Байки Л. Глібова: загальна кількість, де, коли розпочав друкувати байки, коли збірки байок виходили друком за життя письменника.

Леонід Глібов здобув широке визнання в українській літературі як байкар. Усього він написав понад сотню байок.

Перша збірка «Байки Леоніда Глібова», що містила 36 творів, вийшла у Києві 1863, але майже весь наклад її був знищений у зв'язку з валуєвським циркуляром.

Протягом 60—70 pp. він писав мало, загалом прозово-поетичні фейлетони російською мовою та гумористичні вірші.

У 1872 вдалося видати другу, доповнену в порівнянні з першою, книгу байок.

У 1882 була видана третя збірка, що була передруком попередньої. Спроби надрукувати інші збірки Глібову не вдалися — перешкоджали цензурні заборони.

Зіставте наступні байки Л. Глібова та І. Крилова: Мірошник. -- Мельник. Цуцик – Две собаки. Вовк та Ягня. - Волк и Ягненок. Хмара – Туча. Торбина -Мешок. Синиця - Синица

Наскільки є подібними тема, проблематика, образна система, обсяг структурних складників байок, місце розташування моралі. У чому виявляється національний колорит у творах: імена, прислів’я, приказки, назви побутових предметів, одягу, їжі, топоніми, гідроніми тощо.

Якщо зіставити байки І. Крилова та Л. Глібова, можна знайти багато спільних рис, але є й деякі відмінності.

У тематиці і побудові окремих байок Глібова є багато спільного з Криловим. Але кожен з цих письменників висвітлював спільні теми по-своєму, надаючи творам народно-національного колориту. Жанр байки вони зробили знаряддям боротьби проти феодально-кріпосницької, самодержавно-чиновницької системи з усіма її пороками.

За тематикою та проблематикою байки дуже схожі, майже ідентичні, наприклад: тема самоповаги і власної гідності в байках «Цуцук», «Две собаки»; тема протистояння сильних і слабких, беззахисних в байках «Вовк та Ягня», «Волк и Ягненок», тема хвастощів, балакучості і дурості в байках «Синиця», «Синица» тощо.

Образна система творів трошки відрізняється завдяки національному колориту та мові авторів. У байці «Волк и Ягненок» Крилов називає Вовка голодним: «Что около тех мест голодный рыскал Волк», а у Глібова цей же Вовк вже «такий страшенний та здоровенний».

Іменники на позначення тварин, птахів, рослин, риб та інших істот виступають у байках у ролі образів-персонажів, уособлюючи представників різних класів чи соціальних верств (Вовк, Лев, Ведмідь, Щука або Ягня, Карась, Мишеня тощо).

Національний колорит у творах також виявляється в іменах персонажів: Дворовый пес Барбос/ пес Бровко, Жужу/Цуцик; Мельник/ мірошник Хома.

Також колорит проявляється у прислів’ях, приказках. Змістова і функціональна роль прислів'їв у байках Глібова пов'язується з їх тематикою і ідейним спрямуванням: «На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться» («Вовк та Ягня»), «Кохайте щиро правдоньку —
І дасть вам бог одрадоньку» («Хмара»)

В окрему групу слід виділити сполучення, що передають особливу експресію, — різні вигукові звороти: «Та цур йому!» «Що ти за птиця?» («Вовк та Ягня»).

Також Л. Глібов українізує деякі топоніми, гідроніми, назви побутових предметів, одягу, їжі. Хочу це продемонструвати за допомогою цитат з байок Крилова та Глібова.

«А сверх того с Мешком Весь город стал знаком.» / «І по селу, й по хуторах,

І по купцях, і по панах, Пішла про неї слава всюди» (байка «Торбина»)

«Над изнуренною от зноя стороною Большая Туча пронеслась» / «Над селами, над нивами, Лугами та долинами Велика Хмара йшла» (байка «Хмара»)

«Расславилась тотчас о том по свету речь» / «За вітром слава полетіла По всіх усюдах і кутках, По байраках і по садках» (байка «Синиця»)

Охотники таскаться по пирам
Из первых с ложками явились к берегам,
Чтоб похлебать ухи такой богатой /

А пересудливі жінки

Побрали ще й ложки,

Бо мали ту надію,

Як море стане закипать,

Щоб юшки добре посьорбать,

Якої й зроду не сьорбали

 

Байки Л.Глібова відрізняються від творів І.Крилова особливостями світогляду та поетики, цікавими жанровими знахідками та головне – завданням: «Всю виявлену на той час стильову потугу українського слова спрямувати на поетичне відтворення предметного світу – природи, людового побуту, речей тощо, тваринного існування, покласти особливий акцент на елементарних (близьких до інстинктивних) реакціях, на представленні безпосередності не рефлективного вчинку, на увідчутлення в зображальному життєплині міфологічного начала»