Методи транспортного обслуговування.

Завершальною операцією технологічного процесу обслуговування споживачів за оптового продажу товарів є доведення їх до покупця. Ритмічне, рівномірне завезення товарів споживачам має вирішальне значення для успішної діяльності оптового підприємства. Для якісного безперервного обслуговування клієнтів оптові підприємства розробляють системи доставки вантажів, формують маршрути руху транспорту, визначають територіальну зону обслуговування.

За сучасних умов більшість оптових підприємств під час розроблення систем доставки орієнтується на відстань і тривалість перевезення вантажів.
Для промислових покупців дуже важливі короткі строки виконання замовлень. Гнучкість під час складання графіків виробничого процесу можлива лише в тому разі, коли виробники впевнені в можливостях швидких місцевих поставок необхідного асортименту товарів. Планування поповнення виробничого запасу «точно в строк» потребує тісної співпраці оптовиків із промисловими підприємствами-споживачами. Введення в прак­тику поставок «точно в строк» передбачає наявність на оптових підприємствах достатніх за обсягом та асортиментом товарних запасів і жорстке виконання узгодженого графіка завезення товарів

Підприємства оптової торгівлі розподіляють перевезення товарів на місцеві та далекі. Місцеві перевезення організуються для споживачів у межах невеликого географічного району (для автотранспорту — приблизно 150 км від оптовика) і виконуються впродовж робочого дня. Далекі перевезення організуються для обслуговування покупців у віддалених від оптовика районах і здійснюються впродовж кількох днів.

Існують два методи транспортного обслуговування. Перший передбачає використання оптовим підприємством при перевезенні вантажів власного або орендованого транспорту. При цьому персонал, який обслуговує транспортні засоби, належить до штатних працівників оптового підприємства. Другий метод ґрунтується на використанні транспорту незалежного транспортного підприємства на договірній основі. Рішення про створення власного транспортного господарства або залучення транспортних засобів зі сторони приймає керівництво оптового під­приємства з огляду на преваги й недоліки кожного методу доставки.

Значна кількість споживачів (невеликі промислові підприємст­ва, малі й середні підприємства роздрібної торгівлі) здійснюють завезення з оптового складу власним транспортом. Незважаючи на те, що в разі самовивозу строки доставки суттєво скорочуються, застосування цього методу вимагає економічного обґрунтування. При частих перевезеннях вантажів з оптового складу вит­рати праці й часу зазвичай, перевищують економічно допустимі межі.

Здійснюючи транспортно-експедиторське обслуговування спо­живачів, оптові підприємства розробляють маршрути завезення товарів з огляду на перебування покупців у зоні обслуговування, частоту завезення, потреби клієнтів, можливості ефективного використання транспортних засобів, трудових ресурсів.

Для місцевих перевезень найефективнішими є перевезення за кільцевими та зонно-кільцевими маршрутами. Маршрут розробляють таким чином, щоб за один рейс транспортного засобу обслужити кількох споживачів, розміщених на шляху його руху. Оптове підприємство цілком завантажує товарами, призначеними для цих покупців, транспортний засіб, і поступово розвантажує його у покупців. Після розвантаження в кінцевому пункті транспортний засіб повертається на оптове підприємство. Перевагою такого маршруту є можливість вивезення від споживачів зворотнім рейсом порожньої тари.

Якщо підприємство обслуговує значну кількість споживачів, розміщених в окремих зонах району обслуговування, застосовують систему зонно-кільцевих рейсів. Групування споживачів за зонами обслуговування здійснюють з урахуванням розташування їх та обсягів перевезень вантажів. За неможливості організації таких маршрутів застосовують маятникову або радіальну схему перевезення. Схему маятникових рейсів використовують і тоді, коли підприємство оптової торгівлі відправляє певному споживачеві одночасно таку кількість товару, яка забезпечує найповніше завантаження транспортного засобу. На відміну від маятникової схеми при використанні радіального маршруту одночасно обслуговують 2-3 покупців. Витрати на транспортування вантажів відшкодовуються покуп­цями. Більшість оптових підприємств не включають вартість транс­портування у вартість товару, а визначають її окремо.

12.2. Розрахунки вартості транспортно-експедиторських послуг на різних оптових підприємствах

Розрахунки вартості транспортно-експедиторських послуг на різних оптових підприємствах виконують по-різному. Величина транспортних витрат може визначатися залежно від встановлених транспортних тарифів, маси вантажу та відстані його перевезення, або встановлюватися у відсотках від загальної вартості товару. Для перевезення вантажів на великі відстані деякі оптовики встановлюють підвищені транспортні тарифи. У всіх випадках пропонована оптовим підприємством система доставки вантажів має бути вигіднішою для споживачів, ніж пос­луги комерційних транспортних підприємств.

Під час визначення транспортних тарифів за основу можна взяти державну систему тарифів. За такого порядку розрахунків покупець сплачує транспортні витрати згідно із державними транспортними тарифами незалежно від того, чиїм транспортом (опто­вого підприємства або комерційної транспортної агенції) доставлено вантаж. Ця система вважається найпридатнішою, проте в практичній діяльності розрахунок вартості транспортних послуг здійснюють по-різному.

Один із методів визначення вартості транспортних послуг полягає у використанні транспортних тарифів комерційних транспортних підприємств. Попри його простоти й привабливість, він є невигідним для споживачів, які розташовуються неподалік від оптового підприємства і змушені платити за відносно коротку відстань перевезень такі самі гроші, що й підприємства, розміщені значно далі.

