Коефіцієнт маневреності власного капіталу.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу = Власні оборотні кошти / Власний капітал = рядок 380+430+630 - 080 форми №1 "Баланс " / рядок 380+430+630 форми №1 "Баланс"                                                                                                            (9.6)

Рекомендоване значення цього показника > 0,1. Цей коефіцієнт показує, яка частка власного капіталу підприємства перебуває в мобільній формі. Якщо значення коефіцієнта, наприклад, становить 0,4 - це означає, що 40% власного капіталу підприємства перебуває в мобільній формі. Тобто ці власні кошти направлені на фінансування поточної діяльності підприємства. За рахунок цих коштів були частково (або повністю) придбані сировина і матеріали та інші складові оборотного капіталу товариства.

Таким чином, коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу перебуває в обороті, тобто в тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами [58, с.586]. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим ефективніше використовуються власні оборотні кошти підприємства і, відповідно, вище міра його фінансової стійкості.

6. Коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами.

Коефіцієнтзабезпеченості власними оборотними коштами =  Власні оборотні кошти/ Запаси =  рядок 380+430+630 - 080 форми №1 "Баланс "/рядок 100+110+120+130+140 форми №1  "Баланс"                                                       (9.7)

Рекомендоване значення цього показника > 1. Рекомендоване значення коефіцієнта маневреності власного капіталу більше або дорівнює 0,1.Зазначений коефіцієнт характеризує міру фінансової стійкості по відношенню до покриття власними оборотними коштами величини запасів товариства. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким є досліджуване підприємство. На кожну гривню, яка вкладена в запаси, повинна приходитися одна гривня (або більше) власних оборотних коштів.

7. Коефіцієнт автономії джерел формування запасів.

Коефіцієнт автономії  джерел формування запасів = Власні оборотні кошти / Основні джерела _формування запасів =  рядок 380+430+630 - 080 форми №1 "Баланс рядок (380+430+630 - 080)+ 480 +500 форми №1 "Баланс"       (9.8)

Цей коефіцієнт характеризує частку власних оборотних коштів у загальній сумі основних джерел формування запасів підприємства. Щодо його рекомендованого значення, відмітимо, що чим більше цей коефіцієнт, тим більш фінансово стійке досліджуване підприємство. Оптимальним значенням коефіцієнта автономії джерел формування запасів є 1. Таке значення вказаного коефіцієнта показує, що джерела формування запасів товариства повністю складаються з його власних оборотних коштів. Це, в свою чергу, свідчить про абсолютну фінансову стійкість аналізованого підприємства.

8. Коефіцієнт кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт кредиторської заборгованості =  Кредиторська заборгованість / Поточні зобов'язання = рядок 520+530+540+550+560+570+580+590+600+610 форми №1 "Баланс"/ рядок 620 форми №1 "Баланс "           (9 9)

Цей коефіцієнт показує питому вагу кредиторської заборгованості у складі поточних зобов'язань підприємства. Кредиторська заборгованість, як вже раніше було зазначено, є найбільш ризиковим джерелом фінансування оборотних активів товариства, оскільки термін його повернення кредиторам є найбільш коротким (порівняно з короткостроковими кредитами банків). Тому найбільш прийнятним є фінансування оборотних активів підприємства

за рахунок короткострокових кредитів (які треба повертати банку через рік), ніж за рахунок кредиторської заборгованості (ці зобов'язання необхідно погашати через місяць). Із зазначеного випливає, що чим менше значення коефіцієнта кредиторської заборгованості, тим більш фінансово стійке підприємство. Разом з тим, відмітимо, що зазвичай управлінській персонал підприємства вдається до покриття його потреб у сировині, матеріалах та ін. за рахунок найбільш строкових зобов'язань. Фінансовим менеджерам підприємства необхідно контролювати терміни погашення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства задля збереження його фінансової стійкості.

9. Коефіцієнт співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю.

