Логістика – це наукова дисципліна про управління матеріальними і інформаційними потоками в економічних системах.

План лекції.

1. Визначення, суть логістики. Співвідношення логістичної і маркетингової системи.

2. Основні поняття логістики.

3. Логістичні аспекти руху товару.

 

 

1. Визначення, суть логістики. Співвідношення логістичної і маркетингової системи.

 

Логістика – це наукова дисципліна про управління матеріальними і інформаційними потоками в економічних системах.

Слово «логістика» відбулося від грецького “logistikos” – розраховувати.

 

Суть логістики полягає в комплексі ефективного управління рухом товару на стадіях виробництва, постачання і збуту продукції.

 

       Предмет логістики як науки – економічні взаємини суб'єктів, технологічні аспекти переміщення вантажів.

Основне завдання логістики - використовуючи матеріали, енергію, інформацію, персонал і засоби виробництва, надати споживачеві продукцію в заданий час заданої якості в задане місце і за певну ціну.

 

 

Комплекс логістики складається з показників:

- вантаж – необхідні товари;

- кількість – необхідна кількість;

- час – необхідний час;

- місце – в необхідне місце;

- витрати – з мінімальними витратами;

- якість – при необхідній якості сервісу;

- споживач – певному споживачеві.

 

 

Принципи логістики.

1. Саморегулювання (збалансованість виробництва).

2. Гнучкість (можливість внесення змін в графік закупівлі матеріалів, зміну в термінах постачання).

3. Мінімізація об'ємів запасів.

4. Моделювання руху товару.

5. Комп'ютеризація (управління мат. потоками).

6. Надійність в забезпеченні ресурсами.

7. Економічність (скорочення рівня запасів продукції у споживача до 30-45%, підвищення рівня інформаційного обслуговування, транспорт)

 

І в теж час, для реалізації концепції логістики на підприємстві гостро необхідне використання маркетингу. В рамках маркетингу концепція логістики направляє діяльність підприємства до мінімізації сукупних витрат, які супроводжують рух і зберігання товарно-матеріальних цінностей, починаючи від вибору постачальників і закінчуючи після продажним сервісом. Керуючись концепцією маркетингу, фахівці підприємства виявляють, створюють, змінюють, стимулюють попит. При використанні концепції логістики у них з'являється можливість його задоволення з мінімальними витратами, які супроводжують матеріальний потік.

 

 

 

Мал. Схема співвідношення логістики і маркетингу підприємства.

 

 

        2. Основні поняття Логістики

Загальним матеріальним потоком підприємства (МП) є рух і зберігання матеріалів і товарів, які починаються з транспортування від постачальників сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і закінчується після продажним сервісом для споживачів.

МП має розмірність - об'єм, час, кількість, масу. Формою існування МП може бути вантажообіг складу або вантажний потік (кількість вантажів, перевезена окремими видами транспорту від пункту відправлення до пункту призначення за певний період часу).

Інформаційним потоком є рух і зберігання інформації на підприємстві.

Інформаційний потік визначається наступними параметрами:

- джерелом виникнення;

- напрямом руху, або адресатом;

- швидкістю передачі, тобто кількістю інформації, яка передається в одиницю часу;

- загальним об'ємом, тобто загальною кількістю інформації, утворюючої даний потік.

 

 

Мал. Протитечія матеріалів і інформаційних ресурсів на підприємстві.

 

 

Логістична операція - відособлена сукупність дій, направлених на перетворення МП або ІП. Логістична операція може бути матеріальною (транспортування, складування, вантаження) і нематеріальною (збір даних про МП, зберігання і передача даних).

Логістична функція - укрупнена група логістичних операцій, направлених на реалізацію цілей логістичної системи.

У логістиці для управління потоками використовую функції:

- Планування (встановлення оптимальної траєкторії руху, розробка розкладу або графіка проходження потоку, розрахунок потреб в ресурсах для здійснення потоку).

- Оперативне регулювання (відслідкування кожного об'єкту потоку, згідно графіку руху, вироблення і застосування управлінських дій).

