується за працю (найманим працівникам), рента і процент за ресурси, що знаходиться у власності і передається в тимчасове користування. В США доходи за функціональною ознакою розподіляються приблизно таким чином:

Заробітна плата............. 73%

Доходи власників...........8%

Прибуток корпорацій.....8%

Процент...........................10%

Рента................................1%

Всього..............................100%

Як бачимо, найважливішим джерелом доходів домогосподарств є заробітна плата, що виплачується робітникам і службовцям підприємствами і організаціями в яких вони працюють.

2. Особистий підхід – спосіб, згідно якого сукупний доход суспільства розподіляється між окремими домогосподарствами. В теорії і практиці розподіл доходу оцінюється таким способом: всі домогосподарства (сім’ї) розподіляють на п’ять рівних за численністю груп: питома вага кожної з груп складає 20%. Групи такі: найбідніша, далі йдуть більш заможні і в п’яту групу попадають найбагатші. В США найбідніша група одержує близько 4,6% доходів, за ними йдуть друга, третя та четверта групи, які одержують відповідно 10,8% 16,9% та 24,1%. А найбагатші (п’ята група) отримують 43,7% всіх доходів в суспільстві.

Для оцінки цього явища використовують так звану криву Лоренца.

Доходи домогосподарства одержують не лише від продажу виробничих ресурсів, а й у вигляді соціальних трансфертів – пенсій, соціальних допомог тощо, а також доходів від особистих підсобних господарств, індивідуальної трудової діяльності та інших.