Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів в Україні. 1-ий всеукраїнський з їзд ради робітничих і солдатських депутатів у грудні 1917 Р. . Утворення першого радянського уряду.

Рада робітничих, селянських депутатів— виборні населенням на певний термін колегіальні представницькі органи в період становлення радянської влади в Росії на початку XX століття.

Виникли після Лютневої революції 1917 р. Першими на Полтавщині з'явилися Ради робітничих депутатів: 5 березня 1917 р. у Полтаві і Кременчуці. Протягом березня — в інших містах. 8 березня в Кременчуці утворені Ради солдатських депутатів, 10 березня — у Полтаві, 21 березня — у Миргороді, 28 березня — у Золотоноші і Переяславі. 12 березня утворена Полтавська Рада робітничих і солдатських депутатів, 17 березня — Кременчуцька. На час 4-го губернського з'їзду Рад (13 жовтня 1917 р.) в усіх 15 повітах діяли Ради робітничих і солдатських депутатів. Протягом квітня — червня на Полтавщині було утворено 7 повітових і З волосних, а в липні — губернська Ради селянських депутатів. До вересня 1917 р. Ради селянських депутатів існували в усіх повітах губернії. На 3-му губернському з'їзді Рад (20—21 липня 1917 р.) відбулося об'єднання Ради селянських депутатів з Радою робітничих і солдатських депутатів.Рада робітничих і селянських депутатів обиралась в окремих або декількох населених пунктах. До їхнього складу окрім більшовиків, входили також меншовики, есери та бундівці. Восени 1917 року більшовики та ліві есери Рад усіх рівнів визнали всі декрети Радянської влади та визначили необхідність об'єднання всіх рад в Ради робітничих, солдатських та селянських депутатів. Почалось злиття Центральних виконавчих комітетів Рад селянських депутатів і Рад робітничих і солдатських депутатів. На III Всеукраїнському з'їзді Рад була затверджена Декларація прав робітничого народу, яка оголошувала Росію Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. 15 січня 1918 року був прийнятий Декрет про створення Робітничо-Селянської Червоної Армії і Ради стали називатись Радами робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. До березня 1918 року об'єднання було завершене на місцях. Утворилась єдина система Рад.

ПЕРШИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З'ЇЗД РАД СЕЛЯНСЬКИХ, РОБІТНИЧИХ І СОЛДАТСЬКИХ ДЕПУТАТІВ У КИЄВІ — відбувся 4—6 грудня 1917. На з'їзд прибули 2500 делегатів. Почесним головою з'їзду було обрано М.Грушевського. З самого початку роботи з'їзд покинула фракція більшовиків. Центральним питанням було обговорення "Маніфесту до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради", надісланого Радою народних комісарів радянської Росії, та відповіді на нього Генерального Секретаріату. В результаті триденного обговорення делегати майже одностайно засудили Маніфест, звернулися з відозвою до народів Росії не допустити розв'язання братовбивчої війни між Україною і Росією, висловили цілковите довір'я Центральній Раді і Генеральному Секретаріатові. На завершення роботи з'їзд прийняв постанови: "Про ультиматум" (за — 2479 делегатів, проти — 2, утримались — 19); "Відозву до народів Росії"; "Про Центральну Раду" (за — 2496, проти — 2, утримались — 2).

24—25 грудня 1917 р. відбувся єдиний з'їзд рад України. На противагу Українській Народній Республіці з'їзд проголосив Україну республікою рад (офіційна назва — Українська Народна Республіка), визнав її федеративною частиною Російської Республіки, поширивши на неї чинність ленінських декретів. 17 грудня було сформовано перший український радянський уряд — Народний секретаріат на чолі з Миколою Скрипником. Проте харківський з'їзд був неправомочним: тут були представники лише 89 рад із 300, створених в Україні. Отож проголошення Української Радянської Республіки відбувалося лише від третини рад. Але радянський уряд відразу ж сперся на військові частини, які прибули з Росії. Щоб не допустити відокремлення України від Росії, російські більшовики вдалися до створення штучної Донецько-Криворізької республіки, яка проголосила, що є частиною "загальноросійської федерації".