Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина 167

Об'єднання громадян користуються іншими правами, перед­баченими законами України.

Відносно новим положенням Закону України «Про полі­тичні партії в Україні» (зміни набрали чинності з 01.10.2005 р.) Є фінансування за рахунок коштів Державного бюджету Украї­ни статутної діяльності політичних партій, не пов'язаної з їх­ньою участю у виборах до органів державної влади, органів міс­цевого самоврядування, а також відшкодування витрат політич­них партій, у тому числі й тих, що входили до виборчих блоків політичних партій, пов'язані з фінансуванням їхньої передви­борної агітації під час чергових та позачергових виборів народ­них депутатів України.

Політична партія має право на отримання державного фі­нансування її статутної діяльності, якщо на останніх чергових виборах народних депутатів України виборчий список канди­датів у депутати від цієї партії отримав три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Політична партія має право на відшкодування витрат, пов'я­заних з фінансуванням своєї передвиборної агітації, якщо на останніх чергових виборах народних депутатів України вибор­чий список кандидатів у депутати від цієї партії отримав три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосу­ванні, на підставах та в порядку, передбачених Законом Украї­ни «Про вибори народних депутатів України».

Державний контроль за діяльністю політичних партій здійс­нюють:

1) Міністерство юстиції України — за додержанням полі­тичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії;

2) Центральна виборча комісія та окружні виборчі комісії — за додержанням політичною партією порядку участі політичних партій у виборчому процесі;

3) Рахункова палата, Головне контрольно-ревізійне управ­ління України — за використанням політичними партіями кош­тів, виділених з Державного бюджету України на фінансування їхньої статутної діяльності.

У разі порушення політичними партіями Конституції Украї­ни та законів України до них можуть бути вжиті такі заходи: 1) попередження про недопущення незаконної діяльності;

 

Глава V

2) заборона політичної партії.

У разі припинення державного фінансування статутної діяль­ності політичних партій передбачені заходи не застосовуються.

Політична партія може бути за поданням Міністерства юсти­ції України чи Генерального прокурора України заборонена в су­довому порядку у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією Украї­ни та законами України.

Заборона діяльності політичної партії тягне за собою при­пинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передба­чених статутом партії, припинення членства в політичній пар­тії. В першій інстанції справу про заборону політичної партії роз­глядає Верховний Суд України відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні»¹.

Політичні партії припиняють свою діяльність шляхом ре­організації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстраційного свідоцтва в порядку, встановленому законами України.

Якщо протягом шести місяців з дня реєстрації політична пар­тія не забезпечує утворення та реєстрацію в порядку, встановле­ному Законом України «Про політичні партії в Україні», своїх об­ласних, міських, районних організацій у більшості областей Украї­ни, містах Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим, а також у разі виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєст­рацію документах, невисування політичною партією своїх канди­датів по виборах Президента України та виборах народних депу­татів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підста­ви для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

¹ Хоча відповідно до ч. З ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва по­літичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрис­дикція якого поширюється на М. Київ.

Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина 169

Відповідно до ст. 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про що завчасно сповіщають органи ви­конавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмежен­ня щодо реалізації цього права можуть встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Згідно з підпунктом 3 п. «б» ч. 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до за­кону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і де­монстрацій та інших масових заходів; здійснення контролю за за­безпеченням при їх проведенні громадського порядку належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19.04.2001 р. № 4-рп/2001^х сповіщення про проведення зазна­чених заходів має здійснюватись громадянами через організато­рів масових зібрань. У разі необхідності органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть погоджувати з організа­торами масових зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, трива­лість їх проведення тощо. Визначення конкретних строків зав­часного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання. На жаль, поки що таке законодав­че регулювання в Україні відсутнє, якщо не враховувати чин­ного, але дуже застарілого за змістом Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітин­гів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» від 28.07.1988 р.

Збори, мітинги, походи і демонстрації громадян є формами безпосередньої демократії. Вони тісно пов'язані з реалізацією права на свободу слова у наведених специфічних формах.

¹ Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлума­чення положення ч. 1 ст. 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про прове­дення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного спові­щення про мирні зібрання) віл 19.04.2001 р. № 4-ри/2001 // Вісник Консти­туційного Суду України. — 2001.— № 5.

 

Глава V

У теорії конституційного права під свободою зборів розу­міють безперешкодну можливість збиратися у закритих примі­щеннях, доступ в які може бути обмежений тільки тими, хто ці збори влаштовує (хоча це не обов'язкова ознака зборів). Зако­нодавство може передбачати повідомний порядок проведення зборів, за якого організатори заздалегідь повідомляють компе­тентну владу про збори, що плануються, про час, місце їх прове­дення, тематику або явочний порядок, коли не вимагається жод­ного сповіщення влади.

Термін «маніфестація» вживається в кількох значеннях:

1) як синонім термінів «демонстрація», «хода»;

2) як узагальнюючий термін для будь-яких виступів під від­критим небом.

Мітинг — це збори всіх бажаючих, які проводяться зазвичай під відкритим небом і на яких після публічних виступів органі­затори та інші учасники приймають резолюцію з вимогою до вла­ди або закликом до громадян.

Демонстрація — це зазвичай рух по вулицях і дорогах мас людей з плакатами і транспарантами, що висловлюють позицію цих людей з певних суспільних питань або вимогу до влади. До демонстрації можуть приєднатися всі охочі. Демонстрація мо­же початися або завершитися мітингом. Іноді демонстрації мо­жуть проводитися сидячи або стоячи.

Хода — це завжди рух по вулицях і дорогах. Різновидом хо­ди є марші, які здійснюються через багато населених пунктів, че­рез усю крану або кілька країн. У ходах та маршах беруть участь, як правило, заздалегідь організовані люди.

Пікет — це зазвичай небагаточисельні групи людей (іноді одна людина) з плакатами або транспарантами, які сидять, сто­ять або рухаються навколо певного об'єкта (найчастіше урядо­вої установи). Різновидом пікету є наметове містечко, що існує протягом більш або менш тривалого строку.

До маніфестацій (в узагальнюючому розумінні), крім прос­тих пікетів, як правило, застосовується повідомний характер, причому влада може заборонити проведення маніфестацій у міс­цях, що мають важливе значення для функціонування громад­ського транспорту, і запропонувати їх проведення в інших місцях.

Для авторитарних режимів характерний дозвільний поря­док проведення маніфестацій, а іноді і зборів. У країнах з тота-