- Облік, збір, обробка, зберігання і видача інформації об МП, складання звітності.

- Контроль (ступінь відповідності фактичних параметрів потоку плановим.

- Аналіз (причини невідповідності плану).

- Координація (координація процесів закупівлі, збуту).

Логістичний канал - частково впорядкована множина, що складаються з постачальника, споживача, перевізників, посередників, страховиків і так далі

Споживач або постачальник в умовах ринкової економіки мають можливість вибору по різних критеріях за допомогою застосування різних методів обчислення рейтингів.

Після зробленого вибору логістичний канал перетворюється на логістичний ланцюг (лінійно впорядкована безліч фізичних і/або юридичних осіб що здійснюють логістичні операції по доведенню зовнішнього матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої.

 

 

 

Мал. Загальна структура логістичного ланцюга.

 

Логістичний цикл - інтервал часу між оформленням замовлення на постачання товарів і доставкою продукції на склад покупця. Логістичний цикл в загальному вигляді включає:

1. час на формулювання замовлення і його оформлення в установленому порядку.

2. час на доставку або передачу замовлення постачальникові.

3. час виконання замовлення (час очікування постановки замовлення на виконання, час виконання замовлення, час простоїв, комплексу послуг).

4. час виробництва продукції.

5. час доставки виготовленій продукції покупцеві.

6. час на підготовку продукції до споживання.

п.п. 3, 4 - займають найбільшу питому вагу.

 

Виробничий цикл - частина логістичного циклу (від запуску на операцію до повного виготовлення).

Логістичні витрати - витрати на виконання логістичних операцій (складування, зберігання...). По економічному змісту логістичні витрати складаються з:

 

,

де   Рдвіж – витрати на рух матеріалів;

       Рхран – витрати на зберігання матеріалів;

       Рпріб – втрати прибули унаслідок невикористаних можливостей, обумовлених існуванням матеріальних запасів.

 

У масштабі окремо узятої фірми логістичні витрати можуть бути визначені в % від суми продажів, у вартісному виразі з розрахунку на одиницю маси сировини, матеріалів, готової продукції.

Логістична система - адаптивна система із зворотним зв'язком, що виконує ті або інші логістичні функції або операції, складається з підсистем, має розвинені зв'язки із зовнішнім середовищем. Як логістичні системи розглядаються промислові і торгові підприємства, територіально-промисловий центр, постачальницько-збутову організацію і так далі Логістична система може бути з прямими зв'язками, тобто система, в якій матеріальний потік доводиться до кінцевого споживача без участі посередників; гнучка - доведення матеріального потоку до споживача здійснюється як по прямих зв'язках, так і за участю посередника.

 

Логістична система підприємства складається з п'яти компонентів:

- місцезнаходження і планування;

- комунікація;

-транспорт;

- запаси;

- склади і упаковка.

 

Ефективність логістичної системи - показник для характеристики якості роботи даної системи при заданому рівні логістичних витрат.

 

,

 

де   П – прибуток від реалізації готової продукції:

       Рлог – логістичні витрати

 

 

       3. Логістичні аспекти руху товару.

 

Суть руху товару в логістиці полягає в поєднанні фізичних і економічних процесів. Фізичний рух полягає в його територіальному просуванні з одного географічного пункту в іншій. Рух в економічному просторі полягає в переході товару від одного власника до іншого, тобто в зміні прав власника товару.

 

Аспекти руху товару в логістиці:

1. Найбільш раціональна організація просторового розміщення і матеріального потоку.

2. Формування господарських зв'язків (внутри- і позавиробничих).

Взаємовідношення між постачальником і споживачем формується за рахунок того, що існує:

- територіальне відокремлення - долається шляхом створення транспортних зв'язків;

- відокремлення в часі із-за неспівпадання процесів пр-ва і споживання - долається шляхом створення запасів;

- перспективне відокремлення - виробники не знають, що потрібний споживачеві і навпаки - усувається встановленням каналів спілкування;

- відокремлення у володінні - долається за рахунок актів купівлі-продажу.

3. Вивчення ринку і прогнозування попиту.

4. Визначення потреб в матеріальних ресурсах (визначення об'ємів і напряму перевезень, необхідної кількості і видів транспорту, кількість і об'єм складів і так далі)

5. Вибір постачальників.

6. Встановлення послідовності і звенности пересування продукції через місця складування.

7. Формування і регулювання запасів.

8. Виконання операцій безпосередньо передуючих і таких, що завершують перевезення продукції.

 

Лекція 2. Тема: «Матеріальні потоки в логістиці».

 

План лекції.

1. Склад і характеристика матеріальних потоків.

2. Класифікація матеріальних потоків.

 

 

1. Склад і характеристика матеріальних потоків.

 

      Матеріальний потік - потік матеріальних ресурсів, переміщуваних на всьому протязі логістичного процесу.

 

Матеріальні ресурси:

- сировина;

- основні матеріали (матеріали, що входять в продукт і складові його основу);

- допоміжні матеріали (матеріали в невеликих кількостях є складовою частиною)

- напівфабрикати;

- комплектуючі вироби (можуть бути придбані з боку або на підприємстві);

- незавершене виробництво (предмети праці, незавершені обробкою в даному цеху);

- деталь (готова частина механізму, використовувана при збірці готової продукції);

- вузол (складальна одиниця з 2-х і більш за деталі);

- блок (укрупнені складальні одиниці);

- готові вироби (відповідні всім вимогам ГОСТ);

- система (сукупність пристроїв).

 

Матеріальні ресурси можуть бути матеріальним потоком за умов:

Що? - мова йде про конкретному найменуванні.

Скільки? - чіткість визначення об'ємів ресурсів.

Хто? - вказаний постачальник ресурсів.

Звідки? - де зберігалися матеріальні ресурси, що підлягають переміщенню.

Куди? - місце, куди повинні бути доставлені ресурси.

Коли? - термін, що визначає переміщення ресурсів від місця зберігання у постачальника до місця зберігання у споживача.

 

Матеріальний потік - матеріальні ресурси певних видів, в певних кількостях переміщувані від певного постачальника до певного одержувача з одного певного місця в інше в заздалегідь обумовлений термін.

Якщо матеріальні ресурси зібрані на складі, то це не матеріальний потік а матеріальні запаси.

 

Характеристики матеріального потоку.

Прості:

- Асортимент

- Габарити

-Якість (сорт, марка)

Складні:

- кількість матеріальних ресурсів і інтенсивність потоку (штучні вантажі оцінюються в штуках; легковагі але об'ємні - за об'ємом; ваговиті і великогабаритні - за площею, по масі).

- початкова точка шляху - постачальник, кінцева - споживач.

- траєкторія

- довжина шляху

- час руху.

 

2. Класифікація матеріальних потоків.

 

   Матеріальні потоки діляться:

І. По номенклатурі (прості або складні, одно- або багато асортиментні);

ІІ. По ступеню готовності (плановані, формовані, розформовуванні)

ІІІ. По місцю в процесі звернення (чекаючи відвантаження, відвантажені, в дорозі, прибулі, чекаючи розвантаження, прийняті на склад).

ІV. По безперервності (безперервні і дискретні).

V. По частоті прибуття або відправлення (термінові, тривалі, вартові, щоденні і так далі).

VІ. По відмінностях маси або об'єму (масові, великі, середні, дрібні)

Масові потоки – переміщення, яких здійснюється ні в одиничних транспортних засобах, а у великій їх групі, великі - дрібніше масових (1-2 вагони, але часто).

Дрібні потоки – це потоки маса, яких менше вантажопідйомності транспортних засобів.

 

VІІ. По ступені агресивності, вогненебезпечності, вибухонебезпеки:

       - неагресивні

       - агресивні

       - невогненебезпечні

       - вогненебезпечні

       - вибухонебезпечні

       - вибухобезпечні

V ІІІ. По ступеню сумісності: сумісні і несумісні.

ІX. За способом затарювання: вантажі контейнерів, ящиків, в мішках і безтарні вантажі.

