Глава 1 банківське право у системі права України

Методичні вказівки

Навчальний посібник, який Ви тримаєте в руках, відрізняєть­ся від тих, до яких Ви звикли. Його слід віднести до нового покоління книг, за допомогою яких можна самостійно оволоді­ти знаннями.

Для кращого засвоєння матеріалу рекомендуємо звернути увагу

на таке:

— кожний розділ починається вступом, в якому пояснюєть­ся необхідність оволодіння саме цими знаннями;

— перелічені на початку розділу цілі навчання орієнтують на використання набутих знань у практичній діяльності;

— матеріал навчального посібника викладений стисло і на­очно, виділені основні поняття. Радимо запам'ятати відповідні схеми, таблиці, діаграми, які є своєрідним путівником до основ­них понять та взаємозв'язків;

— кожний розділ містить висновок, в якому коротко викла­дений зміст матеріалу;

— контрольні запитання, навчальні тести, наведені в кінці розділу, допоможуть перевірити знання;

— детальний зміст і відповідні посилання на сторінки допо­можуть швидко зорієнтуватись у пошуках потрібного матеріалу.

Бажаємо Вам успіху!

Розділ І ВСТУП ДО БАНКІВСЬКОГО ПРАВА

Глава 1 БАНКІВСЬКЕ ПРАВО У СИСТЕМІ ПРАВА УКРАЇНИ

Після вивчення цієї глави Ви зрозумієте:

1. Історію виникнення та розвитку правового регулювання бан­ківської діяльності.

2. Які відносини регулюються банківським правом України.

З того часу як Україна вступила до етапу радикальних рин­кових реформ, на шкалі рейтингу дві професії стійко займають перші сходинки: юрист та економіст. І це, безсумнівно, не ви­падково, ринкова економіка потребує цілковито нових юристів та економістів, а процес створення ринкової системи фінансо­во-економічних відносин проходить разом із процесом форму­вання правової держави. Приклад розвинутих країн показує, що фінансово-економічні відносини мають юридичне оформлення, а правові відносини спираються на ринкові структури.

Серед тих сфер, де відбулися особливо великі зміни у зв'яз­ку з економічними реформами, які проводяться в країні, одне із перших місць займає, без сумніву, сфера фінансів та кредиту. Не випадково вона опинилася у центрі громадської уваги. Тут найбільш разючі і ті протиріччя, якими позначено шлях еконо­мічних перетворень у незалежній Україні.

В умовах політичної та економічної нестабільності дуже важко створювати посібники з правових дисциплін взагалі і з питань, що стосуються такої «делікатної» сфери, як банківське право, зокрема.

У процесі побудови в нашій країні правової держави і ство­рення ринкової економіки вирішального значення набуває чітке правове регулювання всієї банківської діяльності. Це пояснюється тим, що банки можна назвати кровоносною системою нашої держави.

У цій главі Ви дістанете уявлення про банківське право Ук­раїни як галузь права України.

ПІДСУМОК

Перехід до ринкової економіки потребував нових та більш радикальних перетворень у грошово-кредитній сфері. Назріла необхідність використовувати економічні важелі, притаманні банкам, розробити та реалізувати принципово нові підходи до управління грошовим оборотом країни, які більше відповідають ринковим відносинам. Банківська система стала однією із пер­ших сфер економіки, де реально здійснилася демонополізація.

У цій главі Ви розглянули історію виникнення та розвитку правового регулювання діяльності банків. Вивчення історії по­ходження та функціонування банку, безперечно, має суттєве зна­чення, так як воно наближає нас до розкриття суті банку.

Маємо надію, що після вивчення глави вам стане очевидним об'єкт регулювання банківського права — специфічна група сус­пільних відносин, предметом яких є банківська діяльність.

Глава 2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКІВСЬКОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Після вивчення цієї глави Ви зрозумієте:

1. Які відносини регулює міжнародне банківське право.

2. Статус банківських систем зарубіжних країн.

Банківські системи різних країн не функціонують ізольова­но одна від одної, а навпаки, знаходяться в постійній взаємоза­лежності, взаємовпливі та взаємодії. Розвиток світової економі­ки та міжнародних економічних відносин приводить до викори­стання світового досвіду в національних банківських системах. Іноземний капітал проникає у банківський сектор економіки тієї чи іншої держави, відбувається розвиток міжнародного та територіального співробітництва з формування загальних стан­дартів банківського регулювання, формування транс граничного ринку банківських послуг і т.д.

Це призводить до виникнення специфічної міжнародної правової системи, об'єктом регулювання якої є банківська діяльність. Така правова система отримала назву міжнародного банківського права. Для міжнародного банківського права ха­рактерний свій особливий об'єкт регулювання, специфічні суб'єк­ти та джерела регулювання.

У даній главі розглядаються ці складові інституту міжнарод­ного банківського права.

ПІДСУМОК

У цій главі були розглянуті основи міжнародного банківсь­кого права. Можна стверджувати, що міжнародне банківське право являє собою комплексну правову систему, яка об'єднує норми різної юридичної природи. Набуті знання про порядок організації та функціонування банківських систем інших країн повинні допомогти майбутнім фахівцям уникнути тих помилок, які мають місце в Україні сьогодні. Результатом використання міжнародного досвіду побудови банківських систем повинна стати ефективна банківська система, яка може адекватно впливати на стабілізацію економіки України.

Розділ II ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

Глава З ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ ТА КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ

Після вивчення цієї глави Ви зрозумієте;

1. Правову основу діяльності банків України.

2. Правовий статус Національного банку України.

3. Роль Національного банку України у підготовці норма­тивних актів.

У наш час Україна переживає широкомасштабну економіч­ну кризу. Це не дивує, тому що проведені з початку 90-х років реформи спрямовані на зміну економічного і політичного уст­рою суспільства. В ринкових умовах потреба суспільства в еко­номічних знаннях росте, бо вони безпосередньо впливають на його подальший розвиток.

Невід'ємним атрибутом існування повноцінного суспільства є відповідним чином організована банківська система. В Україні вона знаходиться в процесі становлення. Намагаючись підви­щити економічну ефективність і покращити механізм розподілу ресурсів, парламент і уряд роблять перші кроки в напрямі ство­рення в економіці атмосфери відкритості, конкуренції і ринко­вої дисципліни. Розширюються масштаби приватизації, створю­ються нові банки, підприємства. Для того, щоб вижити і досягти успіху, банкіри повинні відкинути бюрократичні традиції і ста­ти підприємцями, які реагують на зміни і пристосовуються до

ринкової економіки.

Держава повинна створити правове, регулятивне і політичне середовище для надійної банківської діяльності. У цій главі бу­дуть розглянуті питання, які стосуються правової основи діяль­ності банків, а також правовий статус Національного банку Ук­раїни та його роль у підготовці нормативних актів, регулюючих діяльність банківської системи України.

ПІДСУМОК

У цій главі нами розглянуто правове положення Національ­ного банку та комерційних банків України. Стабільне, належ­ним чином організоване правове положення банківської систе­ми сприятливо впливає на економічне положення в країні. Ре­формування банківської системи України, яке продовжується в наш час, — процес складний і тривалий. Знання кожним пра­цівником банку та банківської установи банківського права до­поможе йому правильно організувати працю, взаємовідносини з клієнтами банку, а також, можливо, вплине на швидке рефор­мування банківської системи.

ПІДСУМОК

У цій главі Ви ознайомилися безпосередньо з порядком ство­рення, реорганізації та ліквідації комерційних банків на Україні Крім цього, дізналися, як відкрити філію та представництво комерційного банку на території України і на території іншої дер­жави

Сподіваємось, що після вивчення цього розділу Ви зможете. у разі необхідності, створити свій комерційний банк

Глава 5 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

Після вивчення цієї глави Ви зрозумієте

Ї Правові засади здійснення готівкових розрахунків

2 Правове регулювання готівкового грошового обігу

3 Яка виникає відповідальність за порушення касової дисципліни

Своєчасна і повна оплата поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, інших боргових обов'язків є однією з го­ловних передумов і ознак ефективного функціонування еконо­міки в цілому і кожного п суб'єкта окремо, тому в усіх державах велика увага приділяється організації грошових розрахунків, ут­ворюються особливі розрахунково-платіжні системи, в центрі яких знаходяться банки як спеціалізовані грошово-кредитні ус­танови

Залежно від форми використання грошових коштів, усі роз­рахунки поділяються на дві сфери — готівкових розрахунків, що обслуговуються законними грошовими знаками держави, і без готівкових розрахунків, що обслуговуються платіжними засоба­ми у депозитній формі і у формі комерційних боргових зобов'я­зань

У цій главі буде розглянута правова основа регулювання готівкових розрахунків в Україні

ПІДСУМОК

Грошові розрахунки в Україні здійснюються за допомогою готівки та в безготівковій формі. У цій главі Ви розглянули юри­дичну сутність готівкових розрахунків в Україні. У теперішній час в Україні готівкові гроші обслуговують переважно сферу осо­бистого споживання, тобто прибутки і витрати населення. Інфляційні чекання, недостатній рівень розвитку банківської системи електронних розрахунків, падіння купівельного попиту переважної частини населення — все це не сприяє розвитку без­готівкових розрахунків у сфері особистого споживання.

Перспективи скорочення готівково-грошового обігу в Ук­раїні пов'язані із стабілізацією грошового обігу, ринковими пе­ретвореннями в економіці, запровадженням високоефективних банківських технологій у галузі розрахунків.

Сподіваємось, що отримані знання допоможуть Вам у ро­боті, особливо тим, хто безпосередньо є учасником відносин в сфері готівкових розрахунків.

ПІДСУМОК

У цій главі Ви розглянули сутність безготівкових розрахунків. Безготівкові розрахунки обслуговують господарські взаємовід­носини підприємств, організацій, установ, об'єднань, фінансово-кредитних органів. Основне місце в цих розрахунках займа­ють платежі за матеріальні цінності та послуги.

Організація безготівкових розрахунків повинна сприяти про­цесу відтворення, відповідати конкретним вимогам, які обумов­лені інтересами розвитку економіки. Головна з них — забезпе­чувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію та надані послуги, тим са­мим сприяти прискоренню обігу оборотних коштів у розрахун­ках. Крім того, організація розрахунків повинна передбачати створення умов для взаємного контролю постачальника та по­купця за дотримання господарчих угод, здійснення банківсько­го контролю за діючими правилами розрахунків.

Сподіваємося, що отримані знання допоможуть Вам у ро­боті, особливо тим, хто безпосередньо є учасниками вказаних відносин.

Банківський кредит.

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм.власності у тимчасове користування на умовах, передба­чених кредитним договором Основними з них є забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від не­повернення боргу через неплатоспроможнісгь позичальника

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначе

 

 

Рис 29

 

ний у кредитному договорі строк з відповідною платою за кори­стування ним

Цільовий характер використання передбачає спрямування позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним

договором

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на поточних (валют­них) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів Кредити в іноземній валюті можуть одержувати тільки юридичні особи-резиденти Ук­раїни для проведення діяльності, передбаченої їх статутними

документами

Рішення про надання кредиту позичальникам, незалежно від його розміру, приймається колегіальне (Правлінням банку, Кре­дитним комітетом, Комісією і таке інше) більшістю голосів і оформляється протоколом При наданні позичальнику кредиту, розмір якого перевищує 10 % власного капіталу («великі креди­ти»), комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національному банку Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25 % власних коштів банків Загальний об­сяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку Для захисту інте­ресів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених Національним банком України економіч­них нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів

Розглянемо порядок укладення кредитних договорів між бан­ком і суб'єктом господарської діяльності

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кре­дитних договорів, що укладаються між кредитором і позичаль­ником і визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін Кредитні договори укладаються тільки в письмовій формі і не можуть змінюватися в односторонньому порядку, без згоди обох сторін Кредитний договір може бути укладений як шля­хом складання одного документа, підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, те­лефонограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає

Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої при належності, статусу, форм власності у разі наявності в них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків (комісійних) за користу­вання кредитом Для отримання кредиту позичальник звертається до банку Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви В документах зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забезпечення Якщо рахунок позичальника відкритий в іншому банку, то він подає до банку установчі документи з зазначенням юридичної адреси, завірену банком картку із зразками підписів та довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявність заборгова­ності за позичками Розмір відсоткових ставок та порядок їх оплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечен­ня, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших фак­торів У разі зміни облікової ставки умови договору можуть перепядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди кредитора та постачальника Для кредитів що надаються в іноземній валюті, необхідно враховувати також відсоткові ставки, які діють на міжнародних ринках капіталів Позичальник що отримує одноразовий кредит на придбання товарів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей у межах чинного законодавства за

контрактами, угодами подає до банку копії цих контрактів і угод та інші документи які стосуються заходу, надходженнями від якого передбачається погашення кредиту Позичальник, що звертається до банку для отриманням кредиту на спорудження об'єктів для зберігання та переробки сільськогосподарської про­дукції виробництва товарів народного споживання і таке інше, подає до банку проект будівництва (реконструкції) підприємства, що відповідає встановленим законодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нормам, а також висновки експертів щодо проектно-кошторисної документації, які підтверджують дотримання встановлених норм, та інші необхідні для кредитування документи (контракт з будівельною організацією, техніко-економічне обґрунтування, графіки виконання робіт) Позичальник, що отримує кредит на витрати, які не перекрива­ються надходженнями протягом календарного року, надає прогнозні розрахунки потреби в короткостроковому кредиті на рік з поквартальною розбивкою

Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту

Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичаль­ника можуть бути:

забезпеченість власними коштами не менш як на 50 % усіх його видатків,

репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни),

оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на и реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту),

економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичаль­ника наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо

Необхідні відомості про позичальника та інформація, яку отримав банк при оформленні кредиту, систематизується у кре­дитній справі позичальника

Комерційний кредит

Комерційний кредит — це товарна форма кредиту, яка виз­начає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарсь­кої діяльності Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть ство­рювати платіжні засоби у вигляді векселів — зобов'язань борж­ника сплатити кредиторові зазначену суму у визначений термін Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані това­ри, виконані роботи, надані послуги щодо яких продавцем на­дається відстрочка платежу У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інші угоди про надання кредиту не укладаються

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

оплати боржником векселя,

передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ),

переоформлення комерційного кредиту на банківський

У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя, погашення такого кредиту здійснюється на умовах, пе­редбачених договором сторін

Лізинговий кредит

Лізинговий кредит — це відносини між юридичними особа­ми, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укла-

данням лізингової угоди Лізинг — це форма майнового креди­ту Його об'єктом є різне рухоме (машини, обладнання, транс­портні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (бу­динки, споруди, система телекомунікації та ін.) майно Суб'єкта­ми лізингу можуть бути лізингодавець (суб'єкт господарювання, що є власником об'єкта лізингу і здає його в оренду), користу­вач (суб'єкт, що домовляється з лізингодавцем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприєм­ство, організація та інші суб'єкти господарювання, які здійсню­ють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних ціннос­тей)

Іпотечний кредит

Іпотечний кредит — це особливий вид економічних відно­син з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спе­ціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки, позичаль­никами — юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки, або поручителів, які надають під заставу об'єк­ти іпотеки на користь позичальника Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділян­ки, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою

Споживчий кредит

Споживчий кредит — кредит, який надається тільки в на­ціональній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам Ук­раїни на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не перед­бачено умовами кредитного договору Банк надає кредити фізич­ним особам у розмірах, що визначаються, виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт жиглових будинків, садових бу­динків, дач та інших будівель визначається в межах вартості май­на, майнових прав, які можуть бути переданими банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів за винятком обов'язкових платежів, протягом 10 років Строки кредиту встановлюються залежно від цілей об'єкта кредитування, роз

міру позики, платоспроможності позичальника, причому цей строк не повинен перевищувати 10 років з дня його надання. Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Бланковий кредит

Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення — тільки під зобов'язання повернути кре­дит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Консорціумний кредит

Кредит може надаватися позичальнику банківським консор­ціумом такими способами:

а) акумулюванням кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяль­ності;

б) гарантуванням загальної суми кредиту провідним банком або групою банків; кредитування здійснюється в залежності від

потреби в кредиті;

в) зміною гарантованих банками-учасниками квот кредит­них ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в

консорціумній операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України», до Національного банку України як кредитора остан­ньої інстанції може звернутися комерційний банк або інша кре­дитна установа для отримання рефінансування у разі вичерпан­ня інших можливостей рефінансування. Національний банк України має право, але не зобов'язаний, надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи.

Таким чином, банківські кредитні правовідносини ~ це урегу­льовані нормами банківського права відносини між банком і позичальником, в силу яких останній зобов'язується використа­ти наданий йому кредит на зазначені у договорі цілі та поверну­ти його у встановлений термін і відсотками банку.

ПІДСУМОК

У цій главі Ви розглянули сутність регулювання банківсько­го кредитування. У період становлення в Україні ринкових відно­син, перебудови господарства кредитні правовідносини відігра­ють важливу роль. Вони сприяють прискоренню роздержавлен­ня власності, допомагають швидшому перерозподілу грошових коштів, що дає можливість здійснити переорієнтацію виробниц­тва й оздоровити економіку держави.

Сподіваємося, що знання, які Ви отримали, допоможуть Вам у роботі, особливо тим особам, які безпосередньо є учасниками вказаних відносин.

Глава 8 ПРАВО ЗАСТАВИ

Після вивчення цієї глави Ви зрозумієте;

1. Як правильно оформити договір застави.

2. Які існують види застави.

3. Коли припиняється застава.

4. Як здійснюється захист прав сторін у договорі застави.

У цій главі ми розглянемо один із видів забезпечення вико­нання зобов'язань — заставу. Зобов'язання виконуються сторо­нами, як правило, належним чином, тобто у встановлений строк у відповідності з чинним законодавством та умовами договору. При допущенні будь-яких порушень передбачені звичайні захо­ди примусу, що застосовуються у всіх випадках, незалежно від того, були вони заздалегідь передбачені сторонами чи ні. Такою мірою є стягнення збитків, заподіяних невиконанням або нена­лежним виконанням зобов'язання. Але існують й інші міри пра­вового характеру, що стимулюють боржника до виконання зо­бов'язання належним чином. Ці спеціальні заходи називаються видами забезпечення зобов'язання. У цій главі буде розглянуто лише один з них — застава.

Припинення застави

Відповідно ст 28 Закону України «Про заставу» право застави припиняється

з припиненням забезпеченого заставою зобов’язання

у разі загибелі заставленого майна,

у разі придбання заставодержателем права власності на зас­тавлене майно,

у разі примусового продажу заставленого майна,

при закінченні терміну дії права, що складає предмет за­стави

Крім того, відповідно до ст 29 Закону України «Про заста­ву», у разі відмови кредитора прийняти виконання забезпеченої заставою грошової вимоги відповідна сума вноситься заставо­давцем у депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Якщо внесена в депозит сума повністю покриває борг, застава припиняється

Розглянемо вищеназвані підстави припинення застави В момент виконання заставодавцем основного зобов'язання

застава припиняється і заставодержатель повинен повернути боржнику заставлене майно При частковому виконанні заста­водавцем забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігаєть­ся в первісному обсязі Можливе виникнення обов'язків дост­рокового повернення заставного зобов'язання Так, у разі при­пинення юридичної особи (заставодавця) заставодержатель одержує право звернення стягнення на заставлене майно неза­лежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпече­ного заставою

Наступною підставою припинення застави є загибель зас­тавного майна Якщо загибель предмета застави виникла з вини заставодавця (наприклад, в результаті пожежі загинула худоба), в цьому випадку можлива заміна застави Разом з тим предмет застави повинен бути річчю з родовими ознаками Предмет зас­тави може загинути внаслідок незалежних від учасників застав­ного зобов'язання причин Ризик випадкової загибелі заставле­ного майна несе його власник, тобто заставодавець або третя особа, які надали це майно Однак сторони в договорі або за­кон можуть встановити, що ризик випадкової загибелі несе за­ставодержатель (наприклад при передачі йому майна в заклад) При цьому зобов'язання, забезпечені припиненою заставою, продовжують існувати Сторони можуть укласти нову угоду про за­ставу Якщо застава застрахована і настає страховий випадок заставодержатель, незалежно від того, хто є страхувальником,

має переважне право на задоволення своїх вимог з страхового відшкодування

Крім цього, право застави припиняється, якщо заставодержатель придбав право власності на заставлене майно У цьому випадку право на заставу трансформується в право власності, але це не завжди вигідно попередньому заставодержателю при перезаставі, оскільки він повинен як власник задовольнити інших заставодержателів, але при наявності в нього першості вигідні­ше бути заставодержателем своєї власності і задовольнити свої вимоги в першу чергу

Наступною підставою припинення права застави є примусо­вий продаж заставленого майна. Це право виникає з моменту настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заста­вою, при умові, що інше не передбачене законом або догово­ром Порядок звернення стягнення, а також порядок реалізації заставленого майна був нами розглянутий в попередньому мате­ріалі Останньою підставою припинення застави є закінчення терміну дії права, що складає предмет застави, тобто виникає не­обхідність з боку заставодавця виконати своє зобов'язання пе­ред заставодержателем у зв'язку з закінченням терміну застави

Закон України «Про заставу» передбачає захист прав сторін при заставі шляхом надання їм державних гарантій Якщо після укладення договору застави законодавство встановлює правила, що погіршують стан заставодавця, заставодержателя або одного з них, умови договору зберігають силу на весь строк його дії

У разі прийняття Україною або Автономною Республікою Крим законодавчих актів, які припиняють заставне право або право заставодавця на заставлене майно, збитки, завдані заста­водержателю в результаті прийняття цих актів, відшкодовують­ся йому в повному обсязі Україною або Автономною Республі­кою Крим Спори про відшкодування збитків вирішуються су­дом

У разі вжиття державою заходів до примусового вилучення заставленого майна або майнових прав (націоналізація, реквізи­ція, конфіскація, накладення секвестру, а також інших заходів, аналогічних за своїми наслідками), держава відшкодовує збит­ки заподіяні заставодержателю внаслідок здійснення цих заходів

У разі припинення права власності на заставлене майно або припинення заставлених майнових прав у зв'язку з рішенням

державного органу або органу місцевого чи територіального самоврядування, не спрямованим безпосередньо на вилучення за­ставленого майна чи заставлених майнових прав, в тому числі рішенням про вилучення земельної ділянки, на якій розташовано заставлені будинок, інші будівлі, споруди чи багаторічні на­садження, збитки, завдані заставодержателю в результаті цього рішення, відшкодовуються заставодержателю в повному обсязі цими органами Спори про відшкодування збитків вирішуються судом, арбітражним судом

Якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і територіального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, порушуються права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, корис­тування та розпорядження предметом застави, такий акт виз­нається судом або арбітражним судом недійсним Збитки, зав­дані заставодержателю в результаті видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який ви дав цей акт

Таким чином, ефективність права застави визначається не лише правовою захищеністю інтересу кредитора, якістю предметів застави, але й загальним фінансовим станом позичальни­ка Цей висновок означає, що застава майна позичальника не виключає прийняття до уваги його власної кредитоспроможності

ПІДСУМОК

У цій главі нами розглянуто один із видів забезпечення ви­конання зобов'язань — заставу Застава — один з найважливі­ших інструментів ринкової економіки, ефективний і надійний засіб захисту інтересів кредитора Інтерес кредитора до застави проявляється в тому, що у складі майна боржника виділяється певна частина, і якщо в подальшому зобов'язання виявиться по рушеним, предмет застави продається, а з одержаної суми пер­шими, раніше за всіх інших можливих кредиторів і у повному обсязі будуть задоволені вимоги того, чиє зобов’язання забез­печене заставою

У цьому зв'язку прийнято вважати, що на відміну від таких способів забезпечення зобов’язання як неустойка і порука, за яких кредитор у кінцевому рахунку вірить боржнику в зобов'я­занні, забезпеченому заставою, кредитор «вірить майну»

ПІДСУМОК

У цій главі було розглянуто правове положення ринку цінних паперів України, зокрема, види цінних паперів, порядок реєст­рації, підстави для відмови в їх реєстрації. Особливе місце відве­дено відповідальності юридичних та фізичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів Тепер Ви знаєте, що цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володін­ня або відносини позики, визначають взаємовідносини між осо­бою, яка їх випустила та їх власником і передбачають, як пра­вило, виплату прибутку у вигляді дивідендів або відсотків, а та­кож можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам Сподіваємося, що, вивчивши цю главу, Ви стали спеціалістами в галузі ринку цінних паперів, а знання його сутності та порядку регулювання з боку держави допоможе Вам виконувати професійні обов'язки

Глава 10 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Після вивчення цієї глави Ви зрозумієте:

1. Загальні принципи валютного регулювання,

2. Повноваження державних органів і функції банків в регулю­ванні валютних операцій.

3. Права і обов'язки суб'єктів валютних операцій.

4. Порядок здійснення валютного контролю.

5. Яка відповідальність настає за порушення валютного зако­нодавства.

Реальність життя така, що сьогодні зовнішньоекономічна діяльність вивчається не лише вченими, бізнесменами, але й бан­кірами, які пізнають її шляхом «проб та помилок». В умовах роз­витку міжнародних відносин кожен повинен знати режим здійснення валютних операцій на території України, загальні прин­ципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів ва­лютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відпо­відальність за порушення валютного законодавства. У цій главі ми розглянемо юридичну сутність валютних операцій.

ПІДСУМОК

Ринкові реформи, які проводяться в країні, створюють спри­ятливі умови для відродження української економіки та її інтег­рації у світове економічне співтовариство Демократизація про­цесів управління економікою надає рівні права всім учасникам ринку на участь у зовнішньоекономічній діяльності Комерцій­ним банкам належить активна роль у процесі руху валютних коштів як усередині країни, так і за її межами Знання юридичної сутності здійснення валютних операцій є невід'ємною умо­вою їх успішного проведення

У цій главі були розглянуті основні положення, що стосу­ються правового регулювання валютних операцій Після вив­чення цієї пави Ви довідалися, що становить собою правовий режим валютних операцій, який порядок надання ліцензій На­ціональним банком України на здійснення операцій з валютни­ми цінностями, і, звичайно, яку відповідальність несуть суб'єкти валютних відносин за порушення валютного законодавства

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ

Вправа 31

Дайте відповіді на запитання

1 Що мають на увазі вживаючи термін «іноземна валюта»?

2 Яку роль відіграє класифікатор іноземних валют Націо­нального банку України?

Вправа 32

Розкрите юридичну сутність валютних операцій.

Вправа 33

Як Ви вважаєте, чи може бути видана Національним банком України генеральна ліцензія на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави?

Вправа 34

Охарактеризуйте механізм відкриття уповноваженими бан­ками України рахунків в іноземній валюті.

Вправа 35

Дайте відповіді на запитання:

1. Які існують види валютного кредиту?

2. Яка правова сутність поняття «валютний кредит»?

Вправа 36