Державне управління підприємництвом : сутність, цілі, органи, функції, методи

Суб’єкти:

- Державний комітет України з питань розвитку підприємництва

- ВРУ

- КМУ

- Міністерство фінансів

- Міністерство економічного розвитку і торгівлі

- Антимонопольний комітет

- Державна податкова служба

Об’єкти:

- виробничі підприємства,

- підприємства, що надають послуги та виконують роботи

- майно і прибуток підприємств

- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

- державне підприємство, що діє на основі державної власності;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності

- домашні господарства, які об'єднують фізичних осіб як споживачів, а в деяких випадках — як суб'єктів некорпоративної виробничої діяльності, котрі отримують доходи з метою поліпшення свого матеріального становища.

- некомерційні (неприбуткові) організації, що утримуються за рахунок коштів бюджету: лікарні, загальноосвітні школи, вищі навчальні заклади, професійно-технічні училища, творчі спілки, театри, бібліотеки, музеї та ін.

Методи державного управління підприємництвом:

- Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах шляхом використання товарно-грошових відносин, реалізують мотиви соціальної поведінки людини: матеріальне заохочення, змістовний характер праці, можливості для прояву ініціативи, кваліфікаційне зростання тощо.

- правові методи управління (ГК України, ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприємство", ЗУ "Про кооперацію" тощо)

- Адміністративно-правові (організаційні) методи управління реалізують мотиви примусового характеру. їх існування зумовлюється зацікавленістю у спільній організації праці. Ці методи поділяються на регламентуючі (подання методичної, інструктивної, законодавчої допомоги працівникам) і розпорядчі (розподіл завдань, контроль за їх виконанням,ліцензування, стандартизація, сертифікація застосування в разі потреби адміністративних, матеріальних та карно-правових санкцій).

Державне управління інноваційною діяльністю: сутність, цілі, органи, функції, методи

До об’єктів державного управління інноваціями входять:

- соціальна сфера,

- економіка,

- фінансова сфера.

Суб’єктами управління:

• Кабінет Міністрів;
• Верховна Рада України,
• Верховна Рада Автономної Республіки Крим,
• органи місцевого самоврядування,
• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності (Державне агентство з питань науки, інновацій та інформації України),

· Державна служба інтелектуальної власності.

Принципи державної інноваційної політики (ст. 3 Закону «Про інноваційну діяльність») — орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України та визначення державних пріоритетів такого розвитку; формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності; забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності; ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері тощо.

За ринкової системи економічних відносин основними складовими інноваційної діяльності є: новації, інвестиції і нововведення (інновації). Отже, до сфери інноваційної діяльності входять: ринок новацій; ринок чистої конкуренції нововведень (інновацій); ринок інвестиційних ресурсів, орієнтованих на сферу інноваційної діяльності.