Теми індивідуальної науково-дослідної роботи

 

1. Основні напрями політики зайнятості в Україні.

2. Безробіття в економіці України.

3. Демографічна і трудоресурсна ситуація в Україні.

4. Пріоритети та напрями соціального захисту населення.

5. Формування системи соціального партнерства в Україні.

6. Роботодавці та їх об’єднання в системі СТВ.

7.  Наймані робітники та їх представницькі органи в системі СТВ.

8.  Держава як суб’єкт СТВ.

9.  Якість трудового життя як критерій оцінки стану СТВ.

10.Міжнародний досвід регулювання СТВ (Досвід Німеччини, Франції, Японії, США).

11.Негрошові форми трудової винагороди.

12.Характеристика систем оплати праці, що застосовуються на виробничих підприємствах.

13.Роль Міжнародної організації праці в регулюванні соціально-трудових відносин.

14. Ринок праці молоді.

15. Приховане безробіття як соціальний феномен в Україні.

16. Соціально-економічні наслідки безробіття.

17. Система соціального захисту економічно активного населення в Україні.

18. Мотивація праці на підприємстві.

19. Системи оплати праці альтернативні тарифній.

20. Законодавчі та нормативні документи, на основі яких здійснюється державне регулювання заробітної плати.

21. Бідність; поняття, види, ознаки. Оцінка масштабів бідності в Україні. Форми соціальної допомоги бідному населенню.

22.  Основні напрямки підвищення продуктивності праці на сучасному рівні розвитку економіки України.

23. Інфраструктура ринку праці. Державна служба зайнятості. Діяльність приватних кадрових агентств.

24. Характеристика сучасної демографічної ситуації в Україні. Порівняння з розвиненими країнами.

25. Трудоресурсна ситуація в Україні та її регіональні особливості

СЛОВНИК

Активна політика зайнятості – сукупність правових, організаційних й економічних заходів, які проводяться державою з метою запобігання безробіття.

Аудит у трудовій сфері – періодично проведене аудиторами (або аудиторськими фірмами) дослідження, або експертиза з метою оцінки стану трудових показників.

Безробітним, за методологією МОП, вважається той, хто не має роботи, шукає її, готовий до неї приступити й не має інших джерел доходу.

Безробітними в Україні – громадяни працездатного віку, які за незалежними від них причинам не мають заробітку (трудового доходу) у результаті відсутності підходящої роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу й здатні приступитися до неї.

Безробіття – соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили економічно активного населення не зайняті в суспільному виробництві.

Біпартизм – двостороннє співробітництво між роботодавцями й найманими робітниками на галузевому рівні й на рівні підприємств.

Відрядна заробітна плата – це оплата праці працівника за виконаний обсяг роботи.

Відтворення населення – історично й економічно обумовлений процес безперервного поновлення поколінь людей.

Відтворення трудових ресурсів – постійне поновлення їхньої чисельності й структури як шляхом природної зміни поколінь, так і шляхом переходу одних структурних частин в інші.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.

Додатковий доход – доход, що одержується крім основного джерела коштів (робота за сумісництвом, одержання спадщини, доходи від цінних паперів і т.д.).

Доходи населення – сукупність надходжень грошових і натуральних коштів, отриманих за рахунок праці працівників й інших джерел за певний проміжок часу, які використовує людина з метою споживання й нагромадження.

Економіка праці – це динамічна суспільно організована система, у якій відбувається процес відтворення робочої сили (виробництво, розподіл, обмін і споживання), а також забезпечуються умови й процес взаємодії працівника, засобів і предметів праці.

Економічний аналіз – особливий вид економічних досліджень ефективності виробничо-господарської діяльності й управлінських рішень, спрямованих на її підвищення.

Економічно активне населення – частина населення, що пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг.

Економічно неактивне населення – частина населення, що не входить до складу ресурсів праці.

Загальна працездатність – це здатність до некваліфікованої праці у звичайних умовах.

Зайнятий – громадянин, діяльність якого пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству й дає можливість отримання заробітку (трудового доходу).

Зайнятість – це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству й приносить заробіток (трудовий дохід).

Заробітна плата – винагорода, розрахована як правило, у грошовому вираженні, що відповідно до трудового договору власник або вповноважений орган виплачує працівникові за виконану їм роботу.

Індивідуальна трудова суперечка – неурегульовані розбіжності між роботодавцем і працівником з питань застосування законів й інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, колективного договору, угоди, трудового договору (у тому числі про встановлення або зміну індивідуальних умов праці), про які заявлено в орган з розгляду індивідуальних трудових суперечок.

Інфраструктура ринку праці – це державні установи, недержавні структури сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств, громадські організації й фонди, які забезпечують ефективна взаємодія між попитом та пропозицією на ринку праці.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це виплати в формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компен­саційні й інші виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазна­ченими актами норми.

Колективна трудова суперечка – неурегульовані розбіжності між працівниками (їхніми представниками) і роботодавцями (їхніми представниками) із приводу встановлення й зміни умов праці (включаючи заробітну плату), укладання, зміни й виконання колективних договорів, угод, а також у зв'язку з відмовою роботодавця врахувати думку виборного представницького органа працівників при прийнятті актів, що містять норми трудового права в організаціях.

Конвенція – міжнародний акт, що після його ратифікації державою-членом є обов'язковим для виконання

Локаут – відмова роботодавця від послуг працівників з виконання трудових обов'язків. Власне кажучи, це припинення роботи на підприємстві з ініціативи роботодавця.

Міжнародна організація праці – спеціалізоване агентство ООН, що займається поширенням соціальної справедливості й міжнародно визнаних людських і трудових прав.

Мінімальна заробітна плата – нижня границя ціни праці, що забезпечує плату за працю найменшої складності, що виконується в нормальних умовах.

Моніторинг СТС – комплексна державна система безперервного спостереження за фактичним станом справ у СТС з метою попередження й усунення негативних тенденцій.

Найманий робітник – це громадянин, який уклав трудовий договір з роботодавцем, і відповідно до нього придбав відповідні права й обов'язки в трудовій сфері. 

Населення – сукупність людей, що проживають на певній території.

Натуральна форма доходів – це не тільки доходи від особистого підсобного й домашнього господарства, соціальна допомога в натуральній формі (продукти, одяг, дрова й т.д.), але й випадки видачі заробітної плати працівникам у формі продукції свого підприємства або продукції, отриманої їм в обмін за бартером в умовах кризи неплатежів.

Номінальні доходи – доходи, отримані в грошовому вираженні.

Норма виробітку – кількість виробів, які необхідно випустити в одиницю часу (за одну годину, робочу зміну тощо). Між нормою часу й нормою виробітку існує обернено пропорційна залежність.

Норма обслуговування – кількість об'єктів (машин, механізмів, робочих місць і т.д.), які працівник або група працівників повинні обслужити протягом одиниці робочого часу.

Норма часу – кількість робочого часу, необхідного на виконання якого-небудь виробу або якої-небудь роботи.

Норма часу обслуговування – це час, необхідний на обслуговування одного об'єкта. Між нормою обслуговування й нормою часу обслуговування також існує обернено пропорційна залежність.

Норма чисельності – кількість працівників певного профілю й кваліфікації, необхідних для виконання конкретних робіт за певний період.

Оплата праці – система відносин, пов'язаних із забезпеченням установлення й здійснення роботодавцем виплат працівникам за їхню працю відповідно до законів, інших нормативних актів, колективних договорів, угод, локальних нормативних актів й трудових договорів.

Організація праці на підприємстві – це система здійснення трудового процесу, що визначає порядок й умови сполучення й здійснення складових його часткових трудових процесів, взаємодії виконавців й їхніх груп з засобами праці й один з одним для досягнення поставленої мети.

Організація робочих місць – підпорядкована цілям діяльності система заходів щодо їх оснащення засобами й предметами праці, планування, розміщення їх у певному порядку, обслуговування й атестації.

Основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу в межах встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, нормовані завдання, посадові обов'язки).

Основний доход – доход, що одержується з основного місця праці та є основним джерелом матеріальних доходів населення.

Пасивна політика зайнятості – це сукупність заходів спрямованих на згладжування негативних наслідків безробіття.

План з праці – один з розділів плану діяльності підприємства, його ціль – обґрунтування показників з праці й забезпечення ефективного використання трудових ресурсів.

Погодинною заробітною платою – це така її форма, при якій розмір плати за працю працівника залежить від часу роботи, припускаючи належне виконання їм посадових функцій.

Політика зайнятості – це сукупність мір прямого й непрямого впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Попит на працю (узагальнений покупець) – виражає потребу роботодавців у працівниках, необхідних для виробництва товарів і послуг.

Посадова інструкція – документ, що регламентує професійні функції кожної посади й вимоги до працівника, що займає цю посаду.

Посадовий оклад –  щомісячний розмір оплати праці працівника, що залежить від займаної посади й кваліфікації.

Потенціал – джерело можливостей, засобів, запасів, які можуть бути наведені в дію, використані для рішення якого-небудь завдання або досягнення певної мети; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній області.

Працездатність – потенційна можливість індивіда виконувати доцільну діяльність на заданому рівні ефективності протягом певного часу, що залежить від зовнішніх умов діяльності й психофізіологічних ресурсів людини.

Праця – це доцільна діяльність людей спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда й суспільства в цілому

Принцип – керівна ідея, основне правило поведінки, діяльності.

Продуктивність праці – співвідношення між кількістю продукції (послуг), виробленої за певний проміжок часу, і кількістю ресурсів, витрачених для виробництва цієї продукції за даний період.

Прожитковий мінімум – показник обсягу й структури споживання найважливіших матеріальних благ і послуг на мінімально припустимому рівні, що забезпечує умови для підтримки активного фізичного стану дорослих, соціального й фізичного розвитку дітей і підлітків.

Пропозиція робочої сили (узагальнений продавець) – виражає певну кількість зайнятих найманих робітників, які володіють певними знаннями й кваліфікацією, а також ту частину працездатного населення, що бажає працювати й може приступити до роботи з урахуванням розташовуваного доходу й можливостей проводити свій час.

Професійна працездатність – це здатність працівника виконувати всі трудові функції відповідно до професії, що у нього є, або відповідно до його посади.

Профспілки – одна із громадських організацій, які створюються трудящими для захисту своїх соціальних, економічних і професійних прав, для вираження інтересів найманих робітників, для боротьби за соціальну справедливість, з метою створення для людини відповідних умов роботи й життя.

Реальні доходи – номінальні грошові доходи поточного періоду, скоректовані на індекс споживчих цін.

Резерви зростання продуктивності праці – невикористані реальні можливості економії витрат живої й упредметненої праці.

Рекомендації – відіграють роль орієнтирів при розробці політики, національного законодавства й практичних заходів у соціально-трудовій сфері.

Ринок праці – сукупність соціально-трудових відносин між покупцями й продавцями із приводу умов наймання й використання робочої сили.

Роботодавець – це людина, що працює самостійно й постійно наймає для роботи одного або кілька людей.

Робоче місце – закріплена за окремим працівником просторова зона, оснащена засобами праці, необхідними для виконання необхідної роботи.

Соціальне партнерство – система відносин, що виникає між найманими робітниками й роботодавцями при посередницькій ролі держави, за узгодженням економічних інтересів у СТВ й урегулюванням соціально-трудових конфліктів.

Соціальне страхування – джерело матеріального забезпечення громадян у випадку безробіття, захворювання, нещасного випадку, а також у старості.

Соціальні трансферти – система заходів грошової або натуральної допомоги незаможним, що не пов'язана з їх участю в господарській діяльності в цей час або в минулому.

Соціально-трудові відносини (СТВ) – це об'єктивно існуюча взаємозалежність і взаємодія суб'єктів цих відносин у процесі праці, спрямовані на поліпшення якості трудового життя й підвищення продуктивності праці.

Страйк – тимчасова добровільна відмова працівників від виконання своїх трудових обов'язків (повністю або частково) з метою вирішення колективної трудової суперечки.

Стратегія поведінки в конфлікті – програма й план дії, спрямовані на реалізацію поставленої мети в конфлікті, тобто це розв'язання завдання задоволення своєї конкретної потреби, свого конкретного інтересу в даному конфлікті.

Страхові внески – форма резервування заробітної плати, що забезпечує матеріальні виплати й надання соціальних послуг працівникам у випадку настання страхового випадку.

Сукупний доход – всі види грошових доходів, а також вартість натуральних надходжень, отриманих від особистого господарства й використаних на особисте (домашнє) споживання.

Схема посадових окладів – угруповання посад за рівнем оплати, що складається з переліку посад і розмірів місячних окладів за кожною з них.

Тактика поводження в конфлікті – засоби, що забезпечують дану стратегію, які в остаточному підсумку визначають стиль поводження людини в конфлікті.

Тарифна систему – сукупність нормативів, за допомогою яких визначається диференціація заробітної плати працівників різних категорій.

Тарифна сітка –  шкала, що включає сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.

Тарифні коефіцієнти – величини, що показують, у скільки разів тарифна ставка 2-го й наступних розрядів більше тарифної ставки 1-го розряду.

Тарифні розряди – порядкові числівники, за допомогою яких ранжуються групи робіт (працівників), що розрізняються за рівнем оплати праці залежно від його складності (кваліфікації працівника).

Трипартизм – тристороннє співробітництво між роботодавцями, найманими робітниками й державою (в особі уряду або виконавчих органів влади) на національному, регіональному й територіальному рівнях.

Трудовий конфлікт – протиріччя організаційно-трудових відносин, що приймають характер прямих соціальних зіткнень між індивідами й групами працівників.

Трудовий потенціал – сукупність працездатного населення з урахуванням інтелектуального розвитку, здатностей, знань, умінь, досвіду, духовних цінностей, звичаїв, традицій, переконань і патріотизму.

Трудовий потенціал працівника являє собою сукупну здатність фізичних і духовних властивостей окремого працівника досягати в заданих умовах певних результатів його трудової діяльності, з одного боку, і здатність удосконалюватися в процесі праці, вирішувати нові завдання, що виникають у результаті змін у виробництві, – з іншого.

Трудові ресурси – частина працездатного населення, що має сукупність фізичних і духовних здатностей, загальноосвітні й професійні знаннями для роботи в народному господарстві, включаючи людей старше й молодше працездатного віку, зайнятих у суспільному виробництві.

Управління трудовими ресурсами – складова частина системи управління, що спрямована на забезпечення зайнятості працездатного населення та його оптимальний розподіл між галузями й регіонами країни, а також на задоволення потреб народного господарства у кваліфікованих кадрах.

Фактори зростання продуктивності праці – рушійні сили, джерела, у результаті впливу яких змінюється рівень продуктивності праці.

Ціна робочої сили – це ціна життєвих коштів, які необхідні для нормального відтворення робочої сили.

Якість трудового життя – систематизована сукупність властивостей, що характеризують умови праці в самому широкому змісті цього слова й дозволяють урахувати ступінь реалізації інтересу працівника й використання його здатностей (інтелектуальних, творчих, моральних, організаторських тощо).

ЛІТЕРАТУРА