Ринок праці з недосконалою конкуренцією

 

На ринку праці часто виникає ситуація, коли монопольне становище займає покупець трудових послуг (монопсонія). Оскільки трудові послуги немобільні (працівники не можуть швидко змінити місце проживання або кваліфікацію) то фірма диктує заробітну плату, визначаючи кількість взятих на роботу.

На ринку монопсонії пропозиція для фірми збігатиметься з галузевою. Тобто її крива матиме зростаючий характер. Щоб збільшити число залучених до праці фірма змушена буде виплачувати більшу зарплату, причому не тільки додатковим працівникам, але й взятим раніше. Тому для монополії граничні витрати на ресурс завжди вищі зарплати. Отже точка максимізації прибутку фірми (MRP=MRC), відповідатиме меншій ставці зарплати (W_м) та меншій кількості взятих на роботу (L_м), ніж при конкурентному ринку (рис. 14.5).

Монополізація ринку праці можли-ва не лише з боку покупця, а й з боку продавця (профспілок). Профспілки можуть впливати на рівень зарплати через збільшення попиту на працю:

1. Сприяння зростанню попиту на кінцеві продукти.

2. Збільшення продуктивності праці.

3. Підвищення кваліфікації.

Профспілки намагаються впливати і на пропозицію праці. Застосовуються дві тактики:

а) замкнутий (цеховий) тред-юніонізм, використовується тоді, коли формальні чи неформальні професійні об’єднання можуть безпосередньо впливати на кількість трудових послуг певної кваліфікаційної групи. Входження до цієї групи контролюється її членами (наприклад, спеціалізовані вчені ради по захисту дисертацій можуть регулювати кількість кандидатів і докторів наук) і відповідно регулюється рівень зарплати (рис. 14.6.а).

 

 

а) замкнутий тред-юніонізм

б) відкритий тред-юніонізм застосовується тоді, коли не можна жорстко регулювати приплив нових працівників.

Тоді через укладання галузевих тарифних угод чи в законодавчому порядку установлюється певний мінімальний рівень зарплати, який виділяє ту ділянку кривої пропозиції, що лежить нижче цього рівня (рис. 14.6.б). Крива пропозиції набуває ламаного характеру.

Двохстороння монополія – це коли продавець і покупець праці займають монопольне становище (профспілки вимагають рівня зарплати не нижче мінімального рівня, а фірма наполягає на нижчий зарплаті). Фактично ціна на такому ринку залежатиме від співвідношення сил.

 

Контрольні запитання

1. Назвіть основні характеристики конкурентного ринку праці.

2. Охарактеризуйте п ропозицію та попит на працю для окремої фірми на конкурентному ринку.

3. Поясніть як працівник робить вибір між доходом від праці і власне працею.

4. Охарактеризуйте вибір працівника між дозвіллям або працею.

5. Поясніть механізм дії індивідуальної пропозиції робочої сили.

6. Дайте визначення монопсонії.

7. Поясніть механізм формування заробітної плати на ринку монопсонії.

8. Назвіть методи впливу профспілок на рівень заробітної плати через збільшення попиту на працю.

9. Охарактеризуйте вплив профспілок на пропозицію праці.

10. Дайте визначення двохсторонньої монополії.

Задача

Виробництво певного товару засноване на використанні трьох факторів виробництва: капіталу, праці і землі. При якому наведеному в таблиці варіанті їх використання досягається мінімізація витрат?

Варі-анти	Ціна капіталу, грн	Граничний продукт капіталу	Ціна праці, грн	Граничний продукт праці	Ціна землі, грн	Граничний продукт землі
А Б В Г Д

Основні терміни і поняття

 

- Двохстороння монополія

- Відкритий тред-юніонізм

- Замкнутий (цеховий) тред-юніонізм

 

- Монопсонія

- Попит на працю

- Пропозиція праці

- Ринок праці

 

Рекомендована література

 

1. Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроеко-номіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 203-207.

2. Гамілтон Джонатан. Методичний посібник до “Мікроекономіки” Робер-та С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. – К.: Основи, 1996. – С. 138-145.

3. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – С. 153-159.

4. Лисовицкий В. Н. Микроэкономика. Учеб. пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997 – С. 112-117.

5. Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеконо-міка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг.ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 146-155

6. Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – С. 476-481.

7. Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – С. 606-629.

 

 

 

Тема 15. ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ЕФЕКТИ

ТА МІКРОСИСТЕМА

 

В кожній країні під впливом різних обставин склалася своя система координації господарської діяльності окремих людей, підприємств, організацій з метою розв’язання проблем: що виробляти, скільки і як виробляти, як використовувати обмежені ресурси і як розподілити також обмежені вироблені товари. Однак, якщо зробити деякі узагальнення і скласти класифікацію економічних систем, то основною відмінною рисою між ними буде співвідношення ринкового і державного регулювання.

Виділяють три типи економічних систем:

1) вільний або чистий ринок;

2) змішана економіка;

3) централізовано-планова, або командна, економіка.

Економіка України більшу частину ХХ століття була централізовано- плановою. Починаючи з 90-х років економічна система України трансфор-мується в напрямку різкого посилення ролі ринкових регуляторів.

В цій темі ми познайомимося з основними характеристиками приведених вище типів економічних систем, з особливостями переходу України від адміністративно-командної до змішаної економіки.

15.1. Мікроекономічний підхід до аналізу централізовано- планової економіки

Щоб обгрунтувати необхідність переходу України та інших постсоціалістичних країн від централізовано-планової до змішаної економіки необхідно більш детально розглянути соціалістичну економічну систему, адже для того, щоб вилікувати хворобу потрібно, перш за все, поставити правильний діагноз.

Основною генетичною рисою соціалізму є зрівнялівка або казка про те, що всі багатства країни будуть поділені порівну серед всіх її жителів. Ще в 1918 році Бердяєв визначив, що “соціалізм – це ідеологія заздрості”. Розглянемо детальніше дію принципу зрівнялівки на прикладі комуни, всі працівники якої різні за рівнем кваліфікації, але зароблені кошти між ними розподіляються порівну (принцип великого казана Мао).

Нехай N – кількість членів комуни; L_S – трудова інтенсивність s-го члена комуни; W_S – оплата його праці. Кінцева винагорода для кожного члена комуни становитиме:

_N

I_S = ∑ W_ΐL_ΐ N (15.1)

^ΐ=1

Бюджетну лінію (15.1) можна записати у вигляді:

_N

I_S = ∑ W_ΐL_ΐ N + W_SL_S N (15.2)

^ΐ≠S

На рис. 15.1 зображена бюджетна лінія для s-го індивіда за умов колективної та індивідуальної форми оплати праці.

Бюджетна лінія за умов зрівнялівки має такі особливості:

1. Вона нахилена під дуже гострим кутом (майже горизонтально) – це пояснюється розчиненням кожного індивідуального внеску в “загаль-ному казані”

2. Якщо індивід взагалі не працює його винагорода становить величину:

_N

∑ W_ΐL_ΐ N

^ΐ≠S

I_S = W_SL_S

 

_N

I_S = ∑ W_ΐL_ΐ N + W_SL_S N

^ΐ≠S

_N

∑ W_ΐL_ΐ N

^ΐ≠S

 

Його винагорода не зникає, тому що за зрівнялівки на неї впливає трудова активність інших індивідів. Тому бюджетна лінія за умов зрівняльного принципу починається значно вище від початку координат.

Якщо кількість членів комуни досить велика, а внесок кожного порівняно незначний і непомітний, то можна припустити, що більшість з них, працюючи, будуть оглядатися на інших, намагаючись обхитрити всіх: працювати менше, а отримувати як всі. Така ситуація приведена на рис. 15.2.

 

 

I IBL

TSE TSBL

IE

 

SCBL

SSE

L

Рис. 15.2. Рівновага індивіда за умов індивідуальної та зрівняльної оплати праці

IE – рівновага за умов індивідуальної оплати праці;

TSE – тактична рівновага за умов зрівнялівки;

SSE – довгострокова рівновага за умов зрівнялівки;

IBL – бюджетна лінія за умов індивідуальної оплати праці;

TSBL – бюджетна лінія індивіда за умов зрівнялівки в початковий момент;

SCBL – бюджетна лінія індивіда за умов зрівнялівки в довгостроковому періоді.

Участь в комуні є привабливою для індивідів, тому що кожний надіється на зменшення своєї трудової активності за приблизно сталої активності інших. При такій ситуації точка рівноваги індивіда змістилася б з точки ІЕ до точки ТSE вздовж бюджетної лінії TSBL. Вигода ніби й очевидна: працюєш менше, а отримуєш майже стільки ж.

