IV . Алгоритм пошуку інформації: збір та обробка матеріалу, виписки

Цей етап виконання кваліфікаційного дослідження ― найтриваліший за часом. Студент повинен самостійно відшукати оптимальну кількість документів і тематично-літературних даних щодо теми, причому різних за своїм походженням.

Для реалізації цього важливого евристичного завдання студенту належить розпочати роботу в бібліографічних відділах як бібліотеки вузу, так і обласної та інших бібліотек. За можливості доцільно попрацювати у цьому плані й у наукових бібліотеках Києва, Харкова та інших міст. Для прискорення пошуку необхідного кола джерел і літератури студент може скористатися послугами бібліографів наукових бібліотек. Працівники даного профілю допоможуть у виявленні необхідної довідкової літератури, бібліографічних покажчиків, вкажуть на відповідні розділи бібліотечного каталогу. У пошуках джерел і літератури дипломнику допоможуть систематичні та алфавітні каталоги, які є в бібліотеках.

За допомогою алфавітного каталога легко виявити, чи є в бібліотеці конкретна книга, автора і назву якої знає читач, а також знайти всі твори окремого автора, що має бібліотека. За алфавітним каталогом можна визничити також, яким виданням представлена та чи інша книга, в якій кількості примірників і в яких підрозділах бібліотеки вона знаходиться.

В алфавітному каталозі картки з описом видань розміщуються у чіткому алфавітному порядку прізвищ авторів або назв творів.

Місце картки в алфавітному ряду визначається першим словом у бібліографічному описі. В разі збігу перших слів картки розставляють за другим словом, за третім тощо.

Картки на авторів із подвійними прізвищами розміщуються після карток на авторів, прізвища яких збігаються з першою частиною подвійного прізвища.

Якщо в заголовку зустрічається скорочене найменування країн, республік або організацій, то воно приймається за одне слово і картки розставляються відповідно з його буквенним складом. Якщо опис починається з числівника, написаного цифрами, то при розстановці карток до уваги береться його словесне вираження.

При розстановці карток на видання одного автора алфавітний порядок порушується. Спочатку ставляться картки з описом повних зібрань творів, потім ― в алфавітному порядку окремі твори.

Алфавітний каталог допомагає і тоді, коли читачеві відомий лише один із двох, трьох авторів книги або редактор книги. На них у каталозі організовуються додаткові картки. Швидкість пошуку потрібних відомостей в алфавітному каталозі забезпечують каталожні роздільники із зазначенням букви, складу, слова або прізвища.

У систематичному каталозі фонд бібліотеки розкривається за змістом. Систематичний каталог дає відомості про те, які книги є в бібліотеці з тієї чи іншої галузі знань, з того чи іншого питання.

Всі розділи систематичного каталога розмежовуються за допомогою роздільників і зв'язані між собою логічною послідовністю. Ділення їх спрямовані від загальних питань до вужчих, конкретних. Кожен розділ систематичного каталога має свій індекс, виражений цифрами і буквами.

Пошук у систематичному каталозі ведеться ступінчатим методом: спочатку пошук напису на каталожному ящику, потім перегляд роздільників у ящику. За роздільником у систематичному каталозі картки розставлені в алфавітному порядку.

Вагомим способом пошуків необхідних джерел і літератури є звернення до монографічних досліджень. Монографія ― це наукове видання, яке має повне і всебічне дослідження певної проблеми або теми. Радимо студентові ретельно переглянути посилання авторів монографій, щоб виявити ряд необхідних позицій для написання кваліфікаційних робіт. Відшукавши хоча б одну з вказаних у посиланнях книгу, знову слід звернутися до посилань автора вже цієї книги і знову виявити додаткову групу монографій і статей.

Однак, важливо наголосити на критичному ставленні до джерел чи літератури, оскільки наукове дослідження передбачає опрацювання робіт різного періоду, які були написані з урахуванням суспільно-політичної ситуації, і за характером їх положень чи трактування не відповідають реаліям сьогодення. Надзвичайно важливим є критичний відбір матеріалів, зіставлення різних джерел інформації для вироблення власної позиції автора.

