Участь прокурора при перегляді справ в апеляційному та касаційному порядку; Верховним Судом України; за нововиявленими обставинами.

    У статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру” однією з форм представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави у суді передбачено внесення апеляційної скарги на судові рішення.

    Відповідно до п. 7.2. наказу Генерального прокурора України № 6 «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» від 29.11.2006 року організацію участі прокурорів у розгляді справ в апеляційних, місцевих господарських та окружних адміністративних судах покладено на підрозділи представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратур областей і прирівняних до них за місцем знаходження зазначених судів.

    Право внесення (підпису) апеляційної скарги на рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні скарги тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь (стаття 37 Закону України «Про прокуратуру»).

    В разі, якщо цивільний позов не розглядався під час судового слідства, існують підстави для представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді, то прокурор заявляє відповідний цивільний позов, в разі незадоволення якого прокурором готується та подається апеляційна скарга в порядку цивільного судочинства (ст. 294 ЦПК України), яка подається протягом десяти днів з дня проголошення такого рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Відповідно до вимог п. 4. Галузевого наказу Генерального прокурора № 6 гн прокурор при вирішенні питання про підстави представництва повинен вважати пріоритетним захист соціальних і майнових прав неповнолітніх, інвалідів, людей похилого віку, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також захист державних інтересів, що стосуються оподаткування, стягнення сум до бюджету, відчуження державного майна, у т.ч. через процедуру банкрутства, земельних відносин, усунення порушень, пов'язаних з корупційними діяннями.

З метою ефективного та своєчасного застосування повноважень щодо захисту в суді прав громадян або інтересів держави керівниками прокуратур повинна забезпечуватись участь у справах за позовами інших осіб, ініціювання перегляду судових рішень у справах, розглянутих без участі прокурора, виявляти та відслідковувати відомості про наявність на розгляді у судах справ чи винесених судових рішень, що порушують права громадян або інтереси держави та потребують застосування представницьких повноважень прокурора (п. 8 наказу).

Прокурори усіх рівнів, у межах своєї компетенції, повинні забезпечувати своєчасне реагування на незаконні рішення суду у цивільних, господарських, адміністративних справах, постанови у справах про адміністративні правопорушення та якісну підготовку апеляційних, касаційних скарг, протестів, заяв і скарг за нововиявленими обставинами. При направленні до суду зазначених документів надсилати їх копії до прокуратур вищого рівня, прокурору, який забезпечує участь у справі, а касаційних скарг - до Генеральної прокуратури України.

Відповідні положення профільного наказу наголошують на тому, щоб керівники структурних підрозділів прокуратур, прокурорам міського і районного рівнів контролювали якість підготовки прокурорів до судових засідань, участь у судових процесах, повноту та своєчасність застосовування наданих процесуальних повноважень (п. 9 наказу).

По кожному позову, заяві, а також у кожному випадку вступу прокурора у справу шляхом участі або внесення апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, наказ зобов’язує вести окреме наглядове провадження, у якому зосереджувати копії: позову, заяви; матеріалів, що підтверджують заявлені вимоги; зауважень на протоколи судових засідань; судових рішень, скарг, подань чи інших процесуальних документів; відомості про хід судового процесу; довідки про результати розгляду справи, погоджені з керівництвом прокуратури (структурного підрозділу) та дані про реальне виконання рішень суду.

Підлягає забезпеченню з боку керівників прокуратур внесення апеляційних скарг на рішення у цивільних, господарських та адміністративних справах, працівниками, які брали участь у розгляді справ у суді першої інстанції.

Керівники структурних підрозділів прокуратур, прокурори міського і районного рівнів повинні контролювати якість підготовки прокурорів до судових засідань, участь у судових процесах, повноту та своєчасність застосовування наданих процесуальних повноважень.

Право прокурора на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції регламентується:

1.Законом України „Про прокуратуру” – стаття 36-1, 37;

2.Господарським процесуальним кодексом України – ст. 91-106;

3.Цивільним процесуальним кодексом України – ст.ст. 291-322;

4.Кодексом адміністративного судочинства України – ст.ст. 184-209.

Особи, які можуть оскаржити судові рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, визначені у статті 37 Закону України „Про прокуратуру”.

У випадку оскарження прокурором судових рішень, які набрали законної сили, йому необхідно заявити про поновлення строків. Для поновлення строків прокурору необхідно довести вину суду тощо.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановлюється ухвала.

Прокурор на стадії апеляційного провадження у господарському судочинстві не може відмовитись від позову.

Прокурор, який вносить апеляційну скаргу, повинен надіслати сторонам по справі її копію і копії доданих до неї документів, які відсутні у справі. До скарги мають бути додані докази надсилання її копії та копії документів доданих до неї сторонам.

    При підготовці апеляційної скарги необхідно враховувати межі перегляду судом апеляційної інстанції.

Резолютивна частина скарги має відбивати повноваження апеляційного суду за результатами розгляду документів оскарження.  

    При підготовці апеляційних скарг на незаконні судові рішення прокурор повинен забезпечити їх повноту та вмотивованість. Дотримуватися при складанні відповідних документів вимог закону до форми і змісту, посилатися на норми матеріального і процесуального права, якими регулюються відповідні правовідносини, на конкретні докази, долучати їх до позовів, заяв.

Необхідно мати на увазі, що в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 №12 “Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” зазначено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, порушення вимог статті 59 ЦПК України щодо допустимості засобів доказування, необґрунтована відмова суду в задоволенні клопотання осіб, які беруть участь у справі, у дослідженні доказів (стаття 60 ЦПК України), порушення вимог статті 215 ЦПК України щодо змісту рішення суду тощо.

В процесі розгляду в апеляційній інстанцій скарги прокурора, останній повинен приймати активну участь у розгляді справи, дослідженні доказів, давати їм належну оцінку, добре орієнтуватися в матеріалах розглядуваної цивільної справи, бути неупередженим, об’єктивним і справедливим сприяти суду у прийнятті законного, вмотивованого рішення. При необхідності та на вимогу суду давати висновки по справі. Поведінка прокурора в судовому засіданні повинна відповідати всім стандартам професійної діяльності та загально визнаним нормам етики і моралі.

 

У статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено, крім іншого, також забезпечення касаційного оскарження рішення суду.

Право прокурора на касаційне оскарження судових рішень регламентується:

1.Законом України „Про прокуратуру” – стаття 36-1, 37;

2.Господарським процесуальним кодексом України – ст.ст. 107-111.13.

3.Цивільним процесуальним кодексом України – ст.ст. 323-352;

4.Кодексом адміністративного судочинства України – ст.ст.210-234.

Право внесення (підпису) касаційної скарги на рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора (області), прокурори управлінь і відділів можуть вносити касаційні скарги тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь (стаття 37 Закону України «Про прокуратуру»).

Пунктом 12 Наказу Генерального прокурора України №6гн від 29.11.06 «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» передбачено, що прокурори усіх рівнів, у межах своєї компетенції, мають забезпечити своєчасне реагування на незаконні рішення суду у цивільних справах, якісну підготовку касаційних скарг. При направленні до суду касаційних скарг необхідно надсилати їх копії до Генеральної прокуратури України.

Відповідно до пункту 12.2 вказаного Наказу Генерального прокурора України №6гн від 29.11.06 касаційні скарги у цивільних справах повинні вносити прокурори обласного рівня та їх заступники, які забезпечували участь у суді апеляційної інстанції або за позовами яких чи підпорядкованих їм прокурорів розглянуто справу. Прокурори районного рівня та їх заступники можуть вносити касаційні скарги на ухвали про повернення апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху, відмову у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до ст.ст. 107, 108 сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:

1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду";

Судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову. Апеляційний господарський суд зобов'язаний невідкладно надіслати скаргу разом зі справою до Вищого господарського суду України (ст. 109 ГПК України).

Прокурор, який подає касаційну скаргу, повинен надіслати сторонам у справі її копію і копії доданих до неї документів, відсутніх у справі.

Касаційні скарги у цивільних, господарських та адміністративних справах повинні вноситись прокурорами обласного рівня та їх заступниками, які забезпечували   участь у суді апеляційної інстанції, господарському суді або за позовами, заявами яких чи підпорядкованих їм прокурорів розглянуто справу.

 Прокурорам районного рівня та їх заступникам повинні вноситись касаційні скарги на ухвали про повернення апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху, відмову у відкритті апеляційного провадження.

Про направлення скарги, заяви та справи до апеляційного чи касаційного суду і дату призначення справи до розгляду необхідно негайно повідомляти прокурора, який забезпечує участь у суді, а при оскарженні рішення суду за позовом, заявою прокурора іншими особами - надсилати копію скарги, заперечення на неї та необхідні матеріали прокурору за місцем розташування зазначених судових інстанцій.

Касаційні скарги у господарських справах до Верховного Суду України вносяться за підписом керівників Генеральної прокуратури України, у тому числі за мотивованими клопотаннями прокуратур обласного рівня.

Клопотання із долученими і належно завіреними копіями судових рішень надсилати не менш як за 15 днів до закінчення процесуального строку на внесення скарги. У разі пропуску строку з поважних причин надавати докази на їх підтвердження.

 

 

У касаційному порядку прокурор вправі оскаржити судові рішення лише які набрали законної сили та тільки в інтересах держави в особі юридичних осіб та фізичних осіб незалежно від того, чи приймали вони участь у суді першої та апеляційної інстанції.

Касаційна скарга може бути прокурором доповнена, змінена протягом строку на касаційне оскарження.

Прокурор на стадії касаційного провадження може відмовитись від позову, у випадку коли позов було пред’явлено ним. Відмовитись від позову може як прокурор, який його пред’явив, так і прокурор вищого рівня.  

     Згідно з ЦПК України касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.      Відповідно до ЦПК України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двох місяців після набрання законної судовим рішенням (ухвалою) суду апеляційної інстанції.      Поряд з процесуальними вимогами передбаченими ЦПК України у касаційній скарзі мають бути висвітлені вимоги, які випливають з Закону України «Про прокуратуру» щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави у суді.     До касаційної скарги мають бути додані їхні копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції.     Резолютивна частина скарги має відбивати повноваження касаційного суду за результатами розгляду документів оскарження.      При підготовці касаційної скарги необхідно враховувати межі перегляду судом касаційної інстанції.

У касаційній скарзі піддаються критиці не доводи і докази, приведені протилежною стороною при вирішенні спору, а висновки, яких дійшов суд на обґрунтування свого рішення.

 

Право прокурора на оскарження судових рішень до Верховного Суду України регламентується:

1.Законом України „Про прокуратуру” – стаття 36-1, 37;

2.Господарським процесуальним кодексом України – ст.ст. 111.14-111.28;

3.Цивільним процесуальним кодексом України – ст.ст. 353-360.7;

4.Кодексом адміністративного судочинства України – ст.ст.235-244.2.

При наявності підстав цивільна справа вказаної категорії може бути переглянута Верховним Судом України (ст. 353 ЦПК), правом звернення користуються сторони та інші особи, які брали участь у справі, після їх перегляду в касаційному порядку.

Заява про перегляд судових рішень з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, може бути подана особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, коли стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.

Підставами для подання заяви про перегляд судових рішень                 ст. 350 ЦПК України називає:

1) неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Заява про перегляд судових рішень подається протягом одного місяця з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Заява про перегляд судових рішень з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, може бути подана не пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.

        

Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених ГПК України.

Згідно до ст. 111-15 ГПК України правом на звернення про перегляд судових рішень господарських судів у Верховному Суді України користуються: сторони у справі та Генеральний прокурор України, після подання відповідної заяви після їх перегляду в касаційному порядку.

Підставами для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів ст. 111-16 ГПК України визначаються:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Заява про перегляд судових рішень господарських судів подається протягом одного місяця з дня ухвалення судового рішення господарського суду, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Заява про перегляд судових рішень господарських судів подається у письмовій формі.

За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу Верховного Суду приймається одна з таких постанов:

1) про повне або часткове задоволення заяви;

2) про відмову в задоволенні заяви.

Судді, які не погоджуються з постановою, можуть висловити окрему думку, що додається до постанови.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 ГПК України.

Право прокурора на оскарження судових рішень за нововиявленими обставинами регламентується:

1. Законом України „Про прокуратуру” – стаття 36-1, 37;

2. Господарським процесуальним кодексом України – ст.ст. 112-114;.

3. Цивільним процесуальним кодексом України – ст.ст.361, 362;

4. Кодексом адміністративного судочинства України – ст.ст.245-253.

Після перегляду справи в апеляційному порядку, набрання рішенням законної сили, перегляду у порядку касаційного провадження судові рішення можуть залишатися такими, що не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. Причини цього можуть не залежати від сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Гарантією щодо забезпечення законності та обґрунтованості актів суду в тому числі господарського суду є надана законом можливість переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Прокурор може ініціювати перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами лише з метою представництва інтересів громадянина або держави у суді, як у справах за його участю, так і без його участі. Він може ініціювати перегляд судових рішень лише в інтересах осіб, які вже брали участь у розгляді справи;

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили,  вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане";