Ходимо навколо - говоримо навколо

Мета: під час актуалізації дозволяє за короткий час висловити ідеї ба­гатьом учням, розвиває навички говоріння і слухання. Дуже активний ме­тод, що дозволяє значно підвищити мотивацію учнів.

Кількість учнів: 20-30 і більше учнів.

Необхідний час: від 7 до 15 хвилин.

Обладнання: великий простір, де учні можуть пересуватися.

Порядок роботи:

Крок 1. Учитель просить усіх учнів протягом короткого часу подумати про якусь проблему, пов'язану зі змістом уроку.

Крок 2. Учні підводяться та виходять на вільний від столів простір класу.

Крок 3. Учні рухаються в цьому просторі без будь-якої системи доти, поки вчитель не плескає один раз у долоні.

Крок 4. Учні зупиняються й кожен розмовляє з людиною, яка опинилася до нього ближче за всіх, про те питання, що поставив учитель.

Крок 5. Приблизно за хвилину вчитель плескає у долоні два рази. Усі знову мають почати ходити.

Крок 6. Учитель знову плескає в долоні один раз. Учні знову зупиняють­ся й розмовляють з людиною, яка опинилася до них найближче.

Крок 7. Весь процес повторюється втретє.

Крок 8. Після того як учні поговорять з однокласниками три рази, вчи­тель просить усіх знову сісти.

Крок 9. Учитель запрошує кількох учнів поділитися своїми ідеями щодо питання з усім класом, запитує, які міркування в них виникли, і записує їхні ідеї й запитання на великий аркуш паперу.

Крок 10. Потім учитель говорить учням: «Поговорімо про ці ідеї, а потім виділимо важливі проблеми».

ЯКБИ Я БУВ (БУЛА) ЯВИЩЕМ ПРИРОДИ⁴⁰ Особливості використання прийому на цьому етапі уроку

Учитель може використати асоціації як спосіб мотивації навчальної діяльності учнів, запропонувавши учням висловитися про те, які асоціа­ції виникають у них з темою чи основним поняттям уроку, наприклад «культура середньовіччя», «землетруси», «демократична держава» тощо. Асоціації, названі учнями, можна просто вислухати або записати на дошці. Ці записи можна групувати, наприклад виокремлюючи позитивні чи нега­тивні асоціації, аби потім спертися на результати цієї роботи в поясненні нового матеріалу.

___________________________

⁴⁰ Даний прийом описаний у розділі II цієї книги.

Розділ IV. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ

ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ,

ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ, НАВИЧОК,

ЕМОЦІЙНО-ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ

І СТАВЛЕНЬ УЧНІВ

:"К":> " •!,„ ■.: ■;к..•,'•.:•:-'•:■" ^.> ■. --а..-•*■ >х?й- у;.,;--»^.- до ^fc-^s

ЗАГАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ

У

свідомості багатьох педагогів існує стереотип, що глибоке вивчення предмета вимагає значного часу, оскільки серйозне навчання по­требує засвоєння якомога більшої кількості інформації. Учні опти­мально засвоюють матеріал, сидячи та слухаючи на уроці. Отже, не мож­на «даремно витрачати час» на роздуми учнів, їхнє спілкування, власні Судження тощо. У поєднанні з упевненістю, що інтерактивне навчання за­бирає надто багато часу, це й є тим аргументом «проти», який часто мож-на\почути в учительській аудиторії під час обговорення цієї проблеми.

Цей стереотип не порушує навіть те, що результати традиційного на­вчання у більшості учнів, як правило, далекі від ідеалу. Можливо, за часів достатньо обмеженого обсягу інформації, засвоюваної учнями (напри­клад, у середньовіччі), рівень їх навченості за таких умов був задовільним. Але нинішні учні є продуктом інформаційного суспільства, що відрізняєть­ся різноманітністю, рухливістю та мінливістю. Крім того, кожен зі школярів є яскравою особистістю, яка характеризується крім статі, етнічної, релі­гійної належності тощо й особливим індивідуальним рівнем інтелектуаль­ного розвитку і стилем учіння (сприйняття, запам'ятовування, досліджен­ня тощо). Інтерактивне навчання необхідне насамперед для забезпечення саме індивідуальних потреб дитини в навчанні.

