Сукупні витрати і потенційний ВВП

Відповідно до кейнсіанської теорії рівноважний ВВП може забезпечуватися в умовах як повної, так і неповної зайнятості. Коливання відбувається від рівноважного рівня випуску навколо потенційного виробництва до виникнення так званих рецесійних та інфляційних розривів.

Інфляційний розрив – цевеличина, на яку має скоротитися сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб зменшити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості (до потенційного ВВП).

Подолання цього розриву можливе за рахунок стримування сукупного попиту.

 

 

T2

E2

 

 

Рис. 9.4. Інфляційний розрив

Скорочення сукупного попиту можливо визначити за такою формулою:

де – рівноважний ВВП;

– потенційний ВВП;

– мультиплікатор витрат;

– скорочення сукупного попиту.

Згідно з рис. 9.4. для закупівлі потенційного ВВП економіка мала б здійснити витрати на рівні Е₁, але насправді вона витратила Е_2, що більше Е₁. Внаслідок цього, рівноважний ВВП перевищує потенційний: що і породжує інфляційний розрив.

Рецесійний розрив – це величина, на яку повинен зрости сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб підвищити рівноважний рівень ВВП до рівня повної зайнятості (до потенційного рівня).

Подолання рецесійного розриву забезпечується стимулюванням сукупного попиту.

Приріст витрат можна виразити за формулою:

де Y_n – рівноважний ВВП.

Графічна модель рецесійного розриву зображена на рис. 9.5.

 

 

T2

E2

 

 

Рис. 9.5. Рецесійний розрив

 

На графіку потенційному ВВП відповідають сукупні витрати . Але економіка витрачає на рівні , що менше . Тому рівноважний ВВП (Y_n) нижче потенційного ВВП (), що відображається: .

Парадокс ощадливості. Намагання суспільства більше заощаджувати обертається таким самим або меншим обсягом заощаджень.

Якщо приріст заощаджень не супроводжується приростом інвестицій, то будь-яка політика домашніх господарств більше заощаджувати буде неефективною у зв’язку із значним зниженням рівноважного ВВП, зумовленого ефектом мультиплікації.

		S1
			S

 

 

 

 

Рис. 9.6. Графік парадоксу ощадливості

 

Припустимо, що в очікуванні спаду домашні господарства намагаються побільше заощаджувати: лінія заощаджень S переміщується до S₁, а інвестиції залишаються на тому самому рівні І. В результаті споживчі витрати відносно знизяться, що викличе ефект мультиплікатора і спад сукупного доходу від Y₀ до Y₁.

Оскільки сукупний дохід Y знизився, то і заощадження у точці В будуть такими самими, що і у точці А.

Але якщо відбудеться зростанням заощаджень від S до S₁ і в той же час зростуть і заплановані інвестиції від I до I’, то рівноважний рівень випуску залишається рівним Y₀ і спаду виробництва не відбудеться. В такій ситуації у структурі виробництва будуть переважати інвестиційні товари, що створить позитивні умови для економічного зростання, але може відносно обмежувати рівень поточного споживання населення.

Таким чином, виникає альтернатива вибору: або економічне зростання у майбутньому при відносному обмеженні поточного споживання, або відмова від обмежень у споживанні ціною погіршення умов довгострокового економічного зростання.

 

Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику рівноважному ВВП.

2. У чому полягає відмінність запланованих та фактичних сукупних витрат?

3. Яким чином незаплановані інвестиції впливають на економічну рівновагу?

4. Дайте характеристику моделі «витрати-випуск» та пояснення побудови графіка «кейнсіанського хреста».

5. Поясніть порядок визначення рівноважного ВВП за допомогою моделі «вилучення-ін’єкції»?

6. Дайте характеристику автономним та індуційованим витратам.

7. Поясніть дію мультиплікатора витрат та його визначення для закритої економіки.

8. У чому полягає інфляційний розрив. Побудуйте графік та посніть його вплив на рівноважний ВВП.

9. Що являє собою рецесійний розрив, дайте пояснення його дії на графіку?

Рекомендована література: [1, 8, 9, 11, 12, 14, 15, 18, 19, 1д, 8д, 9д].

 

 

Тема 10. Економічна динаміка

План

10.1. Сутність та основні теорії економічного зростання.

10.2. Модель Солоу.

10.3. Джерела економічного зростання.