Порядок оформлення книжки мдп

У випадку здійснення міжнародного перевезення на умовах Конвенції МДП документом, що підтверджує гарантії доставки вантажу на митницю призначення, сплату митних платежів (зборів) і містить інформацію про перевізника і вантаж, є книжка МДП. Книжка МДП дійсна дляздійснення тільки одного перевезення.

Одна книжка МДП може оформлятися на:

· один дорожній транспортний засіб;

· состав транспортних засобів;

· кілька контейнерів, завантажених на один дорожній транспортний засіб, або на состав таких транспортних засобів (у цьому випадку вантажний маніфест книжки МДП повинний містити дані про вміст кожного дорожнього транспортного засобу або кожного контейнера).

Книжка МДП складається з чотирьох сторінок обкладинки, невідривного листка № 1/ № 2 жовтого кольору і невідривного корінця № 1 / № 2 жовтого кольору, відривних аркушів № 1 білого кольору і невідривних корінців № 1 білого кольору, відривних аркушів № 2 зеленого кольору (включаючи їхні відривні частини з графами 18 — 28) і невідривних корінців № 2 зеленого кольору, а також бланка Протоколу книжки МДП (Proces-verbal de constat) жовтого кольору. Відривні аркуші № 1 і № 2 і невідривні корінці № 1 і № 2 використовуються в кожній країні (відправлення, транзиту і призначення) у різних комбінаціях. Як правило, книжки МДП складаються з 4, 6, 14 або 20 аркушів і призначені для перевезення вантажів через територію декількох держав відповідно.

Книжки МДП видаються уповноваженою Асоціацією, друкуються французькою мовою, за винятком невідривних жовтих аркушів № 1 і № 2 і Правил користування книжкою МДП, що друкуються англійською мовою або мовою країни — учасниці Конвенції МДП. Уповноважена Асоціація встановлює термін дії книжки МДП, що не може бути продовжений. Дата його закінчення вказується в графі 1 титульної сторінки обкладинки. Якщо книжка МДП була прийнята до оформлення митницею країни відправлення в останній день терміну її дії або до цієї дати, то вона є дійсною до закінчення перевезення з застосуванням процедури МДП.

Перевезення великогабаритних і громіздких вантажів може здійснюватися в неопломбованих транспортних засобах (у такому випадку перевізникові не потрібно мати Свідоцтво про допуск дорожнього транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками і пломбами), а на усіх відривних аркушах англійською або французькою мовою повинний бути зроблений напис: «Великогабаритний вантаж» або «Громіздкий вантаж». При цьому, митні органи місця відправлення можуть вимагати, щоб до книжки МДП були прикладені пакувальні аркуші, фото, креслення і т.п., що необхідні для розпізнавання перевезених вантажів. Прикладені документи завіряються на митниці, один екземпляр таких документів прикріплюється до внутрішньої сторони обкладинки книжки МДП і у всіх маніфестах книжки робиться запис про наявність цих документів.

Правила заповнення граф (рубрик) книжки МДП визначені Порядком № 172.

Титульна сторінка обкладинки книжки МДП заповнюється уповноваженою Асоціацією і власником книжки МДП. Якщо власник книжки МДП є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності — резидентом, то в графі 3 титульні сторінки обкладинки книжки МДП вказується його код у державному реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності (ДРСПД) або ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків і інших обов'язкових платежів — для фізичної особи.

У невідривних жовтих аркушах № 1 і № 2 і відривних аркушах № 1 і № 2 графи 2,5 — 12 заповнюються власником вантажу або з його доручення особою, уповноваженою на декларування.

У графі 4відривних аркушів книжки МДП проставляється штамп перевізника — власника книжки МДП, у тексті відбитка якого вказуються назву перевізника, адреса, контактні телефони (факси), при наявності — код ДРСПД (для фізичних осіб — суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності — ідентифікаційний номер). У текст штампа рекомендується включати код країни і реєстраційний номер перевізника в уповноваженій Асоціації.

Графи 13 — 15 жовтих невідривних аркушів № 1, № 2 і відривних аркушів № 1 і № 2 книжки МДП заповнюються власникомкнижки МДП.

Записи в інших графах книжки МДП виконуються винятково посадовими особами митних органів.

Якщо у вантажному маніфесті недостатньо місця для внесення даних про всі перевезені вантажі, то до відривних аркушів можуть додаватися додаткові такого ж зразка, що і маніфест, або комерційні документи з указівкою всіх зведень, що приводяться в маніфесті. У такому випадку в усі відривні аркуші книжки МДП потрібно внести дані про кількість таких додаткових листків, прикріпити по одному екземплярі останніх до кожного відривного аркуша книжки МДП і завірити особистою номерною печаткою і підписом посадової особи митниці, уповноваженої на оформлення вантажів, що переміщаються через митний кордон України з застосуванням процедури МДП. Додаткові аркуші оформляються так само, як і відривні аркуші книжки МДП.

У книжці МДП не повинно бути підчищень або помарок. Виправлення повинні здійснюватися шляхом закреслювання помилкових даних і занесенням, при необхідності, вірних. Усі виправлення завіряються підписом і особистою номерною печаткою інспектори митниці.

Не допускаються виправлення в графах 2,3,4,5,12 титульної сторінки обкладинки книжки МДП, графах 4, 12 відривних аркушів, графах 2, 3, 5 Протоколу книжки, що складений у відповідності зі статтею 25 Конвенції МДП ( тобто при ушкодженні пломб і печаток у силу надзвичайних обставин).

 

Завдання на практичне заняття

1. Проаналізувати умови та вимоги до перевізників при вирішенні питання компетентними органами про їх допуск до системи МДП.

2. Зробити аналіз переваг здійснення автомобільних вантажних перевезень за системою МДП у порівнянні з іншими організаційними формами.

3. Скласти схему дій перевізника та перелік документів для отримання дозволу на виконання перевезень за системою МДП.

4. Ознайомитись з структурою книжки МДП та змістом даних, що необхідно записувати до неї (додаток Б).

5. Визначити, які графи заповнює перевізник, а які - посадові особи митних органів.

6. Скласти схеми послідовності оформлення книжки МДП при ввезенні, вивезенні та транзиті товарів територією України.

 

 

Практичне заняття 4

ПРАВИЛА ПЕРЕВЕЗЕНЬ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ

 

Мета заняття: ознайомлення з правилами організації міжнародного перевезення небезпечних вантажів в Україні та набуття практичних умінь з оформлення документів для його здійснення.

Основні положення

1.1. Законодавча база. Основними нормативно-правовими актами, що регламен­тують перевезення небезпечних вантажів в Україні є:

· Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів" від 06.04. 2000 р. №1644 – ІІІ;

· Закон України "Про приєднання України до Європей­
ської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних
вантажів (ДОПНВ)" від 02.03. 2000 р. №1511 – ІІІ.

· Правила дорожнього руху;

· Постанова КМ України від 29.01.99 р., № 104.

· Правила ядерної й радіаційної безпеки під час переве­зення радіоактивних матеріалів та ін.

Міжнародні перевезення небезпечних вантажів здійснюють­ся відповідно до Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 р. № 1644 - ІІІ та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України встановлюються інші правила перевезення небезпечних вантажів, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері перевезення небезпечних вантажів відповідно до норм міжнародного права.

Транзит небезпечних вантажів через територію України здійснюється виключно у прямому сполученні одним видом транспорту без перевантаження на інший.

1.2.До небезпечних вантажів належать речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої й іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об’єктів, заподіяти матеріальні збитки й шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, що ратифіковані Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля чи людину віднесені до одного з класів небезпечних речовин.

1.3.Класифікація небезпечних вантажів за класами під час перевезення автомобільним транспортом здійснюється на підставі вимог, розроблених комітетом експертів ООН і викладених у частині 2 додатку А ДОПНВ.

