Рекомендації щодо механізму оприлюднення нефінансового звіту

Оприлюднення нефінансового звіту – це кульмінація процесу звітності і епохальна подія для компанії [24]. В той же час цей процес включає процедури інтеграції документоформи і каналів публікації, презентацію звіту і проектування зворотного зв'язку (рис. 2.15).

Документоформа і канали публікації звіту

Публікація нефінансового звіту не має єдиної уніфікованої документоформи, оскільки значна частина читачів використовує корпоративні сайти. При цьому електронна версія, як правило, містить більш докладну інформацію і розширену статистику. Модульна архітектоніка веб-сайту надає користувачеві можливість сконструювати індивідуальної версії нефінансового звіту.

Рис. 2.15. Механізм оприлюднення нефінансового звіту

Проте, практика свідчить, що наявність електронної версії не зменшує значущість паперової, але слід підкреслити, що із зростанням обсягів інформації, нефінансовий звіт може стати не в міру громіздким і непридатним до використання.

Таким чином, доцільною представляється публікація звіту читабельного формату, що містить ключові показники і найбільш істотну інформацію, з посиланнями на відповідні рубрики веб-сайту, де розміщені вичерпні матеріали.

Конструктивними практиками є друкування тематичних брошур на основі повного нефінансового звіту або публікація короткого огляду повного звіту.

Стейкхолдери, як правило, заінтересовані в різноаспектних даних: інвестори і аналітики орієнтовані на ризики і кількісні показники; неурядові організації – на проекти в конкретних сферах їх інтересів тощо. Отже, конструктивна інформація, а також раціональне поєднання паперового і онлайнового варіантів нефінансового звіту, помножать ефективність процесів оприлюднення.

Для іноземних груп впливу бажана англомовна версія звіту (повна або коротка).

Презентація звіту

Враховуючи практичний досвід, найбільш популярними форматами презентації нефінансових звітів є (рис. 2.16) [24]:

Рис. 2.16. Формати презентації нефінансових звітів

 

Ø презентація як окремий захід або презентування звіту на професійній конференції;

Ø прес-реліз для ЗМІ;

Ø розсилка бізнес-партнерам, основним клієнтам, асоціаціям;

Ø внутрішні презентації для працівників, наприклад, через Інтрaнет, внутрішню розсилку, презентування на зборах колективу;

Ø використання корпоративних систем зовнішніх комунікацій;

Ø розміщення звіту на відповідних професійних сайтах:

ü Corporate Register www.corporateregister.com;

ü Співтовариство СВБ www.svb.org.ua/reports;

ü UN Global Compact www.unglobalcompact.org;

ü GRI www.globalreporting.org;

Ø розповсюдження серед акціонерів, зокрема на загальних зборах акціонерів;

Ø використання послуг професійних розсилок (безкоштовних і платних);

Ø розміщення інформації в ділових соціальних мережах (Linkedln, XING).

Проектування зворотного зв'язку

Слід зазначити, що зворотний зв'язок є центральною проблемою нефінансової звітності: групи впливу претендують на доступ до інформації, але конструктивні пропозиції подають епізодично. Плебісцити, анкети, що розсилаються разом із звітами, а також онлайнові опитувальники приносять поодинокі результати. Продуктивним механізмом отримання зворотного зв'язку від груп впливу в даний час є проведення двосторонніх зустрічей постфактум розповсюдження звіту.

Тема 12. Актуальні питання нефінансової звітності

 

Актуальними питаннями соціальної відповідальності бізнесу і нефінансової звітності в контексті становлення державності в Україні є пріоритети сталого розвитку, періодичність звітності і формування бази порівняння, кількісні показники результативності реалізації соціальної відповідальності і порядок їх розрахунку, інтеграція фінансової і нефінансової звітності [17]. Враховуючи темпи розповсюдження нефінансової звітності в світі, формування компетенцій з соціальної звітності є ключовим аспектом (рис. 2.17).

Рис. 2.17. Актуальні питання нефінансової звітності

Пріоритети сталого розвитку

Стратегія соціальної відповідальності і нефінансова звітність відображає діяльність бізнесу в плині становлення ринкових механізмів господарювання в Україні [9].

Наразі першочерговими пріоритетами в контексті сталого розвитку України є: активізація інноваційного розвитку, подолання бідності, патерналізм підприємств, спадщина радянських механізмів господарювання (рис. 2.18).