Після початку уроку, що передбачає актуалізацію опорних знань, уяв­лень учнів, формування в них мотивів до опанування нової теми, вчитель має забезпечити активне опрацювання і повноцінне засвоєння учнями но­вого матеріалу. А це своєю чергою потребує підведення учнів до постанов­ки запитань, пошуку, осмислення матеріалу, відповідей на попередні запи­тання, визначення нових запитань і намагання відповісти на них. Цю другу

Розділ IV. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ. ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ. HflBI/NOK

або середню частину уроку — етап навчального пізнання — в активному навчанні часто називають етапом «побудови учнями знань», підкреслюючи таким чином, що учні не засвоюють передавані кимось знання, а будують їх самостійно в процесі активного пошуку та мисленнєвої діяльності.

З позиції психології структурними компонентами навчального пізнання є усвідомлення (розуміння, сприйняття) навчального завдання, сприйнят­тя об'єкта учіння, усвідомлення навчального матеріалу, застосування знань, умінь, рефлексія, самоконтроль і самооцінка. Відповідно, у цій час­тині уроку вчитель створює умови усвідомлення учнями навчальних зав­дань, організує сприйняття, усвідомлення і застосування засвоєного.

Схарактеризуємо кожен із цих компонентів. Навчальне пізнання має починатися з усвідомлення (розуміння, сприйняття) кожним учнем на­вчального завдання (наприклад, у вигляді сформульованих очікуваних ре­зультатів уроку, проблемного питання) або самостійної її постановки. У цей момент уроку школяр свідомо чи несвідомо зіставляє навчальні зав­дання «зі значенням учіння для себе, зі своїми можливостями».

Далі учень мусить сприйняти об'єкт учіння, тобто ті явища, предмети дійсності або ідеї й теорії, що є предметом пізнання. Сприйняття може бути безпосереднім, тобто наочно-образним відображенням предметів, явищ, процесів навколишнього світу за допомогою органів чуття, або опо­середкованим, основою якого є друга сигнальна система, коли сприйнят­тя відбувається за допомогою словесного пояснення вчителя (інформації підручника тощо). На базі безпосереднього або опосередкованого сприй­няття у свідомості учнів виникають образи предметів, явищ, процесів або уявлення про них. Сприйняття передбачає такі дії, як розглядання, слухан­ня, читання, спостереження за процесами, предметами.

Наступним етапом навчального пізнання є осмислення, усвідомлення учнями виучуваного матеріалу. Це центральна ланка засвоєння, що вима­гає певних дій:

• аналізу й синтезу (розділення об'єкта вивчення на частини й об'єд­нання їх на новій основі),

• визначення головного (для чого учень, наприклад, повинен визначи­ти основну думку, знайти ключові слова та поняття, сформулювати заголовок, скласти план певного тексту тощо),

• порівняння, зіставлення (тобто встановлення схожості та різниці між предметами або їх окремими елементами й ознаками),

• абстрагування та конкретизації, які вимагають уявного відвернення від певних ознак предметів і визначення однієї, необхідної в кон­кретній ситуації,

• аргументації, доказу. Ці дії забезпечуються через виконання учнем відпо­відних пізнавальних завдань, наприклад, на обґрунтування учнями тих чи інших положень, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, написання рецензій, творів, участі в диспутах, розв'язанні проблемних питань тощо;

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

• узагальнення, тобто об'єднання об'єктів мислення, визначення за­
гальних суттєвих рис.

Результатом усвідомлення, осмислення навчальної інформації є виник­нення в учня нових понять, що відбивають узагальнені уявлення індивіда про сутність предмета, явища, процесу тощо.

Зрештою, навчальне пізнання передбачає етап застосування знань: виконання відповідних вправ, завдань, лабораторних робіт, практичне ви­готовлення предметів із заданими властивостями, проведення дослід­жень, експериментів тощо, що є відправною точкою для постановки учня­ми нових запитань до вивченого на уроці матеріалу.

До цього розділу включено технології, що саме й забезпечують послі­довне, цілеспрямоване відтворення названих етапів засвоєння в процесі інтерактивної взаємодії. Причому інтеракція, будучи психологічно відпо­відною закономірностям процесу пізнання, дозволяє підвищити ефектив­ність засвоєння учнями змісту в кілька разів.

Таким чином, підсумовуючи, зауважимо, що ця частина уроку насампе­ред має на меті:

• виявлення учнями ключових, основних положень навчального ма­теріалу, що засвоюється;

• організацію активного мислення /висловлення учнями перебігу думок;

• формулювання ними висновків і узагальнень щодо матеріалу;

• поєднання змісту уроку з особистим досвідом учнів;

• постановку запитань до вивченого на уроці матеріалу.

Зауважимо також, що, зважаючи на те, що учні вчаться лише осмислюю­чи, тобто досліджуючи та ставлячи запитання, вчителі мають заохочувати підопічних ставити запитання. А оскільки це вміння можна виробити, педа­гог має показувати учням, як ставити запитання (брати під сумнів інфор­мацію, шукати та вивчати її тощо), що й передбачають описувані технології.

' ■ ■'■■■■''■

.;,':,;• лик.-.,■.;.-..•:-;:;.•; j;,*>n>s*OfIBH

ПРИЙОМИ, МЕТОДИ І ТЕХНОЛОГІЇ

АЖУРНА ПИЛКА⁴¹ Мета: засвоєння значного обсягу інформації за короткий проміжок ча­су. Ефективна, може замінити лекції в тих випадках, коли початкова інформація має бути донесена до учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або замінює, доповнює такий урок. Заохочує учнів

"' Усі варіанти групового навчання мають будуватися на опануванні учнями основних умінь і навичок, потрібних при спільному навчанні в малих групах. Отже, базовою технологією в цьому випадку є робота учнів у малих групах.

Розділ IV. ПРИЙОМИ І МЕТОПИ ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ. ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ. НАВИЧОК

допомагати один одному шляхом взаємонавчання, допомагає всім учням вивчити весь матеріал.

Кількість учнів: щонайменше 9, але не більше 90.

Необхідний час: у межах одного уроку (45 хвилин).

Обладнання: інколи це можуть бути картки із завданнями або аркуші з фрагментами тексту, який читають учні. Можна також приготувати кольо­рові позначки для об'єднання учнів у «домашні» та «експертні» групи.,\'*> *>(-*а*"!:>л; ".-ч ■<"" ' - ""'"<ьг. "«'^Л- >< - '' ** «. '-Гіа.'¹,.' *.<,-< ■,- г*">-іл

Порядок роботи:

Крок 1. Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, підберіть матеріал, необхідний для уроку, і підготуйте індивідуальний ін­формаційний пакет для кожного з учнів (матеріали підручника, додаткові матеріали — вирізки з газет, статті тощо).

Можна підготувати запитання, на які учні мають знайти відповіді са­мостійно, наприклад, у підручнику. У такому випадку вчитель починає з аналізу матеріалу, призначеного для вивчення, і складає до нього запи­тання, що спрямовуватимуть процес навчання учнів. Учителеві необхідно підготувати запитання й об'єднати їх у групи — стільки груп запитань, скільки буде груп учнів (як правило, чотири або п'ять). Кожна група запи­тань може ставитися до певної частини досліджуваного матеріалу.

Підготуйте також таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначитися з групою. Це мають бути аркушики паперу різного кольору, на кожному з яких написана цифра. Кожен учень буде входити у дві гру­пи — «домашню» та «експертну».

Крок 2. Спочатку об'єднайте учнів у «домашні» групи (наприклад, за но­мерами 1, 2, 3...). Кожен учень має бути проінформований, хто входить до його «домашньої» групи, оскільки її члени працюватимуть разом.

У кожній «домашній» групі має бути по чотири або п'ять осіб. Вона по­винна складатися з різних учнів: хлопців і дівчат, більш здібних учнів і менш здібних. «Домашня» група важлива, оскільки учні в ній можуть працювати разом протягом тривалого часу та братимуть відповідальність один за од­ного. Наприклад, групи можуть працювати в такому складі протягом трьох тижнів або більше, і вони повинні виконувати спільно й інші завдання, що передбачають кооперативну діяльність, а не тільки працювати на уроці методом «Ажурна пилка».

Крок 3. Якщо ви плануєте, що домашні групи будуть працювати разом не тільки на цьому уроці, а й протягом певного часу, дайте кожній «до­машній» групі підготовчу вправу на створення чуття єдиної команди/ко­лективу в групі. Для того, щоб члени команди ставилися один до одного невимушено, спочатку їм потрібна така підготовча вправа для створення в групі духу єдиної команди. Такі вправи варто періодично давати й надалі. Корисна розминка такого роду — запропонувати кожній «домашній» групі створити власний «девіз команди». їм можна дати три хвилини для ство-

ПРИЙОМИ. МЕТОПИ ТП ТЕХНОЛОГІЇ

рення такого девізу, а потім необхідно попросити кожну групу проголоси­ти його (хором) усьому класові.

Крок 4. Надайте кожному учневі з домашніх груп порцію інформації для засвоєння (учні кожної групи отримують свою частину інформації). Протя­гом кількох хвилин кожен учень засвоює надану інформацію. Примірник тексту має бути в кожного учня. Якщо це не текст, то вчитель читає чи роз­повідає учням історію, читає лекцію або керує учнями при виконанні яко­гось навчального завдання.

Крок 5. Потім домашня група має об'єднатися й обговорити, яким чи­ном вони будуть навчати цій інформації представників інших груп. Зав­дання домашніх груп — опрацювати надану інформацію й опанувати її на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

Групи готуються навчати інших учнів своїх наборів питань. Учитель виділяє час на те, щоб групи обговорили свої питання й вирішили, яким чином навчати їх інших. Учні кожної групи мають знайти в наданому тексті або матеріалах ідеї, що відповідають на їхні запитання. Завдання учнів в домашніх групах полягає в тому, щоб вирішити, як краще вести обгово­рення кожного питання, коли вони об'єднаються в експертні групи. Учите­леві необхідно упевнитися в тому, що всі розуміють: їхнє завдання не в то­му, щоб в експертній групі самим відповісти на запитання, а в тому, щоб підвести інших членів своєї групи до відповіді на ці запитання. Потім учні повинні придумати, якими методами вони скористаються, щоб їхні «екс­пертні» групи обговорили ці питання.

Поки групи ведуть обговорення, учитель повинен рухатися між ними, щоб допомогти їм не відхилятися від теми й, за потреби, надавати їм по­яснення.

Крок 6. Після завершення роботи домашніх груп створіть «експертні» групи, використовуючи кольорові позначки, попередньо роздані учням. Запропонуйте учням розійтися по своїх «кольорових» групах, де вони ста­нуть експертами з окремої теми (своєї частини інформації). Наприклад, зберіть усіх «червоних» біля дошки, а усіх «синіх» — у холі. Кожна експерт­на група повинна мати представника з кожної «домашньої» групи.

Кожна експертна група надає слово всім представників домашніх груп, аналізує матеріал у цілому, проводить його експертну оцінку за визначе­ний час (для цього може знадобитися цілий урок, якщо матеріали складні або мають великий обсяг). Представники різних домашніх груп — експер­ти з різних питань — по черзі обговорюють довірені їм питання (записані на їхній експертній картці) з іншими членами своїх груп. У кожного учня має бути приблизно 5 хвилин, щоб керувати своєю частиною обговорен­ня. Завдання експерта полягає не в тому, щоб повідомити ідеї, а в тому, щоб поставити групі запитання й відповісти на їхні запитання, подбавши, аби кожен добре продумав і вивчив ту частину тексту або досліджуваного матеріалу, за яку він призначений відповідальним.

Розділ!У. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНПНЬ. ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ. НПВИЧОК

Крок 7. Після завершення роботи запропонуйте учням повернутися «додому». Кожен учень має поділитися інформацією, отриманою в екс­пертній групі, з членами своєї «домашньої» групи. У «домашніх» групах має бути по одній особі з експертних груп. Учні повинні прагнути донести інформацію членам своєї домашньої групи якісно, в повному обсязі та за визначений учителем час. Завдання домашніх груп у цьому випадку — вже остаточне узагальнення та корекція всієї інформації.

Крок 8. Оцініть процес. Учитель просить усіх подумати про те, який вне­сок кожен з них вніс в обговорення, і про те, як можна покращити заняття.

Додаткові міркування

Метод «Ажурна пилка» можна використовувати в межах одного уроку (45 хвилин), але цей час буде обмеженим. Виходячи з того, що обгово­рення в експертних групах потребує 8 хвилин, а кожному «експертові» знадобиться 4 хвилини, щоб керувати дискусією у своїй «домашній» групі зі свого питання, то залишається всього 20 хвилин, які потрібно роз­поділити на початок і закінчення уроку й читання (або інший спосіб викла­ду досліджуваного матеріалу). Аби мати більше часу, можна напередодні дати учням домашнє завдання прочитати матеріал, або ж учні можуть слу­хати лекцію чи взяти участь у проведенні експерименту в класі в інший день — щоб на уроці було більше часу на виконання «Ажурної пилки».

В ідеалі «домашні» групи повинні складатися з чотирьох осіб. Ці групи мають продовжувати роботу в такому складі протягом трьох тижнів чи довшого часу та складатися з різних учнів: хлопців і дівчат, більш здібних і менш здібних. Варто витрачати час на допомогу учням, щоб їхня робота в групах була ефективною, особливо у звичайних «домашніх» групах. Екс­пертні групи також в ідеалі мають складатися максимум з чотирьох-п'яти осіб. Це означає, що під час «Ажурної пилки» у вас може виявитися більше учнів у кожній «домашній» групі, ніж кількість експертних груп; тоді слід призначити методом випадкового вибору «додаткових» учнів у різні екс­пертні групи, щоб кількість учнів в експертних групах залишалася відпо­відною. Якщо кількість учнів у класі цього вимагає, можна організувати більш ніж по одній експертній групі з однаковим завданням.

Девіз кооперативного навчання — «колективна відповідальність, але індивідуальна звітність». Ця фраза означає, що завдання, де використо­вується кооперативне навчання, вимагають, щоб учні відповідали один за одного, щоб дати можливість навчитися один в одного певних речей. Про­те учні при цьому підзвітні індивідуально, тобто кожен учень повинен та­кож вивчити весь матеріал. З цього випливає, що оволодіння матеріалом має перевірятися в кожного учня (протягом письмових чи усних пе­ревірок). Однак учитель може заохочувати також спільні набутки успіхи груп, слідкуючи за успішністю групи протягом усього часу й присуджуючи бали всім членам групи, якщо підвищується загальна успішність групи.

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

Поради

Щоб ви могли надавати вказівки учням — наприклад, говорити їм, що настав час переходити з однієї групи в іншу, вам знадобиться якийсь ме­тод швидкого привертання їхньої уваги під час роботи в групах. Навчіть учнів безшумного сигналу. Наприклад, піднесіть руку вище голови. Ко­жен учень, який помітив цей знак, має негайно припинити розмову, по­вернутися до вас обличчям і слухати, що ви збираєтеся сказати. Якщо по­руч хтось не бачить сигналу та продовжує розмовляти, треба легко попле­скати їх по плечу, аби дати їм знати, що треба зупинитися та слухати вас.

Попрактикуйтеся в застосуванні безшумного сигналу кілька разів на початку уроку, коли ви використовуєте його вперше, щоб всі навчилися, що потрібно робити.

ВЗАЄМНЕ НАВЧАННЯ

Мета: покращити вміння учнів «читати»: розуміти і пояснювати текст, виділяти основні ідеї, знаходити деталі й визначати зв'язки між ідеями в тексті, самостійно засвоювати нову інформацію.

Кількість учнів: до 35 осіб. Найкраще застосовувати при роботі в групах, що складаються з 4 чоловік. У класі може бути будь-яка кількість таких груп.

Необхідний час: 45-90 хвилин.

Обладнання: Кожній четвірці знадобиться принаймні один примірник тексту.

Порядок роботи:

Крок 1. Об'єднайте учнів у групи з 4-5 осіб. Поясніть їм, що вони будуть виконувати завдання із застосуванням навчального методу, який нале­жить до кооперативного навчання і називається «Взаємне навчання». У своїй групі вони по черзі будуть виконувати роль учителя. Тому учень, який гратиме роль учителя, має виконати такі завдання:

1. Прочитайте абзац уголос. Читати треба повільно, чітко, виразно (розставляючи логічні наголоси).

2. Підсумуйте те, про що говорилося в цьому абзаці, тобто назвіть ос­новні моменти у двох або трьох реченнях.

3. Поставте запитання до абзацу. Можна сформулювати й поставити запитання, що прояснюють:

 

• основні ідеї («Про які два типи ерозії ґрунту тут ідеться?»);

• пояснення, що стоять за певними ідеями («Чому через вітер ґрунт піддається ерозії в одних місцях більше, ніж в інших?»);

• висновки, що випливають з цих ідей («Виходячи з того, що ми про­читали, чи є тенденція до ерозії ґрунту в нашій місцевості?»).

4. Проясніть важкі частини. Намагайтеся прояснити все, що не дуже
зрозуміло:

• окремі слова («Там, де в тексті мова йде про «лісозахисні смуги», це

Розснл iv. прийоми; методи засвоєння нових знпнь. формування вмінь, hfibi/noh

означає «насадження дерев для запобігання ерозії ґрунту в резуль­таті вітрів»);

• фонові знання («Верхній ґрунтовий шар — це шар родючої землі, що лежить зверху підстилкового шару ґрунту. У ньому містяться ор­ганічні речовини, що живлять рослини»).

5. Зробіть припущення, про що піде мова далі. Спробуйте здогадатися, у якому напрямі піде далі виклад автора. Скажіть, що нам необхідно дізна­тися далі. Укажіть на ті слова в тексті, які випереджають те, що буде ска­зано далі, наприклад: «як ми побачимо...»

Крок 2. Прочитайте самі один абзац уголос. Потім ретельно узагальніть його. Поясніть учням, як, підсумовуючи прочитане, ви виділили основні ідеї. Потім поставте два запитання до прочитаного уривку. Зверніть увагу учнів на те, якого роду запитання ви поставили (основні ідеї, пояснення, висновки). Потім проясніть важкі моменти та відзначте, що особливу ува­гу ви звернули на терміни та фонові знання. І нарешті, висловіть припу­щення щодо подальшого плину розповіді, а також поясніть, на чому ви за­сновуєте ваше припущення.

Крок 3. На кожному етапі пояснення ви можете запропонувати учням спробувати це самим і прокоментувати те, що вони говорять. Після того, як ви пояснили методику виконання завдання, попросіть учнів у своїх гру­пах з чотирьох або п'яти осіб попрактикуватися у використанні методу «Взаємне навчання» на прикладі наявного тексту.

Крок 4. Після того, як усі виконають перший етап «узагальнення», по­просіть уваги та запропонуйте добровольцям навести приклади своїх уза­гальнень. Відзначте, що в їхніх узагальненнях добре, або запропонуйте, як їх можна поліпшити. Потім попросіть учнів виконати наступний етап і зно­ву викличте добровольців, щоб вони назвали свої запитання, розберіть і прокоментуєте їх.

Крок 5. Тепер надайте групам можливість працювати самостійно. Якщо у вас недостатньо часу, то після того, як вони прочитають, принаймні, чо­тири абзаци, використовуючи цю методику, ви можете запропонувати їм дочитати текст самостійно.

Поради

Перш ніж просити учнів використовувати метод «Взаємне навчання», дуже важливо спочатку ґрунтовно пояснити та продемонструвати їм кожний крок.

ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ Мета: моделювання громадського слухання за допомогою імітаційної (симуляційної) гри дозволяє учням зрозуміти мету та порядок слухань, а також ролі й обов'язки членів державних органів, комітетів, комісій. Крім цього, учні здобувають практичний досвід у визначенні та проясненні ідей, інтересів і цінностей, пов'язаних з предметом слухання.

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ ТП ТЕХНОЛОГІЇ

Кількість учнів: до 35 осіб.

Необхідний час: 45-90 хвилин.

Обладнання: можуть бути використані картки з текстами чи завдання­ми для груп чи для кожного учня, за потреби папір, маркери, таблички для позначення робочих місць груп.

Порядок роботи:

Крок 1. Зв'яжіться з органами місцевого самоврядування, місцевими відділеннями чи представництвами загальнонаціональних організацій, яких цікавить тема уроку, щоб одержати інформацію з теми та з'ясувати, чи може співробітник організації або представник місцевих органів само­врядування взяти участь в уроці.

Крок 2. Запросіть на урок співробітника органу влади чи представника організації, які мають необхідні знання.

Крок 3. Домовтеся, якщо необхідно, про можливість проведення уроку в залі для слухань чи в приміщенні органу місцевого самоврядування або організуйте в передній частині класної кімнати стіл для учнів-«законодав-ців», стіл для секретаря і стіл чи кафедру для доповідачів.

Крок 4. Приготуйте таблички з іменами учнів і назвами їхніх посад за ролями, щоб розставити їх на столах.

Крок 5. Розпочавши урок, поясніть учням мету громадських слухань, суть питання, яке буде розглядатись.

Крок 6. Розподіліть між учнями ролі. Ролі можуть визначатися залежно від складу громадських груп, які можуть бути зацікавлені у розв'язанні пи­тання, винесеного на слухання.

Ролі можуть бути, наприклад такі.

Представники законодавчого органу, органу місцевого самовряду­вання. Вони будуть проводити слухання, оголошувати виступи доповіда­чів і приймати рішення з обговорюваного питання. Один з них має бути го­ловою.

Групи з особливими інтересами. Буде організовано кілька груп з п'яти чи менше осіб. Кожна група ознайомить представників влади зі своєю по­зицією щодо питання. Повинна бути непарна кількість груп, що виступа­ють за і проти обговорюваного питання. (Число і розмір груп буде залежа­ти від теми і кількості учнів у класі.) Необхідно, щоб було представлено кілька різних точок зору, які б відповідали реально існуючим думкам у певній місцевій громаді. Кожна група обере свого представника, який викладе комітетові думку групи.

Секретар. Необхідно обрати одну особу, яка вестиме стенограму засі­дання та записуватиме пропозиції, що надходять.

Відповідальний за часовий регламент. Необхідно вибрати одну особу, яка буде стежити за часом доповідей, щоб дати можливість виступити кожній групі.

Розділ ІУ. ПРИЙОМИ І МЕТОД/і ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНПНЬ. ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ. НЯВИЧОК

Об'єднайте учнів у групи по п'ять чи менше осіб відповідно до ролей.

Крок 7. Поясніть учасникам мету громадських слухань і порядок, якого необхідно дотримуватися. Якщо потрібно, роздайте учнем такі інструкції для участі в громадських слуханнях.

1. Голова відкриває слухання, повідомляє їх мету та пояснює порядок і часовий регламент доповідей.

2. Оголошений доповідач представляє свою позицію протягом двох хвилин, за цим ідуть запитання членів комітету (не більше трьох хвилин).

3. Першим запитання доповідачеві ставить голова, за ним — «члени» організації чи органу, що проводить слухання. Члени групи доповідача мо­жуть допомагати йому відповідати на запитання комітету.

Крок 8. Відведіть достатньо часу для підготовки учнів до громадських слухань відповідно до їхніх ролей.

Крок 9. Проведіть слухання.

Після того, як будуть вислухані всі доповідачі, члени органу чи організа­ції, що проводить слухання, аналізують аргументи, обговорюють пробле­му та повідомляють, що вони мають намір робити надалі.

Крок 10. Проведіть обговорення уроку в такій послідовності:

• Обговоріть факти й аргументи, що стосуються теми.

• Обговоріть думки учнів з приводу цього виду діяльності як способу вирішення суспільно важливих проблем і визначення державної політики.

• Обговоріть зауваження, зроблені запрошеним фахівцем.

• Обговоріть інші питання, запропоновані учнями.

Додаткові міркування

Громадські слухання проводяться органами законодавчої влади (таки­ми, як Верховна Рада, її комісії, інші державні органи чи комітети, міські ради) з метою одержання інформації, на якій будуть ґрунтуватися закони чи інші рішення, що зачіпають інтереси населення. Інші слухання прово­дяться групами з особливими інтересами, громадськими організаціями чи об'єднаннями, щоб з'ясувати громадську думку.

ДІАЛОГ

Мета: Різновид групового навчання, суть якого полягає в спільному пошуку групами узгодженого рішення. Це рішення знаходить своє відо­браження в кінцевому тексті, переліку ознак, схемі тощо.

Кількість учнів: до 25.

Необхідний час: від 5 хвилин.

Обладнання: це можуть бути картки із завданнями для кожної групи або аркуші з фрагментами тексту, який читають учні. Можна також приго­тувати кольорові позначки для об'єднання учнів у групи. Для презентації результатів групової роботи часто потрібні папір і маркери.

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

Порядок роботи:

Крок 1. Клас об'єднується у 5-6 робочих груп і групу експертів із «силь­них» учнів.

Крок 2. Учитель ставить перед робочими групами спільне для всіх зав­дання, яке групи виконують протягом 5-10 хвилин. Група експертів скла­дає свій варіант виконання завдання, стежить за роботою груп і контро­лює час.

Крок 2. По завершенні роботи представники від кожної робочої групи на дошці або на аркушах паперу роблять підсумковий запис. Потім поче-режно надається слово одному доповідачеві від кожної групи. Експерти фіксують спільні погляди.

Крок 3. Після завершення презентацій груп експерти пропонують уза­гальнену відповідь на завдання. Групи обговорюють і доповнюють її.

Крок 4. Кінцевий варіант занотовується до зошитів.

Додаткові міркування

Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи тієї групи. Усю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.

Варіант 1. Синтез думок

Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об'єднання в групи і виконання завдання кож­на група готує варіант відповіді на завдання на окремому аркуші паперу, який передають інший групі (чи групам) для доповнення своїми думками, підкреслення того, з чим не погоджуються.

Опрацьовані таким чином аркуші передаються експертам, які знову ж-таки зіставляють написане з власним варіантом, роблять загальний звіт, котрий обговорює весь клас.

і

Варіант 2. Спільний проект

Має таку ж мету, що й діалог і передбачає об'єднання в групи. Але завдан­ня, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних боків.

По завершенні роботи кожна група звітує і записує на дошці певні по­ложення.

Зрештою з відповідей представників груп складається спільний проект, який рецензується та доповнюється групою експертів.

Варіант 3. Пошук інформації

Різновидом роботи в малих групах є командний пошук інформації (за­звичай тієї, що доповнює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання.

Прийом використовується щоб оживити сухий, іноді нецікавий ма­теріал.

Розділ [У. ПРИЙОМИ 1 МЕТОДИ ЗАСВОЄННЯ НОВИХ 3HRHb. ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ. НАВИЧОК

Для груп розробляються запитання, відповіді на які можна знайти в різ­них джерелах інформації. Такими джерелами можуть бути:

• роздатковий матеріал;

• документи;

• підручники;

• довідкові видання;

• доступна інформація на комп'ютері;

• артефакти (пам'ятки матеріальної культури);

• прилади.

Учні об'єднуються в групи. Кожна група отримує запитання з теми уро­ку. Визначається час на пошук та аналіз інформації.

Наприкінці уроку заслуховуються повідомлення від кожної групи, які потім повторюються і, можливо, розширюються всім класом.

КЕРОВАНА ЛЕКЦІЯ

Мета: викласти новий матеріал; навчити учнів вибірково підходити до інформації, виділяти головне; активізувати діяльність учнів під час викла­ду нового матеріалу.

Кількість учнів: від одного до кількох класів.

Необхідний час: 45-90 хвилин.

Обладнання: наочні засоби, що відображають зміст лекції (таблиці, схеми тощо).

Порядок роботи:

Крок 1. При підготовці лекції вчитель має розділити навчальний мате­ріал на логічно завершені частини. Виклад однієї частини матеріалу не має перевищувати 5 хвилин (приблизно 600-750 слів). Процедура ви­кладу може тривати 25-30 хвилин і складатися з кількох частин: вступної, основної і заключної.

Крок 2. Викладіть учням матеріал вступної частини лекції, який має містити: оголошення вчителем теми, плану лекції, пояснення учням алго­ритму діяльності на уроці, основних проблемних питань. Учитель просить учнів уважно слухати і виділяти головне в його розповіді, не записуючи в зошит.

Крок 3. Викладіть учням матеріал основної частини лекції. Можна ви­користати наочні посібники й технічні засоби навчання залежно від теми заняття.

Учні слухають і не роблять ніяких записів.

Крок 4. Після 5 хвилин викладу вчитель зупиняється і пропонує за­писати основні положення з його розповіді. Це займає 3-4 (5-10) хвилин. Потім продовжується виклад. Така процедура може повторитися декілька разів.

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГИ

Починаючи таку роботу вперше, учитель може запропонувати декіль­ком учням прочитати свої записи, обговорити їх у загальному колі й відко-ригувати.

Крок 5. Викладіть учням матеріал заключної частини лекції, який мо­же містити короткі висновки й узагальнення, відповіді на проблемні пи­тання. Замість цього чи протягом решти часу на уроці організується робо­та учнів у малих групах або парах з метою повторення матеріалу лекції та коригування записів.

Крок 6. За бажанням учителя засвоєння матеріалу може перевірятися за допомогою тестів, фронтальної бесіди, порівняння їх з текстом підруч­ника тощо.

•

Поради

Бажано звернути особливу увагу на:

• чіткість пояснень учням правил роботи;

• планування роботи в групах після закінчення викладу та чіткий інструктаж до неї;

• планування стратегії оцінювання результатів навчальної діяльності учнів.

КОЛО ІДЕЙ

Мета: вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей і залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне й те саме завдан­ня, що складається з кількох питань (позицій), які групи представлятимуть по черзі.

Кількість учнів: до 35.

Необхідний час: використовується одночасно з якоюсь іншою на­вчальною діяльністю, яку учні виконують, співпрацюючи в малих групах.

Обладнання: для запису результатів групової робот часто потрібні папір і маркери.

Порядок роботи: