Схема проведення “вогнику” оргперіоду

1. Розміщення.

2. Пісня (можна, щоб заспівав хтось з дітей).

3. Традиція вечірнього “вогнику” (нагадує вожатий).

4. Вступні слова вожатого. (“Це наш перший робочий “вогник”...; знайомство з правилами тощо).

5. Черговий командир нагадує план оргперіоду.

6. Виступ дітей по колу. Схема розмови: Що було добре? Що було погано та чому? Що треба зробити, щоб уникнути сьогоднішніх помилок? (Якщо діти не запам`ятали всіх імен в загоні, перед виступом треба назвати своє ім`я).

7. Вожатий узагальнює сказане, виказує свою думку.

8. Коло, пісня, вечірня речевка.

У “вогнику” оргперіоду обов`язково повинно бути:

1. Виступ кожного члена загону по колу.

2. Пропонується схема аналізу оргперіоду.

3. Тлумачення законів “вогнику”.

4. Узагальнююча промова вожатого.

5. Оцінка діяльності чергового по загону (не дитина, а що вона робила).

Чого не повинно бути:

1. Виступу лише окремих, яскравих особистостей.

2. Довгої, повчальної промови вожатого.

Щовечірній “вогник” – це своєрідне підведення підсумків прожитого дня, аналіз всього, що пройшло за день, розмова по душам. Його мета – зблизити і розкріпачити дітей, але іноді атмосфери довірливості не виникає. Щоб цього не сталося, ми рекомендуємо протягом дня проводити ігри-тренінги на зняття напруги. Ось деякі з них.

“Вибір”. Гравці розташовуються по колу. За командою вожатого кожний з них вказує рукою на будь-кого з своїх товаришів. В результаті виникає декілька пар з тих, хто вказали один на одного (взаємний вибір). Ці пари виводять з гри. Наступні раунди проводяться до тих пір, поки не залишаться дві пари. Вони вважаються переможцями.

“Іскорка”. В цій грі беруть участь два вожатих або вожатий і його помічник. Один з них – передавач“, інший – “приймач”. Всі гравці стають в коло і беруться за руки, при цьому “передавач” одночасно потискує ліву і праву руки сусідам. Сусід, який отримав такий імпульс, передає його далі, наступному гравцю, потискуючи йому руку. Виграє та частина кола, яка скоріше передасть імпульс “приймачу”. “Приймач”, який отримав сигнал, піднімає вверх руку, що його прийняла. Зворотний імпульс “приймач” може ускладнити, зробивши два, три потиску. Таким чином він перевірить, яка “лінія” працює краще.

“ Категорії”. Ця гра потребує від учасників проявлення артистизму й уваги. Ми знаходимося в традиційному колі. Виберемо яку-небудь просту фразу, наприклад: “Ось і прийшло літо”, і, починаючи з першого гравця в напрямку за часовою стрілкою, по черзі її вимовляємо, але кожний гравець – з іншою інтонацією (оповідальною, окличною, питальною, похмурою, байдужою, здивованою, скандальною тощо). Учасник, який повторюється або не може придумати нічого нового, вибуває з гри. Так продовжується до тих пір, поки не залишаться три-чотири переможця.

“ Взаємодія”. Гра проходить в колі. Після того як вожатий назве визначене число (починаючи з чисел 5-7 і поступово зменшуючи до 1-2), повинні встати стільки ж людей. Сісти вони зможуть лише після дозволу ведучого. Взаємодія між учасниками проходить за допомогою невербальної інформації, яка виникає в процесі гри. Ведучий повинен перетинати будь-яку спробу вербального втручання в дії гравців.

При обговоренні гри доцільно задати гравцям такі питання:

- Яка у вас була тактика?

- Що сприяло прийняттю рішення?

- Що спростило виконання завдання та що перешкоджувало його виконанню?

- Як ви організували б взаємодію при можливості заздалегідь обговорити його засоби?

Аналізуючи свої дії під час гри, учасники усвідомлюють важливість уваги по відношенню до оточуючих, ведуть пошук невербальних засобів спілкування.

“ Групова діяльність ”. Гра спрямована на розвиток успішності діяльності. Учасники створюють тісне коло, протягуючи руки до його центру. За командою вожатого, виступаючого в ролі ведучого, все одночасно беруться за руки так, щоб в обох руках кожного з гравців опинились чиїсь руки, але не тих, хто стоїть поряд. Після того як вожатий впевниться, що руки гравців з`єднані попарно, він пропонує учасникам “розплутатися”, не рознімаючи рук. Якщо поставлена задача виявилася невирішеною, він підтримує гравців наступною фразою: “Це буває, але розплутатися можна завжди”.

