Київський Національний Університет імені «Тараса Шевченка»

Київський Національний Університет імені «Тараса Шевченка»

Реферат на тему: «Спадковий апарат еукаріотичних клітин. Вітаміни. Мітохондрії».

Виконала:

Учениця першого курсу

Другої групи

Зубко Катерина

Київ - 2012

План

Порівняйте будову і хімічний склад молекул ДНК і РНК. Яка їх роль в клітині?

Що таке фрагменти Оказакі? Чому вони утворюються при реплікації ДНК?

Які типи репарацій ДНК існують в клітині?

Чому надмірне перебування на сонці шкідливе для людини?

Біосинтез білку. Етапи біосинтезу білку: транскрипція та трансляція.

Особливості будови та функції рибосом.

Будова та функції клітинного ядра.

Яким чином організована ДНК в ядрі? Назвіть структури, які вона при цьому утворює.

Опишіть будову хромосоми і назвіть функції, що виконує кожна з її складових.

Що таке політенні хромосоми?

За якими принципами побудована сучасна класифікація хромосом?

Розкрийте поняття “ідіограма” та “хромосомна карта”.

Яке значення для клітини має фермент теломераза?

Визначте особливості хімічного складу та структурної організації ядерної оболонки.

Як вирішується проблема транспорту між каріоплазмою та цитоплазмою?

Яку будову мають ядерні пори?

Охарактеризуйте біологічну роль ядерної ламіни.

Визначте хімічний склад ДНК.

Визначте поняття реплікації, транскрипції, процесінгу та трансляції.

Дайте характеристику білкам гістонам та їх участі у структурній організації та регуляції активності ДНК.

Дайте визначення хроматину. Які типи хроматину ви знаєте? Чим зумовлений розподіл хроматину на типи?

Охарактеризуйте хімічний склад та функції ядерця.

Охарактеризуйте структурну організацію рибосом та їх роль в процесах біосинтезу білка.

Які основні етапи можна виділити в процесі біосинтезу білка?

Дайте визначення поняття клітинного циклу.

Чим визначається періодизація клітинного циклу.

Охарактеризуйте інтерфазу та її періоди.

Які типи клітинного поділу ви знаєте?

Охарактеризуйте процес мітотичного поділу.

Дайте порівняльну характеристику хімічному складові та структурній організації зовнішньої та внутрішньої мітохондріальних мембран.

Хімічний склад мітохондріального матриксу.

Визначте функції мітохондрій в клітині.

На чому базується корелятивний зв’язок між морфологічними особливостями будови мітохондрій та рівнем активності клітини.

Що таке кристи та їхня функція.

За якими критеріями класифікують вітаміни?

Визначте біологічну роль вітамінів.

Порівняйте будову і хімічний склад молекул ДНК і РНК. Яка їх роль в клітині?

 

А. Дезоксирибонуклеї́нова кислота ́ (ДНК) — один із двох типів природних нуклеїнових кислот, який забезпечує зберігання, передачу з покоління в покоління і реалізацію генетичної програми розвитку й функціонування живих організмів. Основна роль ДНК в клітинах — довготривале зберігання інформації про структуру РНК і білків.

Б. РНК (рибонуклеїнова кислота) — клас нуклеїнових кислот, лінійних полімерів нуклеотидів, до складу яких входять залишок фосфорної кислоти, рибоза (на відміну від ДНК, що містить дезоксирибозу) і азотисті основи — аденін, цитозин, гуанін (на відміну від ДНК, що містить замість урацила містить тимін). РНК містяться головним чином в цитоплазмі клітини. Ці молекули синтезуються в клітинах всіх клітинних живих організмів, а також містяться в віроїдах та деяких вірусах. Основні функції РНК в клітинних організмах — шаблон для трансляції генетичної інформації в білки та поставка відповідних амінокислот до рибосом. В вірусах є носієм генетичної інформації (кодує білки оболонки та ферменти вірусів). Віроїди складаються з кільцевої молекули РНК та не містять в собі інших молекул. Існує гіпотеза світу РНК, згідно з якою, РНК виникли до білків й були першими формами життя.

Що таке фрагменти Оказакі? Чому вони утворюються при реплікації ДНК?