Склавши попередньо бібліографію, дипломник приступає до пошуку матеріалів. Робити це належить спочатку у бібліотеках, а вже потім ― в архівах юридичних установ, якщо з теми дипломної роботи в цих установах є матеріали. Роботу з першоджерелами доцільно розпочинати з тих, що доступні, тобто з опублікованими документами. Працюючи з друкованими першоджерелами, необхідно мати на увазі такі їх види:

― видання наукових установ державних академічних центрів (багатотомні публікації документів з питань внутрішньої і зовнішньої політики держав, хроніки, тематичні збірники тощо);

― парламентські документи;

― статистичні щорічники;

― документи політичних партій;

― матеріали судово-слідчих органів;

― офіційні дипломатичні документи (як різновид відомчих публікацій).

Зібраний матеріал накопичується шляхом виписок. Існує кілька способів ведення виписок. Основні з них  ― цитати і перекази. Цитата ― це частина тексту, переданого дослівно. Вона використовується для підтвердження тієї чи іншої точки зору, або для доказу достовірності якогось факту.

Перекази ― це передача основного змісту документу словами дослідника, але без найменшого перекручення його положень.

І у першому і у другому випадках доцільно робити замітки, в яких автор висловлював би своє ставлення до джерела інформації.

 

V. Вимоги до оформлення кваліфікаційної роботи:

Структура та обсяг роботи

Дипломна робота складається з таких структурних частин:

Титульна сторінка (додаток А)

Рецензія (додаток Д)

Відзив наукового керівника (додаток Г)

Зміст (додаток Б)

Перелік умовних скорочень (за необхідності)

Вступ

Розділи основної частини

Висновки

Список використаних джерел і літератури (додаток В)

Додатки (за необхідності).

Обсяг дипломної роботи залежить від теми та  джерельної бази. Проте він має бути не меншим 70 сторінок машинописного тексту. Список джерел та літератури, а також додатки обліковуються за межами основного тексту. Відповідно обсяг структурних частин дипломної роботи складає:

вступ − 6-8 сторінок,

розділи (оптимальна кількість − три-чотири) − по 25-30 сторінок,

висновки − 4-5 сторінок.

Часто студенти запитують про кількість джерел та літератури до роботи. Мінімальний обсяг джерел визначається залежно від специфіки теми та широти поставлених завдань. Дослідник завжди повинен прагнути до використання якомога ширшого кола джерел та літератури (орієнтовно − не менше 60-ти найменувань). Звертаємо увагу, що в кваліфікаційних роботах до списку використаних джерел і літератури вносяться лише ті позиції, на які було зроблено посилання у тексті роботи. Зважаючи на використання при написанні дослідження значної кількості законодавчих та нормативних актів, доцільно перед вступом розміщувати перелік умовних скорочень їх назв, щоб не повторювати постійно в основній частині їх повну назву.

 

Написання вступної частини

Вступна частина представляє загальну характеристику дипломної роботи. Цей етап підготовки дипломної роботи надзвичайно важливий і складний. Хоча остаточний варіант вступу до дипломного дослідження вимальовується після тривалого і ґрунтовного опрацювання документів і матеріалів, проте його основні параметри повинні бути визначені з самого початку Мова йде про наступне.

Насамперед необхідно чітко сформулювати наукову та політико-правову актуальність теми. Шляхом аналізу та порівняння з вже відомими розв′язаннями проблеми дослідник має обґрунтувати доцільність розгляду обраної теми для розвитку певної галузі науки.

Наступною важливою складовою частиною вступу є характеристика джерел і літератури з теми (історіографія). Першочергово розкривається ступінь та повнота опрацьованої законодавчої бази. Зауважимо, що спочатку мають бути визначені статті Конституції України, що регулюють правовідносини певної законодавчої сфери; кодекси, окремі закони та інші нормативно-правові акти. При згадуванні джерел чи праць окремих дослідників доцільно вказувати посилання на них післятекстуальним способом із вказанням тільки номеру списку літератури.

