Мультиплікатор у ринковій системі господарства

Дослівно мультиплікатор означає «множник». Суть ефекта мультиплікатора в ринковій системі господарства полягає у наступному: збільшення інвестицій приводить до збільшення національного доходу суспільства, причому на величину більшу, ніж первісний ріст інвестицій. Як камінь, кинутий у воду, викликає круги на воді, так й інвестиції, «кинуті» в економіку, викликають ланцюгову реакцію у вигляді зростання доходів і зайнятості.

Принцип мультиплікатора був вперше описаний англійським економістом Р.Каном (1931р). Цю ідею розвинув Дж.Кейнс. Сьогодні концепція мультиплікатора широко використовується для прогнозування основних макроекономічних показників розвитку економіки, причому як у реальному, так і у грошовому виразі.

Механізм дії мультиплікатора виглядає наступним чином. Наприклад, початковий обсяг інвестицій дорівнює 1000 грн. Всі володарі факторів виробництва, які надали ресурси, отримали свій дохід. Робітники частину свого заробітку пред'являють у вигляді попиту на ринку споживчих товарів, наприклад, купують телевізори. Інша частина доходу робітниками зберігається. Отже, у виробників телевізорів збільшиться їх грошовий дохід. Частину його виробники телевізорів також витрачають на купівлю споживчих товарів, наприклад, меблів. Друга частина доходу також буде відкладена у вигляді збережень. Процес починає охоплювати все нові й нові верстви населення, які отримавши свої доходи, пред'являють їх у вигляді попиту на ринку споживчих товарів. Виникає ланцюгова реакція: початкові 1000 грн. у вигляді інвестицій викличуть зростання сукупного попиту більш, ніж на 1000 грн., тобто 1000 грн. потрібно помножити на якийсь коефіцієнт. Цей коефіцієнт і є мультиплікатор.

Допустимо, що 1000 грн. початкових інвестицій викликали зростання доходів. Володарі цих доходів у розмірі 1000 грн. частину з них витрачають. Наприклад, гранична схильність до споживання (МРС) складає 0,8. Отже, із 1000 грн. тільки 800 грн. буде витрачено, інші будуть зберігатись, тобто МРS=0,2. Наступне зростання доходів приведе до того, що із 800 грн. також буде направлено лише 80% на споживання (МРС=0,8), отже приріст національного доходу, використаного на споживанння, складе 800·0,8=640 грн. Процес буде поширюватись між новими верствами населення. Яким буде зростання національного доходу, викликане початковими інвестиціями? Потрібно скласти 1000+800+640 і т.д.

Коефіцієнт (мультиплікатор), на який потрібно помножити інвестиції розраховується за формулою:

 

Згідно з нашими показниками:

 

Таким чином, інвестиції у 1000 грн. викликали 5-кратне зростання національного доходу, який використовується на споживання (5000 грн.). Чим вища схильність до споживання, тим більший к (мультиплікатор), відповідно збільшення національного доходу буде супроводжувати початковий приріст інвестицій.

Початковий «поштовх», який дають інвестиції, може здійснюватись як приватним сектором, так і державою. Дж.Кейнс відводив особливу роль державі у створенні початкового «інвестиційного поштовху». Його рецепти стимулювання інвестиційного процесу послужили основою «нового курсу» Ф.Рузвельта в США. У теоретичних побудовах Дж.Кейнса інвестиційні проекти реалізуються у вигляді організації суспільних робіт – будівництві доріг, мостів, гребель і т.ін. Чому саме у такій формі, а не у вигляді будівництва заводів і фабрик? Чому держава організовувала саме суспільні роботи, а не будівництво, наприклад, тракторного заводу чи меблевої фабрики? В умовах перевиробництва товарів (криза, депресія) важливо створити додатковий платоспроможний попит («ефективний попит», у термінології Дж.Кейнса), а не викидувати на ринок нові партії товарів. Так, будівництво греблі забезпечить приріст грошових доходів зайнятих, але не добавить надлишкову масу товарів у загальну «купу» нерозпроданих товарних запасів. Л.Столерю в книзі «Рівновага і економічне зростання» зазначав, що для цього ефекту не має значення, чи буде початкова сума інвестицій «використана для створення ультрасучасних машин чи ж для оплати діяльності людей, зайнятих копанням і подальшим закопуванням ям». Таким чином, початкові інвестиції в довгостроковому аспекті дають поштовх розширеному відтворенню, породжуючи нові інвестиції, нові робочі місця і збільшуючи у цілому національний дохід.