 

А. Фрагмерти Оказакі – це відносно короткі фрагменти ДНК (з РНК-праймером на 5 кінці), які утворюються на залишеному ланцюгу в процесі реплікації ДНК. Довжина фрагментів вміщує приблизно 1000-2000 нуклеотидів, і зазвичай 100-200 нуклеотидів в еукаріотах.

Б. Вільні трифосфати дезоксирибонуклеотидів своїми азотистими основами за допомогою ДНК-полімерази приєднуються водневими зв'язками до одиночного ланцюга ДНК відповідно згідно комплементарності, тобто, А-Т, Ц-Г. Сусідні нуклеотиди зв'язуються між собою фосфорними залишками й утворюють новий ланцюг ДНК. При цьому необхідні іони Mn2+ або Mg2+. Фермент приєднує дезоксирибонуклеотиди тільки в напрямку 5'→3', тобто від вуглецевого кінця 5' до вуглецевого кінця 3' нуклеотидів. Нова нитка називається ведучою. На паралельній матричній нитці утворюються короткі ділянки реплікації ДНК – фрагменти Оказакі (реплікони) також у напрямку 5'→3'. Пізніше вони з'єднуються разом ферментом лігазою, утворюючи відстаючу нитку. На ній спочатку виникає короткий ланцюг РНК, комплементарний відповідному ланцюгу ДНК. Він називається РНК-праймером і складається з 10-60 нуклеотидів. Праймер утворюється тому, що ДНК-полімераза не може ініціювати синтез нової нитки ДНК на відстаючому ланцюгу, а лише забезпечувати її ріст. Праймери потім видаляються, а звільнені ділянки заповнюються дезоксирибонуклеотидами. На місці праймерів і виникають фрагменти Оказакі. Іноді виникають помилки в приєднанні нуклеотидів. Вони видаляються ДНК-полімеразою, яка з цією метою знову зв'язується з молекулами ДНК.

Р. необхідна для зберігання нативної структури генетичного матеріалу протягом усього життя організму. Тому в процесі еволюції у клітинах з’явилося багато різних механізмів, які забезпечують їх виживання і сприяють зменшенню проявів мутацій.

Чому надмірне перебування на сонці шкідливе для людини?

А. Про те, що без сонця неможливе життя на землі, ми знаємо з самого раннього дитинства. У сонячні дні поліпшується настрій і самопочуття, підвищується працездатність, активізується обмін речовин. А вже як радує гаряче літнє сонечко після довгої похмурої зими. Хочеться нескінченно довго купатися в його теплих, ласкавих променях.

Але, чи так це безпечно? І чи не несе сонячне світло небезпеки для організму людини? Дослідження вчених однозначні - сонце стає з кожним роком все агресивніше і небезпечніше, а непомірне перебування під ультрафіолетовими променями може призвести до незворотних наслідків для людського здоров'я.

Найпоширенішою проблемою, пов'язаною з сонцем є, звичайно ж, сонячні опіки. І сьогодні це не просто небезпека спалити верхній шар шкіри, можна також отримати і опік сітківки ока. Цікаво, що найбільш небезпечним часом є не тільки весна, але й час, коли лежить сніг. Небезпечні також і місця з великою кількістю відбиваючих поверхонь, наприклад, морське узбережжя, адже і вода, і білий пісок відображатимуть яскраве сонце, створивши небезпеку для очей.

Крім того, сонце небезпечно влітку можливістю перегріву, а також сонячного удару. І коли настане сезон відпусток, кожному потрібно чітко пам'ятати, що лікарі настійно рекомендують відмовитися від перебування на відкритому сонці з 12 до 15 годин дня, адже саме в цей час сонячна радіація вважається найнебезпечнішою. ​​

Захист від сонця очей

Захистити очі від шкідливого впливу сонця просто, достатньо придбати сонцезахисні окуляри. Сучасні якісні пластикові окуляри також добре захищають очі від агресивного впливу сонця, як і скляні. Але якщо ваші пластикові окуляри все ж виявилися неякісними і ви відчуваєте в них дискомфорт, то краще зніміть їх зовсім. Краще придбати зморшки навколо очей, ніж втратити зір.

