Умов мікроорганізми проникають у тканини

Організму і в симбіозі з іншою мікрофлорою

Спричиняють запальний процес. Уражаються

Всі тканини, особливо сполучна та жирова.

Клініка. Захворювання може перебігати в

Основному у трьох формах: шийно-лицьовій,

Бронхолегеневій і кишковій. Може бути генера-лізована форма ураження. Найчастіше трап-ляється шийно-лицьова форма актиномікозу

(рис. 2.4.20).

Захворювання починається повільно. У

Ділянці проникнення актиноміцетів виникає спе-цифічна запальна реакція, основою якої є коло-нія грибків, що складається з сітки тонких ни-ток у вигляді променів(друз). Навколо них утво-рюється щільний інфільтрат. Шкіра над ним

Набуває червоно-синюшного забарвлення. В

Окремих ділянках утворюється розм’якшення і

Прорив гною. Виникають нориці, через які виділяється рідкий гній із жовтува-тими крихтами чи зернами(гранулами). У них знаходять скупчення актином-іцетів, що є специфічними елементами виділень.

При бронхолегеневій формі захворювання перебігає у вигляді гострого та

Хронічного абсцесів легень, бронхопневмонії, плевриту. Процес може поши-рюватись на грудну стінку, утворювати плевральні нориці на шкірі та прони-кати через діафрагму в черевну порожнину.

Кишкова форма актиномікозу розвивається у разі проникнення актиномі-цетів через слизові оболонки травного каналу. Процес поширюється на м’язо-ву та серозну оболонки. Запальний процес, що виникає, може симулювати

Гострий апендицит, пухлину сліпої кишки, кишкову непрохідність та ін.

Лікування. Хворих на актиномікоз відносять до інфекційних. Вони повинні

Поміщатись в окремі ізольовані палати. Для них виділяють окремий інстру-ментарій, перев’язувальний матеріал. Залежно від характеру перебігу захво-рювання? лікування може бути консервативним чи хірургічним. Спочатку при-значають антибіотики. Добрий ефект отримують від бензилпеніциліну

(20000000 ОД через6 год). Його можна поєднувати з стрептоміцином, ауро-міцином. При шкірних формах захворювання застосовують рентгенотерапію,

Препарати йоду(йодид калію, йодонат, йодинол, йодопірон і т. ін.).

Поряд із цим, проводять специфічне лікування актинолізатом (з0,1 до

Мл через2-3 дні– всього до20 ін’єкцій). Із хірургічних методів застосовують

Розкриття та дренування гнійних порожнин; резекцію ураженої ділянки кишеч-ника, легень тощо. Для профілактики зараження інших хворих необхідно слідку-вати за чистотою пов’язок, своєчасно проводити їх заміну.

Рис. 2.4.20. Актиномікоз,

Шийно-лицьова форма

(за Кіршнером).

Загальна хірургія

Дифтерія ран

Це гостре інфекційне захворювання, що спричиняється коринебактеріями

Е. Клебса і Ф. Лефлера, які являють собою грампозитивні паличкоподібні без-спорові мікроорганізми з булавоподібними потовщеннями на кінцях. Звідси й

походить назва(coryna – булава).

Захворювання передається в основному повітряно-краплинним шляхом.

Важливе значення у виникненні і розповсюдженні хвороби мають дифтерійні

Бактеріоносії.

Клініка. Дифтерія в основному уражає слизові оболонки дихальних шляхів

(гортань, мигдалики, трахею), характерною ознакою є фібринозне запалення,

Яке може поширюватися на прилеглі тканини. При дифтерії рани різко змінюєть-ся її зовнішній вигляд: на поверхні з’являються сіро-жовті фібринозні нальоти,

Міцно спаяні з підлеглими тканинами. Рана виповнюється серозно-кров’янис-тими виділеннями. Шкіра довкола гіперемована, тканини набряклі. Регіонарні

Лімфатичні вузли збільшені.

Зараження рани дифтерійними мікробами супроводжується загальною ре-акцією організму.

Основне значення для встановлення діагнозу має виділення чистої культури

Дифтерії. Небезпека дифтерійного зараження полягає в тому, що такі рани дуже

Погано загоюються й існує небезпека попадання мікробів у кровоносне русло.

Лікування. При наявності дифтерійного ураження ран хворий стає джере-лом інфекції і повинен бути ізольованим. Лікування починають із підшкірного,

Внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення антитоксичної проти-дифтерійної сироватки. Лікувальна доза залежить від ступеня тяжкості диф-терії, в середньому вводять20000-40000 АО(після попереднього проведення

Проби за Безредком). Рану очищають від некротичних виділень і прикривають

Серветками, змоченими протидифтерійною сироваткою або антисептичними

Розчинами. При поєднанні дифтерії із стафілококовою та стрептококовою

Інфекцією призначають антибіотики(пеніцилін, еритроміцин, тетрациклін) і

Сульфаніламідні препарати.

Хірургічне втручання виконують за наявності гнійних запливів, флегмон.

Доглядаючи за хворими з дифтерією ран, слід пам’ятати, що це є тяжкохворі

З досить контагіозною інфекцією. Із профілактичною метою необхідно прово-дити дезінфекцію приміщень, предметів вжитку, хірургічного інструментарію.

Перев’язувальний матеріал необхідно знешкоджувати. Основне значення в

Профілактиці захворювання має специфічна профілактика– активна імуніза-ція людей дифтерійним анатоксином: АКДП– адсорбованим кашлючно-диф-терійно-правцевим; АДП-М– адсорбованим дифтерійно-правцевим анаток-сином зі зменшеним вмістом антигенів; АД-М і т. ін.

Сказ

Сказ(lyssa, rabies, hydrophobia) – гостре інфекційне захворювання, яке

Спричиняється вірусом і уражає головний мозок.

Хірургічна інфекція

Збудником сказу є великий вірус, що має типову паличкоподібну форму,

Розміром180 х80 мкм.

Джерелом інфекції для людини є лисиці, собаки, вовки, шакали, кажани,

Гризуни, серед яких виникають спонтанні епідемії сказу. Деколи людина зара-жається від хворих корів, овець, свиней, щурів та ін. Зараження відбувається

Через укуси скажених тварин і, навіть, при попаданні їх слини на ушкоджені

Ділянки шкіри, а також при розробці туш та вичинці шкіри. Інкубаційний пері-од триває від12-14 днів до1 року, в середньому1-3 місяці. Із рани збудник

Проникає в головний мозок і там розмножується. Чим ближче місце пошкод-ження до голови, тим тяжчий перебіг хвороби. Особливо небезпечні укуси в

Голову, шию та верхні кінцівки.

Клініка. Ознаки захворювання можуть бути непомітними упродовж трьох

Місяців. Людина уже й забула про укус собаки. Та ось рана почала припухати,

Почервоніла і після короткого продромального періоду виникає стадія збу-дження із симптомами водобоязні(гідрофобії), слинотечі. Хворі реагують на

Шум, світло. Обличчя хворого виражає страждання, неймовірний страх. Через

Доби з’являється головна ознака захворювання– спастичні судоми ков-тальних м’язів. Судоми виникають при думці про воду, її питті. Із часом вини-кають тонічні та клонічні судоми інших груп м’язів. Через2-3 доби збудження

Змінюється паралітичною фазою. Хворий слабне, судоми зменшуються, після

Чого настає смерть. Захворювання триває3-7 діб і завжди закінчується смер-тю. Діагноз сказу встановлюють на підставі даних анамнезу і клініки. Лабо-раторну діагностику проводять після смерті тварин чи людей шляхом вияв-лення специфічних вкраплень у нервових клітинах(тільця Бабеша-Негрі) амо-нового рога, мозочка та клітинах слинних залоз. Розроблений прижиттєвий

Метод діагностики шляхом імунофлуоресценції мазків– відбитків рогівки ока.

Хворих на сказ госпіталізують у окрему палату інфекційного відділення.

Лікування. Ефективної терапії сказу не розроблено, в усіх випадках прово-дять симптоматичну терапію. Антирабічна медична допомога після укусу за-ражених тварин складається з місцевої обробки рани та введення антирабічних

Препаратів. Місцеву обробку рани необхідно проводити якомога раніше після

Укусу. Рани рясно промивають водою з милом(або детергентом), а їх краї об-робляють40-70

о

спиртом або5 % розчином йоду. Рани не зашивають, а залиша-ють відкритими, прикривши їх стерильною пов’язкою. Накладання швів здійсню-ють у виключних випадках: а) при великих, зяючих ранах– накладають навідні

шви після попередньої обробки рани; б) за косметичними показаннями(накла-дання шкірних швів на рани обличчя); в) з метою зупинки зовнішньої кровотечі–

Прошивають кровоточиві судини. Поряд із цим, потерпілих направляють у пас-терівський пункт, де їм проводять лікувально-профілактичну імунізацію. Її