 

Рис. 2.18. Пріорити сталого розвитку України

Активізація інноваційного розвитку. Незначна частина послуг в структурі економіки і замала частка інноваційних товарів негативно впливають на економічну складову сталого розвитку України  і підвищення якості життя населення. Більшість галузей і ринків не мають умов для формування конкуренції на основі інновацій.

В зв'язку з цим соціальна відповідальність бізнесу проявляється в свідомій активізації інноваційних процесів, розвитку культури споживання інноваційних товарів і послуг.

Таким чином, демонстрація інтенсивності економічного розвитку бізнесу є складовим елементом соціальної відповідальності, при цьому в нефінансовій звітності повинні відображатися інвестиції в розробку продукції або послуг з високою доданою вартістю.

Подолання бідності. Бідність – щонайгостріша соціальна проблема, на яку повинні бути направлені стратегії соціальної відповідальності, перш за все промислових підприємств. Сталий розвиток України унеможливлений без подолання проблеми бідності. Отже, економічні показники діяльності бізнес-структур слід співвідносити з показниками, які характеризують бідність як явище [10]. 

Таким чином, порівняння рівня зарплат працівників з порогом бідності в країні характеризує внесок бізнесу в подолання бідності.

Патерналізм підприємств. Патерналізм, як форма регулювання соціальних і трудових відносин, проявляється в протекційному відношенні об'єкту до залежних від нього суб'єктів, тобто це процес перекладання відповідальності. Підприємства України в нових умовах господарювання несуть відповідальність за соціальну інфраструктуру, умови роботи, життя і відпочинку персоналу, за комунальні служби міст і програми розвитку територій.

У ринковій економіці ці функції та повноваження стають відповідальністю органів влади (державної і місцевого самоврдування) місцевих громад і, безпосередньо, працівників. Таким чином, підприємства, які є власниками колишніх промислових активів СРСР, в своїй діяльності повинні мати стратегії відходу від патерналізму, можливість розвитку партнерства всіх рівнів із збереженням соціальних стандартів.

Отже, одиночні проекти в стилі патерналізму (наприклад, утримання власних санаторіїв або облаштування умов життя працівників тощо) не можуть вважатися прикладами соціальної відповідальності бізнесу.

Спадщина радянських механізмів господарювання. Підприємства, що мають в управлінні активи, успадковані з часів СРСР, часто стикаються з проблемами енергоефективності (надмірного споживання енергії для виробництва), стану безпеки і охорони праці, рудиментарних методів планування інфраструктури, низької продуктивності, екстенсивності виробничих процесів, забруднення територій тощо.

Слід підкреслити, що констатація проблем, як обгрунтування власної бездіяльності, або як механізму списання відповідальності не може вважатися позитивною практикою соціальної відповідальності.

Таким чином, стратегії вирішення позначених проблем в співпраці з державою, суспільством і неурядовими організаціями є складовими елементами соціальної відповідальності бізнесу.

Отже, відповідність інформації в нефінансових звітах потребам економічного, соціального і екологічного розвитку дозволить підвищити значущість соціальної звітності і поширить коло  користувачів, що сприятиме розумінню ролі бізнесу в суспільстві.

Періодичність звітності

Вартість підготовки повноцінного нефінансового звіту підкреслює актуальність питання його періодичності. При відданні переваги дворічному циклу звітності, слід враховувати, що компанії-підписанти повинні оприлюднювати проміжні звіти в «незвітний» рік в спрощеному форматі (наприклад, як Звіт про Прогрес) для збереження динаміки суспільного діалогу. Проте із збільшенням кількості нефінансових звітів і зростанням культури користування перехід на річний цикл може бути обов'язковим.

Формування бази порівняння

Оскільки нефінансова звітність в Україні має історію меншу за 10 років і дефіцит кількісного розкриття інформації, репрезентативна база порівняння на національному рівні і на рівні окремих галузей ще не сформована. Національні традиції, тенденції і тренди соціальної звітності тільки починають формуватися, отже, бізнес має незначну базу порівняння і кількість можливих прикладів. В зв'язку з цим у всіх галузях слід керуватися міжнародними звітами і практиками. Актуальними наразі є звернення в галузеві асоціації, наприклад, європейські, в більшості з яких функціонують робочі групи по питаннях соціальної відповідальності бізнесу, що мають в своєму розпорядженні репозиторій оприлюднених нефінансових звітів.