Залежно від видів небезпеки, що становлять небезпечні речовини і вироби, а також їх фізичних, хімічних або біологічних властивостей, всі небезпечні вантажі поділені на такі класи:

• клас 1 - вибухові речовини та вироби;

• клас 2 - гази;

• клас 3 - легкозаймисті рідини;

• клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини, самореактивні речовини,

тверді десенсибілізовані вибухові речовини;

• клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання;

• клас 4.3 - речовини, випаровування яких легко займа­ються

при контактуванні з водою;

• клас 5.1 - окислювачі;

• клас 5.2 - органічні пероксиди;

• клас 6.1 - токсичні речовини;

• клас 6.2 - інфекційні речовини;

• клас 7 - радіоактивні речовини;

• клас 8 - корозійні речовини;

• клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

1.4.Для організації перевезень небезпечних вантажів у міжнародному сполученні перевізник відповідно до вимог нормативно – правових актів повинен мати:

· досвідчений персонал водіїв, які закінчили курси з вивчення Правил

дорожніх перевезень небезпечних вантажів (ДПНВ) і мають відповідні свідоцтва;

· транспортні засоби, що за своїми характеристиками відповідають вимогам щодо перевезення певних класів небезпечних вантажів;

· на кожному автомобілі проблисковий маячок жовтого кольору й спеціальне додаткове обладнання відповідно до законодавства України;

· на кожному автомобілі комплект ДОПНВ (засіб пожежогасіння й індивідуального захисту водія, додаткове обладнання) відповідно до класу небезпеки вантажів і письмових інструкцій (аварійної картки);

· свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення певних небезпечних вантажів, видане органами ДАІ;

· розроблені й затверджені у встановленому порядку Технічні умови безпечного перевезення небезпечних вантажів;

· спеціальний дозвіл на перевезення небезпечного вантажу із зазначенням маршруту перевезення, виданий органами ДАІ;

· комплект документації із зазначенням характеристик небезпечного вантажу, що перевозиться, й комплект письмових інструкцій (аварійних карток);

· страховий поліс страхування відповідальності перевізника за перевезення небезпечного вантажу;

· підготовлений персонал менеджерів (менеджера) для організації й контролю виконуваних перевезень небезпечних вантажів.

1.5. Під час перевезення небезпечних вантажів на транспортному засобі, як правило, повинні бути такі документи:

· транспортний документ на всі вантажі, що перевозяться;

· письмові інструкції, що стосуються всіх небезпечних вантажів, які перевозяться (аварійна карта);

· ДПНВ – свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі;

· дозвіл на перевезення небезпечних вантажів (під час перевезення територією України);

· свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення певних небезпечних вантажів;

· страховий поліс страхування відповідальності перевізника за перевезення небезпечного вантажу (під час перевезення територією України);

· свідоцтво про завантаження контейнера та примірник копії основного тексту спеціальної двосторонньої або багатосторонньої угоди країн – учасниць ДОПНВ (при потребі).

1.6.Транспортний документ - документ, відповідно до якого здійснюється міжнародне перевезення вантажів.

Форма транспортного документа нормативно-правовими актами не передбачена і як такий може виступати документ, запропонований іншими чинними правилами, що стосуються перевезення будь-яким іншим видом транспорту (СМR - накладна, товарно-транспортна накладна, документ на небезпечні вантажі при мультимодальних перевезеннях і т. ін.).

Транспортний документ повинен містити як мінімум таку інформацію по кожній небезпечній речовині, матеріалу або ви­робу, що перевозяться в транспортній одиниці:

а) номер ООН, якому передують літери "UN";

б) належне відвантажувальне найменування, доповнене, у разі необхідності, технічною назвою;

в) для речовин і виробів класу 1: класифікаційний код, що складається з номера підкласу й літери групи сумісності, і, якщо речовина чи виріб мають додаткові види небезпеки, - номер(и) знаку (знаків) небезпеки, які вказують на ці види небезпеки.

Для речовин і виробів інших класів: номери зразків знаків небезпеки, запропоновані для небезпечного вантажу положен­нями ДОПНВ.