Метод розрахунку транспортних витрат залежно від відстані перевезення вантажу дає змогу не виконувати обчислень для кож­ної окремої поставки. Весь район обслуговування розбивають на зони доставки за найбільшою концентрацією споживачів. Щодо кожної зони визначають середню відстань до її центру від оптового складу. Цю відстань беруть за основу під час розрахунку транспортних витрат з доставки вантажів споживачам, розташовуваним у межах цієї зони.

Розрахунок транспортних витрат на один кілометр пробігу транспортного засобу здійснюють шляхом ділення загальної величини транспортних витрат за базовий період на сукупний пробіг всіма транспортними засобами за цей самий період.

Другий метод розрахунку вартості транспортних послуг полягає у визначенні вартості доставки однієї тонни вантажу на один кілометр пробігу транспортного засобу. Розрахунок здійснюють так. Спочатку визначають загальний вантажооборот транспорту певного виду з перевезення вантажів покупцям у тонно-кіло­метрах. Його обчислюють шляхом підсумовування добутків ваги окремих вантажних відправлень у тоннах на відстань перевезень у кілометрах за певний час.

 

Список літературних джерел

1. Господарський кодекс України, 2003.

2. Митний кодекс України, 2003.

3. Цивільний кодекс України, 2003.

4. Закон України «Про товарну біржу», 1992.

5. Закон України «Про захист прав споживачів», 1993.

6. Закон України «Про транспорт», 1994.

7. Дубницкий В. И., Пилюшенко В. Л. Инфраструктура товарного рынка: Учеб. пособие. - Донецк, 2001. - 531 с

8. Ибрагимов Л. А. Инфраструктура товарного рынка. - М.: ПРИОР, 2001.-256 с.

9. Инфраструктура рынка: проблемы и перспективы: Ученые зап. / Рост. гос. экон. акад. - Ростов н/Дону, 1996. - Вып. 1. - 154 с; Вып. 2. - 207 с; Вып. 4. - 1999. - 314 с.

10. Інфраструктура товарного ринку: Навч. посіб. / За ред. д-ра екон. наук, проф. I. В. Сороки - К.: НМЦВО МВОІН України, НВФ»Студцентр», 2002. - 608 с.

11. Колодин С. В. Рыночная инфраструктура в формировании и функционировании регионального товарного рынка. - Иркутск, 1999.

12. Соболев В. Переходная инфраструктура товарных рынков // Бизнес-Информ. - 1999. - № 5/6. - С.37-41.

13. Соболев В. М. Формирование рыночной инфраструктуры в переходной экономике индустриального типа: общие черты и особенности в Украине. - X.: АО»Бизнес- Информ», 1999. - 303 с.

14. Стороженко О. К., Безменова Н. А. Функции, структура и инфраструктура рынка // Бизнес-Информ. – К: 7-8. - С. 54-58.

15. Федько В. П., Федько Н. Г. Инфраструктура товарного рынка. Серия»Учебники, учебные пособия». - Ростов н/Дону: Феникс, 2000. - 512 с.

16. Економіка торговельного підприємства: Підруч. для вузів / За ред. проф. Н. М. Ушакової. - К.: Хрещатик, 1998.-експедиційне обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів: Постанова КМУ від 21 вересня 1999 р. № 770.

17. Інфраструктура товарного ринку: Навч. посібник / Під ред. д-ра екон. наук, проф. І.В.Сороки. — К.: НМЦВО МОіН України, НВФ «Студцентр», 2002. — 608 с.

18. Савощенко А.С Інфраструктура товарного ринку. / КНЕУ. 2005.-336 с

19. Шканова О. М. Інфраструктура товарного ринку: Навч. по­сібн. — К.: МАУП, 2004. — 180 с.

20. Дашков Л. ТІ., Бризгалін А. В. Комерційний договір: від укладання до виконання. — К.: МПП «Капрал», 1998. — 172 с.

21. Ермакова М. А., Якубов А. Б. Биржи и их роль в рыночной экономике. - М.: СОМИПТЭК, 1997.

22. Інфраструктура товарного ринку: Навч. посібник / Під ред. д-ра екон. наук, проф. І.В.Сороки. — К.: НМЦВО МОіН України, НВФ «Студцентр», 2002. — 608 с.

23. Котлер Ф. Основи маркетинга: Пер. с англ. / Общ. ред. и вступ, ст. Е. М. Пеньковой. — М.: Прогресе, 1990. — 736 с.

24. Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н. М. Економіка торговельного підприємства: Підручник для вузів / За ред. проф. Н.М. Ушакової. — К.: Хрещатик, 1999. — 800 с.

25. Неруш Ю. М. Логистика: Учебник для вузов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИ-ДЛНА, 2001. — 389 с.

26. ОсиповаЛ. В., Синяева И. М. Основи коммерческой деятельности: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ — ДАНА, 2000. — 623 с.

27. Основи зкономической теории: Учебное пособие / В. Л. Клюня, М. Л. Зеленкевич, Н. В. Черненко и др. / Под ред. В. Л. Клюни. — М.: ИП «Зкоперспектива», 1997. — 336 с.

28. Памбухчшнц В. К. Организация, технология и проектирование торговых предприятий: Учебник. — 2-е изд. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998. —320 с.

29. Панкратов Ф. Г., Серегина Т. К. Коммерческая деятельность: Учебник. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 2000. — 580 с.

30. Шканова О. М. Маркетингова товарна політика: Навч. по­сібн. — К.: МАУП, 2003. — 160 с.

31. Шканова О. М. Маркетинг послуг: Навч. посібн. — К.: Кондор, 2003. —304 с.