Визначення методів та їх класифікація

Визначення методів та їх класифікація

Політехнічна підготовка школярів відрізняється від професійної тим, що в теорії та на практиці учні вивчають не якусь одну вузьку галузь виробництва, а загальні основи промисловості й сільського господарства. Тому при обґрунтуванні методів трудового навчання вчитель повинен опиратися на сучасні досягнення дидактики й методики. Адже від правильного вибору методів залежить результативність і плідність дидактичного процесу, ефективність роботи вчителя та якість засвоєння дітьми навчального матеріалу.

У педагогіці метод визначається як спосіб пізнавальної теоретичної і практичної діяльності вчителя й учнів, спрямований на виконання завдань освіти. Учитель не просто механічно передає знання, а організовує найраціональніші шляхи засвоєння учнями навчального матеріалу. Він виступає в ролі посередника між знаннями, зафіксованими людським досвідом, і свідомістю дитини, яка не має цих знань. Основні вимоги, що висуваються до методів навчання, сформульовані в педагогічній теорії1, тому ми їх розглядати не будемо.

Під методами трудового навчання розуміють способи взаємозумовленої діяльності вчителя й учнів, з допомогою яких останніми засвоюються політехнічні знання, формуються в них трудові вміння, розвиваються творча активність і самостійність, нахили й здібності, виховується позитивне ставлення до праці.

Щоб повніше розкрити суть методів, їх намагаються класифікувати, беручи за основу різні ознаки. Класифікації, що склалися в педагогіці, не заперечують одна одну, а лише доповнюють, надають можливість побачити дидактичний процес із різних сторін і допомагають учителеві вибрати найдоцільніші способи вивчення програмного матеріалу.

Найрозповсюдженіша в педагогіці класифікація за джерелами придбання знань, згідно з якою всі методи поділяються на три групи: словесні, наочні й практичні та за ступенем самостійності учнів у навчально-трудовій діяльності: пояснювально-ілюстративні, частково-пошукові, проблемні й дослідницькі. Деякі методисти визначають групи методів за дидактичними завданнями, способами управління діяльністю школярів, логічним шляхом навчальної роботи, інші до класифікації підходять комплексно, беручи за основу відразу кілька суттєвих ознак.

Незважаючи на намагання вчених-педагогів, жодна з існуючих класифікацій не може вважатися ідеальною чи універсальною. Адже один і той же метод можна застосовувати для реалізації декількох навчальних завдань і, навпаки, для розв’язання якогось дидактичного завдання можна використовувати кілька методів. Крім цього, у трудовому навчанні методи часто чергуються: бесіда переходить у пояснення, остання поєднується з демонструванням тощо.

Вибираючи той чи інший метод, кожен учитель повинен пам’ятати, що трудова діяльність – це своєрідна форма пізнання і організовувати навчання праці потрібно так, щоб учні не були на уроках пасивними спостерігачами й виконавцями, а мали змогу проявити свою активність, творчість, розумові здібності, мали змогу завжди дізнатися про щось нове, зробити хоч невеликий крок у загальному розвитку.

Дидактичні ігри

З метою активізації самостійної діяльності молодших школярів учителі початкових класів у своїй практиці часто використовують нестандартні заняття з трудового навчання, наприклад, уроки-екзамени чи заліки, ребуси і кросворди, проводять дидактичні ігри.

Дидактичні ігри криють у собі великі потенційні можливості для загального розвитку дітей, активізують їхній інтерес та увагу, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, тренують сенсорні вміння, вольові якості, запобігають утомі.

На відміну від інших методів дидактична гра має свої особливості. З одного боку, у її суть закладені ігрові дії, з допомогою яких формуються певні риси особистості, а з іншого – за допомогою гри на уроці вирішується ряд дидактичних завдань: вивчається новий матеріал, закріплюється пройдений, формуються трудові вміння, використовуються знання на практиці.

Дидактична гра стимулює пізнавальну активність учнів, викликає позитивні емоції стосовно навчання. Тому, керуючи ігровою діяльністю, учитель повинен турбуватися про те, щоб діти отримали максимум радості й задоволення, щоб при осмисленні нового матеріалу підключалися глибокі переживання особистості, які позитивно впливають на інтенситвність процесів і роблять їх результативнішими.

Ефективність використання дидактичних ігор у багатьох випадках залежить від дотримання низки педагогічних умов:

1. Взаємозв’язок змісту гри та навчального матеріалу уроку, а також трудових завдань.

2. Різноманітність ігор за змістом і формою проведення, їх постійне оновлення.

3. Систематичність і регулярність проведення ігор.

4. Наявність правил, яких не можна порушувати.

5. Активна творча позиція кожного учасника гри.

