Охорона природи в басейні Росі

Незважаючи на значні антропогенні перетворення, в басейні Росі все ще наявні максимально наближені до природних ділянки річок. Для деяких з них спостерігається значне в порівнянні з іншими біологічне різноманіття.

Попри це, на думку окремих сучасників і мешканців регіону, ситуація з річкою вийшла з-під контролю:

«Сьогодні Рось потерпає від екологічних проблем. Греблі, водосховища, збудовані вздовж всієї Росі, значно збільшили площу випаровування. Водовідбори, особливо величезний водовід на Умань, стрімко знизили швидкість течії води. Все це привело до застою води в Росі, збіднення її на кисень. Порушена природна екосистема. Річка втратила здатність до самоочищення. В результаті вода Росі, раніше прозора до самого дна, сьогодні нагадує гниющий бульйон. Прозорість води наразі не перевищує 20—30 см.»

Природно-заповідний фонд (ПЗФ) басейну Росі нараховує 75 різноманітних об'єктів загальною площею 104,8729 км², що становить лише 0,83% площі всього басейну.

Ці об'єкти розташовані на території всіх 4 областей, де розміщений басейн Росі. Найбільша кількість припадає на Київську і Черкаську області (за площею 56,27% і 31,83% відповідно), менше у Вінницькій та Житомирській областях (за площею 9,99% і 1,90%).

Природних заповідників у басейні Росі немає, всі об'єкти, крім 2 пам'яток природи та 4 парків, що мають статус загальнодержавних та місцевого значення. Здебільшого об'єкти ПЗФ в басейні річки точкові. Найбільший відсоток за площею мають загальнозоологічні заказники (36,24%), значна кількість заповідних урочищ та ботанічних заказників (20,51% та 13,50% за площею відповідно). Всі інші об'єкти займають менше 10% за площею. Єдиний іхтіологічний заказник, «Роський», його площа становить 1,17% загальної площі об'єктів ПЗФ в басейні Росі. Цей заказник розміщений у гирловій ділянці річки та охороняє цінні нерестовища риб, що заходять сюди з Кременчуцького водосховища.

 

 

Висновок

На підставі результатів проведених досліджень можна констатувати, що  р. Рось не належить до водних об’єктів з високою концентрацією органічних речовин у воді, оскільки значення ПО і ХСК не перевищувалив середньому 9,4 та 19,9 мг О/дм3 і змінювалися в межах 7,5-12,9 та 17,5-25,9 мг О/дм3 відповідно. Досліджувана річка не належить також і до висококольорових та високогумусних водних об’єктів, оскільки навіть максимальне значення кольоровості води було невисоким і становило 21,3° Cr–Co–шкали, а концентрація ГР протягом 2011-2012 рр. варіювала в межах від 7,6 до        13,0 мг/дм3 і в середньому не перевищувала 9,7 мг/дм3.

Річка Рось характеризується дещо підвищеним як для річкових вод вмістом розчинених вуглеводів – 0,7-3,0 мг/дм3 (у середньому 1,4 мг/дм3),

що свідчить про високу інтенсивність продукційно-деструкційних процесів, які відбуваються в ній унаслідок зарегулювання стоку, а також про сприятливі умови для функціонування і розвитку фітопланктону. Концентрація БПР протягом періоду досліджень була невисокою, 118 змінювалася в широких межах – від 0,06 до 0,45 мг/дм3 і становила в середньому 0,25 мг/дм3.  

За результатами розрахунків відносного вмісту всіх досліджуваних груп органічних сполук у загальному балансі РОР найвищим середнім значенням масової частки характеризуються ГР, друге місце займають вуглеводи, а третє – БПР.  Результати гель-хроматографічних досліджень свідчать про те, що ГР у воді р. Рось представлено сполуками як з більшою (> 5,0 кДа), так і з меншою (≤ 2,0 кДа) молекулярною масою, їх співвідношення близьке як 1:1. Для вуглеводів і БПР, на відміну від ГР, властивий значно ширший спектр молекулярної маси. Зокрема, для групи БПР характерним є те, що в її складі в середньому майже 52,4 % займають сполуки, молекулярна маса яких не перевищує 2,0 кДа, тоді як для вуглеводів характерна інша картина молекулярно-масового розподілу – в їхньому складі переважають сполуки з молекулярною масою > 20,0 кДа, частка яких досягає в середньому 58,6 %.