 

ІX. По інтенсивності матеріальні потоки ділять на: напружені і ненапружені.

До напружених потоків відносять багато асортиментні потоки, у великих об'ємах, з урахуванням складності розвантаження або приймання.

Ненапружені – вузкоасортиментні, одноассортиментні, маленькі об'єми.

 

X. Матеріальні потоки по ступеню визначеності діляться на: детерміновані і стохастичні (якщо відсутня якась характеристика).

 

XІ. По ритмічності відправок: ритмічні і неритмічні. Ритмічні МП - в яких синхронізовані терміни постачання (відвантаження) відповідно до заздалегідь спланованого графіка.

 

X ІІ. По ступеню рівномірності: рівномірні і нерівномірні. Рівномірні характеризуються постійністю швидкості переміщення, нерівномірні, - із змінною швидкістю.

 

XІІІ. Матеріальні потоки діляться на: зовнішні і внутрішні. Зовнішні переміщаються за межами логістичної системи. Внутрішні - усередині неї.

 

X І V. По місцю їх надходження МП бувають: вхідні і вихідні.

XV. По ступеню стабільності МП підрозділяються на стабільних і нестабільних МП.

XVІ. Залежно від особливостей технологічного процесу МП бувають стаціонарні (для сталого технологічного процесу) і нестаціонарні МП (для знов освоюваних виробів).

 

Лекція 3. Тема: «Логістичне управління».

 

План лекції.

1. Поняття мікро- і макрологістики.

2. Організація логістичного управління на підприємстві.

 

1.Поняття мікро- і макрологістики.

 

Логістика, як концептуальний підхід, дозволяє розглядати з єдиних позицій матеріальні і інформаційні потоки різного рівня.

Залежно від прийнятого рівня розгляду і від ступеня деталізації логістичних операцій прийнято розрізняти макрологістику і мікрологістику.

Система макрологістики функціонує над декількома підприємствами або фірмами. Це, як правило, крупна система управління матеріальними потоками. Вона об'єднує для досягнення єдиної мети різнорідні виробничі і торгові підприємства, транспортні і посередницькі фірми. Об'єднувані системою макрологістики підприємства і фірми розрізняються по своїй спеціалізації, масштабам, формі власности, відомчій приналежності, географічному розміщенню і можуть навіть відноситися до різних держав. У останньому випадку система макрологістики вирішує специфічні завдання юридичного і економічного характеру, пов'язані з відмінностями в транспортному і промисловому законодавстві, митними бар'єрами і ін.

У загальному випадку макрологістика повинна вирішувати наступні завдання:

- аналіз ринку постачальників і споживачів;

- вироблення концепції розподілу і споживання;

- вибір структури складування і місць розміщення складів;

- вибір видів транспорту;

- організація транспортного процесу;

- визначення раціональних напрямів руху матеріальних потоків;

- вибір пунктів постачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів і що комплектують;

- вибір схеми доставки і розподілу готової продукції;

- створення загальної інформаційної системи, включаючи єдині форми уявлення і кодування інформації і методи її освіти, зберігання, переробки і використання.

Мікрологістика вирішує питання управління матеріальними потоками з метою оптимізації економічної діяльності усередині одного підприємства або фірми. У цьому сенсі вирішувані з її допомогою питання є локальними. Самі ж системи мікрологістики можуть входити в системи макрологістики як структурні підсистеми, що становлять. Системи мікрологістики можуть створюватися і функціонувати також в рамках самостійних виробничих або торгових підприємств, або територіальних торгових і виробничих комплексів, не виходячи за їх межі.

 

В межах одного підприємства мікрологістика вирішує наступні завдання:

-планує і контролює рівні вхідних запасів;

- планує і контролює рівні проміжних запасів;

- планує і контролює рівні запасів готової продукції;

- планує, управляє реалізацією і контролює переміщення виробів в процесі виробництва усередині промислових підприємств;

- управляє виконанням транспортно-складських і навантажувально-розвантажувальних робіт.

Між мікрологістикою і макрологістикою є ще одна фундаментальна відмінність.