Для цифрової ілюстарції мультиплікатора приведемо простий приклад. Припустимо, для організації суспільних (громадських) робіт (будівництво моста) держава інвестує 1 млрд.грн. Якщо МРС, яка склалася у суспільстві, дорівнює 0,6, то мультиплікатор, тобто к, складе:

 

 

Яким же буде приріст національного доходу? Він складе:

∆Y=∆І· к – 1 млрд.грн. · 2,5=2,5 млрд.грн.

 

Ефект мультиплікатора графічно виглядає так (рис.8):

 

SI

 

 

	НД

 

Рис.8. Ефект мультиплікатора

 

При визначенні рівня НД через збереження й інвестиції (S і І) ми, як було зазначено вище, знаходимо точку перетину кривих SS і ІІ, тобто точку Е; при цьому НД складає 150 од. Якщо ж у результаті інвестиційного поштовху лінія ІІ підніметься уверх на 10 од. (із 20 до 30 од.), то вона займе положення Іı Іı – точка Еı, а рівень рівноваги НД=200 од. Таким чином, початкові інвестиції – 10 од. – призвели до збільшення НД не на 10 од., а на 50 од. (200-150). Стрілки на графіку показують, що збільшення І веде до збільшення НД. При цьому очевидно, що к=5. Формула Y=к·ΔІ у даному випадку означає: 50=5·10.

Теоретично концепція мультиплікатора допомагає глибше з'ясувати проблеми рівноваги, які пов'язані з відповідністю між інвестиціями і збереженнями. При цьому важливо зрозуміти, що мультиплікатор діє як у режимі розширення, так і стиснення НД, залежно від розширення або стиснення інвестицій. Відсутність рівноваги між І і S може призвести до двох негативних для функціонування економіки ефектів: 1) інфляційного розриву і 2) дефляційного розриву.

Інфляційний розрив настає тоді, коли І>S, тобто інвестиції перевищують збереження. Це означає, що пропозиція збережень відстає від інвестиційних потреб. Оскільки реальних можливостей збільшення інвестицій нема, розміри сукупної пропозиції зрости не можуть. Населення частину доходу направляє на споживання. Попит на товари і послуги зростає, і в силу ефекту мультиплікації, зростаючий попит тисне на ціни у бік їх інфляційного підвищення.

Дефляційний розрив настає тоді, коли S>І, тобто збереження перевищують потреби у інвестуванні. Таке явище було характерне для економіки України у 1990 роки, в період кризового падіння виробництва. У цій ситуації поточні витрати на товари і послуги низькі, адже населення більшу частину доходу зберігає. Це супроводжується спадом промислового виробництва і пониженням рівня зайнятості. А вступаючий в силу ефект мультиплікації призведе до того, що скорочення зайнятості в тій або іншій сфері виробництва спричинить вторинне і подальші скорочення зайнятості і доходів в економіці країни

Ефект мультиплікатора може проявити себе не взагалі, в абстрактно взятій економіці ринкового господарства, а лише в умовах економіки неповної зайнятості. Дійсно, якщо всі ресурси суспільства задіяні повністю, то звідки ж будуть черпатися додаткові робочі руки і виробничі потужності? Ця обставина зайвий раз підкреслює той факт, що застосування тих або інших наукових конструкцій кожного разу повинно зіставлятися з конкретною ситуацією конкретної країни.