Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Досвід емпіричних досліджень батьківських виховних моделей та практик покарання.
З попередніх підрозділів можна побачити що проблема взаємодії виховання та практик покарання досліджується теоретично, проте в цьому підрозділі, за допомогою уже наявних емпіричних даних ми розглянемо цю проблему детальніше. Отож, слід розглянути дані дослідження, яке було проведене за участю Українського Фонду «Благополуччя дітей» за 2010 р.. В рамках дослідження опитано 1000 осіб (жінки та чоловіки) віком від 18 до 59 років; географія дослідження: м. Київ, а також різні регіони України (північні, західні, центральні, південні та східні). Відповіді щодо динаміки застосування тілесного покарання дітей батьками «легкої» форми, розподілилися наступним чином: найбільша кількість респондентів – 36% вважають, що ситуація за 10 років не змінилася, 33,3 % визначили, що фізичні покарання застосовуються дедалі частіше, і лише 16% зазначили, що, на їх погляд, це трапляється дедалі рідше. Для 147 осіб (14,7% опитаних), відповідь на це запитання викликала труднощі. Також варто вказати результати відповідей на запитання, про частоту покарання дітей, що здійснювалося респондентами особисто: 82% хоча б раз підвищували голос на дитину; 62,9% хоча б один раз осуджували та критикували дитину;55% хоча б один раз застосовували заборону на зустріч; 62,3% хоча б один раз шльопали дитину долонею; 26,3% хоча б раз били дитину ременем; 18,3% хоча б раз сильно били дитину рукою [35, c. 17]. Розподіл відповідей за статтю є наступний: 84,5%чоловіків та 86,7% жінок відповідно зазначили, що ніколи не карали свою дитину так, що після цього залишалися сліди. Разом з тим 17,4% чоловіків зазначили, що вони жорстоко карали свою дитину (від «одного разу» до «часто»), що майже на 10% більше, ніж аналогічні показники серед жінок. Більше того, - у жінок показник «часто» дорівнює нулю, а у чоловіків він становить 0,8 % [35, c. 18]. На наступному етапі дослідження респондентам необхідно було висловити свою думку стосовно того, чи є тілесне покарання дітей методом виховання. 9,3% респондентів, вважають тілесне покарання дітей необхідним методом виховання, 40% респондентів притримуються думки, що тільки в деяких ситуаціях тілесне покарання є виправданим, тобто це частка тих, хто також вважає тілесне покарання допустимим хоча і при певних обставин. Тільки 38% опитаних мають тверду позицію щодо недопущення тілесного покарання у жодному випадку. При чому, з точки зору гендерного розподілу відповіді мають такий вигляд: 36% чоловіків і 39% жінок є противниками тілесного покарання як методу виховання та майже однакова їх кількість (біля 50%) приймає використання тілесного покарання (як метод виховання чи хоча б у деяких випадках). Зазначені дані є вражаючими, бо є свідченням того, що половина опитаних вважає тілесне покарання дітей допустимим [35, с. 6–8].
Вік опитаних вносить певні корективи у рейтинг відповідей на дане запитання. Так, найбільша частка тих, хто є противником тілесного виховання, є серед наймолодших опитаних віком 18-29 років (44,4%), на другому місці респонденти віком 50-59 років, тобто найстарші (38,5%). Трохи більше третини опитаних віком 30-39 років та 40-49 років також не є прихильниками тілесного покарання. Разом з тим, залишається досить високий відсоток тих, хто допускає думку про тілесне покарання дитини: 53,7% таких серед опитаних віком 30-39 років, та ще більше (56,3%) цей показник у респондентів віком 40-49 років. Показовими є дані щодо допущення тілесного покарання як методу виховання у різних регіонах України: південний регіон – 57,%; центральний – 53,8%; східний – 52,2%; західний – 51,4%; м. Київ – 34,3%; північний – 30,6%. Окрім того дані вказаного опитування свідчать про те, що більша частина респондентів (52,4%) вважає, що фізичне покарання власних дітей має заборонятися законом; майже третина учасників дослідження, а саме 29,8% має протилежну думку, а майже 18% зазначили, що їм важко дати відповідь на це запитання. При чому, позитивної позиції дотримуються більше жінки (56%), ніж чоловіки (48,4%) [ 35, с. 8–12]. Проаналізуємо дані соціологічного дослідження, проведеного Українським інститутом соціологічних досліджень ім. М.Яремка, присвяченому дотриманню прав дітей в Україні, яке проводилося з 15 по 30 квітня 2012 року, в якому взяло участь 4083 дітей (10 – 17 років), а також 1017 батьків які мають дітей до 18 років. Отож, можна навести такі дані: 30% дітей вважають що їх б’ють заслужено, 10% - опитаних дітей признались що їх в сім’ях б’ють, а 10% - респондентів вважають, що їх карають несправедливо. Фізичним діям піддаються діти у віці від 10 до 13 років. Причиною для покарання батьками дітей є низька успішність дитини. В 57% випадках основною формою покарання являються вербальні методи «жорстокої» мови [47, с. 1-3].
Отож, з вище вказаних даних спостерігається така ситуація: в сучасних українських сім’ях вербальні практики, а також фізичні практики покарання є досить поширеними, тобто виховний процес тісно взаємодіє з покаранням. Рада Європи і ООН добиваються повністю заборонити тілесні покарання дітей, вважаючи їх не формою виховного процесу, а порушенням прав дитини і фізичним насильством над нею. Ця тема широко обговорюється і в Україні, але практично нічого не змінюється. Проте варто наголосити, що ця проблема постає не тільки в Україні, але в інших країнах. Для порівняння можна навести приклад Росії. Дані Комітету Державної Думи у справах жінок, сім'ї та молоді (2001 рік) твердять, в Росії близько 2 млн. дітей у віці до 14 років щорічно піддаються побиттю в родині. При цьому хлопчиків б'ють в три рази частіше, ніж дівчаток. Дві третини побитих - дошкільнята. 10% звірячому побитих і поміщених в стаціонар дітей помирають. За даними опитувань правозахисних організацій, близько 60% дітей стикаються з насильством. Кримінальна статистика відображає лише 5-10% реальної кількості побиття дітей. Згідно з державним звітом «Про становище дітей в Російській Федерації», в 2004 році було зареєстровано близько 50 тисяч злочинів проти неповнолітніх, більше 2000 дітей щорічно гинуть в результаті вбивств і від тяжких тілесних ушкоджень. За оцінками різних авторів, поширеність випадків насильства над дітьми складаючи від 3% до 30% [37, с. 18–21]. Також як для прикладу можна представити дані досліджень щодо стилів та практик покарання, які використовуються батьками стосовно дітей в сучасних російських сім’ях. Отож, у травні-червні 2011 року Центр оперативних і прикладних досліджень Російського товариства соціологів провів комплексне дослідження, присвячене стану сучасної російської сім'ї, сімейному насильству і формам протидії йому з боку російського громадянського суспільства. Масове опитування базувався за вибіркою населення віком від 16 до 45 років об'ємом в 1210 респондентів. Із цього дослідження можна зробити наступні висновки [38, с. 1-6]. По – перше, хотілось би вказати причини, які найчастіше провокують батьків до застосовування практик покарання. Найпоширенішими причинами згідно даного дослідження виявились: порушення дитиною дисципліни – 40,4%; невиконання дитиною потреб батьків – 39,0%; грубість, нестриманість дитини по відношенню до дитини – 16,0%; погана успішність дитини – 14,8%; втома, роздратованість викликана дитиною – 7,1%; матеріальні труднощі – 3,3%; без причини «попався під гарячу руку» - 1,7%; конфлікти між дорослими членами сім’ї – 1,2%; вживання спиртних напоїв когось із членів сім’ї – 0,6%. Як бачимо лише перші чотири причини пов’язані з виною дітей, а решту застосовувались батьками несправедливо стосовно їхніх дітей [38, с. 9–24]. По – друге хотілося б наголосити на гендерному аспекті частоти застосування батьківських практик покарання. Так батьки частіше карали синів, ніж дочок (один раз в місяць або частіше - 40,4% і 27,0%). Матері частіше карали синів (один раз на місяць або частіше - 45,1%), але при цьому частіше дозволяли собі застосовувати політику покарань щодо дочок (36,7%). Складається враження, що обоє батьків частіше використовували практики покарання у ставленні синів, ніж дочок. По – третє половина батьків призналось що у процесі виховання застосовували фізичні практики покарання стосовно своїх дітей. Відповіді батьків розмістились наступним чином забороняли гуляти – 15,8%; забороняли зустрічатися з друзями – 5,6%; забороняли дивитись телевізор, відео – 9,1%; забороняли використовувати комп’ютер – 16,5%; ставили в куток - 14%; кричали і сильно відчитували – 35,2%; шльопали нижче пояса – 23,0%; давали під затильник – 6,4%; били ременем – 4.0%. Отож, як бачимо як на теренах України так і в інших державах батьки до виховного процесу застосовують різноманітні практики покарання, пз різних причин, з різною частотою. Негативним аспектом виступає те що в усіх вище вказаних дослідженнях більша половина респондентів застосовують фізичні практики покарання стосовно своїх дітей.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; просмотров: 265; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.17.162.247 (0.006 с.) |