Об'єктами, контрольованими макрологістикою є юридично незалежні підприємства. Взаємодія між ними базується на товарно-грошових відносинах і регламентується відповідними договорами і контрактами, що мають правову силу.

Об'єктами, контрольованими мікрологістикою, є функціональні служби і підрозділи одного підприємства або фірми, підлеглі його адміністрації. Взаємодія між ними базується на безтоварних відносинах і регламентується в адміністративному порядку. Адміністративні дії на ці служби і підрозділи в умовах мікрологістики повинні проводитися з такою метою, щоб забезпечити ефективність економічного функціонування даного підприємства або фірми в цілому. Структура функцій макро- і мікрологістики приведена на мал. 1.

 

 

 

Мал. 1. Структура функцій логістики на макро- і мікрорівнях.

 

 

В рамках макрологістичних інфраструктур прийнято виділяти три варіанти (мал. 2.):

1. Макрологістичні системи з прямими зв'язками (мал. 2а). У таких логістичних системах матеріальний потік рухається від постачальників сировини і інших необхідних компонентів до виробника, а від нього до споживачів без яких-небудь посередників.

2. Ешелонована макрологістична система (мал. 2б). У таких логістичних системах матеріальні потоки від постачальників сировини і інших компонентів до виробника, а від нього до споживачів рухаються через посередників.

3. Макрологістична система з гнучким зв'язком (рис.2в). У таких логістичних системах рух матеріальних потоків від постачальників сировини і інших необхідних компонентів до виробника, а від нього до споживача може здійснюватися або безпосередньо, або через відповідних посередників.

 

 

 

Мал. 2. Структури різних варіантів зв'язків в макрологістиці.

 

 

Також застосовується інша класифікація каналів розподілу. Залежно від числа посередників (тільки роздрібний посередник, роздрібний і оптовий посередник, оптовий, дрібнооптовий і роздрібний посередники, без жодного посередника) розрізняють, відповідно, одно-, двух- і трирівневі канали розподілу, а також канал нульового рівня.

 

       2. Організація логістичного управління на підприємстві.

 

       Актуальність логістики для сучасних українських підприємств обумовлена тим, що на цих підприємствах при побудові організаційних структур управління широко використовується функціональний підхід, при якому виявляється наступна суперечність. З одного боку, управлінню матеріальним потоком властива межфункциональность, тобто досягнення мети логістики залежить від діяльності багатьох функціональних підрозділів.

       З іншого боку – децентрализована відповідальність за здійснення логістичних функцій між відділами, які переслідують різні, іноді навіть протилежні, цілі (наприклад, відділ постачання і відділ збуту). Це іноді робить неможливим досягнення загальної мети логістики на підприємстві. Що приводить до збільшення витрат і зменшення прибули на підприємстві. А саме прибуток, а не локальні досягнення окремих служб є узагальнювальним показником діяльності підприємства в цілому.

       Вирішити цю суперечність можливо за умови впровадження на підприємстві нового організаційно-управлінського механізму саморегулювання між взаємозв'язаними функціями постачання, підтримка виробництва і збуту.

       Реалізувати на практиці таке рішення найреальніше через створення на підприємстві відділу логістики. Але, як правило, на українських підприємствах таких відділів немає. У такому разі, найбільш функціональним буде рішення, передати вирішення логістичних завдань відділу маркетингу на підприємстві.

 

 

 

 

Мал. 3. Схема типової організації структури відділу логістики на підприємстві.

 

 

Лекція 4. Тема: «Закупівельна логістика».

 

План лекції.

1. Види потреб підприємства в матеріальних ресурсах.

2. Система управління постачаннями на підприємстві.

3. Основні характеристики і завдання вибору постачальників.

4. Організація укладення договорів, що забезпечують процес постачань.

5. Роль посередницьких фірм в системі постачань. Сучасні тенденції розвитку закупівельної логістики.

 

1. Види потреб підприємства в матеріальних ресурсах.

Спосіб обміну матеріальними ресурсами в умовах ринкової економіки характеризується наступними рисами:

1. Об'єми і склад матеріальних ресурсів визначається попитом і пропозицією на ринку.

2. Вибір господарських зв'язків і партнерів в обміні є прерогативою продавців і покупців.

3. Співвідношення попиту і пропозиції, умови закупівлі надають безпосереднє значення на рівень цін.

4. У організації обміну активна роль належить до посередницьких ланок.

 

Потреба підприємства в матеріальних ресурсах на плановий період, незалежно від того, знаходяться матеріальні ресурси на складі або у вигляді виробничих заділів – це брутто-потреба.

Загальна брутто-потреба – брутто-потреба + додаткова потреба, яка включає матеріали для проведення експериментів, виготовлення зразків, проведення ремонтом і змісту устаткування, резерву на випадок недопостач.

Нетто-потреба - чиста потреба. Визначається як різниця брутто-потреби і наявності, що розташовується.

Первинна потреба - ринкова потреба (те, що треба для продажу на ринку)

Вторинна потреба - сировина, матеріали, напівфабрикати, що комплектують вироби, які необхідні для первинної потреби.

Третинна потреба - допоміжні матеріали іншого призначення, необхідні для первинної і вторинної потреби.

 

При визначенні потреб в матеріальних ресурсах розрізняють наступні підходи:

1. Розрахунок потреби матеріалів починається тільки коли вона виникає.

2. Розрахунок на обліку споживача матеріалів.

Методи визначення потреби.

а) детермінований (заснований на використанні цілком певних початкових даних, служить для визначення вторинної і третинної потреб при відомій первинній). Необхідна інформація - первинна потреба, що включає дані про об'єми і терміни виготовлення; інформація про структуру виробу у формі специфікації або вказівок про вживаність тих або інших деталей; норми витрат по матеріалах і видах продукції; наявність, що розташовується.

Розрахунок матеріальних ресурсів ведеться окремо для соціальних потреб, основного і допоміжного виробництва і тут можуть бути використані економіко-математичні моделі.

Потреба матеріальних ресурсів для основного пр-ва:

,

де   -M - потреба матеріалів;

-H - норма витрати матеріальних ресурсів i-го найменування на j видах виробу;

- N - виробнича програма j виду продукції; n - асортимент)

 

Потреба може бути визначена на основі ієрархії виробу з урахуванням входження елементів:

 

У детермінованому методі важливо встановити час споживання матеріальних ресурсів. Тут може бути корисний цикловий графік. Він заповнюється справа наліво. Цикл визначається по найбільш тривалій операції. На підставі циклового графіка можна визначити, скільки деталей запустити і коли. Щоб виконати замовлення в строк, матеріали повинні бути в наявності в найбільш ранній термін, з тим, щоб цикл їх надходження і первинної обробки не збільшував цикл виготовлення виробу.

Деталі повинні бути своєчасно готові, щоб залишався час для збірки. Купувальні вироби повинні бути замовлені з урахуванням очікуваного часу постачання.

 

б) стохастичні методи визначення потреби підприємства в запасах.

Засновані на прогнозуванні. Прогнози можуть бути середньострокові (3-5 років), кратко- і довгострокові. Прогнозування може бути виконане на основі алгоритму:

1. Аналіз тимчасових рядів.

2. Визначення моделі споживання.

3. Вибір методу.

4. Графічна інтерпретація прогнозної потреби.

 

2. Система управління постачаннями на підприємстві.

Постачання – це продаж продукції оптовим покупцям:

1) торговим підприємствам для подальшого перепродажу (ринковий фонд).

2) промисловим підприємствам для подальшої переробки (фонд промислової переробки)

3) організаціям і підприємствам сфери нематеріальних послуг (позаринковий фонд).

Транзитне постачання - коли товар мине оптова ланка.

Складське постачання – коли товар спочатку поступає на оптову базу.

Рівні постачань:

- міжособовий (між фізичним особами);

- міжвідділовий;

- рівня підприємств, організацій;

- міжнародний (рівень уряду)

Між собою постачання розрізняються масштабами і рівнями значущості.

Постачальник – суб'єкт, що забезпечує якими-небудь товарами інша особа на певних умовах. Постачальником може бути виготівник і посередник.

 

 

Ріс.1. Процес постачання

 

Зовнішній круг показує послідовність подій при типовій взаємодії. Внутрішній показує 5 правил закупівлі, які слід відтворювати в на всіх фазах процесу постачання.

Знаючи виробничу програму, слід детально розписати - що потрібне підприємству для виробничої діяльності (наприклад, чи проводити комплект виробів або купувати на стороні – залежно від ціни).

В процесі вибору і визначення постачальника матеріальних ресурсів для підприємства, слід визначити критерії оцінки постачальника, потім здійснити його пошук. Його можна знайти в довідниках, на ярмарках, виставках. Постачальник може запропонувати себе самого.

 

Головним показником постачань є надійність постачання:

Алгоритм визначення надійності постачань буде таким:

1. Зіставлення дати постачання плановою і фактичною.

2. Визначення часу запізнення_.

3. Зіставляється об'єм постачання плановий і фактичний. Виявляються випадки недопостачі продукції.

4. Визначається об'єм недопостачі продукції DQ =Q_фактич - Qплан.

5. Визначається умовне запізнення у разі недопостачі t’оп = DQ/q.

(DQ - величина недопостачі, q - середня денна витрата).

6. Визначається загальна величина запізнень Tоп= tоп+t’оп

7. Визначається кількість випадків відмови.

8. Визначається напрацювання на відмову То=(Т - åТоп) /n де Т - загальне число днів в періоді.

9. Визначається інтенсивність відмов p =1/Т_оп.

10. Визначається коефіцієнт готовності постачань Кгп=(Т-топå) /Т, чим вище цей коэфф., тим надійніше постачання.

 

При організації постачання, важливо понизити вартість матеріальних ресурсів для збільшення прибули (при незмінних накладних витратах). Це може бути досягнуто наступною послідовністю дій:

1)выбор постачальника;

2)выбор умов постачання;

3)выбор варіанту доставки сировини (що комплектують, готовій продукції) до місць переробки (подальшій реалізації)

4)расчет очікуваних показників (вартість, терміни, стійкість)

5)выбор варіанту з Парето – множини.

Графічно рішення може бути представлене шляхом на дереві рішень. Верхній рівень, - вибір постачальників, другий, – варіанти умов постачання (умова постачання по ІНКОТЕРМС, ціна, гарантована ритмічність постачань), пропоновані вибраним постачальником,, третій рівень - вибір варіанту доставки власними силами або підрядчиків для доставки купленій продукції до місць її подальшої переробки (доопрацювання, реалізації), останній рівень – трійка оцінок = (вартість, терміни, стійкість).

На практиці альтернатив при виборі постачальників не так вже багато (від 2-х до 7-ми).

 

3.Основні характеристики і завдання вибору постачальників.

 

Стратегія вибору постачальників і умов постачання залежать від номенклатури продукції, що купується (сировини, що комплектують).

 

Найбільш часто використовувані в практиці критерії вибору постачальників:

- прийнятна ціна з урахуванням умов постачання (FAS, FOB, CIF і так далі);

- якість продукції, що поставляється;

- якість обслуговування споживачів;

- гнучкість постачань;

- потенційні можливості по об'ємах і ритмічності постачань;

- дорогі;

- віддаленість постачальника від споживача;

- репутація на ринку (кредитоспроможність і фінансове положення).

 

Методи вибору постачальника.

1. Балльний метод - визначається найбільше значущі критерії для оцінки постачальників. Вибирається певна система балів і величина оцінки. Визначається значущість критеріїв в долях одиниці.

Критерії	Постачальники				Значущість критеріїв
	1	2	3	4

       S_балів             Sбалів                Sбалів Sбалів

 

Де сума балів максимальна, той постачальник має велику значущість, чим інші.

2. Інший підхід - визначається показник ідеального постачальника, і кожен з постачальників порівнюється з ідеалом.

3. Розстановка пріоритетів - за наслідками роботи постачальників проводиться їх фактична оцінка. Для цього:

- вибираються найбільш важливі критерії оцінки;

- вибирається метод вимірювання діяльності постачальника;

- визначається відносна важливість кожного параметра і приймається метод оцінки результатів.

Приклад: у оцінці постачальника якість продукції представляє першорядну вагу. Також приймаються важливими якість обслуговування і ціна. Важливість 1-го параметра - 50%, інших - по 25%. Виробляється система окулярів, яка допомагає кількісно оцінити діяльність постачальника по кожному параметру. Кількість продукції береться за 100 очок, з яких віднімається кількість очок, що показують продукцію, від якої нам довелося відмовитися. Обслуговування - за кожне прострочене постачання віднімається 5 очок. Ціна - вибирається найнижча з призначених цін як % відношення до дійсно сплаченої ціни (95 - найнижча, а заплатили 100). Виходячи з цих даних:

       Якість - 50% (100-12)=    44,0

       Обслуговування - 25% (100-5*5)=18,75

       Ціна - 25% (95/100)= 23,75

       Разом 86,5 очок

 

План лекції.

1. Гарантійні страхові запаси.

2. Практика управління матеріальними запасами.

- система управління запасами із заданою періодичністю замовлень;

- система управління рівнем запасів з фіксованим розміром замовлення;

- система з визначуваною періодичністю поповнення запасів до постійного рівня;

- система «максимум – минимум».

 

 1. Гарантійні страхові запаси.

 

Логістичне управління запасами в загальній системі логістичного управління є логічним продовженням логістики закупівель. Яка обуславливает різні системи організації поповнення матеріальних запасів. Вони відрізняються між собою, по-перше, визначенням моменту необхідності здійснення нового постачання для поповнення наявного матеріального запасу і, по-друге, величиною партії постачання, що замовляється.

 

У одних випадках постачання здійснюються у фіксовані моменти часу незалежно від фактичного рівня наявних запасів, в інших випадках постачання здійснюються в моменти, коли фактична величина наявних матеріальних запасів досягає деякої порогової величини, званою точкою замовлення. Об'єми цих постачань визначаються по-різному. Вони або є фіксованими, або визначаються з умови доведення матеріальних запасів до деякого нормативного рівня.

 

Проте всі ці системи постачань можна розглядати і під загальною точкою зору: чи передбачають вони наявність буферного страхового запасу чи ні? Системи, що передбачають наявність страхового запасу, називають двохбункерними.

 

Співвідношення між величинами робочого і страхового матеріального запасу – співвідношення  вибраними об'ємами двох подібних «бункерів».

У загальному випадку інтенсивність витрачання запасів з боку виробничих підрозділів не залишається постійною. Це означає, що графік зміни рівня запасів від часу є нелінійним. Крім того, час доставки замовленій партії не є постійним. Зазвичай воно є випадковою величиною.

Реальний графік зміни загального рівня запасів за наявності страхового запасу зображений на мал. 1.

Мал. 1. Загальний вид графіка зміни рівня матеріальних запасів за наявності буферного страхового запасу

На практиці об'єми страхового і робочого запасу повинні бути приблизно рівні.

 

       2. Практика управління матеріальними запасами.

 

При виборі стратегії поповнення запасів постачаннями ззовні - не існує різниці між видами товарів, що запасаються, їх фізичною природою і местомом створюваного запасу в ланцюзі виробничо-збутової діяльності. Загальною властивістю, що перетворює сукупність цих різноманітних продуктів в те, що в логістиці об'єднується загальним поняттям «запаси», — це їх структурне призначення. Запасом в логістиці називається те, що призначене для нівеляції різниці в темпах виникнення якої-небудь потреби і в появі засобів для її задоволення.

Незалежно від призначення компонентів запасів і їх місцезнаходження в технологічному циклі розрізнятимемо характерні значення їх об'ємів, що змінюються в часі, які і називатимемо рівнями запасів. Для визначеності в термінології ще раз перерахуємо поняття, що відносяться до рівнів запасів: