Вимоги до інформаційно-методичного

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Зміст інформаційного забезпечення має відповідати програмі інтегрованої дисципліни в повному обсязі.

Методичне забезпечення повинно відповідати стандарту вищої освіти Національного гірничого університету «СВО НГУ НМЗ-05. Нормативно-методичне забезпечення навчального процесу. Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2005.-138 с.».

Матеріали методичного забезпечення мають містити засоби діагностики у вигляді типових питань.

Викладач повинен забезпечити вільний доступ студента до матеріалів інформаційно-методичного забезпечення дисципліни.

 

ВИМОГИ ДО ЗАСОБІВ ДІАГНОСТИКИ

Засоби діагностики рівня сформованості компетенції лекційних модулів мають бути подані у вигляді тестових завдань.

Оцінювання рівня засвоєння навчального матеріалу здійснюється через коефіцієнт засвоєння:

Кз = N / P,

де N – правильно виконані істотні операції рішення (відповіді),

P - загальна кількість визначених істотних операцій.

Критерії визначення оцінок:

 

«відмінно» Кз > 0<9;

«добре» Кз = 0,8… 0,9;

«задовільно» Кз = 0,7… 0,8;

«незадовільно» Кз <0,7.

 

 

При остаточній оцінці результатів виконання завдання необхідно враховувати здатність студента:

- диференціювати, інтегрувати та уніфікувати знання;

- застосовувати правила, методи, принципи, закони у конкретних ситуаціях;

- інтерпретувати схеми, графіки, діаграми;

- аналізувати і оцінювати факти, події та прогнозувати очікувані результати від прийнятих рішень;

- викладати матеріал на папері логічно, послідовно, з дотриманням вимог чинних стандартів.

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЯКІСТЬ ВИКЛАДАННЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Відповідальність за якість викладання та інформаційно-методичного забезпечення несе завідувач кафедри.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Національний гірничий університет»

Методичні рекомендації

до самостійного вивчення нормативної дисципліни:

«МУНІЦИПАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ»

Дніпропетровськ

ВСТУП

Для самостійного вивчення дисципліни необхідно вивчити матеріал відповідно до навчальної програми дисципліни. Для цього можна використовувати конспект лекцій, що надається викладачем безпосередньо під час занять та рекомендованою літературою як основною, так і додатковою, що наводиться у цьому посібнику.

При цьому необхідно пам’ятати, що найбільш точну, об’єктивну і неупереджену інформацію можна отримати при вивченні первинної інформації, а саме при вивченні нормативно-правових актів з конкретної проблематики. Для вивчення курсу «Муніципальне право України» такими нормативно-правовими актами насамперед є безпосередньо сам Основний Закон України та законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти України, які розглядаються або під час лекцій та практичних занять, або при самостійному вивченні матеріалу.

Головним при с а м о с т і й н о м у опрацюванні курсу «Муніципальне право України» повинно бути вивчення літератури, рекомендованої у програмі. Самостійна робота може виконуватись у бібліотеці, а також в домашніх умовах.

Відомо, що вивчення дисципліни тільки за конспектами лекцій недостатньо. Засвоєння матеріалу може бути досягнуто на основі систематичної роботи з навчальною та нормативно-правовою літературою. Конспект полегшує розуміння і засвоєння матеріалу підручника. Він указує, що в підручнику є найважливішим і дає додаткову інформацію.

Тому перед кожною лекцією рекомендується проглянути конспект попередньої лекції, а після того, як лектор закінчить викладання розділу дисципліни, варто проробити його за конспектом та за підручником. У цьому випадку навчальна дисципліна засвоюється настільки глибоко, що перед контрольними заходами залишається тільки закріпити знання.

З дисципліни «Муніципальне право України» передбачається модульний контроль, а також підсумковий контроль.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЧ САМОСТІЙНОГО ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ З ДИСЦИПЛІНИ «МУНІЦИПАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ»

1. Які принципи місцевого самоврядування проголошені в Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»?

2. Які головні правові документи регламентують місцеве самоврядування в Україні?

3. Чи відрізняється нормативне визначення місцевого самоврядування Конституції України від визначення, сформульованого в Європейській хартії місцевого самоврядування?

4. Нормами якої дії є норми Конституції України про місцеве самоврядування?

5. В яких значеннях розглядається поняття система місцевого самоврядування у науковій літературі?

6. Що відноситься до системи місцевого самоврядування як її елементи згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»?

7. Які основні елементи структури системи місцевого самоврядування можна виділити?

8. Чи є однорідною територіальна громада?

9. Які питання безпосередньо вирішує територіальна громада?

10. Які рівні має система представницьких органів місцевого самоврядування?

11.Що відносять до матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування за Конституцією України?

12.Яка форма власності є провідною в структурі матеріального і фінансового забезпечення місцевого забезпечення? Визначить та охарактеризуйте її.

13.Що входить до комунальної власності?

14.Які об’єкти є об’єктами виключно комунального права?

15.Охарактеризуйте власність територіальної громади.

16.Охарактеризуйте захист права комунальної власності та власності територіальної громади.

17. Що таке місцевий бюджет та як він формується?

18.Як розподіляються та витрачаються кошти місцевого бюджету?

19. Що є характерною рисою муніципального самоврядування Мексики?

20. Як регулюється питання поєднання депутатських мандатів у Данії,Норвегії,Швеції,Австрії,Бельгії тощо?

21. Хто такі абсентеїсти?

22. Чи є двопалатна система органів місцевого самоврядування?

23. Як здійснюється розпуск органу місцевого самоврядування в Італії?

24. Загальне правило повноважень місцевих співтовариств у країнах світу.

25.Характеристика американської структури місцевого самоврядування.

26.Компетенція органів місцевого самоврядування у різних країнах світу.

27.Які види сучасних муніципальних реформ існують у зарубіжних країнах?

28.Чого стосуються структурні муніципальні реформи зарубіжних країн?

29.На що спрямовані функціональні муніципальні реформи?

30.Які існують тенденції розвитку місцевого самоврядування у світі?

 

2.2. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правова

1. Всесвітня Декларація місцевого самоврядування \\ Місцеве та регіональне самоврядування в Україні.-К.:1994.

2. Європейська Хартія про місцеве самоврядування\\Місцеве та регіональне самоврядування в Україні.-К.,1994; Віче.-1993.-№6

3. Європейська декларація прав міст \\Місцеве та регіональне самоврядування в Україні.-К.:1994; Віче.-1994.- № 8.

4. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28.06.1996р. – К., 1996.

5. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

6. Закон України «Про органи самоорганізації населення»: Науково-практичний коментар \ За ред.В.В.Кравченка.-К.:Атіка-Н, 2003.

 

Додаткова

 

1. Самоврядування та територіальна організація влади в Польщі \Я.Гонцяж, Н.Гнидюк,О.Куленкова, В.Гуменюк; За заг.ред.Я.Гонцяжа.-К.:Міленіум-Вид-во УАДУ,2001.

2. Барабашев В.Г.Местное самоуправление.-Из-во МГУ 1996.

3. Біленчук П.Д., Кравченко В.В. Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право):Навч.посіб.-К.:Атіка, 2000.

4. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч.посіб.- К.:Юрінком Інтер, 2000.

5. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні (основи муніципального права: Навчальний посібник.-К.:»Арарат-Центр», 2001.

6. Лазор О.Д. Основи місцевого самоврядування: Навчальний посібник.-3-тє вид.допов.і перероблене.-К.:Центр навчальної літератури,2003.

7. Гицевус В. Политика местного самоуправления в ФРГ. – Фонд Эберта, 2005.

8. Безсмертний Р. Самоврядування в Україні – дійсність чи перспектива? //Нова політика.- 1996. - №5.

9. Карлов А.А. Формування інституту місцевого самоврядування. – К.,2008.

 

 

Глосарій

Адміністративно-територіальна одиниця (утворення) – частина єдиної території держави (село, селище, район у місті, місто, район,область), що є просторовою основою для організації та діяльності місцевих органів державної влади й самоврядування.

 

Автономія – право на самостійне вирішення проблем місцевого значення: здійснювати власний розвиток та управляти процесами суспільного життя, свобода на впровадження на відповідній території самоврядування в обсязі, визначеному державними структурами.

 

Адміністративна реформа – вид політико-правової реформи, яка здійснюється у сфері виконавчої влади і стосується як її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин із місцевим самоврядування.

 

Бюджет розвитку – доходи й видатки місцевого бюджету, які утворюються й використовуються для реалізації програм спеціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.

 

Власні повноваження місцевого самоврядування (самоврядні) – повноваження, які виконавчі комітети рад здійснюють самостійно і під свою відповідальність. Реалізація цих повноважень пов’язана з вирішенням питань місцевого значення, наданням громадських послуг населенню.

 

Виконавчі органи місцевого самоврядування – органи, які (відповідно до Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування в межах,визначених цим та ін..законами.

 

Голова місцевої ради – посадова особа в системі органів місцевого самоврядування, яка представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ,міст. Обирається таємним голосуванням відповідною радою з числа її депутатів у межах терміну повноважень ради. Виконує свої обов’язки до обрання голови нового скликання.

 

Делеговані повноваження місцевого самоврядування – повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

 

Депутат місцевої ради – особа, обрана членом представницького органу місцевого самоврядування.

 

Децентралізація – процес розширення і зміцнення прав і повноважень адміністративно-територіальних одиниць або нижчих органів та організацій при одночасному звуженні прав і повноважень відповідного центру.

 

 

Загальний склад ради – кількісний склад депутатів ради, визначений не відповідно до закону.

 

Загальні збори – зібрання всіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення.

 

Комунальне господарство – сукупність господарських підприємств, організацій та установ, які задовольняють потреби населення (житлове будівництво, енергомережа, водопостачання, транспорт тощо).

 

Комунальне об’єднання територіальних громад – соціально-політичне, територіальне утворення, яке одночасно є територіальною спільністю людей (суб’єктів місцевого самоврядування) і низовою одиницею у системі адміністративно-територіального поділу.

 

Комуна – поселення міського чи сільського типу, яке утворює первинну ланку адміністративного поділу та є історично сформованим елементом національних систем місцевого самоврядування деяких держав.

 

Комісія ради – орган, який утворюється для виконання певних функцій чи проведення відповідних організаційних заходів. Комісії ради обираються з числа її депутатів.

 

Муніципальна служба – професійна, на постійній основі діяльність осіб, які займають посади в органах місцевого самоврядування, та їх об’єднання; спрямована на реалізацію завдань і функцій місцевого самоврядування, повноважень їх органів. Ці посадові особи отримують заробітну плату за рахунок коштів місцевого бюджету.

 

Муніципальна власність – одна з форм корпоративної (колективної) власності, що перебуває в користуванні, володінні й розпорядженні територіальних громад та їх виборних органів місцевого самоврядування.

Місцевий бюджет – план утворення й використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій і повноважень місцевого самоврядування.

 

Місцеві податки і збори – обов’язкові платежі, які (згідно із законодавством) належать органам місцевого самоврядування на підпорядкованій їм території і зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

 

Місцеве самоврядування – визначена й гарантована Конституцією України самостійна (під власну відповідальність) діяльність територіальної громади (населення) з вирішення безпосередньо або через органи місцевого самоврядування в межах діючого законодавства питань місцевого значення, виходячи з інтересів місцевого населення.

 

Місцева рада – представницький орган системи місцевого самоврядування, наділений правом представляти інтереси територіальної громади села, селища, міста та здійснювати від їх імені функції і повноваження місцевого самоврядування.

 

Місцевий референдум – це форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування шляхом, прямого голосування.

 

Мінімальний бюджет місцевого самоврядування – розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою.

 

Муніципалітет – орган місцевого самоврядування населених пунктів у багатьох країнах, який складається з виборної колегії на чолі з мером, бургомістром та чиновницького виконавчого апарату.

 

Органи самоорганізації населення – представницькі органи, що створюються частиною жителів, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території в межах села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених Законом України «Про органи самоорганізації населення».

 

Посадова особа місцевого самоврядування – особа,яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження на здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій та отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

 

Поточний бюджет – доходи й видатки місцевого бюджету, які утворюються й використовуються для покриття поточних видатків.

 

Правомочний склад ради – кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено у встановленому законом порядку, яка становить не менш як дві третини від загального складу ради.

 

Право комунальної власності – право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися й розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їм, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

 

Самооподаткування – форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповідної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру.

 

Система гарантій місцевого самоврядування – сукупність економічних, політичних та правових умов і засобів, що забезпечують повну й ефективну реалізацію територіальними громадами, органами місцевого самоврядування його завдань і функцій.

 

Спеціальні гарантії місцевого самоврядування – правові засоби забезпечення його діяльності, які встановлені як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні.

 

Склад ради – кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено у встановленому законом порядку.

 

Територіальна громада – жителі, які постійно проживають у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

 

Комуна – поселення міського чи сільського типу, яке утворює первинну ланку адміністративного поділу та є історично сформованим елементом національних систем місцевого самоврядування деяких держав.

 

Фінансове вирівнювання – процес перерозподілу фінансових ресурсів на користь адміністративно-територіальних одиниць, які не мають достатньої власної доходної бази. Цей процес забезпечується центральними органами державної влади.

 

 

Упорядник: