Напрямки зниження споживання природної прісної води.

Загальні запаси води на Землі складають 1386 млн. км3, але 96,5% водних ресурсів планети припадає на солоні води Світового океану, і 1% – на солоні підземні води. На прісні води припадає усього лише 2,5% загального обсягу гідросфери, а якщо виключити з розрахунку полярні льоди, що ще практично не використовуються, то в розпорядженні людства залишається лише 0,3% загальної кількості води на землі. Світове водоспоживання виросло з 1100 км3 у 1950 р. до 3300 у 1980 р. і 4100 км3 у 1990 р. В останні роки в результаті заходів для ресурсозбереження зростання споживання води у світі сповільнилося, і загальний водозабір у 2000 р. склав 4780 км3. Тільки в США щорічно використовується близько 550 км3 прісної води, а в Росії — приблизно 100 км3.
Головним джерелом прісної води залишаються ріки, чиї річні ресурси складають 47 тис. км3, а реально використовувати можна менш половини цієї кількості. Таким чином, обсяг світового споживання води наблизився до 1/4 водних ресурсів планети, що можуть бути використані. У США водоспоживання досягає майже 30% середньорічного поверхневого стоку рік (при тому, що 20% потреб у воді покривається за рахунок підземних вод), а в Росії — приблизно 2,5% річкового стоку.
Головним споживачем води у світі є сільське господарство (69%), потім йдуть промисловість (21%), комунальне господарство (6%) і водоймища.
У світовому сільському господарстві зберігається тенденція до збільшення попиту на воду. Вважається, що саме недолік води, а не оброблюваних земель, є причиною недостачі продуктів харчування в багатьох країнах, що розвиваються. Так, у посушливих регіонах живуть більш 1 млрд. людей.
Рівень використання водних ресурсів для нестатків промисловості, сільського господарства і побуту складає (% від загального обсягу водних ресурсів): у Єгипті – 97,1; Ізраїлю – 84,4; Україні – 40; Італії – 33,7; Німеччини – 27,1; Польщі – 21,9; США – 18,9; Туреччини – 17,3; Росії – 2,7.
Основні резерви підвищення ефективності використання водних ресурсів:
1) скорочення споживання води насамперед за рахунок упровадження водосберігаючих технологій і оборотного водопостачання (оборотним називається таке водопостачання, коли вода, що забирається з природного джерела, багаторазово використовується без скидання у водойму або каналізацію);
2) ліквідація втрат води при її транспортуванні через протіки, випари і т. д.;
3) усунення нераціонального споживання води в побуті.

Як визначити масу важких металів, що надходять в озеро протягом одного місяця?

Маса важких металів, що надходять протягом одного місяця й одного року в замкнуту водойму (G_{i вм міс}, т;):

G_{i вм міс} = С_{i вм *}V_{св міс},                                

                                     

С_{i вм} - концентрація важких металів у стічній воді i-гo виду, мг/л.

Як визначити концентрацію важких металів в озері через один місяць і один рік?

Концентрація важких металів в озері через один місяць і один рік (С_{оз.вм.міс}, мг/л; С_{оз.вм.рік}, мг/л):

С_{оз вм міс} = G_{i вм міс} / V_оз,                               

С_{оз вм рік} = G_{i вм рік} / V_оз,                                

де V_оз - об'єм озера, л

Об'єм озера:

V_оз = S*h,                                                

де S – площа озера, км²;

h - середня глибина озера, м.

Критерії екологічного стану озера через один місяць і рік. Суммаційний вплив металів, що надходять в озеро зі стічними водами.

Критерії екологічного суммаціонного стану озера через один місяць і один рік:

φ_міс = ∑(С_{оз вм міс}/ГДК_вм) = (С_{м міс}/ГДК_м)+(С_{рт міс}/ГДК_рт)+(С_{св міс}/ГДК_св) (10)

φ_рік = ∑(С_{оз вм рік}/ГДК_вм) = (С_{м рік}/ГДК_м)+(С_{рт рік}/ГДК_рт)+(С_{св рік}/ГДК_св) (11)

Якщо φ_{міс рік}  1 – безпечно використовувати воду в питних і рекреаційних цілях, якщо φ_{міс рік} > 1 - небезпечно.

 

Висновки

Набуто практичні навички виконання розрахунків з визначенням рівня екологічної небезпеки замкнутої водойми.

Самостійно проведено санітарно-гігієнічні оцінки, розробки технічних, організаційних та економічних заходів по зниженню рівня екологічної небезпеки гідросфери.

Освоєно методику розрахунку рівня екологічної небезпеки замкнутої водойми.

Розраховано концентрацію сполук важких металів у замкнутій водоймі (привести конкретні значення ГДВ).

Виконано санітарно-гігієнічну оцінку замкнутої водойми протягом одного місяця та одного року (вказати конкретні значення).

Розроблено технічні пропозиції по зниженню рівня екологічної небезпеки замкнутої водойми.

 

 

Список рекомендованої літератури

Основна

1. Бедрій ЯЛ. та ін. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища: Навч. Посібник. - Львів, 1999. - 238 с.

2. Джигирей B.C. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посібник. - К.: Т-во «Знания», КОО, 2000. - 203 с.

3. Леонов В.Е. Экология: Учебное пособие. – Новосибирск: НГАВТ, 1999, - 133с.

4. Новиков Ю.В. Экология, окружающая среда и человек: Учеб. пособие для вузов. - М.: Агенство «Фаир», 1998. - 320 с.

5. Леонов В.Е. Технология очистки сточных вод. Учебное пособие. - Новосибирск: НГАВТ, 2001, - 116 с.

 

Додаткова

6. Конвенція СОЛАС. С-Петербург, 1993.

7. Международный Кодекс по управлению безопасной эксплуатацией судов и предотвращению загрязнения (МКУБ, 1993).

8. Международная конвенция по предотвращению загрязнения с судов 1978г., измененная протоколом 1978г. к ней (МАРПОЛ 73/78)

9. Закон України про охорону навколишнього середовища, 1993.

10. Система управления окружающей средой. Общие руководящие указания по принципам управления, системам и средствам обеспечения: Киев. Госстандарт Украины. 1997.

11. Конвенция ООН по морскому праву: 1982. Часть XII. Защита окружающей среды. (Справочник по гигиене и санитарии на судах. Под редакцией Стенько Ю.М. и Арановичя Г.И.) - Ленинград: «Судостроение» 1984.

12. Мельник П.С., Сурин СМ. Технология обработки сточных вод морских судов. Москва: В/О «Мортехинформреклама», 1986.