Практичне заняття для педагогів «світ дитячий і світ дорослий»

Мета: усвідомлення відмінності між світом дитини та світом дорослого, що виявляється в особливостях сприйняття, емоційних переживаннях, мотивації поведінки тощо. Набуття навичок аналізу дитячої поведінки з погляду самої дитини.

                                                      Хід роботи

I. Вправа з м'ячем:

  Кинути або передати іншому м'яч, супроводжуючи це добрими побажаннями.

II. Інформаційна частина.

  Соціальний педагог пояснює причини різної організації сприйняття навколишнього світу дитини й дорослого, указує на імпульсивність, емоційність, удавану аналогічність дитячих вчинків, дитячий натуралізм і т.д. Тут можна виділити такі особливості дитячої психології:

1)  відсутність сформованих поглядів;

2)  швидкість перевтілення;

3)  емоційність;

4)  швидка зміна настроїв;

5)  необтяженість побутовими турботами;

6)  відкритість;

7)  імпульсивність;

8)  злиття із зовнішнім світом;

9)  життя сьогоденними (що відбувається тут і зараз) проблемами;

10) повнота світосприйняття;

11) реакція емансипації (для підліткового віку);

12)  психологічна залежність від референтної групи (для підліткового віку);

13) прагнення до самоствердження.

Часто батькам та педагогам здається, що дитина навмисно погано поводиться, прагнучи "насолити", однак, звичайно такий висновок не є правильним. Тут соціальному педагогу доречно акцентувати увагу на чотирьох цілях негативної поведінки дитини. В основі будь-якої небажаної поведінки дитини можуть лежати такі цілі:

1)  вимога уваги або комфорту;

2)  бажання показати свою владу або демонстративну непокору;

3)  помста, відплата;

4)  демонстрація своєї неспроможності або неповноцінності

Дитина розуміє людей і навколишній світ інакше, ніж дорослі. Діти доходять своїх висновків з огляду не на те, що їм говорять батьки, педагоги, але на те, що батьки та вчителі при цьому роблять, як вони поводяться з іншими людьми. Так, особистий приклад впливає на виховання набагато більше, ніж будь-яке моралізування.

Вправа   "Занурення".

Учасникам пропонується одна із ситуацій взаємодії між педагогами і дітьми й ставиться завдання уявити себе на місці дитини. Для "занурення" найкраще підходить метод візуалізації із закритими очима. Далі учасники діляться своїми переживаннями.

 Для такого "занурення в дитинство" за допомогою візуалізації (можна працювати на фоні спокійної музики). "Сядьте зручніше, ноги поставте на підлогу так, щоб вони добре відчували опору, спиною обіпріться на спинку стільця. Якщо ви хочете відкашлятися, зробіть це зараз. Закрийте очі, прислухайтеся до свого дихання - воно рівне й спокійне. Відчуйте важкість у руках, ногах. Потік часу несе вас у дитинство, у той час, коли ви були маленькими. Уявіть собі теплий весняний день, вам 6, 7 або 8 років, уявіть себе в тому віці, в якому ви краще себе пам'ятаєте. Ви йдете вулицею. Подивіться, у що ви вдягнуті, у яке взуття, який одяг. Вам весело, ви йдете і поруч з вами йде близька людина. Подивіться, хто це. Ви берете її за руку й відчуваєте надійне тепло. Потім ви відпускаєте руку й весело біжите вперед, але недалеко, чекаєте свою близьку людину й знову берете її за руку. Раптом ви чуєте сміх, піднімаєте голову й бачите, що тримаєте за руку зовсім іншу, незнайому людину. Ви обертаєтесь і бачите, що ваша близька людина стоїть позаду й посміхається. Ви біжите до неї й знову, тримаючись за руки, йдете далі й разом смієтеся над тим, що відбулося. А зараз прийшов час повернутися назад у цю кімнату. Коли ви будете готові, відкрийте очі".

У цьому сюжеті актуалізується почуття прив'язаності і переживання втрати, хоча й миттєвої, близької людини.

 Ситуація може розбудити в учасниках тренінгу як теплі, так і тривожні почуття, вона дозволяє побути дитиною й усвідомити, що означає присутність надійного дорослого в дитячому віці, якою великою є його роль для формування впевненості в житті.

Вправа "Декларація прав".

Соціальний педагог поділяє групу на дві підгрупи. Одна з них представляє дітей, інша - вчителів. Завдання кожної групи полягає в складанні переліку своїх прав. Через 15-20 хвилин після того, як кожна група складе свій перелік, "вчителі" і "діти" починають по черзі пред'являти ці права один одному, причому кожне право можна внести до остаточного переліку лише тоді, коли воно прийняте іншою стороною. Кожна сторона має можливість відхилити певне право або наполягати на його зміні.

 Соціальний педагог регулює дискусію й фіксує прийняті обома сторонами права на видному місці, наприклад, на класній дошці.

Якщо дискусія затягується (а звичайно вона відбувається "гаряче"), соціальний педагог пояснює, чому сторони не можуть домовитися, і припиняє обговорення, скориставшись правом вето. Краще заздалегідь попередити групу про обмеження в часі (звичайно це 3-5 хвилин) для обговорення одного пункту.

Вправа "Почуття"

Учасники пишуть на аркушах паперу назву якого-небудь почуття. Картки збираються й перетасовуються. Потім кожен учасник обирає будь-яку картку. Його завдання - показати почуття, зазначене на картці. Показ може бути мімічним або пантонімічним. Інші висловлюють свою думку про побачене.

Ведучий не повинен розкривати секрет відразу ж після перших висловлювань. Необхідно, щоб висловилися всі учасники. Кожний демонструє кілька почуттів.

Питання для обговорення                                                                               

1. Чи сприймали вас адекватно?

2. Чи були складнощі при визначенні почуттів? З чим, на вашу думку, вони були пов’язані?

3. Висловіть свої враження.

VІ.Рефлексія                                                                                               

 Вправа «Що?», «Де?», «Коли?».

VІІ. Підсумок