Номери зразків знаків небезпеки, що вказують на додат­кові види небезпеки, повинні братися в дужки;

г) група упакування речовини, якщо така визначена, якій можуть передувати літери ТУ" (наприклад, 'ТУ II");

д) кількість і опис упакувань;

є) загальна кількість кожного небезпечного вантажу (обсяг або маса брутто чи маса нетто, залежно від конкретного випадку);

е) найменування і адреса відправника вантажу;

ж)найменування і адреса вантажоодержувача(ів);

з)декларація, що вимагається відповідно до положень будь-якої спеціальної угоди.

Місце й порядок зазначення необхідних елементів інфор­мації у транспортному документі є довільними, однак, елементи а), б), в) і г) повинні вказуватися у послідовності а), б), в), г) або в послідовності б), в), а), г) без будь-якої додаткової інформації.

Прикладами таких дозволених описів небезпечних ван­тажів є:

"UN 1098 СПИРТ АЛИЛОВИЙ, 6.1 (3), I або

"СПИРТ АЛИЛОВИЙ, 6.1 (3), UN 1098, I".

Транспортний документ заповнюється офіційною мовою країни-відправника. Якщо ця мова не англійська, німецька чи французька, то він дублюється однією із зазначених мов.

1.7. Письмові інструкції (аварійна картка) складаються з метою забезпечення правильних дій водія при аваріях або пригодах, які можуть мати місце під час перевезення небез­печних вантажів. Відправник вантажу зобов'язаний надати водієві письмові інструкції (аварійну картку) на кожну небез­печну речовину або виріб чи на кожну групу вантажів, що харак­теризуються тими самими видами небезпеки.

Відправник вантажу відповідає за зміст письмових інс­трукцій і зобов'язаний надати перевізникові інформацію про нього не пізніше моменту передачі замовлення на перевезення, аби перевізник міг вжити всіх необхідних заходів для своєчасного ознайомлення водіїв із цими інструкціями та могли належним чином виконувати їх, а також для забезпечення наявності на транспортному засобі потрібного обладнання.

Письмові інструкції повинні зберігатися в кабіні транс­портного засобу таким чином, щоб їх можна було легко дістати. Інструкції, що не стосуються вантажів, які перебувають на транс­портній одиниці, повинні зберігатися окремо, наприклад, у кон­верті чи папці.

Письмові інструкції складаються мовою, якою володіє водій, а також дублюються мовами країн відправлення, транзиту й призначення.

Перевізник відповідає за те, щоб водії, які беруть участь у перевезенні, розуміли ці інструкції і могли належним чином їх виконувати.

1.8. ДПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засо­бів, що перевозять небезпечні вантажі, підтверджує проходження водіями спеціальної підготовки (Додаток В)

ДПНВ-свідоцтво повинні мати:

• водії транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі дозволеною максимальною масою більше 3,5 т;

• водії транспортних засобів, незалежно від дозволеної максимальної маси, що перевозять небезпечні вантажі 1-го та 7-го класів;

• водії транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі у вбудованих цистернах або зйомних цистернах міст­кістю більше 1 м³;

• водії транспортних засобів-батарей загальною місткістю більше 1 м³;

• водії транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі у контейнерах-цистернах, переносних цистернах або багатоелементних газових контейнерах індивідуальною міст­кістю більше 3 м³ на одній транспортній одиниці.

В Україні ДПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транс­портних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, видає ДАІ МВС України.

Для одержання ДПНВ-свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, водій повинен пройти спеціальну підготовку в спеціалізованому центрі з:

• базового курсу

і, при потребі, зі спеціалізованих курсів:

• перевезення небезпечних вантажів у цистернах;

• перевезення речовин і виробів класу 1;

• перевезення радіоактивних матеріалів класу 7.

Свідоцтво дійсне 5 років. Для продовження терміну дії свідоцтва водій транспорт­ного засобу повинен протягом року, що передував даті закінчення терміну дії його свідоцтва, пройти курси перепідготовки та скласти відповідні іспити. Новий термін дії починається з дати закінчення попереднього терміну дії свідоцтва.

Спеціалізовані навчальні Центри сис­теми Мінтрансу та АсМАП України з підготовки водіїв транс­портних засобів для перевезення небезпечних вантажів:

- навчальний Центр АсМАП України (м. Київ. вул. Шота Рус-
тавелі, 38 "в", тел. (044) 220 - 13 - 37, тел./факс: (044) 227 - 73 - ЗО;

- навчальний Центр УГП "Укрінтеравтосервіс" ( м. Київ,
вул. Златоустівська, 23 "а", тел./факс (044) 244 - 64 - 96).

1.9. Дозвіл ДАІ МВС України на дорожнє перевезення небез­печних вантажів узгоджує умови й режим перевезення таких вантажів територією України і у разі міжнародного перевезення видається Департаментом ДАІ МВС України.

При виконанні міжнародних перевезень небезпечних ванта­жів функції Агента по оформленню дозволів виконує відділ спеціа­льних перевезень УГП "Укрінтеравтосервіс"Міністерства транс­порту.

Для одержання дозволу на дорожнє перевезення небезпеч­них вантажів перевізник повинен надати такі документи:

а) заявку на оформлення спеціального дозволу для переве­зення небезпечних вантажів, у якій вказується маршрут переве­зення, адреси й телефони відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу, його кількість, термін перевезення та прізвище відповідальної за перевезення особи;

б) ДПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

в) Свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення певних небезпечних вантажів;

г) дійсний договір обов'язкового страхування відповідаль­ності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів;

д) у разі перевезення небезпечних речовин або виробів, на перевезення яких необхідно додаткове узгодження або дозвіл ін­ших компетентних органів, відповідні копії цього узгодження або дозволу.

Дозвіл видається на одноразовий проїзд транспортного засобу, що перевозить небезпечні вантажі.

Функції контролю за перевезенням небезпечних вантажів у міжнародному сполученні покладені на Державтоінспекцію МВС України, а на прикордонних переходах – СМАП України (Службу міжнародних автомобільних перевезень України), УГП "Укрінтеравтосервіс" Міністерства транспорту України, які, у разі пот­реби, надають послуги з одержання спеціальних дозволів в терміновому порядку (для автомобілів, що прибули на кордон без спеціальних дозволів).

При завантаженні небезпечним вантажем в режимі імпорту водію необхідно після одержання товаро-супровідних документів передати у своє підприємство наявну інформацію щодо небез­печного вантажу та інших документів, необхідних для поперед­нього замовлення дозволу.

1.10. Свідоцтво про допущення транспортних засобів, до перевезення певних небезпечних вантажів підтверджує відповідність транспортних засобів, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, вста­новленим вимогам.

Якщо ж транспортні одиниці складаються з кількох транс­портних засобів, свідоцтво видається на кожен транспортний засіб, що входить до составу транспортної одиниці. Свідоцтва видає ДАІ МВС України.

Транспортні засоби ЕХ/ІІ, ЕХ/ІП, РЬ, ОХ й АТ, що належать до спеціалізованого рухомого складу для пере­везення небезпечних вантажів, підлягають проходженню тех­огляду раз на три місяці і свідоцтва по їхньому допуску до перевезення небезпечних вантажів працівники ДАІ вида­ватимуть на три місяці.

1.11. Технічні умови безпечного перевезення небезпечних ванта­жів розробляє перевізник і узгоджує з відповідним підрозділом ДАІ МВС України за місцем реєстрації транспортних засобів.

Технічні умови містять відомості про небезпечний вантаж, що перевозиться, та основні вимоги щодо його перевезення.

1.12. Поліс страхування відповідальності перевізника за переве­зення небезпечного вантажу оформляється відповідно до націо­нального законодавства перевізником у страхових компаніях, безпосередньо прибувши з небезпечним вантажем на державний прикордонний перехід, або ж заздалегідь, і копія передається в СМАП на кордоні.

1.13. Додаткове обладнання (комплекти ДОПВН). На випадок аварії або пригоди, які можуть мати місце під час перевезення небезпечних вантажів, транспортні засоби, що перевозять такі вантажі, мають комплектуватися засобами інди­відуального захисту для водія, протипожежним і додатковим обладнанням, необхідним для використання загальних, а також додаткових і спеціальних заходів, зазначених у письмових інструкціях.

Транспортні засоби, що перевозять небезпечні вантажі, обов'язково мають бути укомплектовані додатковим обладнан­ням а саме:

а) аварійним спорядженням загального призначення:

• щонайменше, один противідкатний упор на кожен транс­портний засіб, розміри якого повинні відповідати вазі транспорт­ного засобу й діаметру його коліс;

• два попереджуючі знаки із власною опорою (наприклад, конуси або знаки аварійної зупинки зі світловідбиваючою повер­хнею, або миготливі ліхтарі жовтих кольорів, з автономним -незалежним від електрообладнання транспортного засобу - жив­ленням);

• куртка або інший одяг яскравого кольору (наприклад, жилет жовтогарячого кольору зі світловідбиваючими елементами) для кожного члена екіпажу транспортного засобу;

• один кишеньковий ліхтар для кожного члена екіпажу транспортного засобу;

б) індивідуальні засоби захисту (спеціальний комплект "аптечка"

ДОПНВ) та обладнання, необхідне для вжиття додат­кових й/або спеціальних заходів, перелік яких наведено уписьмових інструкціях:

• рідина для промивання очей і рук (200 мл);

• окуляри;

• комбінезон (фартух);

• распіратор;

• чоботи або панчохи гумові;

• рукавиці гумові;.

в) додатково:

- під час перевезення окислювачів:

• пісок (спеціальний, вбираючий воду) - 40 кг у ящику;

• лопата;

• мітла;

- під час перевезення вогненебезпечних кислот:

• спеціальні туфлі з товстою підошвою і металевою прокладкою.

До транспортних засобів, які перевозять небезпечні ван­тажі, застосовуються додаткові положення, що стосуються про­типожежного обладнання (табл. 9.1; 9.2).

Вимоги до протипожежних засобів на транспортних засобах, що перевозять небезпечні вантажі:

• вогнегасники повинні бути придатні для гасіння пожеж класів А, В і С (пожежі класу А - горіння твердих речовин, поже­жі класу В - горіння легкозаймистих рідин, пожежі класу С -горіння газів);

• вогнегасники повинні мати пломбу, яка свідчить про те,що вони не використовувалися;

• вогнегасники мають періодично перевірятися відповіднодо Правил пожежної безпеки, для того, щоб гарантувати їхню функціональну надійність;

• вогнегасники повинні мати маркування про відповід­ність стандарту, визнаному компетентним органом, і напис, що вказує принаймні дату (місяць, рік) наступної періодичної пере­вірки і закінчення максимально припустимого терміну служби,залежно від конкретного випадку;

• вогнегасники повинні встановлюватися на транспортних засобах таким чином, щоб вони в будь-який час були легко доступні для екіпажу транспортного засобу;

• установка має робитися так, щоб вогнегасники були захищені від впливу погодних умов, аби уникнути зниження їхньої експлуатаційної надійності.

Слід зазначити, що засоби пожежогасіння застосовуються переважно для ліквідації вогнища загоряння. Членам екіпажу категорично заборонено гасити пожежу небезпечного вантажу, що розгорівся.

 

Таблиця 1.1. Транспортні засоби, зареєстровані до 01.01.2003 р., мають бути оснащені такою кількістю вогнегасників:

	Транспортні засоби, що перевозять небезпечні вантажі у кількостях, які не перевищують значень п. 1.1.3.6 ДОПНВ	Транспортні засоби дозволеною макси­мальною масою не більше 3,5 т	Транспортні засоби дозволеною максимальною масою більше 3,5 т
Перевезення в упакуваннях	2 кг	2 кг + 2 кг	8 кг (6кг +2кг)
Перевезення навалом (насипом) і в цистернах	відпадає	2 кг + 2 кг	8 кг (6 кг +2кг)
	2-кілограмові вогнегасники можуть бути замінені 6-кілограмовими вогнегасниками

Таблиця 1.2. Транспортні засоби, зареєстровані після 01.01.2003 р., повинні бути оснащені такою кількістю вогнегасників: