Проміжний мозок Будова проміжного мозку

Проміжний мозок знаходиться під мозолистим тілом. Його порожниною є III шлуночок. Він складається з таких частин, як таламус, гіпоталамус.

Таламус поділяється на власне таламус, метаталамус та епіталамус.

У таламусі відбувається перемикання усіх чутливих шляхів, які прямують до кори головного мозку, крім нюхової. Крім того в задньому його відділі — подушці знаходяться підкіркові центри зору. Медіальні поверхні таламуса \і ворююі ь латеральні сі інки III шл) мочка.

До метаталамуса належать медіальне та латеральне колінчасті тіла, які, відповідно, є підкірковими центрами слуху та зору. Медіальне і латеральне колінчасті тіла з'єднані

з нижніми та верхніми горбиками покриву середнього мочку.

Епіталамус складається з епіфіза (шишкоподібне тіло), який розташований між верхніми горбиками покрив середнього мозку. Від епіфіза йдуть повідці, які утримують його в даному положенні.

Гіпоталамус знаходиться вентральніше від галамуса і складається із власне гіпоталамуса та цілого ряду утворів, що розташовані на основі мозку. Сюди належать: зоровий перехрест, сірий горб, лійка, на якій знаходиться гіпофіз, та соскоподібні тіла.

Функції гіпоталамуса.

• Гіпоталамус - вищий підкірковий вегетативний центр. Він регулює функції всіх внутрішніх органів і сталість внутрішнього середовища організму.

• Гіпоталамус регулює всі види обмін)' речовин, температуру тіла, функції ендокринних залоз, діяльність всіх систем - серцево-судинної, дихальної, травної, сечостатевої.

• У гіпоталамусі розміщені центри. пов'язані поведінковими реакціями: статевими, оборонними та ін..

• Гіпоталамус регулює емоційну поведінку.

• У гіпоталамусі розміщені центри насичення, голоду. спраги.

• Гіпоталамус бере участь у процесах сну. бадьорості.

• Гіпоталамус виробляє гормони: анти діуретичні пі (вазопресин), що регулює реабсорбцію води нирковими канальцями. і окситоцин, який регулює скорочення матки і функцію молочних залоз.

Третій шлуночок

Третій шлуночок являє собою вузьку ЩІЛИН), бічні стінки якої утворені медіальними поверхнями таламуса. Передня стінка III шлуночка утворена передньою спайкою, задня - епіталамусом, нижня - утворами гіпоталамусом, верхня - судинним сплетенням. III шлуночок сполучається з бічними шлуночками за допомогою міжшлуночкового отвору і з IV шлуночком — за допомогою водопроводу мозку.

Спинний мозок

(medulla spinalis)

Це відділ ЦНС. що має форму дещо сплющеного тяжа. Спинний мозок разом з його оболонками розташований в хребетному каналі. Верхня границя спинного мозку знаходиться на рівні верхнього краю атланта, нижня - на рівні І -И поперекових хребців. Зверху спинний мозок безпосередньо переходить в довгастий мозок. Знизу він закінчується мозковим конусом, верхівка якого переходить в тонку термінальну нитку. Спинний мозок на всьому протязі має неоднакову товщину. На ньому є два потовщення: шийне і попереково-крижове. Шийне потовщення відповідає відходженню спинномозкових нервів до верхніх кінцівок, а попереково-крижове до нижніх кінцівок. По передній поверхні спинного мозку зверху - вниз проходить передня серединна щілина, по задній поверхні - задня серединна борозна. На бічних поверхнях є передня і задня бічні борозни. З бічних борозен виходять передній і задній корінці спинного мозку. Передній корінець по функції руховий. Задній корінець - чутливий. Передній та задній корінці у відповідному міжхребцевому отворі з'єднуються у загальний пучок - спинномозковий нер в, по функції - змішаний. Таких нервів є 31 пара: 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 куприковий. Ділянка спинного мозку, від якої відходить одна пара спинномозкових нервів називається спинномозковим сегментом.

Внаслідок того, що довжина хребтового каналу не відповідає довжині спинного мозку, корінці в напрямку до своїх міжхребцевих отворів набувають косого напрямку. В результаті цього в поперековому відділі утворюється пучок із корінців, який називається кінським хвостом.

Спинний мозок складається з білої і сіроїречовини:

біла речовина розташована ззовні, сіра - всередині. На горизонтальному розрізі спинного мозку сіра речовина має форму метелика, або букви Н. В сірій речовині розрізняють три пари рогів (передні, задні і бічні) і проміжну речовину, яка знаходиться в центрі. Всередині проміжної речовини є вузька порожнина - центральний канал, який заповнений спинномозковою рідиною. В передніх рогах розташовані рухові нейрони. В задніх рогах розташовані проміжні (вставні) нейрони. В бічних рогах розташовані вегетативні нейрони.