Як правило, гра проходить весело, динамічно, при цьому кожний учасник вільний в своїх проявах. Вожатий повинен пам`ятати, що групова діяльність благотворно впливає на розвиток всіх членів групи. Гра може завершитися наступним чином:

- учасники утворюють декілька кіл, поєднаних один з одним як ланки ланцюжка;

- утворюється одне велике коло, в якому учасники стоять обличчям до кола або навпаки;

- утворюються два чи більше кіл, незалежних одне від одного.

Гра може продовжуватися від 5 до30 хвилин. Після закінчення групової ігрової діяльності вожатий звертається до учасників з питаннями (залежно від ситуації):

- Чому ми так швидко справилися з поставленою метою?

- Що треба було, на ваш погляд, зробити для більш швидкого рішення цієї задачі?

“Вогник” звичайно завершується піснею, яка, являючись своєрідним індикатором вечірнього спілкування, створює певний психологічний (довірливий, ліричний) настрій в групі. Не біда, якщо вожатий не вміє грати на гітарі. Можна використати технічні засоби, які здатні створити акомпанемент. При відсутності ж того й іншого втішимося тим, що в спільному співі без акомпанементу теж є своя чарівність.

Існують і інші форми “вогників” організаційного періоду: “Конверт відвертостей” (незвичайні питання), “Знаки зодіаку” або “Звездар” (діти розподіляються по групам, до яких належить один знак зодіаку), “Радісний день”(розповідь дитини про самий радісний день у його житті). Можна проводити “вогник організаційного періоду в форму естафети. Для цього на пелюстках великої паперової квітки (ромашка, гвоздика, троянда) треба записати питання: “Як тебе звуть? Звідки ти приїхав? Чим ти цікавишся? Чому хотів би навчитися?” тощо.

При організації “вогника” важливо пам`ятати про вибір місця для проведення. Воно повинно бути безпечним, затишним, бажано постійним.

“Вогник”, крім всього іншого, сприяє формуванню у вихованців вміння планувати й аналізувати власну діяльність, вчить їх рефлексії. Тому ми пропонуємо проводити “вогники” і протягом основного періоду. Їх зміст – планування, організація, обговорення справ загону, а задача – навчити дітей комунікативній культурі, привити навички колективного аналізу й індивідуального підходу до осмислення колективної справи, навчити мистецтву вербального та невербального спілкування.

У основний період частіше всього використовуються наступні види “вогників”: “Естафета”, “Мікрогрупи”, ”Дебати”.

“Естафета ”. Талісман загону передається по колу, той, у кого він в руках, висловлюється за схемою, запропонованою ведучим.

“Мікрогрупи”. Загін розбивається на мікрогрупи з 3-5 чоловік. Представник від кожної такої групи виступає на задану тему.

”Дебати”. Обговорення дня ведеться в вільному режимі. Як і в інших випадках, вожатий являється рівноправним членом загону, але при цьому строїть бесіду за допомогою наступних питань:

· Що вийшло чи не вийшло протягом дня в нашому загоні?

· Причини невдач?

· Що особливо склалося?

· Що можна змінити, щоб запобігти розчаруванням у майбутньому?

· На закінчення “вогника” звичайно підводяться підсумки справ, що аналізуються, та дня в цілому за наступною схемою.

Аналіз проведеного в загоні заходу

За змістом

· Яку користь від проведеної справи отримав(ла) власно ти?

§ Що було цікавого у поставленій проблемі та чому вона привернула твою увагу?

§ Які нові риси характеру і грані спілкування відкрилися тобі в інших членах загону?

§ Який на фоні інших загонів мали вигляд ми?

За організацією

§ Як пройшла підготовка до справи, що можна було змінити?

§ Що, на твою думку, найбільш вдале?

§ Чи навчився ти чомусь при підготовці загальної справи?

§ Що треба зробити, щоб не повторювати зроблених помилок?

Альтернативою “вогнику” – аналізу можуть служити “вогники” “Лавина”, “Погляд в майбутнє” та тематичні вогники.

“Лавина”- це своєрідна оцінка дня, який минув, коли один з учасників починає розмову однією-двома фразами, а сусід продовжує його, повторюючи фразу попереднього виступаючого. Так поступово, від дитини до дитини, збільшується об`єм інформації.