Першими ознаками опіку сітківки ока або як ще називають цю проблему "сніжної сліпоти", є різь в очах, зниження якості видимості, а також виражений дискомфорт очей. Якщо симптоми не проходять і після того, як ви пішли з вулиці, то потрібно звернутися до лікаря.

З подібними проблемами можуть зіткнутися і ті, хто носить незатемнені звичайні пластикові окуляри, тому що вони можуть пропускати ультрафіолет. Тому надягати їх при яскравому сонячному світлі потрібно тільки в разі потреби.

Захист від сонця шкіри

Сучасна індустрія косметики пропонує безліч різноманітних засобів, що включають в себе захисні UV-фільтри. На такій косметиці зазвичай вказується коефіцієнт їх захисту, і чим менше цифра, тим нижчий ступінь захисту.

Способи захисту від сонця

Навесні бережіть не тільки і не стільки відвикли від сонця шкіру, а й очі. Коли стане тепліше, віддайте перевагу світлим просторим одяг, що закриває основну частину шкірних покривів. Бережіть і голову від перегріву, особливо на пляжі нагоді крислатий капелюх.

Не засмагайте опівдні! А дітям найкраще відпочивати на березі водойми під пологом дерев. У подорожуючих на автомобілі є можливість захопити з собою тент з природних матеріалів, під яким у разі потреби легко сховатися від пекучих променів сонця.

Після купання потрібно обов'язково витиратися рушником, так як краплі води, що залишилися на тілі, як мініатюрні лінзи можуть спровокувати опік. Крім того, збираючись на пляж потрібно максимально відмовитися від косметики, так як вона може призвести до несподіваних шкірних реакцій.

Сучасні медики настійно рекомендують нам змінити ритм життя, хоча б під час літніх відпусток. Для цього чудово підійде раніше пробудження і сієста - денний відпочинок, але не під сонцем на пляжі, а в тіні або в добре провітрюваному приміщенні.

Правильне харчування

Як завжди з приходом тепла ми починаємо вживати більшу кількість рідини, і це скоєно природно. Але, в більшості своїй ця рідина - це солодкі газовані води та соки, що містять велику кількість вуглеводів. Влітку ж слід знизити загальну калорійність продуктів, віддаючи перевагу чистій питній воді та рибі, відмовляючись від жирного м'яса.

Зазвичай такі ситуації трапляються саме тоді, коли ми до них зовсім не готові. Приміром, далеко від цивілізації заглохла машина або екскурсійний автобус. А навіть всього годинна прогулянка по розпеченому узбережжя, може не тільки зіпсувати довгоочікуваний відпочинок, а й плачевно позначитися на здоров'я, особливо дітей.

Ідеальним рішенням буде розташуватися в тіні автобуса, але якщо вам все ж безпечніше залишатися в машині, то вікна з сонячної сторони потрібно обов'язково завісити. Ідеальним матеріалом буде спеціальна металізована плівка, якій потрібно запастися заздалегідь, але і будь-яка світла тканина підійде. Перебуваючи в машині, двері потрібно тримати відкритими.

Коли, залишатися в транспорті немає сенсу і треба йти, то вірним рішенням буде звичайний парасольку, причому не світлий дамський, а щільний парасольку від дощу, тому що чим щільніше буде тканина, тим краще. Якщо парасольки з собою не виявилося, постарайтеся зробити його подібність з навколишніх предметів і одягу, щоб захистити себе від сонячного удару.

Будь-подорож з собою обов'язково потрібно взяти запас води. Важливо, щоб це були не соки або солодка кола, а просто вода. Пам'ятайте, що занадто холодні рідини в спеку протипоказані, вода не повинна бути крижаною.

Іншою неприємністю можуть стати несподівано зламалися окуляри, звичайно, краще всього відразу ж придбати нові, але якщо це неможливо, і вам належить довга прогулянка під відкритим сонцем, то захистіть очі полями капелюха або підіть прикладом древніх людей, які робили кістяні окуляри, прорізаючи в них вузькі щілини. Сучасній людині, яка потрапила в складну ситуацію, подібним матеріалом може послужити щільний картон, в якому потрібно зробити вузькі прорізи для очей.

Але найголовніше, в екстреній ситуації не розгубитися і не почати панікувати. Не потрібно діяти поодинці, коли є можливість приєднатися до групи людей. Також важливо враховувати, що дитячий організм набагато менш витривалий, ніж організм дорослого і тому більш чутливий до несприятливого впливу навколишнього середовища.