Біла речовина спинного мозку мас вигляд канатиків, що розташовуються між його щілинами та борознами. Розрізняють передній, задній та бічний канатики. Передній канатик знаходиться між передньою серединною щілиною і передньою бічною борозною. Бічний канатик знаходиться між передньою і задньою бічними борознами. Задній канатик між задньою бічною і задньою серединною борознами. Канатики утворені нервовими волокнами, які утворюю и,

провідні шляхи.

Оболонки спинного мозку. Спинний мозок покритий трьома оболонками: твердою, павутинною і м'якою (судинною).

Тверда оболонка спинного мозку покриває його ззовні. Між нею та окістям хребетного каналу знаходиться епідуральний простір, в якому міститься жирова клітковина і венозне сплетення.

Павутинна оболонка спинного мозку знаходиться під твердою мозковою оболонкою. Має вигляд тонкої, прозорої пластинки, не містить судин. Між павутинною і твердою оболонками знаходиться субдуральний простір, який заповнений пучками с пол учнотканинних волокон.

М'яка оболонка спинного мозку прилягає до спин­ного мозку, заходить в усі його борозни і щілини, містить судини, які живлять спинний мозок. Між павутинною і м'якою оболонками знаходиться підпавутинний (субарахноїдальний) простір, заповнений спинномозковою рідиною.

Функції спинного мозку

Розрізняють дві функції спинного мозку — рефлекторну і провідникову.

Рефлекторна діяльність спинного мозку зв'язана з рефлекторними дугами, які замикаються на рівні нервових центрів спинного мозку.

Провідникова функція пов'язана з проходженням через спинний мозок провідних шляхів - висхідних і низхідних. Вони розташовані в канатиках, формують білу речовину спинного мозку і здійснюють зв'язок між спинним мозком, вищележачими відділами ЦНС і органами, які іннервуються спинномозковими нервами. ^

ГОЛОВНИЙ мозок

Головний мозок разом з його оболонками займає всю порожнину черепа. В ньому розрізняють п'ять основних відділів: довгастий мозок, задній мозок, середній мозок, проміжний мозок, кінцевий мозок. Довгастий мозок, задній мозок, середній мозок разом називаються мозковим стовбуром.

Кінцевий мозок складається із правої та лівої півкуль, які з'єднані мозолистим тілом. Півкулі розмежовані поздовжньою щілиною.

Кожна півкуля утворена білою та сірою речовинами. Сіра речовина утворює кору головного мозку і скупчення всередині півкуль - базальні ядра.

У кожній півкулі розрізняють три поверхні: верхньолатеральну. нижню і медіальну. Поверхня півкуль має численні борозни, які розділяють їх на звивини. Величина і форма борозен та звивин має індивідуальні особливості, проте існує декілька постійних борозен, які досить добре помітні в усіх людей. Розрізняють лобову, тім'яну, скроневу, потиличну частки. Скронева частка відокремлена від інших бічною борозною, лобова — центральною борозною і потилична — тім'яно-потиличною.

У лобовій частці паралельно до центральної борозни проходить передцентральна борозна. Між центральною та передцентральною борознами знаходиться передцентральна звивина.

У тім'яній частці паралельно до центральної борозни проходить зацентральна борозна. Між центральною та зацентральною борознами знаходиться зацентральна звивина.

У скроневій частці паралельно до бічної борозни проходять. верхня та нижня скроневі борозни, які розмежовують верхню, середню і нижню скроні звивини.

Потилична частка від тім'яної на медіальній поверхні відмежована досить глибокою тім'яно-потиличною.

Базальні ядра

Базальні ядра - скупчення сірої речовини всередині півкуль. До них належать: смугасте тіло, мигдалеподібне тіло та огорожа. Базальні ядра - підкіркові рухові центри, які відповідають за складні рефлекторні акти (біг, ходьба, плавання), тонус м'язів. Базальні ядра відіграють велику роль у регуляції складних рухів, наприклад, рук хірурга, піаніста, рухи під час письма, танців, тобто таких, які потребують попереднього навчання і тренувань.

Бічні шлуночки

Бічні шлуночки (правий та лівий) є порожнинами кінцевого мозку. Вони складаються із переднього, заднього, нижнього рогів, та центральної частини,. Передній ріг знаходиться у лобовій частці, задній — у потиличній, нижній — у скроневій, а центральна частина — у тім'яній. Шлуночки заповнені спинномозковою рідиною і через міжшлуночкові отвори сполучаються із III шлуночком. *

Біла речовина півкуль

Біла речовина півкуль займає простір між корою і базальними ядрами. Вона складається з численних нервових волокон, що йдуть у різних напрямках. Виділяють три види волокон півкуль; асоціативні (з'єднують різні ділянки однієї півкулі), комісуральні (з'єднують симетричні ділянки лівої та правої півкуль) і проекційні (з'єднують кору півкуль з іншими відділами головного мозку та спинним мозком). Останні отримали назву провідних шляхів.

ОБОЛОНКИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Оболонки головного мозку є продовженням оболонок спинного мозку, але мають свої особливості.

Тверда мозкова оболонка відрізняється від твердої оболонки спинного мозку такими ознаками:

І.Вона є окістям кісток черепа, тут немає епідурального простору.

2.У деяких місцях вона утворює ряд відростків, які заходять між частинами мозку - це серп великого мозку, серп мозочка, намет мозочка, діафрагма турецького сідла.

3.Відростки розщеплюються, прикріплюються до країв борозен, що знаходяться на кістках черепа, і утворюють венозні пазухи, заповнені венозною кров'ю. Венозна кров із пазух відтікає у внутрішню яремну вену.

Павутинна оболонка тонка і прозора, судин не має. Вона перекидається через борозни і заглибини на поверхні мозку. В ділянці цих заглибин утворюються розширення підпавутинного простору, які називаються цистернами. Вони заповнені спинномозковою рідиною. Павутинна оболонка утворює зернистості - Пахіонові грануляції, які проникають у венозні пазухи. Через Пахіонові грануляції відбувається всмоктуванні спинномозкової рідини в кров.М'яка оболонка містить судини, заходить у всі щілини та борозни головного мозку. Вона

СПИННОМОЗКОВІ НЕРВИ

Спинномозкові нерви утворюються при злитті переднього та заднього корінців, що відходять від спинного мозку, в ділянці міжхребцевих отворів. За функцією спинномозкові нерви є змішаним. Таких нервів є 31 пара: 8 пар шийних, 12 пар грудних, 5 пар поперекових, 5 пар кри­жових, 1 пара куприкових. Кожний спинномозковий нерв при виході із міжхребцевого отвору ділиться на гілки: 1) пер едню - до передньої стінки тулуба і кінцівок; 2) задню — до шкіри і м'язів спини та потилиці; 3) білу з'єднувальну - до вузлів симпатичного стовбура; 4) оболонкову - до оболонок спинного мозку.

Задні гілки

Задні гілки спинномозкових нервів містять чутливі і рухові волокна. Вони прямують до шкіри і м'язів спини та потилиці і іннервують їх.

Передні гілки

Передні гілки спинномозкових нервів, як і задні, мають у своєму складі чутливі та рухові волокна. Вони переплітаються між собою і утворюють сплетення (шийне, плечове, поперекове та крижове), за винятком передніх гілок грудних нервів, які йдуть у міжреберних проміжках.

Шийне сплетення

Шийне сплетення утворене передніми гілками чотирьох верхніх шийних спинномозкових нервів. Його гілки поділяються на три групи: чутливі, рухові і змішані

Д° чутливих гілок належать нерви:

1) малий потиличний;

2) великий вушний;

3) поперечний нерв шиї;

4) надключичні нерви.

Всі вони іннервують шкіру потилиці, вушної раковини, зовнішнього слухового проходу, шиї.

Рухові гілки іннервують глибокі м'язи шиї.

Змішаною гілкою шийного сплетення є діафрагмальний нерв, який проходить у грудну порожнину й іннервує діафрагму, плевру, перикард. а правий діафрагмальний нерв - печінку.

Плечове сплетення

Плечове с плетенн я утворене переди і м и гілкам ІІ чотирьох нижніх шийних j частиною 1-го грудного спинномозкового нерва. Воно віддає гілки, які поділяються па короткі і довгі. Короткі іннервують капсулу плечової о суглоба, м'язи пояса верхньої кінцівки і шкіру над ними.

До довгих гілок плечового сплетення належать там

нерви:

1.медіальний шкірний нерв плеча - ¡§to іннервує шкір} медіальної поверхні плеча;

2.)медіальний шкірний нерв передпліччя — іннервує шкір; медіальної поверхні передпліччя;

з)м'язово-шкірний нерв - іннервує м'язи передньої групи плеча і шкіру латеральної поверхні передпліччя: 4)серединиші нерв - іннервує м'язи передньої групи передпліччя, м'язи підвищення великого пальця, І і ІІ черепноподібних м'язів та шкіру долонної поверхні L II. ПІ. половини IV пальців:

5 )ліктьовии нерв - іннервує м'язи підвищення мізинця, III І IV червоподібні м'язи та шкіру долонної поверхні V і половини IV пальців, а на тильній поверхні кисті - шкіру V. IV і половини III пальців;

6)променевий нерв — іннервує м'язи задньої групи плеча І передпліччя та шкіру тильної поверхні І, II і полонини III пальців.

Передні гілки грудних спинномозкових нервів

сплетень не утворюють, а йдуть в міжреберних проміжках. Вони називаються міжреберними нервами, іннервують власні м'язи грудей, м'язи передньо-бічної стінки живота та шкіру над цими м'язами.

 

 

Поперекове сплетення

Поперекове сплетення утворене передніми гілками трьох верхніх поперекових спинномозкових нервів, частково -12-го грудного і 4-го поперекового.

До них належать: 1.клубово-підчеревний нерв - іннервує м'язи і шкіру живота; 2 )клубово-пахвинний нерв іннервує шкіру живота над пахвинною зв'язкою;

3. статево-стегновий нерв — іннервує вміст пахвинного каналу та шкіру стегна під пахвинною зв'язкою; 4.латеральний шкірний нерв стегна — іннервує шкіру латеральної поверхні стегна;

5)затульний нерв - іннервує медіальну групу м'язів стегна та шкіру над ними;

6 )стегновий нерв - найбільший нерв поперекового сплетення, іннервує передню групу м'язів стегна, шкіру над ними та шкіру медіальної поверхні стегна, гомілки і медіального краю стопи.

Крижове сплетення

Крижове сплетення утворене передніми гілками усіх крижових, куприкових спинномозкових нервів та частково передніми гілками 4-го і 5-го поперекових спинномозкових нервів. У ньому розрізняють короткі та довгі гілки. Короткі гілки іннервують м'язи таза і сідничної ділянки.

До довгих гілок належать:

\)задній шкірний нерв стегна - іннервує задню поверхню шкіри стегна;

2 )сідничний нерв -найбільший нерв тіла людини, гілки якого іннервують м'язи задньої групи стегна, м'язи гомілки, шкіру задньої, латеральної і передньої поверхні гомілки, м'язи і шкіру стопи, крім медіального краю.

 

ЧЕРЕПНОМОЗКОВІ НЕРВИ

Від головного мозку відходить 12 пар черепних (черепномозкових) нервів. Кожна пара мас свій номер та назву.

I пара — нюхові нерви- це тонкі нюхові нитки, які відходять від нюхових клітин, що знаходяться у слизовій оболонні верхнього HoroRom холу, верхньої носової раковини та перегородки носа. Вони проходять через решітчасту ппястинку решітчастої кістки і підходять до нюхової ' цибулини. Звідси нервові імпульси передаються у кору півкуль.

II пара - зоровий нерв - утворений відростками паличок і колбочок, виходить з орбіти через зоровий канап, в ділянці турецького сідла утворює неповний перехрест (перехрещуються лише медіальні волокна), переходячи у зоровий шлях. Волокна зорового шляху підходять до латеральних колінчатих тіл, верхніх горбиків, середнього мозку і подушки зорових горбів, де знаходяться підкіркові центри зору. Звідси волокна прямують до кори півкуль, де закінчуються в потиличній частці. Тут знаходиться кірковий аналізатор зору.

III пара - окоруховий нерв - його рухові волокна іннервують верхній, нижній та медіальний прямі м'язи ока. нижній косий м'яз ока та м'яз, що піднімає верхню повіку.

IV пара - блоковий нерв - іннервує верхній косий м'яз

ока.

V пара - трійчастий нерв - вийшовши із головного мозку розділяється на три гілки: очний, верхньощелепний та нижньощелепний нерви.

Очний нерв іннервує оболонки очного яблука, шкіру лоба, слизову носової порожнини, слізну залозу, лобову та клиноподібну пазухи, комірки решітчастої кістки.

Верхньощелепний нерв іннервує зуби верхньої щелепи, слизову носової порожнини, м'якого та твердого піднебіння, шкіру обличчя від медіального кута ока до кута рота. Нижньощелепний нерв іннервує зуби нижньої щелепи, слизову щоки, передніх 2/3 язика, привушну слинну залозу, шкіру підборіддя, скроневої ділянки та вушної раковини, жувальні м'язи.

VI пара - відвідний нерв - іннервує зовнішній прямий м'яз ока.

 

 

VIJ пара - лицевий нерв - іннервує мімічну мускула­туру. '

VIII пара - присінково-завитковий нерв складається з двох частин: присінкової та завиткової. Присінкова частина проводить відчуття рівноваги від рецепторів, які знаходяться в присінку і півколових каналах внутрішнього вуха, а завиткова частина п роводить сл ухові відч уття від спірального ко ртієвого о ргана, який знаходиться в завитці. У внутрішньому слуховому ході ці дві частини з'єднуються, утворюючи присінково-завитковий нерв.

IX пара - язикогорловий нерв - іннервує задню третину слизової язика, слизову горла, мигдалики, середнє вухо, м'язи горла.

X пара - блукаючий нерв - змішаний, найдовший нерв із черепномозкових. Через верхню апертуру він проходить у грудну порожнину. Чутливі гілки блукаючого нерва іннервують органи дихання, більшу частину травного тракту (доходячи до низхідного відділу ободової кишки), печінку, підшлункову залозу, нирки, серце. Рухові волокна блукаючих нервів.іннерв ують рормугоияні м'язи горла, м'якого піднебіння та гортані, парасимпатичні - гладку мускулатуру внутрішніх органів, серцевий м'яз т а з алози.

XI пара - додатковий нерв - іннервує груднино-ключично-соскоподібний та трапецієподібний м'язи.

XII пара - під'язиковий нерв - іннервує м'язи язика.

Симпатична частина

Симпатична частина вегетативної нервової системи представлена центральним і периферійним відділами.

Центральний відділ утворюють клітини бічних рогів спинного мозку на рівні восьмого шийного, всіх грудних і трьох верхніх поперекових сегментів.

Периферійний відділ - це нервові волокна і симпатичні нервові вузли. Симпатичні вузли, з'єднуючись міжвузловими волокнами, утворюють правий та лівий симпатичні стовбури. Правий та лівий стовбури розташовані по боках уздовж хребта. До вузлів симпатичного стовбура підходять білі з'єднувальні гілки від спинномозкових нервів. Від усіх вузлів симпатичного стовбура до периферичних спинномозкових нервів йдуть сірі з'єднувальні гілки.

Прегангліонарні симпатичні волокна відносно короткі, постгангліонарні - відносно довгі

Парасимпатична частина

Парасимпатична частина вегетативної нервової системи теж має центральний та периферичний відділи.

Центральний відділ представлений парасимпатич­ними, ядрами, що лежать в середньому, задньому і довгастому мозку (від них починаються парасимпатичні волокна, що йдуть в складі ІІІ, VII, IX, X пар черепних нервів) та в бічних рогах спинного мозку на рівні II-IV,крижових сегментів.

Периферійний відділ представлений вузлами та волокнами, що входять до складу III, VII, IX, X, пар черепних та тазових нервів. Парасимпатичні волокна лежать близько до органів, які вони іннервують. або в самих органах.

Прегангліонарні парасимпатичні волокна відносно довгі, постгангліонарні - відносно короткі.

 

При подразненні симпатичних нервів поліпшується кровообіг, звужуються кровоносні судини (крім судин серця, мозку і скелетних м'язів, що працюють), зростає рівень артеріального тиску, розширюються бронхи, збільшується частота і глибина дихання, зростає легенева вентиляція, покращується постачання систем організму поживними речовинами. Симпатична частина підвищує обмін речовин, енергії та рівень глюкози в крові. Симпатичні нерви гальмують секрецію, моторику і всмоктування в шлунково-кишковому тракті і викликають розширення зіниці ока.

При подразненні парасимпатичних нервів зменшується сила і частота серцевих скорочень, розширюються судини, падає артеріальний тиск, дихання стає нечастим і поверхневим, звужуються бронхи, зменшується легенева вентиляція, звужується зіниця. З боку шлунково-кишкового тракту збільшується секреція, моторика і всмоктування в ньому, розслаблюються сфінктери і скорочується мускулатура травного каналу. Парасимпатична частина зменшує обмін речовин і енергії, знижує рівень глюкози в крові.

НЕРВОВА СИСТЕМА

Нервова система- це головний апарат управління організму. Вся нервова система підрозділяється на соматичну та вегетативну, або автономну. Соматична нервова здійснює зв'язок організму із зовнішнім середовищем.

Вегетативна -регулює діяльність внутрішніх органів (впливає на обмін речовин, дихання тощо). Вегетативна нервова система в свою чергу ділиться на симпатичну та парасимпатичну.

У нервовій системі виділяють центральну і периферичну частини. До центральної відносять головний і спинний мозок. До периферичної - спинномозкові та черепномозкові нерви.

На розрізі мозку видно, що структура нервової системи неоднорідна і складається із сірої та білої речовин.

Сіра речовина - це скупчення тіл нервових клітин. Біла речовина представлена нервовими волокнами. Сіра та біла речовина в різних відділах ЦНС розташована неоднаково. В півкулях головного мозку та мозочку сіра речовина утворює суцільний шар, який називається корою. Крім того в товщі півкуль кінцевого мозку і півкуль мозочка є скупчення сірої речовини, які називаються ядрами. Ядра виконують роль центрів, які регулюють функції організму.

Пучки нервових волокон білої речовини зв'язують одні відділи мозку з іншими і виконують провідникову функцію.

Властивості нервових центрів:

1.Однобічне проведення збудження - завдяки тому, що нервові клітини в центрі об'єднуються через синапси.

2.Трансформація ритму збудження - здатність змінювати ритм імпульсів, які приходять до нервових центрів

3.Сумація збудження. Якщо нанести на рецептор (наприклад, на шкірі) поодиноке допорогове подразнення, тозбудження в нервовому центрі не виникає і. відповідно, не буде проявлятись діяльність робочого органа. Якщо ж нанести швидко декілька послідовних допорогових подразнень, то в нервовому центрі в результаті сумації розвинеться збудження і внаслідок цього розпочнеться

діяльність робочого органа

4. Втомлюваність нервових центрів. Нервовий центр дуже швидко втомлюється, на відміну від нервів, які практично не відчувають втоми.

Рефлекс

В основі діяльності нервової системи лежить рефлекс. Рефлекс — це реакція-відповідь організму па зміни зовнішнього або внутрішнього середовища при участі центральної нервової системи.

Шлях, по якому проходить збудження при здійсненні рефлексів, називається рефлекторною дугою. До складу рефлекторної дуги входять рецептор, аферентний шлях, нервовий центр, еферентний шлях, ефектор, зворотний зв'язок.

Рецептори - це чутливі утвори, які сприймають '.МІНИ зовнішнього або внутрішнього середовища.

Аферентний шлях утворений чутливими нервами, які приносять збудження від рецепторів у центральну нервову систему.

Нервовий центр - скупчення нейронів в певному відділі центральної нервової системи. В ньому відбувається обробка інформації, що надходить від рецепторів.

Еферентний шлях - рухові, або вегетативні нерви. По ньому передається збудження від центральної нервової системи до робочого органа.

Ефектор. або робочий орган, отримує "наказ", що надійшов із нервового центру, і здійснює або, навпаки, припиняє виконання роботи. Ефектором можуть бути скелетні та гладкі м'язи, серцевий м'яз, залози.

У будь-якій рефлекторній дузі розрізняють зворотний зв'язок. Це аферентне волокно йде від робочого органа до нервового центру. По зворотному зв'язку робочий орган сповіщає центр, чи виконаний "наказ

ТРАВНА СИСТЕМА

Травня система складається з органів, що механічно та біохімічно обробляють їжу, всмоктують продукти її розщеплення, а також виводять з організму неперетравлені рештки.

Травна система починається порожниною poma, далі йде глотка, стравохід, шлунок, тонкий кишечник (дванадцятипала кашка, голодна кишка, клубова кишка), товстий кишечник (сліпа кишка, ободова лишка, пряма кишка) і закінчується відхідникам. Крім цих органів до травного апарату належить багато пью;, найбільші з яких великі слинні, печінка та підшлункова залоза.

Травна система відіграє велике значення в життєдіяльності організму: і в результаті обробки харчових продуктів організм отримує будівельний матеріал, який використовується для росту та відновлення клітин, а також є джерелом енергії.

Під травленням розуміють сукупність фізичних, хімічних та фізіологічних процесів, котрі забезпечують обробку та перетворення харчових продуктів у прості хімічні сполуки, які здатні засвоюватись клітинами організму

Функції ШКТ:

1)моторна - жування, ковтання та просування їжі по травній системі; 2)секреторна - вироблення залозистими клітинами травних соків: слини, шлункового, підшлункового та кишкового соків, жовчі; 3)інкреторна - вироблення певних гормонів:

4 )екскреторна - виділення травними залозами в порожнину ШКТ продуктів обміну (сечовини, жовчних пігментів, аміаку) та їх виділення:

5)всмоктуюча - всмоктування поживних речовин, води і т.д.;

6)захисна - шлунковий сік (кислота) вбиває мікроби. Вся травна система має спільну будову і більшість її органів мають трубкоподібну форму і складаються із слизової, м'язової га серозної, або зовнішньої оболонок

Слизова (t.mucosa) - вона вкрита епітелієм, клітини якого розміщені на тонкій власній пластинці, побудованій із сполучної тканини.

М'язова (i.nuiscularis) - непосмутовані міоцити. котрі утворюють два шари: внутрішній - циркулярний, зовнішній - поздовжній.

Серозна ((.serosa) - складається з власної пластинки і клітин мезотелію. які виробляють серозну рідину.

Порожнина рота

Початковий відділ травного каналу. Тут проходить механічна та починається хімічна обробка їжі. Механічна - розжовування, хімічна – часткове

розщеплення вуглеводів ферментами слини.

Порожнина рота обмежена зверху піднебіння, знизу - діафрагмою рота, спереду - губами, з боків - щоками. Вона поділяється на присінок та власне порожнину рота.

Присінок - вузькі щілина стінками якої ззовні є губи та щоки, а з середини - ясна та зуби.

Власне порожнина рота - обмежена вгорі піднебінням, знизу - діафрагмою рота, спереду і з боків - яснами та зубами.

Губа (labia)

Верхня і нижня обмежують собою щілину рита. З обох боків щілини рота губи переходять одна в одну, утворюючи кут рота. Зовні вкриті шкірою, під шкірою знаходиться коловий м?яз рота, внутрішня поверхня їх вкрита слизовою оболонкою, яка продовжується на альвеолярні відростки щелеп, щільно зростається з їх окістям і утворює ясна. По середній лінії між губами та яснами слизова потовщується і утворює вуздечки верхньої і нижньої губ.

Щока (buca)

Зовні вкрита шкірою, в товщі знаходиться щічний м?яз. між волокнами якого є скупчення жирової клітковини - комки Біше - особливо добре розвинуті у немовлят, оскільки сприяють ссанню. Зсередини - слизова оболонка.

Піднебіння (palatum)

Піднебіння поділяють на тверде та м'яке.

Тверде піднебіння утворене піднебінними відростками верхньої щелепи та горизонтальними пластинками піднебінних кісток. Воно вкрите слизовою, яка щільно зрощена з окістям.

М'яке піднебіння (піднебінна завіска) - побудоване з волокнистої пластинки та м'язів, відокремлює порожнину рота від носоглотки. По боках м'яке піднебіння переходить у дві дужки: передню - піднебінно-язикову та задню - піднебінно - глоткову. Середня частина м'якого піднебіння називається піднебінним язичком. Між піднебінним дужками розташоване скупчення лімфоїдної тканини - піднебінні мигдалики, які відіграють захисну функцію.

Mязи м'якого піднебіння:

1.Мяз - підіймач піднебінної завіски. Функція: піднімає м'яке піднебіння.

2.Мяз-натягам піднебінної завіски. Функція: натягає м’яке піднебіння. З.М’яз язичка. Функція: піднімає язичок угору і тягне його назад. 4.Піднебінно-язиковий м’яз. Функція натягує дужки і тим самим звужує зів

5. Піднебінно-глотковий м’яз. Функція: натягує дужки та піднімаєглотку.

Ротова порожнина сполучається і глоткою за допомогою отвору, який має назву зіва. Зів обмежений вгорі м'яким піднебінням, по боках піднебінними дужками, внизу - коренем язика.

Язик

М'язовий орган, покритий слизовою оболонкою. Функції: а)бере участь у механічній обробці їжі. формуванні харчової грудки, акті ковтання; б)орган смаку; в)орган мови.

В язиці розрізняють три частини: 1)коріпь язика, - задня частина; 2)тіло язика - середня частина; 3)верхівка - передня частина. На тілі розрізняють верхню та нижню поверхні і два краї. Верхня поверхня язика опукла і називається спинкою. Вона вкрита слизовою оболонкою, яка має особливі вирости - сосочки язика. Розрізняють декілька видів сосочків: ниткоподібні, конусоподібні, грибоподібні, жолобуваті та листоподібні. Всі сосочки за виключенням ниткоподібних та конусоподібних мають смакові цибулини. Ниткоподібні та конусоподібні - це чутливі сосочки (больові, температурні та тактильні).

На нижній поверхні язика є потовщення слизової - вуздечка. По обидва боки від неї- підвищення- вивідні протоки підщелепної та під'язикової слинних залоз.

На корені є скупчення лімфоїдної тканини - язиковий мигдалик. М?язи язика поділяються на скелетні та власні. Власні м’язи:

І.Поздовжній м’яз. Функція: скорочує та потовщує язик. 2.Поперечний м’яз. Функція: звужує та подовжує язик. З. Вертикальний м’яз. Функція: подовжує язик. Скелетні м’язи:

І.Підборідно-язиковий. Функція: висуває язик вперед. 2.Підязиково-язиковий. Функція: тягне язик назад і вниз. З.Шило язиковий. Функція: тягне язик назад і гору.

Слинні залози.

В товщі губ. щік. язика, піднебіння є багато чисельні дрібні слинні залози. Крім них в порожнину рота відкриваються протоки трьох пар великих слинних залоз: привушної, під нижньощелепної і під’язикової Привушна залоза (glandule parotis) - найбільша, вона лежать в задньощелепній ямці. спереду,і дещо нижче вушної раковини. Вона має дольчасту будову, покрита щільною фасцією, її вивідна протока йде по зовнішній поверхні жувального м'яза, проходить через щічний, м'яз і відкривається в порожнину рота на рівні 2-го верхнього великого кутнього зуба.

Піднижпьощелепна залоза (glandula suhmandibuiaris) розташована в піднижньощелепному трикутнику. її протока відкривається на під'язиковому сосочку.

Під'язикова залоза (glandulasublingualis) розташована в під’язиковій складці на дні порожнини рота,. Безліч малих, вивідних проток відкриваються безпосередньо в під'язиковій складці. Головна вивідна протока проходить разом з протокою під нижньощелепної залози і відкривається поряд з нею.

 

Зуби (dentes)

Зуби розташовані в комірках альвеолярних відростків верхньої та нижньої щелепи. Розрізняють зуби молочні та постійні.Кожен зуб має коронку, шийку і корінь. Коронка зуба виступає над яснами. Звужена частина зуба - шийка - закрита яснами. Корінь зуба розташований в комірці альвеолярного відростка щелепи. На верхівці кореня є отвір, в який входять судини та нерви. Отвір веде в канал кореня. Канал переходить в порожнину, яка заповнена скупченням судин, нервів і пухкої сполучної тканини - пульпою.

Основна речовина, з якої побудований зуб - дентин. Коронка покрита емаллю, шийка та корінь - цементом. Дентин твердіший від кістки, а емаль найтвердіша тканина організму. Цемент по своїй будові нагадує кістку.

В залежності від форми коронки та функції розрізняють такі зуби: різці, ікла, малі та великі кутні зуби, _: Різці мають долотоподібну коронку і один корінь. Ікла мають конусоподібну коронку і по одному кореню. Малі кутні зуби на жувальній поверхні коронки мають два горбики і один корінь, який може бути роздвоєний. Великі кутні зуби. мають кубоподібну коронку, на жувальній поверхні якої є 3-4 горбики. Верхні зуби мають три корені, нижні - два.

 

Формула постійних зубів:

Форм. Мол. Зуб.

 

Травлення в порожнині рота

У ротовій порожнині відбувається жування і первинна хімічна обробка їжі. Жування. Слиновиділення. У ротову порожнину слинними -залозами секретується слина. До її складу входить 99 % води і 1 % неорганічних (солі кальцію, калію) і органічних речовин. До органічних речовин належить білок, муцин і ферменти.

Муцин відіграє роль при ковтанні їжі: завдяки муцину харчова грудка стає слизькою і легко проходить через стравохід.

Ферменти слини - амілаза і мальтоза Амілаза в слабколужному середо­вищі слини розщеплює крохмаль (полісахарид) до мальтози (дисахариду). Маль­тоза розщеплює мальтозу до глюкози. Крім ферментів до складу слини входить лізоцим, який має бактерицидну дію

Харчова грудка знаходиться в ротовій порожнині всього 15-18 с. За такий короткий проміжок часу ферменти не встигають розщепити крохмаль. їх дія продовжується при надходженні харчової грудки в шлунок, яка знаходиться в ньому до того моменту, поки не просякне кислим вмістом шлунка (20-30 хв.).

Кількість і якість слини, що виділилась, залежить від характеру їжі. Чим сухіша їжа. тим більше слини секретується.

За добу у людини виділяється 600-800 мл слини. Секреція слини - рефлекторний акт. Ковтання. В результаті процесів жування і слиновиділення формується харчова грудка. Рухом язика вона просувається до його кореня. Потім грудка притискається до твердого піднебіння й пересувається в глотку. І Подразнюються рецептори, в результаті чого скорочуються м'язи які піднімають м'яке піднебіння, закриваючи сполучення з носом. Потім піднімається під'язикова кістка і гортань, язик натискує на надгортанник і закриває вхід у гортань. Грудка потрапляє в стравохід, який, скорочуючись, проштовхує її до шлунка.

Ковтання - рефлекторний акт. Центр ковтання знаходиться в довгастому мозку

Глотка (pharynx)