Студент повинен простежити основні етапи у дослідженні обраної проблеми з самого початку, а проаналізувавши його, сказати, що нового доклав той чи інший дослідник у розробку порушеної проблеми.

Далі автор дипломної роботи визначає предмет і об'єкт дослідження. Об' єкт − це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію і є обраними для вивчення.

Предмет − це процес або явище, що міститься у межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, котра є предметом дослідження.

Виходячи з усього попереднього сказаного щодо теми, автор говорить про мету та завдання свого дослідження, його методологічні засади, основні методичні прийоми і наукову новизну.

Мета дослідження (тобто чого прагне досягти студент у своїй роботі) визначається дуже стисло (в межах буквально одного абзацу - речення). Після цього вказуються конкретні завдання, які випливають з мети (4 − 6 завдань). Завдання наукового дослідження є частиною мети, її конкретизацією і складають наперед визначений, запланований для практичного виконання обсяг робіт. Формулювання завдань зазвичай роблять у формі перерахування:

− дослідити..

− охарактеризувати..

− проаналізувати…

− показати роль...

− визначити...

Серед методів наукового дослідження можна виділити дві основні групи: загальнонаукові − порівняльно-історичний, ретроспективний, синтезу, аналізу, порівняльний, узагальнюючий; та спеціальні − порівняльно-правовий, діалектичний, статистичний та ін.

Нарешті, зазначається наукова новизна дослідження, в якій автор пропонує власні рекомендації, пропозиції, систему подальшого розв′язання та удосконалення розглядуваної проблеми.

Практичне значення роботи розкриває можливості використання результатів дослідження у певній галузі права. За можливості автор вказує апробацію дослідження в матеріалах власних тез, доповідей та статей, що мали місце на студентських наукових конференціях.

Структура роботи розкриває основні структурні компоненти і вказується загальний обсяг  роботи (кількість аркушів).

 

Основна частина роботи

Ця частина роботи за обсягом є найбільшою. У ній розкриваються послідовно всі питання за планом, який може бути простим або складним. Досвід організації науково-пошукової роботи показує, що доцільніше працювати за складним планом. Необхідно враховувати, що зміст розділів основної частини повинен відповідати темі дослідження, повністю її розкривати, але назва розділів не повинна дублювати назви теми курсової чи дипломної роботи, Зверніть увагу: якщо текст основної частини ділиться на кілька складових, тоді маємо в назві «Розділ І», підрозділи − відповідно: 1.1.; 1.2.; і т.д.

Рукопис основної частини роботи виконується із дотриманням цілого ряду вимог. Починається вона назвою глави або розділу роботи. Якщо план є складним, то зазначається і назва підрозділу. Заголовки виконуються великими літерами і віддаляються на 2-3 см від тексту. Розділ як і кожен з підрозділів закінчується коротким чітким висновком із досліджуваного питання (обсяг 0,5 −   1 сторінка).

З'ясування питань досліджуваної проблеми повинно здійснюватися аргументовано з посиланнями на першоджерела та літературу. Бажано, не менше 3-х посилань на сторінці тексту

З існуючих різновидів посилань на джерела радимо користуватися післятекстуальними посиланнями, виконаними відповідно до сучасних правил ведення бібліографії. (Детальніше див. розділ VI методичних рекомендацій).

 

Висновки

Заключні висновки, що вміщуються на 3-4 сторінках, є основним підсумком часткових узагальнень, зроблених у розділах (підрозділах) роботи. Особливо важливо, щоб на ті питання, які були порушені студентом у вступній частині (завдання), було дано аргументовані відповіді, і щоб та мета, яку ставив перед собою автор, знайшла свою реалізацію у формі конкретних науково-правових положень і практичних рекомендацій. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі розкриваються методи вирішення поставлених завдань, їх практичний аналіз. Наводяться пропозиції теоретичного чи практичного характеру щодо удосконалення та застосування норм чинного законодавства.