Кишечника відновлюється на3-4-ту, рідше на5-ту добу після операції. Зонд

Видаляють на6-7-му добу. Декомпресія тонкої кишки є досить ефективним

Методом профілактики і лікування післяопераційної функціональної непрохід-ності кишечника. Вона є незамінним засобом при оперативному лікуванні за-гального перитоніту, странгуляційної кишкової непрохідності(завороту, вуз-лоутворення, інвагінації), для розвантаження швів при резекції кишечника.

Досить часто успіх оперативного втручання і своєчасне відновлення мо-торної активності кишечника залежить від методу дренування черевної порож-нини, яке забезпечує повне видалення рідини(ексудату, гною та ін.) з черевної

порожнини. Дренування, як правило, проводять спареними двома-трьома хлор-вініловими трубками діаметром0,5-2 см(див. рис. 1.7.1).

Важливе значення має спостереження за дренажами, їх подовжують і по-міщають в окремі посудини(пляшечки з-під розчинів). Для нормального відто-ку рідини з відповідної ділянки черевної порожнини хворому надають поло-ження з ледь піднятим головним кінцем, на боці, спині тощо. Поява в дренаж-них трубках крові є ознакою післяопераційної кровотечі; вмісту шлунка або

Кишечника– недостатності швів анастомозу. Дренування триває від3-4 до5-7 діб, в окремих випадках і довше. Дренажі треба видаляти своєчасно, оскіль-ки вони можуть викликати пролежні на кишці, кровотечу, а також створюють

Умови для виникнення спайкового процесу в черевній порожнині. Видаляти

Дренажні трубки треба обережно і повільно, для цього знімають лігатуру, яка

Фіксує трубку до шкіри хворого. Після видалення дренажних трубок необхід-но слідкувати за станом пов’язки на передній черевній стінці, оскільки мож-ливі виділення крові, ексудату.

Харчування та годування хворих

Годування хворих після операції залежить від об’єму і характеру опера-тивного втручання.

Годування хворих проводять тільки з дозволу і під контролем лікуючого лікаря.

Після операції на верхньому відділі шлунково-кишкового тракту(стравохід,

Шлунок) перші два дні хворому забороняють вживати будь-яку рідину і їжу.

Дозволяють лише змочувати губи, язик перевареною водою за допомогою чай-ної ложечки, обгорнутої марлею. З третього дня після операції дозволяють пити

Мінеральну воду(без газу) “Лужанську”, “Миргородську”, содову воду. Году-

Післяопераційний період, лікуваня хворого у відділенні інтенсивної терапії 235

Вання хворих розпочинають із відновленням перистальтики кишечника. Доз-воляють вживати свіжий кефір, йогурт, кисіль, бульйон, манну кашу, сирі яйця

Та ін. (стіл №0). З четвертого дня хворому призначають стіл №1а або №1б.

При нормальному перебігу післяопераційного періоду хворому поступово роз-ширюють дієту і з12-13 дня призначають загальний стіл(№15).

Після операції на дванадцятипалій кишці, тонкому кишечнику хворий перші

дві доби теж не отримує ентерального харчування. Йому проводять паренте-ральне живлення: введення5 % розчину глюкози з інсуліном, компонентів крові

(альбуміну, протаміну, плазми крові), кровозамінників. З третього дня призна-чають стіл №0 (кефір, кисіль, бульйон), з4-5 дня– стіл №1а(механічно і хімічно

щадна їжа), надалі з покращанням загального стану хворого з10-12-го дня

Його переводять на загальний стіл.

Після оперативних втручань, не пов’язаних із порушенням цілісності шлун-ково-кишкового тракту(холецистектомії, операції на підшлунковій залозі, се-лезінці), у перші два дні теж виключають ентеральне харчування за наявності

Післяопераційного парезу кишечника(вісцеро-вісцеральний рефлекс) і розвит-ку функціональної кишкової непрохідності. З кінця2-3-го дня таким хворим

Призначають кефір, кисіль, стіл №1а. З четвертого дня призначають стіл №13

(протерті супи з сухарями, кисіль та ін.). Треба пам’ятати про особливості го-дування хворих після операції на товстій кишці. У перші дві доби воно не

Відрізняється від годування хворих при операціях на тонкій кишці. Признача-ють їжу, яка не містить клітковини, з тим розрахунком, щоб протягом4-5 діб у

Хворого не було випорожнення. Поряд із цим, для зменшення перистальтики

Товстої кишки хворим призначають по8-10 крапель настойки опію на день.