“Погляд у майбутнє” – це обговорення планів на майбутнє: на наступний день, на тиждень. Іноді розмова про майбутню справу проходить так, нібито вона вже проведена.

Тематичні вогники посідають особливе місце в діяльності вожатого як одно з найбільш цікавих напрямків в організації розмови з теми, що хвилює дітей. Сприяючи розвитку самосвідомості особистості, такі “вогники” вимагають незвичайних обставин. Форма проведення може бути різною, наприклад:

· калейдоскоп відвертостей;

· театралізовані мініатюри;

· “таємничі” розмови.

Але не варто зловживати тематичними “вогниками ”. Їх повинно бути не більш 2-3 протягом зміни. Дітям заздалегідь пропонується на вибір 3-4 теми, після чого проводиться таємне голосування. Варіанти назв:

“Біла ворона”(проблемний “вогник”).

“О! Сколько нам мгновений чудных…”(поетичний).

“Любити чи дружити?”(дискусійний).

До тематичного “вогника” необхідно заздалегідь підготуватися, кожний з учасників повинен запасти 2-3 питання для всіх або для когось окремо. Ініціативні мікрогрупи придумують окремі сюжети “вогника”.

Найбільш складними є конфліктні “вогники”. Їх мета – рішення міжособистісних, міжгрупових конфліктів. Не кожному вожатому під силу провести такий “вогник”. Якщо ви не впевнені в позитивному результаті, краще запросить спеціаліста: психолога, соціального педагога.

Пропонуємо наступні форми конфліктних “вогників”:

“ Розмова з іграшкою”. Кожний учасник розповідає про свої проблеми іграшці.

“Розмова в темряві ”. В процесі спілкування в темряві діти скидають накоплені негативні емоції.

“Письмо другові”. Учасники усно “пишуть” письмо другові.

“Розмова з попутником”. Задається ситуація: закінчилася зміна, і треба розповісти своєму попутнику про те, що проходило в таборі.

“Я не розумію ”. Кожний з учасників може підійти до будь-якого гравця зі словами: “Я не розумію...”. Певної системи в організації цього “вогнику” на існує.

“Електричний стілець”. Один з учасників сидить на стільці спиною до групи. Кожний з дітей пише анонімну записку зі стислою характеристикою на того, хто сидить, а вожатий зачитує їх.

Цей “вогник” дуже складний в психологічному плані, і проводити його треба, максимально сконцентрувавшись на проблемі, що обговорюється, пам`ятаючи про принцип: “Не нашкодь”.

У кінці зміни проводять підсумкові “вогники”.

“Вогник” “Розкажи мені про мене ” – своєрідне підведення підсумків життя загону за зміну, підготовка дитини до повернення додому в звичне коло спілкування та життєдіяльності. Про кожного учасника “вогника” висловлюють свою думку 2-3 людини (їх називає той, про кого буде йти мова).

Зворушливим та пам`ятним є “вогник” “Живий вогонь”. Розмова йде по колу, в центрі якого горить багаття. В руках у кожного з дітей – незапалена свічка. До кінця “вогника” свічки горять у всіх учасників. Це дуже красиво і символічно: з`являються нові друзі, нові ідеї для реалізації після канікул.

Заключним етапом такого “вогнику” може стати.розміщення свічок у вигляді серця на галявині; відправлення “живого” вогню в плавання на заздалегідь підготовлених корабликах; прикрашення запаленими свічками дерева і проведення коло нього імпровізованого концерту. Приклавши трохи фантазії, ви зможете створити якесь феєричне прощальне діяння, яке надовго збережеться в пам`яті ваших вихованців та стане логічним завершенням їх життя в загоні.

 

ПОРАДИ ОРГАНІЗАТОРУ ГРИ

Заповіді витівника

1. Усмішка та гарний настрій – основа успіху.

2. У грі дитина не повинна бути пасивною.

3. Говори чітко, стисло, голосно.

4. Витівникові треба бачити все.

5. Заздалегідь знайди собі помічників.

6. Добираючи ігри, враховуй вік учасників, особливості дітей, умови проведення.

7. Гра не повинна принижувати людську гідність.

8. Кожна гра повинна створювати позитивний емоційний настрій навіть для дітей, які програли.

9. Будь готовий пропонувати іншу гру, якщо перша не удалася.

10. Витівник “вболіває” за все.

11. Підтримуй та підхвалюй гравців та болільників.

12. Хвали всіх за участь.

Закони гри

1. Пам`ятайте про закон усіх ігор: один за всіх та всі – за одного.

2. Ставте інтереси команди вище за свої.

3. Починаючи гру, попередньо обговоріть увесь її хід. Заздалегідь спланована гра допомагає оцінити свої сили, розвиває почуття взаємодопомоги.

4. Не грайте на проїзних дорогах. Гру з м`ячем проводьте якнайдальше від вікон, клумб та грядок.

5. Грайте чесно, дружно, дотримуючись установлених правил.

6. Ніколи не сердьтесь, якщо в грі вас ненавмисно штовхнули або наступили на ногу.

7. Граючи, повністю підкоряйся вимогам капітана; дій в інтересах команди, а не власних.

8. Не заважай іншим і не допускай ніякої грубості. Намагайся управляти своєю поведінкою, веди себе дисципліновано, чітко, організовано.

9. Не гарячись, проявляй більше видумки та кмітливості.

10. Грай сміливо, з ініціативою, погоджуючи дії з товаришами.

11. Щоб грати не набридло, пропонуй та внеси нові правила, знай різні варіанти ігор.

12. Ці закони забувати не можна.

Методика пояснення гри

1. Назва гри та її стисла характеристика (наприклад, в цій грі важлива не тільки швидкість бігу, але ще більше спостережливість, як у справжнього розвідника). Пропонуючи дітям нову гру, необхідно її пояснити. Краще це робити у колі, причому тому, хто пояснює, краще стояти на лінії кола, а не в центрі, щоб половина тих, хто слухає не опинилася за спиною того, хто пояснює.

2. Ролі граючих та їх вихідне положення.

3. Хід гри та цілі, до яких прагнуть граючі.

4. Чим закінчується гра.

5. Правила в кінці пояснення гри треба чітко сформулювати, щоб їх твердо запам`ятали. Спитайте, чи все зрозуміло в грі її майбутнім учасникам, покажіть при необхідності окремі моменти та прийоми гри, домовтесь про сигнали початку та припинення гри (свисток, словесна команда, вимах прапорцем або рукою, початок або припинення музичного супроводження та ін..)

Варіанти запрошення до гри

· запропонувати дітям жетони різного кольору: “Прошу підійти до мене дітей(гостей, учасників), у яких тільки червоні (зелені, сині) жетони”;

· можна використовувати картки з цифровим позначенням: “Запрошую до центру зали учасників тільки з парними (непарними) номерами або у кого числа 5, 10, 15 тощо;”

· для всіх учасників задаються декілька питань або загадок, які достатньо складні, щоб виключити відповідь хором; той, хто вірно відповів, стає учасником, наприклад: гра “Подорож по країні казок”. Вожатий питає: ”Діти, чи любите ви казки? Підніміть, будь ласка, руки, хто прочитав 10 казок? А хто 30? А хто 100?” Спочатку піднімають руки майже всі діти, а вкінці залишаються лише декілька дітей. Тоді і запрошуються учасники, які підняли руки останніми;

· у підлітковій аудиторії обираються два капітани, вожатий пропонує їм запросити по одній дівчині, потім знову просьба “здвойтесь” і так до десяти. Таким чином, учасники гри самі збирають команду з тих, на кого сподіваються та кому симпатизують;

· в виборі відомого у рухливих іграх краще використовувати лічилки. Лічбу може проводити сам організатор або діти;

· учасників конкурсів можна вибирати так: вожатий кидає дітям м`яча та домовляється, хто його ловить: “Ці м`ячі ловлять тільки хлопці (тільки дівчата) і вони підходять до мене” і т.д.

· в процесі гри між вожатим та дітьми повинен бути діалог. Якщо гра носить словесний характер, то вожатий повинен повторити відповідь дитини незалежно від того, правильна вона чи ні, наприклад: гра “Герої казок”. Хлопці називають казкових героїв, а дівчата – казкових героїнь. Організатор повинен повторити за кожною дитиною ім.`я названого нею персонажу. В такому разі діти уважно слідкують за тим, що відбувається.

· Важливо регулювати темп гри, не припускати пауз, вести гру в гарному настрої, з посмішкою.

· Тривалість гри залежить від інтересу аудиторії до гри; якщо видовищний запас вичерпаний, то слід зняти це завдання або замінити його іншим.