Розрахунок маси забруднюючих речовин у скиді зворотних вод

Маса скинутої забруднюючої речовини, що враховується при розрахунку збитку, визначається за формулою (1):

                                                 (1)

де: Q – фактичні витрати зворотних вод (м³/год);

t – тривалість скидання зворотних вод з порушенням нормативів ГДС(год);

_i – середня фактична концентрація i -ої забруднюючої речовини у зворотних водах (г/м³ або мг/дм³);

С_ді – дозволена для скиду концентрація i -ої забруднюючої речовини при затвердженні ГДС (г/м³ або мг/дм³);

 10^-6 - коефіцієнт перерахування маси забруднюючих речовин в т.

У випадку скиду речовини, що відсутня в узгодженому переліку для скиду, а її фактична концентрація перевищує гранично допустиму концентрацію (ГДК) для відповідної категорії водокористування, С_ді приймається рівним ГДК_i (Додаток 2 табл. 1). Якщо при цьому природний вміст речовини (фонова концентрація) в поверхневих чи підземних водах перевищує її ГДК, величина С_ді у формулі (1) прирівнюється фоновій концентрації речовини (С _іфон) у даному водному об’єкті.

Для підземних вод, незалежно від їх призначення, при розрахунку збитків використовується ГДК для вод питного та господарсько-побутового водоспоживання, за виключенням випадків, коли природний фон підземних вод перевищує відповідні величини ГДК (див. пояснення до формули (1) вище).

Якщо для токсичної речовини (або речовини, для якої відсутня інформація про її токсичність) не встановлена величина ГДК, величина С_ді у формулі (1) прирівнюється нулю.

Для завислих речовин приймається С_д = С _фон.  

У разі неможливості встановлення для завислих речовин С_фон, для неї приймається С_д = 10 г/м³.

У разі, якщо для певної забруднюючої речовини значення ГДК _i визначено лише для однієї категорії водокористування (рибогосподарського чи господарсько-побутового), ця величина ГДК_i використовується при розрахунку збитків для водойм як рибогосподарського призначення, так і господарсько-побутового та питного водокористування.

Речовини, концентрація яких у зворотних водах не перевищує дозволеної величини, а також ті, що відсутні в переліку дозволених до скиду, але їх концентрація менша ГДК, не враховуються при визначенні збитку від забруднення вод.

Об’єм скиду та концентрації забруднюючих речовин у зворотних водах визначаються на підставі даних, лабораторних досліджень та перевірок журналів обліку водоспоживання, водовідведення, роботи каналізаційних насосних станцій тощо з урахуванням дозволів на спец водокористування та затверджених норм ГДС. Визначені при цьому показники включаються в розрахункові формули.

Середня фактична концентрація забруднюючої речовини в зворотних водах за період порушення водного законодавства (, г/м³ або мг/дм³) визначається як середньоарифметичне значення, тобто:

 

                                                (2)

 

де: С_j – концентрація забруднюючої речовини у j – тій відібраній пробі (г/м³ або мг/дм³);

n – кількість відібраних проб.

При заздалегідь відомому складі зворотних вод (наприклад, господарсько-побутових вод річкових плавзасобів, стічні води каналізації населеного пункту) дозволяється, як виняток, використання наявних даних про їх склад.

У разі несанкціонованого скиду у водні об’єкти неочищених господарсько-побутових та нафтопромислових вод з накопичувальних ємностей об’єктів, що розташовані у прибережній зоні, і неможливості визначення складу скинутих зворотних вод та їх об’єму, приймається, що об’єм скинутих зворотних вод дорівнює об’єму накопичувальної ємності, а забрудненість неочищених господарсько-побутових вод характеризується такими показниками: БСК_повне = 350 мгО₂/дм³; ХСК = 600 мгО₂/дм³ і вміст твердих завислих речовин – 350 мг/дм³.