Mdx -15 і Mdx -20 фірми Roland

 

Mdx-20/15 використовують для виготовлення тестових зразків, для зниження кількості виробничих помилок, зменшення тимчасових витрат і вартості, при створенні нового продукту.

Діапазон об’єктів для сканування включає як м’які, так і пластилінові моделі, свіжі фрукти або квіти, недоступні іншим контактним сканерам. MDX може також сканувати скляні об’єкти, що завжди представляло складність для оптичних сканерів, оскільки промені проходили крізь скло, не відбиваючись.

Комбіновані пристрої введення/виведення

Існують пристрої, за допомогою яких можна як вводити графічну інформацію, так і виводити.

Широко поширений багатофункціональний пристрій (БФП) “все в одному” – принтер /копір/сканер/факс (рис.19.7).

Рисунок 19.8 - Багатофункціональний пристрій (БФП) “все в одному” – принтер /копір/сканер/факс

 

 

19.5 Засоби відображення інформації

До засобів відображення інформації відносять електронно-променеві трубки, електролюмінісцентні панелі, газорозрядні індикатори та панелі, рідкокристалічні, сегнетокерамічні та електрохромні індикатори, проекційні пристрої.

Електронно-променева трубка являє собою електронний прилад, в якому електронний промінь, що випромінюється катодом, фокусується в поперечному перерізі до розмірів крапки на екрані, покритому люмінесцентним матеріалом. Найбільш просто побудовані ЕПТ з електростатичним відхиленням (рис.19.9).

                                                            

Рисунок 19.9 - Структура елетронно-променевої трубки

         

ЕПТ складаються з скляної (або металевої) колби, що розширюється від вузької горловини до екрана. В колбу вставляється електронна гармата, яка розташована в горловині колби і складається з катода, керувального електрода, прискорювальних та фокусувальних електродів, відхиляючих пластин та інших елементів.

Електронна гармата випромінює з поверхні катода, вкритого окисною плівкою, потік електронів. Цей потік ініціюється шляхом нагрівання поверхні катода за допомогою спеціального підігрівача. Інтенсивність потоку електронів регулюється потенціалом керувального електрода, який, як правило, є від’ємним по відношенню до потенціалів на прискорювальних електродах ПрЕ1, ПрЕ2. Цей же електрод визначає коефіцієнт підсилення вхідного сигналу в проміжку керувального електрода – першого прискорювального електрода:

 

M= - V_np/U_np.

 

Керувальний електрод є по суті модулятором електронного потоку, що випромінюється катодом. Ця модуляція здійснюється сигналом, який необхідно відобразити на екрані ЕПТ.

Прискорювальний електрод надає електронному потокові швидкості, достатньої для ефективного бомбардування люмінесцентного матеріалу з його засвічуванням в зоні бомбардування. Для того щоб електронний потік дозволяв формувати на екрані ЕПТ чіткі зображення, потрібно забезпечити його фокусування перед падінням на екран. Таку функцію забезпечує електростатична лінза, що складається з першого прискорювального електрода та фокусувального електрода ФЕ, відстань між якими А1 та потенціали впливають на розмір світлового елемента (крапки) на екрані ЕПТ.

Після фокусування необхідно забезпечити відхилення світлового елемента по екрану як в горизонтальному, так і в вертикальному напрямках. Таке відхилення в сукупності з відповідною модуляцією кожного з елементів дає можливість отримати на екрані ЕПТ відображення інформації, яка надходить на керувальний електрод. Забезпечує відхилення спеціальна відхиляюча система з 4-х попарно ортогональних пластин.

Для ЕПТ статичного типу потенціал катода дорівнює нулю, керувального електрода – від мінус 100В до плюс 2В, першого прискорювача на рівні 400 – 500В, фокусуючого електрода від 0 до 400В – 500В, на другому прискорювачі – до 15кВ.

Окрім електростатичного відхилення електронних променів застосовується також магнітне, яке має дещо гірші характеристики порівняно з електростатичними, проте використовується частіше.

Газорозрядні прилади з’явились в 40 – 50 роках нашого сторіччя у вигляді неонових сигнальних індикаторних ламп змінного струму. Однак з появою газорозрядного індикатора постійного струму, ці прилади досягли бурхливого розвитку у вигляді матричних панелей. Принцип роботи газорозрядного індикатора ґрунтується на тому, що при переході електрона з верхнього енергетичного рівня атома на більш низький, або втраті електрона атомом, газ випромінює світло. При втраті одного електрона більшістю атомів газу говорять про те, що газ іонізований (атоми перетворились на іони). Станом іонізації управляють за допомогою енергії зовнішнього електричного поля, що достатня для виведення електрона з поля атома. Ця енергія забезпечується подачею напруги на певні електроди між якими знаходиться газ. Існує багато схем газорозрядних приладів. Найбільш типова з них складається з двох скляних пластин, одна з яких прозора (рис.19.10). Простір між пластинами заповнюється газовою сумішшю, а на поверхні пластин напиляються провідники. При подачі на провідники напруги газ починає іонізуватися і при певному значенні напруги виникає світловий розряд. Колір світлового розряду визначається газом заповнення.

 

Рисунок 19.10 – Конструкція газорозрядної комірки

 

Електролюмінесцентні панелі. Першим прикладом використання явища люмінесценції стали матричні електролюмінесцентні поперечні панелі. Конструкція такої панелі (рис.19.11) складається з двох електродів, типу катода та анода, між якими нанесено люмінесцентний шар з порошку сульфату цинку (ZnS) та марганцю (Mn). На поверхню люмінесцентного шару наноситься порошкова мідь, яка виступає активатором формування люмінофорних комірок.

Рисунок 19.11 – Конструкція електролюмінесцентної комірки

 

При прикладанні до електродів постійної напруги на поверхні кожної люмінофорної гранули формується напівпровідниковий перехід, який починає випромінювати світло. Яскравість цього світла залежить від величини напруги та яскравості люмінофора. Деяке збільшення характеристик яскравості досягається в конструкції коли порошок замінюється на люмінофорну плівку, яка нанесена на скляну підкладку. Плівка також виготовляється з сульфату цинку (ZnS), марганцю (Mn) та міді (Cu). Характерна напруга, що прикладається до пари електродів знаходиться на рівні 50В.

Рідкокристалічні індикатори відрізняються від люмінесцентних та газорозрядних індикаторів тим, що не випромінюють світла та не вимагають додаткового зовнішнього підсвічування. Вони працюють на принципі модулятора шляхом пропускання та відбивання світла. Регулювання потоку світла досягається тим, що рідкокристалічна комірка розміщується на шляху світлового потоку, а її коефіцієнт оптичного пропускання змінюється за рахунок подачі електричного поля. Рідкокристалічний кристал зовнішньо нагадує звичайну рідину, але подібно електролюмінесцентному кристалу має впорядковану структуру у вигляді витягнутих молекул.

Конструктивно рідкокристалічний індикатор (рис.19.12) являє собою скляний резервуар, обидві стінки якого мають провідникове покриття. Всередині цього резервуару знаходиться кристалічна рідина.

 

Рисунок 19.12 – Рідкокристалічний індикатор

 

В певних умовах, молекули рідини розміщують перпендикулярно скляним пластинам. Якщо на провідникові покриття подати достатню напругу, характер розміщення молекул зміниться і зміниться коефіцієнт світловідбиття. Хоча рідкокристалічні комірки можуть збуджуватись постійним струмом в більшості випадків використовується збудження змінним струмом. Постійний струм швидше зруйновує комірки. На практиці частота перемикання складає 30Гц, хоча при певних умовах можлива робота і на частоті 1кГц.

 

П ристрої друкування

Основні пристрої графічного виведення інформації:

- принтери;

- плоттери.

Принтер є растровим пристроєм, а плоттер - векторним. Саме з цієї відмінності слід приймати рішення про те, який пристрій графічного виведення необхідно використовувати.

Принтер виводить растрове зображення, що є сіткою дискретних пікселів, кожен з яких має певні горизонтальні і вертикальні координати усередині сітки.

Зображення для плоттера повинне зберігатися як масив описів векторів. Для кожного з них задана пара точок - кінців вектора (або точка, напрям вектора і його довжина) і атрибути - колір, товщина лінії і т.п

Принтери використовуються для документування та реєстрації алфавітно-цифрової інформації, що виводиться ЕОМ чи системою.

Принтер є основним пристроєм виведення інформації для отримання “твердої копії”

Класифікація принтерів за способом друку:

- рядкові;

- послідовні;

- сторінкові.

Приналежність принтера до тієї або іншої з перерахованих груп залежить від того, формує він на папері символ за символом або відразу весь рядок, а то й цілу сторінку.

Класифікація принтерів за механічним принципом:

- ударні (inpact);

- неударні (non-inpact).

Класифікація принтерів за технологією друку:

- матричні;

- струменеві;

- лазерні;

- LED-принтери;

- з термопереносом воскової мастики;

- з термосублімацією;

- із зміною фази фарбника.

За способом формування зображення символу пристрої ударної дії поділяються на знакодрукувальні та знакосинтезувальні.

В знакодрукувальних пристроях зображення символу на поверхні носія інформації отримують шляхом механічної взаємодії носія з знаконосієм, що являє собою контур знаку в натуральну величину. В знакосинтезувальних пристроях друкування зображення знаку на носії інформації (папері) формується з окремих дискретних елементів (крапок). На сучасному етапі розвитку комп’ютерної техніки основне використання знайшли знакосинтезувальні пристрої.

В пристроях друкування безударної дії використовуються методи реєстрації інформації на носій при яких орган друкування і носій інформації контактують з невеликим зусиллям або зовсім не контактують. Такі пристрої, як правило, формують зображення з окремих дискретних елементів (крапок). До сучасних безударних пристроїв друкування відносять струменеві та лазерні принтери.

В залежності від того, рухається знаконосій відносно носія інформації в момент контактування з ним, чи він є нерухомим (зупиняється) розрізняють пристрої друкування статичного та динамічного типів. В пристроях статичного друку знаконосій попередньо встановлюється в певне положення, після чого відбувається друк знаку на носій. Такі пристрої мають високу якість друку, але малу швидкодію. В пристроях динамічного друку знаконосії рухаються по замкнутому колу відносно носія інформації. Вибір та друкування необхідного знаку відбувається без зупинки носія. Практично всі сучасні принтери є пристроями динамічного типу.

Структура схеми управління пристроєм друкування в значній мірі залежить від типу механізму та методу друкування. Однак можливе деяке узагальнення структури пристроїв друкування у вигляді рис.19.13

 

 

РС­ – регістр стану пристрою друкування;

ІВВ – інтерфейс введення/виведення;

ДШК – дешифратор команд; ЗП – запам’ятовувальний пристрій;

ПУЗП – пристрій управління запам’ятовувальним пристроєм;

ДМ –механізм друкування; ДГ – друкуюча головка;

ПУДМ – пристрій управління механізмом друкування

Рисунок 19.1 3 – Узагальнена структура пристрою друкування

 

Функції ІВВ повністю визначається вимогами стандартного інтерфейсу. Інформація, яка надходить від ЕОМ містить перш за все файли даних, які підлягають друку та коди сигналів управління пристроєм друкування. Інформація даних запам’ятовується в запам’ятовувальному пристрої (ЗП), ємність якого повинна бути не меншою кількості біт, що описують один рядок, який роздруковується на документі. Управління роботою ЗП здійснюється спеціальним пристроєм управління ПУЗП. Інформація про поточний стан пристрою друкування зберігається в регістрах стану РС. Коди сигналів управління виводяться на дешифратор команд ДШК, а команди відповідно подаються на ПУДМ та ПУЗП. Безпосередній друк даних здійснюється механізмом друкування ДМ за сигналами пристрою управління ПУДМ. Цей процес відбувається після заповнення даними ЗП.

В склад пристроїв друкування (окрім механізмів друку) входять також механізм транспортування документа, механізм подачі фарби або рядка.