Але ця привабливість уявна. Адже кожний індивід міркує і діє однаково. В результаті трудова активність постійно знижується, що приводить до зменшення вмісту загального казана, до паралельного зміщення бюджетної лінії від TSBL до SCBL, до деградації системи, до погіршення добробуту кожного. Процес деградації показаний на рис. 15.2 рухом з точки TSE тактичної рівноваги за умов зрівнялівки до точки SSE довгострокової рівноваги. У цьому полягає пастка соціалізму.

Популярність соціалістичних ідей не лише на теренах колишнього Радянського Союзу, а й в інших постсоціалістичних і навіть капіталістичних країнах пояснюється хибною надією на рух від точки ІЕ до точки TSE.

Економіст із світовим іменем Йозеф Шумпетер, що визнавав могутність соціалістичної теорії, вказував на її економіко-психологічний вплив на маси: “…Для мільйонів людських сердець марксистська ідея про соціалістичний рай на землі означала появу нового променя світла і нового сенсу життя. Можете назвати марксистську ідею фальшивкою, якщо хочете, чи карикатурою на віру, та все ж не можна не визнавати величі Марксового здобутку та не захоплюватись ним… Маркс досяг згаданого ефекту, бо, з одного боку, з неперевершеною переконливістю сформулював притаманне багатьом невдахам почуття, що їм перешкоджають і до них погано ставляться, тобто висловив їх автотерапевтичну життєву позицію, а з другого боку проголосив, що соціалістичний порятунок від цих вад – неминучість, яку можна розумно довести”.

Примарність переваг соціалізму ілюструє рух з точки тактичної рівноваги TSE до точки довгострокової рівноваги SSE. Саме в цьому криється пастка соціалістичних ідей.

Ілюзія привабливості соціалізму в СРСР мала ще одне джерело. Неефективність соціалізму приховувалась колосальними природними ресурсами, які мала ця країна. Якщо розглянути бюджетне обмеження з урахуванням “дарунків природи”, (наприклад сотні мільярдів “нафтодоларів”)

_N

I_S = ∑ W_ΐL_ΐ N + W_SL_S N + R, (15.3)

^ΐ≠S

де R – додаток до загального казана за рахунок продажу природних ресурсів, то можна помітити, що бюджетна лінія для кожного індивіда може істотно піднятися вгору за рахунок R.

Долю СРСР вирішила не зла чи добра воля політиків, а економічна неефективність соціалізму та елементарна кон’юнктура ринку природних ресурсів (наприклад, зменшився видобуток і світова ціна нафти).

Об’єктивність оцінки централізовано-планової економіки вимагає аналізу її позитивних і негативних сторін.

Позитивні аргументи:

1. Шляхом концентрації зусиль на окремих напрямках економічної діяльності центалізовано-планова система може забезпечити досягнення самих передових позицій навіть при загальному відставанні економіки від найбільш передових країн. Наприклад, космонавтика, авіація, ядерне озброєння СРСР.

2. Командна економіка може забезпечити економічну і соціальну стабільність. У людини, яка нормально працює, практично немає можливості розбагатіти за короткий час, але й нема загрози злидарювати: кожному гарантована робота, хоча не завжди з високою зарплатою.

3. Командно-адміністративна економіка довела свою життєздатність в критичні періоди людської історії (війна, післявоєнна відбудова і т. д.). Держава, являючись єдиним розпорядником ресурсів, в змозі мобілізувати їх в одному потрібному напрямку, свідомо обмежуючи споживання в інших сферах.

Негативні аргументи.

1. Тоталітарна система не використовує такого фактору розвитку людської цивілізації, як приватна власність на економічні ресурси. Держава оголосила всіх громадян сумісними власниками, але реальним розпорядником залишився державний апарат.

2. Централізовано-планова економіка залишає дуже вузькі рамки для вільної господарської ініціативи, виключає або суттєво обмежує підприємництво.

3. Соціалістичні форми господарювання стримують підвищення продуктивності праці, стимулюють витрати, а не економію. Для підвищення виробничих можливостей залучаються все нові і нові ресурси – до тих пір, поки є можливості екстенсивного росту. Потенціал же інтенсивного росту цієї системи дуже обмежені.

4. Соціальне дармоїдство. В адміністративно-командній економіці оплачується будь-який господарський результат, навіть якщо він не може задовольнити потреби тих, для кого призначений. Соціалістична система – це експлуатація розумних та роботящих дурними та ледачими. Поганий результат одних підприємств буде оплачений добрим результатом інших.

В цілому потрібно визнати, що історичний досвід показав обмеженість командної економіки. Масштабне і глибоке державне регулювання знижує ефективність економічної системи, обмежує економічні права людей не залишає місця для ініціативи.