Після операцій, не пов’язаних із шлунково-кишковим трактом(резекції

Легень, щитоподібної залози та ін.), у перші1-2 дні хворому призначають стіл

№1а або №1б і надалі– стіл №15.

Вставання хворих після операції. При нормальному перебізі післяопера-ційного періоду хворі, як правило, з другого-третього дня стають активними,

Починають ходити і не потребують спеціального догляду. У цих випадках вста-вати і ходити хворим дозволяє лікар, який оперував, або лікар-куратор.

ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНІ УСКЛАДНЕННЯ, ЇХ ДІАГНОСТИКА,

ЛІКУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИКА

Важливе значення в одужанні хворого має профілактика, своєчасна діаг-ностика та лікування післяопераційних ускладнень. Найбільш частими і не-безпечними ускладненнями післяопераційного періоду є: ускладнення зі сто-рони рани, серцево-судинної, дихальної, сечовидільної системи, шлунково-киш-кового тракту. За термінами виникнення всі ускладнення поділяються на ранні

І пізні. Ранні – це ускладнення, які виникають у перші48 год після операції. До

Них відносять гостру дихальну недостатність, кровотечу з операційної рани,

Гостру серцево-судинну недостатність та ін. Пізні – це ускладнення, які вини-

Загальна хірургія 236

Кають через48 год після операції. До них відносять нагноєння, абсцеси, пери-тоніт, пролежні, тромбоемболії та ін. При догляді за післяопераційними хвори-ми особливу увагу необхідно приділяти температурі тіла хворого, слідкувати

За частотою пульсу, артеріальним тиском, глибиною і частотою дихання, ста-ном післяопераційної рани, дренажними трубками.

Ускладнення зі сторони рани

Найбільш частим ускладненням є кровотеча. Для своєчасної її діагности-ки необхідно слідкувати за пульсом, артеріальним тиском, показниками ге-мограми. Кровотеча після операції може бути трьох видів: зовнішня (виділен-ня крові здійснюється у операційну рану, промокає пов’язка); кровотеча по

Дренажу; внутрішня кровотеча(кров виливається в порожнину організму).

Для профілактики кровотечі з рани– кладуть міхур з льодом і мішечок з піском.

Другим ускладненням післяопераційної рани є її нагноєння. У хворого ви-никає біль у ділянці рани, почервоніння її країв, набряклість. Для профілакти-ки нагноєння, обов’язково на другий день після операції, здійснюють перев’яз-ку, краї рани обробляють антисептиком і накладають захисну асептичну по-в’язку. Після цього пов’язку міняють раз у3-4 дня за показаннями(відклеїлась,

Промокла, появився біль).

При нагноєннях рани, зниженні реактивності організму може виникнути

Розходження швів. Розходження швів після операції на органах черевної стінки

Називаєть евентрацією. Для профілактики розходження швів на рані і виходу

Внутрішніх органів(евентрації) на живіт накладають спеціальний бандаж, пояс

Або перев’язують складеною пеленкою, простирадлом.

Ускладнення нервової системи

Основними ускладненнями є біль, порушення сну, психіки.

Біль після операції спостерігається у всіх хворих. Сила, інтенсивність і

Тривалість больового відчуття залежать від об’єму оперативного втручання,

Його травматичності, тривалості, стану нервової системи. Особливо сильний

і інтенсивний біль виникає після великих операцій на органах черевної і груд-ної порожнин. Для зменшення болю призначають аналгетики, наркотичні ре-човини(50 % розчин анальгіну, 3-5 мл баралгіну, омнопон, кетолонг, проме-дол тощо) протягом перших2-3 днів після операції.

Можливим ускладненням після операції є розвиток шоку, профілактикою

Якого є раціональна передопераційна підготовка, хороше знеболювання, висо-ка хірургічна техніка хірурга, ретельне спостереження та догляд за оперова-ним хворим.

Порушення сну часто виникає при надмірній збудливості нервово-психіч-ної сфери хворого; вираженій больовій реакції; розвитку післяопераційних ус-кладнень; інтоксикації. Таким хворим призначають снодійні(фенобарбітал–

0,1; етамінал натрію– 0,3; барбаміл– 0,3), психоседативні препарати(аміна-зин2,5 % – 1 мл; пропазин2,5 % – 2 мл; галоперидол0,5 % – 1 мл; дроперидол

0,25 % – 5-10 мл тощо).