Окрім клітинного геному, ядро містить певні білки, які регулюють зчитування генетичної інформації.. Зчитування гена на ядерному рівні залучає складні процеси транскрипції, обробки первинної мРНК і експорт зрілої мРНК до цитоплазми.

Ядро звичайно має розмір 8-25 мікрометрів в діаметрі. Воно оточено подвійною мембраною, яка називається ядерною оболонкою. Крізь внутрішню і зовнішню мембрани на деяких інтервалах проходять ядерні пори. Ядерна оболонка регулює і полегшує транспорт між ядром і цитоплазмою, відокремлюючи хімічні реакції, що відбуваються в цитоплазмі, від реакцій, що трапляються в межах ядра. Зовнішня мембрана безперервна з грубим ендоплазматичним ретикулумом (.анг. RER) і може мати зв’язані рибосоми. Простір між двома мембранами (який називається «перинуклеарним простором») безперервний з люменом RER. Ядерна сторона ядерної оболонки оточена мережею філаментів, яка називаються ядерною ламіною.

Б. Внутрішня частина ядра містить одне або декілька ядерець, оточених матрицею, яка називається нуклеоплазмою. Нуклеоплазма (каріолімфа, ядерний сік, каріоплазма) – гелеподібна рідина (подібна у цьому відношенні до цитоплазми), в якій розчинені багато речовин. Ці речовини включають нуклеотид-тріфосфати, сигнальні молекули, ДНК, РНК та білки (ензими та філаменти).

Генетичний матеріал присутній в ядрі у вигляді хроматину, або комплексу білка і ДНК. ДНК присутня як цілий ряд дискретних молекул, відомих як хромосоми. Є два види хроматину: еухроматин і гетерохроматин. Еухроматин - менш компактна форма ДНК, області ДНК які знаходяться у формі еухроматину містять гени, які часто зчитуються клітиною.

У гетерохроматині ДНК більш компактно упакована. Області ДНК які знаходяться у формі гетерохроматину містять гени, які не зчитуються клітиною на даній стадії розвитку (цей вид гетерохроматину відомий як факультативний гетерохроматин) або є областями, які складають теломери і центромери хромосом (цей вид гетерохроматину відомий як конструктивний гетерохроматин). У багатоклітинних організмах, клітини надзвичайно спеціалізовані, щоб виконувати специфічні функції, тому різні набори генів потрібні і зчитуються. Тому, області ДНК, які знаходяться у формі гетерохроматину, залежать від типу клітини.

В клітинах прокаріот звичайно міститься єдина хромосома, яка, на відміну від еукаріот, є кільцевою та позбавленою гістонів. Втім, це правило не є абсолютним: існують бактерії з більше, ніж одною хромосомою; у деяких бактерій хромосоми є лінійними; у кількох видів архей виявлені специфічні гістони.

Хромосоми можуть перебувати в двох структурно-функціональних станах: в конденсованому (спіралізованому) та деконденсованому (деспіралезованому). В інтерфазі хромосоми живої клітини невидимі, спостерігати можна лише гранули хроматину, бо в цей період хромосоми частково або повністю деконденсовані. Це є їхнім робочим станом, бо в більш дифузному хроматині активніші процеси синтезу. Під час мітотичного поділу клітини, коли відбувається конденсація хроматину, хромосоми добре помітні.

Б. Складові:

Хроматин

(Хроматином називають комплекс ДНК та білків. До складу хроматину входять два типи білків — гістонові та негістонові);

ДНП

Найменшими структурними компонентами хромосом є нуклеопротеїдні фібрили, їх видно винятково в електронний мікроскоп. Хромосомні нуклеопротеїди – ДНП (дезоксирибонуклеопротеїди) — складаються з ДНК і білків (переважно гістонів).

Молекули гістонів утворюють групи — нуклеосоми. Кожна нуклеосома містить в собі 8 білкових молекул. Розмір нуклеосоми приблизно 8 нм. З кожною нуклеосомою пов'язана ділянка ДНК, що спірально обплітає нуклеосому ззовні. В такій ділянці ДНК знаходиться 140 нуклеотидів загальною довжиною 50 нм, але завдяки спіралізаціі довжина скорочується в 5 разів.

