Визначте причини Лютневої та Жовтневої революції в Росії в 1917 р.

Лютнева

 

Наслідки І світової війни для українців, вимушених воювати з обох сторін були тяжкими. На протязі усієї війни Галичина слугувала ареною кривавих битв на Східному фронті. Війна ще більше погіршила становище українців, які не мали власної держави, яка б захищала їх конкретні інтереси. В російській армії воювали 3,5 млн. українських солдат, 250 тис. українців служили в австрійській армії. Українці боролися і вмирали за імперії, які ігнорували їх національні інтереси, намагалися знищити їх національний рух.

 

У 1917 р воюючі країни опинилися на межі катастрофи. Особливої гостроти досягло напруження в Росії. Росія втратила понад 8 млн. чоловік вбитими, пораненими та полоненими. Це викликало широке невдоволення. Війна і прорахунки уряду призвели до глибокої кризи в усьому суспільстві. Таким чином, причини Лютневої революції були тісно пов’язані з подіями І Світової війни. У 1915р. в Росії почалася економічна криза. Вона охопила різні галузі господарства. Металургія давала лише 80% необхідного металу, видобуток вугілля становив 40% від необхідного, залізниці не справлялися з навантаженням тому, що не вистачало палива. Дуже гостро стояла проблема продуктів харчування. Вона була викликана нестачею робочих рук та тяглової сили в сільському господарстві. В країні швидкими темпами росли ціни на всі види товарів.

 

До економічної кризи приєдналася ”криза верхів”. Уряд не міг подолати господарську розруху, класову боротьбу та поразки на фронті. Почалася безперервна зміна міністрів.

 

Революційна ситуація 1915-1916 рр. вилилася в революцію у лютому 1917 р. 14 лютого в Петрограді почався страйк робітників, в якому прийняло участь 50 тисяч чоловіків. 24 лютого 1917 р. страйкувало вже 200 тисяч чоловік. 27 лютого до страйкуючих робітників приєдналися солдати Петроградського гарнізону. Увечері 27 лютого столиця була вже в руках у повстанців.

 

Основними завданнями революції були: повалення самодержавства і проголошення Росії республікою, конфіскація поміщицького землеволодіння і розподіл землі між селянами, запровадження 8-годинного робочого дня, скликання Всеросійських Установчих зборів, припинення імперіалістичної війни. Таким чином, Лютнева революція 1917 р. за характером була буржуазно-демократичною. В ній об’єдналися класова боротьба пролетаріату, боротьба селян з залишками феодалізму, національно-визвольна боротьба та антивоєнний рух.

 

Причини, що призвели до лютневої революції 1917 року
1 серпня 1914 в Росії почалася Перша світова війна, що тривала до 11 листопада 1918 року, причиною якої стала боротьба за сфери впливу в умовах, коли єдиний європейський ринковий і правовий механізм не був створений.
Росія в цій війні була обороняється стороною. І хоча патріотизм і героїзм солдат і офіцерів був великий, не було ні єдиної волі, ні серйозних планів ведення війни, ні достатнього постачання боєприпасами, обмундируванням і продовольством. Це вселяло невпевненість армії. Вона втрачала своїх солдатів і терпіла поразки. Військовий міністр був відданий під суд, зміщений зі свого поста Верховний головнокомандувач. Главковерхом став самМикола II. Але ситуація не покращилася. Незважаючи на безперервний економічне зростання (росли видобуток вугілля і нафти, виробництвоснарядів, знарядь та інших видів озброєнь, були накопичені величезні запаси на випадок тривалого ведення війни) ситуація складалася так, що у воєнні роки Росія виявилася як без авторитетного уряду, без авторитетного прем'єр- міністра, так і без авторитетної Ставки. Офіцерський корпус поповнювався освіченими людьми, тобто інтелігенцією, яка була піддана опозиційним настроям, а щоденне участь у війні, на якій не вистачало найнеобхіднішого, давало їжу сумнівам.
Зростаюча централізація управління економікою, здійснювана на тлі зростаючого дефіциту сировини, палива, транспорту, кваліфікованої робочої сили, супроводжується розмахом спекуляції і зловживань, приводили до того, що роль державного регулювання зростала разом із зростанням негативних чинників економіки. У містах з'явилися черги, стояння в яких було психологічним надломом для сотень тисяч робітників і робітниць.
Переважання випуску військової продукції над цивільної та зростання цін на продовольство приводили до неухильного зростання цін на всі споживчі товари. При цьому заробітна плата не встигала за зростанням цін. Невдоволення наростало як в тилу, так і на фронті. І зверталося воно перш за все проти монарха і його уряду.
Якщо врахувати, що з листопада 1916 по березень 1917 роки змінилося три прем'єр-міністра, два міністри внутрішніх справ і два міністри землеробства, то дійсно вірно вираз переконаного монархіста В. Шульгіна про сформований в той час в Росії положенні: «самодержавство без самодержця».
Серед низки відомих політиків, в напівлегальних організаціях і гуртках спів змову і обговорювалися плани щодо відсторонення Миколи II від влади. Передбачалося захопити поїзд царя між Могилевом і Петроградом і примусити монарха відректися.

1.2. Події лютого 1917
Заворушення в армії, сільські хвилювання, нездатність політичного і військового керівництва захистити національні інтереси Росії, що катастрофічно загострило внутрішнє становище країни, не насторожило царський уряд, тому, що почалася стихійно лютнева революція стала для уряду і всіх політичних партій несподіваною.
Початок першого безладів поклала страйк робітників Путіловського заводу 17 лютого, робітники якого вимагали збільшення розцінок на 50% іприйому на роботу звільнених робітників. Адміністрація не задовольнила заявлені вимоги. На знак солідарності з Путиловський робочими застрайкували багато підприємств Петрограда. Підтримку їм надали робочі Нарвської застави і Виборзькій сторони. До натовпам робочих приєднувалися тисячі випадкових людей: підлітків, студентів, дрібних службовців, інтелігентів. 23 лютого відбулася маніфестація жінок-робітниць Петрограда.
Що почалися в Петрограді демонстрації з вимогою хліба, переросли в зіткнення з поліцією, яка була захоплена подіями зненацька. Проти поліції виступила і частина Павловського полку.
З боку уряду наказу про відкриття стрілянини по демонстрантах віддано не було. Козакам не видавали нагаїв. У різних районах міста відбувалися роззброєння поліцейських, у яких були відібрані десятки револьверів та шашок. Нарешті поліція перестала протидіяти демонстрантам, і містоопинилося в їхніх руках.
За підрахунками число страйкарів становило близько 300 тисяч! Фактично це була загальний страйк. Головними гаслами цих подій стали: «Геть самодержавство!», «Геть війну», «Геть царя!», «Геть Миколая!», «Хліба і миру!».
Увечері 25 лютого Микола II віддав наказ припинити безладдя в столиці. Державна Дума була розпущена. Охранка передала поліції десятки адрес активних діячів усіх партій для їх негайного арешту. Всього за ніч був заарештований 171 чоловік. 26 лютого зазвучали рушничні постріли в беззбройну натовп, якими вдалося розсіяти величезні скупчення народу. Тільки 4-а рота Павловського полку, розквартирована в будівляхКонюшенного відомства, відмовилася діяти проти народу.
У ніч з 26 на 27 лютого до робітників приєдналися повсталі солдати, вранці 27 був спалений окружний суд і захоплений будинок попереднього ув'язнення, з в'язниці були звільнені в'язні, серед яких було чимало членів революційних партій, заарештованих в останні дні.
27 лютого були захоплені Арсенал і Зимовий палац. Самодержавство було повалено. У той же день був утворений Виконком Ради робітничих і солдатських депутатів Петрограда, а члени Прогресивного блоку створили Тимчасовий комітет Думи, який узяв на себе ініціативу «відновлення державного і громадського порядку». Практично одночасно з цим декілька чоловік з числа лівої інтелігенції назвали себе Тимчасовим виконавчим Комітетом Ради робітничих депутатів.
2 березня 1917, дізнавшись про думку командувачів усіма фронтами, що він повинен піти, Микола II підписав зречення від престолу, зробившитакий запис у своєму щоденнику: «Навколо зрада, і боягузтво, і обман».
У цей же день, на вимогу голови Тимчасового комітету Думи М. В. Родзянко і за згодою Миколи II, тимчасовим командувачем Петроградським округом був призначений Л.Г. Корнілов
Прибувши 5 березня в Петроград, Корнілов, опинившись на такому високому посту в політизованому до крайності місті, виявив свої якостіполітика. Демонстративні заходи - арешт імператриці Олександри Федорівни та царських дітей, вручення ордена "Святого Георгія" прапорщику Кирпичникова, організатору виступу Волинського полку в лютому, чистка офіцерського складу та частин артилеристів, юнкерів і козаків, найбільш вірних уряду, а також розробка проекту Петроградського фронту, в який передбачалося в нібито військових цілях влити Петроградський гарнізон, деморалізований і революційний, - реальні кроки командувача округом для заспокоєння революційного міста.
1.3. Двовладдя.

З зреченням Миколи II від престолу припинила своє існування правова система, що склалася з 1906 року. Інший правової системи, що регулює діяльність держави, створено не було.

Тепер доля країни залежало від політичних сил, активності і відповідальності політичних лідерів, їх здатності контролювати поведінку мас.

 

Жовтнева

 

Жовтнева революція 1917 року сталася в Росії і стала одним з найбільших політичних подій, які кардинально змінили хід історії країни і вплинули на події в світі. В результаті повстання робітників, солдатів і селян на більш ніж 70 років у Росії встановилася влада більшовиків і з’явилося нове тоталітарна держава — Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка.

Подіям Жовтневої революції передував фінансовий і соціальна криза. Казна була сповнена неоплачених векселів, а інфляція знизила ціну рубля до 7 дореволюційних копійок. З’явилися проблеми з постачанням міст, все частіше стали проходити страйки і мітинги, в яких кожен висував свої вимоги. Як міське, так і сільське населення було незадоволено тривалою війною, в армії процвітало дезертирство, і в країні з’явилися сотні тисяч озброєних людей.

Жовтнева революція являла собою державний переворот, який співпав у часі з кульмінацією соціальної революції в Росії, що проявлялася в селянських повстаннях, які йшли корінням в історичне невдоволення поміщиками-землевласниками і владою. Свою роль у подіях також зіграло політично активна меншість революційно налаштованого робітничого класу. А в такій обстановці анархії загострилися і міжнаціональні конфлікти. Всі ці та багато інших чинників сприяли тому, що думка більшовиків як політичної меншості збіглося з думкою і прагненням більшості простого народу.

У істориків залишається багато спірних питань щодо цієї революції. Так, одним з головних відкритих питань залишається те, хто фінансував большевицьких лідерів Жовтневого перевороту. Більшість експертів дотримуються версії, що більшовиків фінансувала Німеччина, так як була зацікавлена у виході Росії з війни і закритті східного фронту.

У результаті революції в Росії під керівництвом Леніна було ліквідовано старий уряд і почалося правління Рад, була створена Робітничо-селянська Червона армія і флот. У соціальній сфері було введено безкоштовну освіту і медичне обслуговування, 8-годинний робочий день, ліквідовувалися всі стани і чини, а жінки отримали рівні з чоловіками права. Але сучасники відгукувалися про революційні події зовсім не схвально: книговидавництво було повністю зупинено, знищувалися бібліотеки, музеї, твори мистецтва, процвітало мародерство, пияцтво, розбій, грабунки, на вулицях невинних людей розстрілювали без суду і слідства.