Коефіцієнт

співвідношення між     Дебіторська        рядок 150+160+170+180+190+

дебіторською та _ заборгованість _ _______ +200+210 форми №1 "Баланс"                                                                                                                (9.10)

кредиторською      Кредиторська     рядок 520+530+540+550+560+570+

заборгованістю    заборгованість  +580+590+600+610 форми №1 "Баланс"

Цей коефіцієнт показує, чи достатньо в підприємства грошових коштів, які будуть перераховані на його поточний рахунок від дебіторів наприкінці терміну погашення дебіторської заборгованості, для покриття найбільш строкових зобов'язань підприємства, або ні. Наприклад, якщо значення зазначеного коефіцієнта на кінець попереднього року складало 0,70, а на кінець звітного року - 0,80, то це означає, що на кінець попереднього року грошових коштів, які підприємство отримає від дебіторів наприкінці терміну погашення дебіторської заборгованості, вистачить для того, щоб покрити 70% його найбільш строкових зобов'язань. На кінець звітного року, відповідно, цих коштів вистачить для покриття вже 80% найбільш строкових зобов'язань товариства. Все це вказує на поліпшення фінансової стійкості підприємства в звітному році порівняно з попереднім. Аналіз виявленої тенденції у зміні коефіцієнта співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства, як правило, підтверджує

виявлені раніше тенденції до зниження або збільшення його фінансової стійкості за допомогою таких коефіцієнтів, як коефіцієнт маневреності власного капіталу, коефіцієнт фінансового ризику та ін. Тому остаточні висновки щодо зниження або збільшення фінансової стійкості товариства необхідно формулювати на основі аналізу тенденцій у зміні всіх наведених дев'яти відносних показників, на основі яких можливо проаналізувати фінансову стійкість підприємства.

Щодо рекомендованого значення коефіцієнта співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства - практика показує, що воно повинно дорівнювати 1. За таких умов господарювання - коштів, які будуть отримані підприємством від дебіторів, повністю вистачить для покриття найбільш строкових зобов'язань підприємства перед кредиторами.

Розглянемо методику аналізу відносних показників фінансової стійкості товариства на прикладі досліджуваного підприємства (табл. 9.4).

Згідно з даними табл. 9.4, видно, що на кінець звітного періоду порівняно з його початком, аналізоване підприємство стало більш фінансово стійким, що підтверджується, в першу чергу, позитивною динамікою коефіцієнтів маневреності власного капіталу та забезпеченості запасів власними оборотними коштами.

Позитивна тенденція щодо зміцнення фінансової стійкості товариства пов'язана, в першу чергу, із зміною органічної будови капіталу підприємства в бік збільшення оборотного капіталу. Про це свідчить збільшення коефіцієнта мобільності протягом досліджуваного періоду з 0,67 до 1,18. Оскільки структура активів товариства на кінець звітного року стала не така важка як в кінці попереднього року (46% проти 60% (див. табл. 9.1)) (зазначимо, що структура активів підприємства вважається важкою, коли частка необоротних активів у складі його майна більше або дорівнює 40%), то це призвело до збільшення оборотності капіталу, авансованого в розвиток господарської діяльності організації. Це, в свою чергу, позитивно відбилося на маневреності та дохідності, вперш за все, власного капіталу (коефіцієнт маневреності власного капіталу протягом досліджуваного періоду був у межах його рекомендованого значення). Якщо на кінець попереднього року лише 17% власного капіталу було вкладено в оборотні активи товариства, то на кінець звітного року майже вдвічі більше - 32%, що вказує на зміцнення фінансової стійкості на підприємстві.

