Робота 1 Визначення гематокритного показника

 

Гематокритний показник (гематокрит) характеризує відсотковий об’єм формених елементів (а саме еритроцитів) у крові. Розрізняють венозний, капілярний та артеріальний гематокрит, оскільки об’єм формених елементів, насамперед еритроцитів, неоднаковий у різних відділах кровоносного русла.

Найнижчий гематокрит в артеріальній крові.

Мета роботи - визначити відсотковий об’єм формених елементів (а саме еритроцитів) у крові капілярів і оцінити його величину.

Для роботи необхідно: гематокритний капіляр або мікропіпетка, центрифуга на 8000 об/хв, пластилін, водний розчин гепарину (з активністю 5000 ОД/мл), 96% спитр, 2% розчин йоду спиртовий, вата, гумова груша.

Хід роботи

• Градуйовану на 100 поділок гематокритну піпетку промити розчином гепарину.
• Продути піпетку гумовою грушею.
• Висушити піпетку і заповнити кров’ю на 7/8 довжини.
• Отвір піпетки заклеїти пластиліном і центрифугувати протягом 5 хв. при 8000 об/хв.
• Після центрифугування визначити відсоток формених елементів стосовно загального об’єму крові, тобто гематокритну величину.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Записати гемокритний показник у %.

У висновках відповісти на такі запитання:

ü Чи нормальний відсотковий об’єм формених елементів (а саме еритроцитів) у крові капілярів?

ü Про які зміни в системі крові може свідчити збільшення чи зменшення гематокритного показника?

 

Робота 2 Визначення осмотичної резистентності еритроцитів

Резистентність еритроцитів – це здатність оболонки еритроцитів протидіяти руйнівній дії низького осмотичного тиску розчину, в якому знаходяться еритроцити. Унаслідок таких впливів може виникнути гемоліз (руйнування оболонки еритроцитів).

Досліджують резистентність мембрани еритроцитів відносно гіпотонічних розчинів натрію хлориду. При концентрації 0,54% – 0,45 % у нормі настає гемоліз лише найменш стійких еритроцитів (мінімальна резистентність). У разі подальшого зменшення концентрації натрію хлориду починається гемоліз і стійкіших еритроцитів. У 0,40% – 0,34 % розчині натрію хлориду руйнуються навіть найстійкіші еритроцити (максимальна резистентність). Розчин стає прозорим, схожим на лак (так званий лаковий розчин). Інтервал між верхньою та нижньою межами резистентності називається амплітудою резистентності.

Мета роботи - визначити межі коливань осмотичного тиску плазми крові, при яких ще зберігається цілісність оболонки еритроцитів, і дати оцінку стійкості оболонки еритроцитів.

Для роботи необхідно: 7 пробірок Відаля (або звичайних лабораторних пробірок), штатив, 0,5 % розчин натрію хлориду, дистильована вода, кров, консервована 5% розчином цитрату натрію, три піпетки з однаковими діаметрами крапельних отворів.

Хід роботи

· З 0,5% розчину натрію хлориду виготовляють ряд розведень за такою схемою:

 

Номер пробірки	Кількість крапель 0,5 % NaCl	Кількість крапель дистильованої води	Одержана концентрація розчину
		-	0,5%
			0,48%
			0,44%
			0,40%
			0,36%
			0,32%
			0,28%

 

· У кожну пробірку додати по 1 краплі консервованої крові.

· Вміст пробірок обережно перемішати до рівномірного забарвлення і залишити на 1 год у штативі.

· Через 1 год., не збовтуючи вмісту пробірок, подивитися, де спостерігається руйнування оболонки еритроцитів (гемоліз). Стан крові оцінюють за ступенем забарвлення розчину натрію хлориду, що міститься над осілими еритроцитами у пробірках.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи

ü Записати значення мінімальної та максимальної резистентності еритроцитів.

ü Розрахувати її амплітуду.

У висновках відповісти на такі запитання:

ü Чи відповідають нормі межі зміни осмотичного тиску, за яких зберігається цілісність оболонки еритроцитів?

ü Чи нормальна цілісність оболонки еритроцитів?

ü Про що може свідчити підвищення (чи зниження) меж резистентності?

 

Робота 3 Визначення ШОЕ

 

Кров є одночасно справжнім колоїдним розчином і суспензією. Частинки речовин, суспензовані у рідкому середовищі, випробовують на дію протилежно спрямованих сил: сили тяги, що забезпечує осідання частинок, та дифузії, за рахунок якої частинки колоїдів переміщуються.

Установлено, що швидкість осідання частинки прямо пропорційна квадрату її радіуса та різниці щільності суспензованої речовини й розчинника, а також обернено пропорційна в’язкості розчинника. Велике значення мають і заряди частинок, що містяться у розчині.

Формені елементи, суспензовані у розчині колоїдів плазми та міцно зв’язані з ними зарядами, осідатимуть у стабілізованій крові за рахунок посилення їх агломерації. При цьому кров розділиться на 2 шари: верхній – плазма та ниж-ній – формені елементи.

Співвідношення холестерину й лецитину в плазмі, вміст жовчних пігментів та жовчних кислот, зміна в’язкості, pН, властивості еритроцитів, кількість гемоглобіну тощо впливають на ШОЕ.

Головними ж чинниками, від яких залежить ШОЕ, вважають якісні та кількісні зміни білків у плазмі. Так, збільшення кількості великодисперсних білків (глобулінів) призводить до підвищення ШОЕ, а зменшення їх концентрації та збільшення вмісту альбумінів зумовлюють її зниження.

ШОЕ дає деяке уявлення про співвідношення між білками плазми та їх електростатичну взаємодію з еритроцитами крові.

У нормі ШОЕ у чоловіків дорівнює 2–10 мм/год., у жінок – 2–15 мм/год.

Мета роботи - визначити швидкість осідання еритроцитів, дати загальну оцінку співвідношення альбумінів і глобулінів плазми крові.

Для роботи потрібні: апарат Панченкова, до якого входять штатив з гумовою основою, капіляри для визначення ШОЕ, годинникове скло, 5% розчин натрію цитрату, 96% спирт етиловий, 2% розчин йоду спиртовий, вата, гумова груша.

 

 

Рисунок 26 – Прилад Панченкова

 

Хід роботи