В хроматині близько 87 — 90 % довжини ДНК зв'язано з нуклеосомами.

Фібрили ДНП попарно закручуються, утворюючи хромонеми (від гр. chroma — колір, nema — струна), які входять до комплексів вищого порядку — також спірально закручених напівхроматид. Пара напівхроматид утворює хроматиду, а пара хроматид -хромосому.

Гетерохроматичні ділянки

Гетерохроматин виконує переважно структурну функцію. Він перебуває в інтенсивно конденсованому (спіралізованому) стані і займає одні й ті самі ділянки в гомологічних хромосомах, утворює ділянки, які прилягають до центромери та кінці хромосоми. Втрата гетерохроматинових ділянок може й не позначатися на життєдіяльності клітини.

Вирізняють також факультативний гетерохроматин, який виникає при спіралізації та інактивації двох гомологічних хромосом. Так, зокрема, утворюється тільце Барра(Х-статевий хроматин), що його утворює одна з Х-хромосом жіночих особин ссавців, в тому числі людини.

Еухроматичні ділянки

Незабарвлені та менш ущільнені ділянки хромосоми, які деконденсуються та стають невидимими в період інтерфази, містять еухроматин і тому називаються еухроматичними. Вважають, що саме в них розміщено найбільше генів.

Хромосоми під час поділу клітини, в період метафази, мають вигляд нитей, палочок тощо Будова однієї хромосоми на різних ділянках неоднакова. В хромосомі Розрізняють первинну перетяжку і два плеча. Первинна перетяжка, або центромера, — найбільш спіралізована частина хромосоми.

В залежності від розташування центромери виділяють три типи хромосом: Метацентричні, субметацентричні і акроцентричні.Метацентричні хромосоми мають плечі майже однакової довжини; в субметацентричних плечі нерівні; акроцентричні хромосоми мають палочковидну форму з дуже коротким, майже непомітним другим плечем.

Кінці плечей хромосоми називають теломерами, це спеціалізовані ділянки, які перешкоджають з'єднанню хромосом між собою або з їхніми фрагментами. Кінець хромосоми, який не має теломери, стає «ненасиченим», «липким», і легко приєднує фрагменти хромосом або з'єднується з подібними ділянками. У нормі ж теломери зберігають хромосому як дискретну індивідуальну одиницю.

Супутники Деякі хромосоми мають глибокі вторинні перетяжки, що відділяють окремі ділянки хромосоми — супутники. Такі хромосоми можуть зближуватись і утворюватиасоціації, а тонкі нитки, які з"єднують супутники з плечами хромосом, при цьому беруть участь в утворенні ядерець. Саме ці ділянки в хромосомах людини є організаторами ядерець. У людини вторинні перетяжки є на довгому плечі 1, 9 та 16 хромосом та на кінцевих ділянках коротких плечей 13, 14, 15, 21, 22 хромосом.

Хромомери

В плечах хромосом видно товстіші та інтенсивніше забарвлені ділянки — хромомери, які чергуються із міжхромомерними нитками. Внаслідок цього хромосома може нагадувати низку нерівномірно нанизаного намиста.

А. Мікробіологи з Каліфорнійського університету вперше визначили тривимірну структуру теломерази. Цей ензим, забезпечує збереження решт хромосом при діленні клітин. При кожному діленні звичайних клітин хромосоми трохи коротшають, і, врешті-решт, клітини гинуть.

Проте в стовбурових і в ракових клітинах теломераза забезпечує точне копіювання кінцевих ділянок хромосом. Такі клітини можуть розмножуватися необмежено. Розуміння роботи теломерази має велике значення для лікування раку та вивчення причин старіння. Несподіванкою для вчених стало виявлення всередині білка теломерази молекули РНК, сплетеної в потрійну спіраль. Причому, як показав аналіз, ці РНК однакові у всіх хребетних тварин від риб до людини. Знання тривимірної структури теломерази дозволить краще зрозуміти, як вона працює.

Усі нові клітини виникають в результаті ділення надвоє вже існуючих. Багатоклітинний організм також починає свій розвиток гущавині усього з однієї єдиної клітини. Шляхом багатократних ділень утворюється величезна кількість клітин, які і складають організм.

У багатоклітинних організмах не усі клітини здатні до ділення унаслідок їх високої спеціалізації. Саме такими є клітини, що мають різну тривалість життя. Наприклад, нервові і м'язові клітини після завершення ембріонального періоду розвитку організму перестають ділитися і функціонують упродовж усього подальшого життя організму. Сукупність послідовних і взаємозв'язаних процесів в період підготовки клітини до ділення і в період ділення називається мітотичним циклом (від назви основного типу ділення - мітоза).

У безперервно тканинних клітинах, що розмножуються, клітинний цикл співпадає з мітотичним циклом і складається з чотирьох періодів із строгою послідовністю змін один одного: постмітотичного (G1), синтетичного (S - синтез), премітотичного (G2) амітозу. Перші три періоди - це інтерфаза. За тривалістю вона складає велику частину мітотичного циклу клітини.

Матрикс — простір, обмежений внутрішньою мембраною. Матрикс містить надзвичайно сконцентровану суміш сотень ферментів, на додаток до спеціальних мітохондріальних рибосом, тРНК і декількох копій мітохонднальноїної ДНК. Головні функції ферментів включають окислення пірувата і жирних кислот, та лимонно-кислотний цикл.

Мітохондрії мають свій власний генетичний матеріал і системи для виробництва власної РНК і білків (Див. синтез білків). Ця нехромосомна ДНК кодує нечисленні мітохондріальні пептиди (13 у людини), що використовуються у внутрішній мітохондріальній мембрані разом з білками що кодуються генами клітинного ядра.

Б. Хоча добре відомо, що мітохондрії перетворюють органічні речовини на клітинне «паливо» у формі АТФ, мітохондрії також грають важливу роль в багатьох процесах метаболізму, наприклад:

Клітинний ріст

Синтез гему

Синтез стероїдів

Деякі мітохондріальні функції виконуються тільки в специфічних видах клітин. Наприклад, мітохондрії в клітинах печінки містять ферменти, які дозволяють їм детоксіфікувати аміак, побічний продукт метаболізму білків. Мутація в генах регулюючих будь-яку з цих функцій, може приводити до мітохондріальних хвороб.

Перетворення енергії

Основна роль мітохондрій — виробництво АТФ, що відображається великим числом білків у внутрішній мембрані призначених для цього завдання. Це робиться за рахунок окислювання основних продуктів гліколізу: пірувату і NADH, які виробляються в цитозолі. Цей процес клітинного дихання, відомого як аеробне дихання, залежить від присутності кисню. Коли кисень обмежений, гликолітична продукція метаболізується процесом анаеробного дихання, який протікає незалежно від мітохондрій. Виробництво АТФ з глюкози дає приблизно в 15 разів більше енергії при аеробному диханні, ніж при анаеробному.

Виробництво тепла

У спеціалізованих тканинах деяких організмів головною функцією мітохондрій є виробництво тепла, що здійснюється завдяки роз'єднанню процесів окисного фосфорилювання та синтезу АТФ. Зокрема таку особливість має бурий жир наявний у новонароджених ссавців та звірів, які впадають у сплячку. Таку ж функцію виконують мітохондрій у тканинах суцвіття Symplocarpus foetidus, які рано навесні сильно нагріваються для того, щоб збільшити випаровування пахучих речовин для приваблення запилювачів.

Депо кальцію

Вітаміни

А. Вітаміни (від лат. vita – життя та аміни, тобто речовини, що містять аміногрупу) – це органічні речовини різної хімічної природи, що є необхідними для нормального метаболізму в організмі.

Значення вітамінів

Не дивлячись на їх незначну добову потребу та незначний вміст у організмі, вони мають велике значення:

Водорозчинні,

Водорозчинні вітаміни.

До водорозчинних належать вітаміни групи В та аскорбінова кислота (вітамін С).

Метаболізм більшості водорозчинних вітамінів має спільні риси. Вони всмоктуються у кишечнику, запасаються у зв’язаному з ферментами або транспортними білками вигляді та видаляються з сечею, коли їх рівень перевищує нирковий поріг.

В організмі людини створюється лише незначний резерв вільного вітаміну, який у більшості випадків повинен поповнюватися за рахунок їжі. Так, деякий запас фолієвої кислоти міститься у печінці. Виснаження резервів може відбутися через декілька місяців для аскорбінової кислоти та через декілька років для вітаміну В₁₂.(що також запасається в печінці). Надлишок цих вітамінів не є токсичним. Виключення становлять побічні ефекти при введенні великих доз нікотинової кислоти (призводить до розширенню судин шкіри, почервонінню обличчя), аскорбінової кислоти (викликає пронос, утворення оксалатних ниркових камінців) та піридоксину (вітаміну В₆) (викликає сенсорну атаксію, дисфункцію сенсорних нервів, інколи – дегенерацію аксонів).

До жиророзчинних належатьвітаміни А, D, E та К. Вони присутні у ліпідних харчових продуктах як тваринного, так і рослинного походження. Перетравлюються з жиром, всмоктуються у кишечнику, після чого переносяться у печінку, де і зосереджені головні запаси вітамінів А, D, К. Місцем резервування вітаміну Е слугує жирова тканина. Нерозчинні у воді, розчиняються в жирах та маслах. Відносно стабільні при звичайній температурі варки їжі, але інактивуються при ультрафіолетовому випромінюванні та при окисленні. Жиророзчинні вітаміни не видаляються з сечею, а їх надлишок в організмі здійснює токсичний ефект, в особливості надлишок вітаміну А (викликає головний біль, запаморочення, нудоту, шелушіння шкіри, болі у кістках) та вітаміну D (спричинює розвиток гіперкальциємїя, гіперкальцийурії, нефрокальцинозу).

 

Література

1) Урок на тему «Цикл життя клітини» Шувалова І.І., вчителя біології, м. Київ, сш №2.
2) Урок на тему «Клітинний цикл» Іванов Д.Р., вчителя біології, м. Донецьк, сш №3.
3) Урок на тему «Мітоз та його фази» Ляхова Н.О., вчителя біології, м. Кривий Ріг, сш №1.
4) Степова Л. М. Загальні основи біології. Київ, 2008.
5) Ребров Ю.І. Основи цитології. Москва, 2008.

Uk.wikipedia.org

Oadk.at.ua

Cosmo.od.ua

Zotro.ru

10) Ченцов Ю.С. Общая цитология. – М.: Изд-во. МГУ, 1978.– С.17–40.
11) Антипчук Ю.П. Гистология с основами эмбриологии. – М.,1983. – С. 14-18.
12) Луцик О. Д., Іванова А. Й., Кобак К.С. Гістологія людини. – Львів: Мир, 1983 – С. 5-11.
13) Шуст І. В. Загальна гістологія з основами ембріології. Розділ 1. ‑ Тернопіль, 1999. ‑ С.4-20.
14) Заварзин А.А., Заварзин А.Д. Основы общей цитологии. – Ленинград: Издат. Ленингр. ун-та, 1982. – С. 6-22.
15) Антипчук Ю.П. Практикум з гістологіі з основами ембріологіі. – К.,1978. – С. 5.

16) Хэм А., Кормак Д. Гистология. В 5 т. –– М.: Мир, 1982. –– Т. І.
17) Албертс Б., Брей Д., Льюис Дж. и др. Молекулярная биология клетки. В 5 т. — М.: Мир, 1987.
18) Елисеев В.Г., Афанасьев Ю.И., Котовский Е.Ф. Атлас микроскопического и ультрамикроскопического строения клеток, тканей, органов. — М., 1970.
19) Гистология / Под ред. Афанасьева Ю.И. и Юриной Н.А. –– М.: Медицина, 1989.

20) Алмазов И.В., Сутулов Л.С. Атлас по гистологии и эмбриологии. –– М., 1978.
21) Луцик О.Д., Іванова А.Й., Кабак К.С. Гістологія людини. — Львів, 1993.

22) eltsyn.ucoz.ru/course/9AC986B2C94B34B4C2256F5B0040091A.html

23) Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека: В 2 т. — М., 1993. — Т. 2; Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. — Тернопіль, 2001; Ленинджер А. Осно­вы биохимии: В 3 т. — М., 1985. – Т. 3.

Ywoman.ru

 

Київський Національний Університет імені «Тараса Шевченка»