 

Таблиця 9.4

Аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства

№ п/п	Показники	Методика розрахунку	на кінець попереднього року	нНа кінець звітного року	зміна
1	Коефіцієнт автономії (рекомендоване значення > 0,5)	[Власний капітал]: [Валюта балансу]	0,72	0,68	-0,04
2	Коефіцієнт фінансової залежності (рекомендоване значення > 1)	[Валюта балансу]: [Власний капітал]	1,39	1,47	0,08
3	Коефіцієнт фінансового ризику (рекомендование значення < 1)	[Позиковий капітал]: [Власний капітал]	0,39	0,47	0,08
4	Коефіцієнт мобільності (рекомендоване значення варіюється в залежності від галузі, у якій функціонує підприємство)	[Оборотні активи]: [Необоротні активи]	0,67	1,18	0,51
5	Коефіцієнт маневреності власного капіталу (рекомендоване значення > 0,1)	[Власні оборотні кошти]: [Власний капітал]	0,17	0,32	0,15
6	Коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами (рекомендоване значення >1)	[Власні оборотні кошти]: [Запаси]	0,42	0,78	0,36
7	Коефіцієнт автономії джерел формування запасів (рекомендоване значення - збільшення)	[ Власні оборотні кошти]: [Основні джерела формування запасів]	0,93	1	0,07
8	Коефіцієнт кредиторської заборгованості (рекомендоване значення — зменшення)	[Кредиторська заборгованість]: [Поточні зобов' язання]	1	1	0
9	Коефіцієнт співвідношення між дебіторською і кредиторською заборгованістю (рекомендоване значення =1)	[Дебіторська заборгованість]: [Кредиторська заборгованість]	0,33	0,55	0,22

 

Збільшення маневреності власного капіталу підприємства поступово призвело до зростання забезпеченості запасів власними оборотними коштами (з 42 до 78%), що вказує на наміри управлінського персоналу мінімізувати ризик здійснення господарської діяльності підприємства, тобто не обтяжувати його довгостроковими та короткостроковими кредитами (коефіцієнт автономії фінансування запасів на кінець досліджуваного періоду склав 1). Разом з тим, ця спроба призвела до того, що з одного боку менеджмент підприємства не використовує фінансових можливостей зростання прибутку на вкладений капітал, а з іншого боку — підприємству не вистачило основних джерел задля фінансування запасів (решта їх, а саме: 22% на кінець звітного року, була профінансована за рахунок найбільш термінових зобов'язань — кредиторської заборгованості (поточні зобов'язання організації як на початок, так і на кінець досліджуваного періоду складалися тільки з кредиторської заборгованості). Це, в деякій мірі, погіршило фінансовий стан підприємства з позиції фінансової стійкості.

Незважаючи на те, що аналіз динаміки коефіцієнта автономії показав, що на кінець звітного періоду порівняно з його початком підприємство стало більш залежним від зовнішнього фінансування (зазначений коефіцієнт зменшився з 0,72 до 0,68, крім того мають тенденцію до збільшення коефіцієнти фінансової залежності та фінансового ризику), відмітимо, що це доволі поверховий висновок. Аналіз коефіцієнтів маневреності власного капіталу, забезпеченості запасів власними оборотними коштами та співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості показав, що за своїм фінансовим потенціалом товариство не знижує своєї фінансової стійкості. Наприклад, якщо на кінець попереднього року управлінський персонал підприємства за рахунок коштів, які були отримані внаслідок інкасації дебіторської заборгованості, міг покрити тільки 33% найбільш термінових зобов'язань, то на кінець звітного року — вже 55%.

Отже, аналіз відносних показників фінансової стійкості підприємства показав, що воно не перебуває на стадії кризового розвитку (такий поверховий висновок випливав з аналізу абсолютних показників фінансової стійкості). Незважаючи на те, що протягом досліджуваного періоду управлінський персонал підприємства не використовує фінансових можливостей, які дозволяють отримувати додатковий прибуток на вкладений капітал, і через те, що не залучає довгострокових кредитів виявився неспроможним сформувати запаси товариства за рахунок основних джерел їхнього фінансування - керівництво підприємства самотужки (тільки за рахунок власних оборотних коштів) профінансувало майже 80% матеріальних оборотних коштів. Більш того, зазначимо, що за своїм фінансовим потенціалом підприємство є привабливим для залучення інвестицій.

Після розгляду внутрішньої характеристики фінансового стану підприємства — фінансової стійкості, перейдемо до висвітлення методики оцінювання його зовнішнього критерію — платоспроможності.

 

9.4. Методика аналізу ліквідності й платоспроможності підприємства

 

В економічній літературі прийнято розрізняти ліквідність активів, ліквідність балансу і ліквідність підприємства.

Під ліквідністю активу розуміють здатність його до трансформації у грошові кошти, а ступінь ліквідності активу визначається проміжком часу, необхідним для його перетворення у грошову форму. Чим менше потрібно часу для інкасації певного активу, тим вища його ліквідність. При цьому варто розрізняти поняття ліквідності сукупних активів як можливість їхньої швидкої реалізації при банкрутстві й самоліквідації підприємства і поняття ліквідності оборотних активів, що забезпечує його поточну платоспроможність [59, с.577]. Мається на увазі, що кожен вид оборотних активів має пройти відповідні стадії операційного циклу, перш ніж трансформуватися в готівку [58, с.596].

Наприклад, грошові кошти (ГК), вкладені у виробничі запаси (ВЗ), повинні послідовно пройти стадії незавершеного виробництва (ЯВ), готової продукції (ГП), дебіторської заборгованості (ДЗ), і тільки після цього вони прийдуть до своєї вихідної форми (у наведеному прикладі через 80 днів).

Ліквідність балансу - можливість суб'єкта господарювання перетворити активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін погашення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Якісна відмінність цього поняття від ліквідності активів у тому, що ліквідність балансу відбиває міру погодженості обсягів і ліквідності активів з розмірами і термінами погашення зобов'язань, тоді як ліквідність активів визначається безвідносно до пасиву балансу [58, с.596].

Коли говорять про ліквідність підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення поточних зобов'язань, хоча б і з порушенням термінів погашення, які передбачені контрактами.

Ліквідність підприємства визначається наявністю в нього ліквідних засобів, до яких відносяться наявність готівки, грошових коштів на рахунках в банках та елементи оборотного капіталу, які легко можна реалізувати. Ліквідність відображає здатність підприємства в будь-який момент часу здійснювати необхідні витрати.

Таким чином, ліквідність підприємства - це його здатність перетворювати свої активи у гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їх терміну [6, с.71].

Ліквідність можливо розглядати з двох боків: як час, необхідний для продажу активу, і як суму, яка виручена від його продажу. Два ці боки тісно пов'язані: часто можливо продавати активи за короткий час, але зі значною знижкою в ціні.

Нездатність підприємства погасити свої боргові зобов'язання протягом декількох місяців перед кредиторами та бюджетом призводить до банкрутства.

Після надання характеристики такому поняттю, як ліквідність, перейдемо до розгляду поняття "платоспроможність".

Платоспроможність - це можливість підприємства наявними в нього грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання [58,с.595]. Розрізняють поточну платоспроможність, що склалася на певний момент часу, і перспективну платоспроможність, що очікується в короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективі.

Поточна (технічна) платоспроможність означає наявність у достатньому обсязі коштів і їхніх еквівалентів для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Звідси основними індикаторами поточної платоспроможності є наявність достатньої суми коштів і відсутність у підприємства прострочених боргових зобов'язань [58, с.595].

Перспективна платоспроможність забезпечується погодженістю зобов'язань і платіжних засобів протягом прогнозованого періоду, що, в свою чергу, залежить від складу, обсягів і ступеня ліквідності поточних активів, а також від обсягів, складу і швидкості дозрівання поточних зобов'язань до погашення. При внутрішньому аналізі платоспроможність прогнозується на підставі вивчення грошових потоків. Зовнішній аналіз платоспроможності здійснюється, як правило, на основі вивчення показників ліквідності [58, с.595].

Поняття ліквідності та платоспроможності є дуже близькими, але друге — більш містке. Поліпшення платоспроможності підприємства нерозривно пов'язано з політикою управління оборотним капіталом, яка націлена на мінімізацію фінансових зобов'язань. Це образно ілюструється американським висловом: "Оборот — це суєта, прибуток — здоровий глузд, грошові кошти — це реальність". Інакше кажучи, прибуток — довгострокова мета підприємства, але в короткостроковому плані навіть прибуткове підприємство може збанкрутіти внаслідок відсутності грошових коштів.

Неплатоспроможність (неліквідність) підприємства заснована на нестачі платіжних засобів, і означає нездатність підприємства в довгостроковій перспективі погасити свої борги. Неплатоспроможність може привести до банкрутства [6, с.71].

Для оцінювання ліквідності та платоспроможності зазвичай застосовують такі прийоми як аналіз ліквідності балансу та розрахунок фінансових коефіцієнтів платоспроможності.

Під час проведення аналізу ліквідності балансу здійснюють порівняння активів, які згруповані за мірою їх ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, які згруповані за строками їх погашення. Групування здійснюється по відношенню до балансу.

Методика аналізу ліквідності балансу підприємства полягає в тому, що, по-перше, проводять групування його активів за мірою їх ліквідності (швидкості перетворення в грошові кошти).

Виділяють чотири групи активів за мірою ліквідності:

- найбільш ліквідні активи (А ₁);

- швидко реалізовувані активи (А₂);

- повільно реалізовувані активи (А₃);

- важко реалізовувані активи (А₄).

Найбільш ліквідні активи (А₇) — це сума всіх статей грошових коштів та їх еквівалентів, які можуть бути негайно використані задля здійснення поточних розрахунків. До цієї групи включають й короткострокові фінансові інвестиції (цінні папери).

Швидко реалізовувані активи (А₂) - це дебіторська заборгованість (засоби у розрахунках), для перетворення якої у грошові кошти потрібен деякий час. До цієї групи також включаються інші оборотні активи.

Зазначимо, що засоби у розрахунках можливо швидко (порівняно з запасами) трансформувати у готівку тому, що, наприклад, продаж продукції підприємства в кредит його покупцям (тобто поява дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги) передбачає надходження грошових коштів на розрахункові рахунки підприємства за відвантажену раніше продукцію через визначений термін часу (тиждень, місяць тощо). Якщо ж надходження платежів від дебіторів за наявності яких-небудь причин затримується, то управлінський персонал підприємства може звернутися до дебіторів зі скаргами, тим самим, стимулюючи їх до сплати своїх боргів. Цю заборгованість також можливо реалізувати банкам, які займаються факторинговими операціями, і, тим самим, отримати у короткі терміни необхідну готівку.

Повільно реалізовані активи (А₃) — це матеріальні оборотні кошти (запаси), які за ступенем ліквідності займають проміжне положення між швидко реалізовуваними і важко реалізовуваними (немобільними) активами. Зазвичай ці активи, а саме: сировину і матеріали, будівельні матеріали, запасні частини, малоцінні та швидко зношувані предмети... незавершене виробництво, - важко тимчасово реалізувати, оскільки потрібний доволі тривалий період часу (можливо один або декілька місяців) задля знаходження покупця на це майно. Залишки готової продукції і товарів на складах підприємства реалізуються також по мірі наявності попиту на ці види матеріальних оборотних коштів підприємства. Отже, наявність на підприємстві наднормативних запасів є небажаною, оскільки призводить до "заморожування" грошових коштів організації на доволі тривалий час. Це, в свою чергу, призводить до погіршення ліквідності й фінансової стійкості підприємства.

Важко реалізовувані активи (А₄) - це активи, які призначені для використання в господарській діяльності товариства протягом тривалого періоду. До них відносять необоротні активи та витрати майбутніх періодів.

Після змін у складі активу балансу підприємства, які відбулися починаючи з 1 січня 2008 року, до складу важко реалізовуваних активів окрім необоротних активів та витрат майбутніх періодів треба включати ще й вартість необоротних активів та груп вибуття, які утримуються для продажу.

Після групування активів підприємства за мірою їх ліквідності необхідно згрупувати пасиви підприємства в залежності від міри збільшення термінів погашення зобов'язань. Відносно цього критерію виділяють чотири групи пасивів:

- найбільш термінові зобов'язання (П₁);

- короткострокові зобов'язання (П₂);

- довгострокові зобов'язання (П₃);

- постійні пасиви (П₄).

Найбільш термінові зобов'язання (П₇) — це кредиторська заборгованість. Причому для аналізу ліквідності балансу підприємства до її складу (в якості найбільш термінових зобов'язань) входять: кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги та поточні зобов'язання за розрахунками: з одержаних авансів, з бюджетом та ін., та інші поточні зобов'язання.

Короткострокові зобов'язання (П₂) — короткострокові займи та кредити банків, які необхідно погасити протягом дванадцяти місяців починаючи з дати складання балансу. До цієї групи пасивів відносяться векселі видані, короткострокові кредити банків та поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями.

Доцільність внесення до короткострокових зобов'язань короткострокових векселів, виданих підприємством постачальникам та іншим кредиторам, замість отриманих від них товарно-матеріальних цінностей та ін., обумовлена тим, що векселі видані також як і векселі отримані можуть бути терміновими та відсотковими. Згідно з цим відсоток за векселями може бути зафіксовано окремо від суми векселя або розмір винагороди за відстрочку може бути встановлений в вигляді дисконту.

Характеризуючи склад виданих короткострокових векселів, зазначимо, що простий вексель — це безумовне боргове зобов'язання (письмовий контракт), згідно з яким одна особа (векселедавець) зобов'язується сплатити іншій особі (векселедержателю) визначену суму грошей по першій вимозі останнього або на визначену дату в майбутньому [18, с.169]. Переводний вексель — це письмова пропозиція сплатити визначену суму грошей.

Таким чином, приймаючи до уваги ознаку погашення векселю — по першій вимозі векселедержателя або на визначену дату в майбутньому, вважаємо, що статтю "векселя видані" слід відносити до короткострокових зобов'язань. Таке віднесення буде відповідати включенню "векселів отриманих" (ці векселі виписані безпосередньо покупцем продукції і відображаються в рядку 150 активу балансу. За допомогою такого векселя оформлюється відстрочка платежу за відвантажену покупцю продукцію, тобто дебіторська заборгованість, забезпечена векселем) до складу швидко реалізовуваних активів. Під час визначення ліквідності балансу підприємства швидко реалізовувані активи порівнюються з короткостроковими пасивами [6, с.73]. Отже, співвідношення "векселів отриманих" (які включені до швидко реалізовуваних активів) з "векселями виданими" (вони, як вже раніше зазначалося, включені до короткострокових зобов'язань підприємства) вказує на вірність методології включення цих показників балансу до вказаних груп активів та пасивів, оскільки як для того, щоб погасити заборгованість як за "векселями отриманими", так і за "векселями виданими" потрібен визначений проміжок часу.

Довгострокові зобов'язання (П₃) — це довгострокові кредити банку та позики (третій розділ пасиву балансу підприємства).

Постійні пасиви (П4) — це власний капітал та забезпечення наступних витрат і платежів, доходи майбутніх періодів, які умовно прирівняні до власного капіталу, оскільки ці кошти постійно перебувають в розпорядженні підприємства. Після групування активів підприємства за мірою їх ліквідності та пасивів за мірою їх терміновості, зрівнюють різні групи активів з відповідними їх групами пасивів і роблять висновки про міру ліквідності балансу та поточну й перспективну платоспроможність підприємства.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо одночасно виконуються такі вимоги:

Аі > Пі; А2 > П2; А₃ > Пз; А4 < П4                                                       (9.14)

Низька

Необхідною вимогою абсолютної ліквідності балансу підприємства є виконання перших трьох нерівностей. Четверте носить балансуючий характер, однак несе в собі глибинний економічних зміст: коли постійні пасиви більше в абсолютному вираженні за важко реалізовувані активи, то це свідчить про дотримання мінімальної вимоги до фінансової стійкості підприємства — наявності власних оборотних коштів. Якщо будь-яке з нерівностей має знак протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, то ліквідність балансу відрізняється від абсолютної. Теоретично нестача коштів по одній групі активів компенсується надлишком по іншій, однак на практиці менш ліквідні засоби не можуть замінити собою більш ліквідні.

Порівняння Аі-Пі та А₂-П₂ дозволяє виявити поточну ліквідність підприємства, що свідчить про платоспроможність (неплатоспроможність) в найближчий час. Порівняння А₃-П₃ відображає перспективну ліквідність, на основі якої прогнозується довгостроково орієнтована платоспроможність [6, с.75].

Проведемо аналіз ліквідності балансу підприємства (табл. 9.5).

Таблиця 9.5

Активи	Сума, тис. грн.		Пасиви	Сума, тис. грн.		Надлишок (+), нестача (-), тис. грн.
	на кінець попереднього року	на кінець звітного року		на кінець поперед­нього року	на кінець звітного року		на кінець звітного року
А	1	2	3	4	5	1-4	2-5
Найбільш ліквідні	86,2	724,5	Найтерміновіші зобов'язання	1715,0	2877,2	1628,8	-2152,7
Швидкореалізовувані	571,6	1574,9	Короткострокові	-	-	571,6	1574,9
Повільнореалі-зовувані	1902,5	2538,5	Довгострокові	55,4	-	1847,1	2538,5
Важкореалізовувані	3807,1	4096,9	Постійні	4597,0	6057,5	-789,9	-1960,6
Баланс	6347,4	8934,7	Баланс	6367,4	8934,7	Х	Х

Аналіз ліквідності балансу підприємства

 

Аналіз даних, які наведені в табл. 9.5, показав, що баланс підприємства як на кінець попереднього, так і на кінець звітного року не відповідає критеріям абсолютної ліквідності. На це вказує нестача найбільш ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань: на кінець попереднього року вона склала 1,6 млн.грн., а на кінець звітного року - 2,2 млн.грн. Зазначені цифри вказують на те, що на кінець попереднього року 5%, а на кінець звітного - 25% найбільш термінових зобов'язань були покриті найбільш ліквідними активами, що вказує на позитивну тенденцію щодо ліквідності балансу підприємства.

Протягом досліджуваного періоду управлінський персонал підприємства не залучав короткострокових займів та кредитів, тому спостерігається істотний надлишок швидко реалізовуваних активів підприємства порівняно з короткостроковими зобов'язаннями. Цей надлишок протягом аналізованого періоду збільшився з 572 тис. грн. до 1,6 млн. грн., що в сукупності з раніше зробленим висновком про поліпшення ліквідності балансу (порівняння найбільш ліквідних активів з найбільш терміновими зобов'язаннями) свідчить про те, що підприємство є платоспроможним на найближчий час.

Наявність надлишку повільно реалізовуваних активів над довгостроковими зобов'язаннями (на кінець звітного року - 2,5 млн. грн., що більше на 37,4% за відповідний показник попереднього року) та перевищення постійних пасивів над важко реалізовуваними активами (протягом досліджуваного періоду надлишок коштів збільшився з 790 тис.грн. до приблизно 2 млн.грн.) свідчить, що підприємство має можливості залишатися платоспроможним у довгостроковій перспективі.

Таким чином, аналіз показав, що баланс підприємства як на кінець попереднього, так і на кінець звітного року не є абсолютно ліквідним, оскільки спостерігається нестача абсолютно ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань. Разом з тим, згідно з проведеними розрахунками видно, що протягом досліджуваного періоду частка найбільш термінових зобов'язань, які підприємство може негайно покрити, збільшилась з 5 до 25%, що, безумовно свідчить про позитивну тенденцію щодо ліквідності балансу.

Оскільки всі інші умови ліквідності балансу виконуються, то це свідчить про платоспроможність підприємства в найближчий час та на довгострокову перспективу. Звісно, цей прогноз (на середньо - та довгостроковий період) буде виправданим, якщо управлінський персонал товариства не буде допускати наявності прострочених зобов'язань, забезпечить вчасне надходження коштів від дебіторів, не допустить появу наднормативних запасів та буде виконувати інші заходи, які забезпечують підвищення платоспроможності й ліквідності підприємства та маневреності його власного капіталу.

Як вже раніше зазначалося, від міри ліквідності підприємства залежить міра його платоспроможності. Існують такі коефіцієнти платоспроможності:

 

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = Грошові кошти та їх еквіваленти (А_і) / Поточні зобов'язання (П_і+П₂) (9.11)

Рекомендоване значення цього коефіцієнта > 0,2 - 0,25.

Рівень коефіцієнта абсолютної ліквідності показує, яку частину поточних зобов'язань може бути погашено за рахунок грошових коштів та їх еквівалентів. Чим більша його величина, тим вища гарантія погашення боргів.

Рекомендоване значення зазначеного коефіцієнта можливо проінтерпретувати таким чином: за рахунок найбільш ліквідних активів повинно бути погашено не менш 25% поточних зобов'язань підприємства.

 Рекомендоване значення цього коефіцієнта > 0,8..Цей коефіцієнт показує прогнозовані платіжні можливості підприємства в умовах своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Він характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, який дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості, а також оцінює здатність підприємства до погашення своїх поточних зобов'язань в разі його тяжкого фінансового положення, коли немає можливості продати запаси.

Збільшення коефіцієнта швидкої ліквідності за рахунок зростання дебіторської заборгованості, навряд чи позитивно відіб'ється на платоспроможності товариства. Низький рівень цього коефіцієнта вказує на необхідність постійної роботи з дебіторами, задля забезпечення можливості обернення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (порівняно з запасами) в грошову форму для розрахунків за поточними зобов'язаннями підприємства.

 

3. Коефіцієнт покриття або коефіцієнт загальної ліквідності.

Коефіцієнт покриття або коефіцієнт загальної ліквідності = Грошові кошти та їх еквіваленти + дебіторська заборгованість + запаси (А₁ + А₂+ А₃)/ Поточні зобов'язання (П₁+П₂)                                                          (9.13)

Рекомендоване значення цього коефіцієнта > 2 до 2,5. Рівень коефіцієнта загальної ліквідності показує достатність у підприємства оборотних коштів для покриття своїх поточних зобов'язань. Він також характеризує запас фінансової міцності внаслідок перевищення оборотних активів над поточними зобов'язаннями. Перевищення значення зазначеного коефіцієнта понад вказаного рекомендованого значення вважається для підприємства небажаним, оскільки за таких умов господарювання відбувається неефективне нарощування запасів.

Проведемо аналіз платоспроможності підприємства на досліджуваному підприємстві (табл. 9.6).

Аналізуючи розрахунки коефіцієнтів платоспроможності товариства, бачимо, що на кінець попереднього року на підприємстві жоден коефіцієнт не відповідав рекомендованому значенню показників платоспроможності організації.

Таблиця 9.6

Аналіз показників платоспроможності підприємства

№ п/ п	Показники	Методика розрахунку	на кінець попереднього року	на кінець звітного року	зміна у звітному році порівняно з попереднім
1	Коефіцієнт абсолютної ліквідності (рекомендоване значення > 0,2-0,25)	[Грошові кошти та їх еквіваленти]: [Поточні зобов'язання]	0,05	0,25	0,2
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності (рекомендоване значення > 0,8-1)	[Грошові кошти та їх еквіваленти + кошти у розрахунках]: [Поточні зобов'язання]	0,38	0,80	0,42
3	Коефіцієнт загальної ліквідності (рекомендоване значення > 2 -2,5)	[Оборотні активи]: [Поточні зобов'язання]	1,5	1,68	0,18

 

На початок року управлінський персонал підприємства зміг за рахунок наявних грошових коштів та їх еквівалентів покрити лише 5% поточних зобов'язань товариства (нормативне значення від 20 до 25%).

На початку досліджуваного періоду лише 38% поточних зобов'язань були покриті за рахунок швидко реалізовуваних активів. Зазначимо, що таке значення коефіцієнта швидкої ліквідності (0,38) значно нижче його рекомендованого значення (0,8-1). Тобто в підприємства на кінець попереднього року були відсутні в достатній кількості засоби у вигляді швидко реалізовувних активів, які повинні разом з грошовими коштами покривати 80% або повністю всі поточні зобов'язання товариства.