6. Доступність і привабливість гри для дітей. Використання казок, загадок, віршів.

7. Емоційність гри.

8. Спрямованість гри на розвиток у дітей інтересу до навчання, формування в них моральних якостей.

Виходячи зі змісту навчального матеріалу та завдань, що стоять на певному уроці, учитель може планувати різні дидактичні ігри чи ігрові ситуації: сюжетно-ролеві, подорожі, змагання, загадки, вправи. Після вибору виду гри визначається її місце в структурі уроку і методика проведення. Умови гри мають бути зрозумілими й доступними дітям, а зміст і мета – привабливими для них. Важливе значення мають зовнішнє оформлення гри й уведення елементів змагання між окремими учасниками чи командами.

Щоб надати привабливішого, емоційнішого забарвлення трудовій діяльності, учитель ставить дітей у ролеву позицію, від чого їхня праця набуває реального значення. У першому класі під час роботи з конструкторами учні можуть «перевтілюватися» в архітекторів чи будівельників, у другому класі – слюсарів-складальників, третьокласники, виготовляючи вироби з тканини, стають закрійниками та швачками. Під час сюжетно-ролевої гри учні намагаються відтворити дії тих людей, котрих вони наслідують, оволодіти їхніми якостями, відтворити ті стосунки, які існують між дорослими.

Ігри-подорожі призначені насамперед для ознайомлення молодших школярів з елементами техніки, працею людей. Вони найчастіше починаються зі слів «Діти, уявіть собі…», а в процесі уроку широко використовуються наочні посібники: картини, слайди, фрагменти фільмів, що дозволяє учням краще уявити місце дії чи ситуацію. Наприклад, у ІV класі перед складанням моделі підйомного крана з деталей технічного конструктора вчитель використовує таку ігрову ситуацію.

- Уявіть собі, що ви прийшли на будівельний майданчик, який знаходиться недалеко від нашої школи. Що там будується? Люди яких професій зводять там будинки? А які машини їм у цьому допомагають?

Далі вчитель демонструє дітям різні види кранів, розповідає про їх призначення. Детальніше зупиняється на баштовому підйомному крані, який використовується на будівництві.

Часто проводяться на уроках трудового навчання ігри-загадки. Наприклад, під час роботи з природними матеріалами вчитель звертається до дітей: «З якого дерева листя?» Іншими варіантами загадок можуть бути: «Який інструмент?», «Яка тканина?» (за словесним описом), «Який предмет зайвий?». Ставлячи учням запитання, педагог перевіряє їхні знання властивостей матеріалів, послідовності технологічних операцій, назви інструментів. Можуть ще використовуватися ігри-вправи типу «Чарівний мішечок», під час якої учень на дотик визначає предмети, які знаходяться в торбинці.

Ефективність дидактичної гри зростає, якщо в її результатах зацікавлений увесь клас. Цьому сприяють колективні ігри з елементами змагання. Ігри-змагання «Хто швидше?» можуть проводитися на уроках з будь-якого розділу програми.

Учителі ще часто використовують у своїй практиці різні ігрові моменти та ситуації. Це «листоноша», який приходить у клас із листом-завданням, казкові герої, які звертаються до учнів за допомогою тощо.

Проведення дидактичних ігор передбачене й навчальною програмою. Так, з метою визначення рівня трудової підготовки молодших школярів, наявності базових знань і вмінь рекомендується в кінці 3-го і 4-го класів проводити заліки у вигляді гри, наприклад: «Подорож у Країну Праці», «Юні умільці» з відповідними маршрутами або зупинками. До їх підготовки можуть бути задіяні вчителі трудового навчання та обслуговуючої праці, учні середніх і старших класів, батьки.

Досвід роботи та дослідження педагогів (О. Савченко, М. Галагузова) показали, що використання дидактичних ігор на уроках у початкових класах значно активізує трудову й мислительну діяльність учнів, підвищує їх інтерес до навчання, виховує творче ставлення до праці.

Робота з папером

1. Визначення виду паперу, зважаючи на його товщину, щільність, гладкість поверхні і прозорість.

2. Волокниста будова паперу (розглядання країв відірваних клаптиків через лупу).

3. Втрата вигляду паперу в результаті його м’яття.

4. Визначення напряму волокон у листі паперу (розривання у різних напрямах; смужки, вирізані по взаємно перпендикулярних краях листка паперу будуть згинатися по-різному, коли їх тримати за нижні кінці піднятими вгору).

5. Дослідження міцності паперу при розриванні а) дві смужки вирізані поперек і вздовж волокон, б) одна смужка скручується в шпагат, в) попередньо перегинається і прогладжується лінія згину, г) частина смужки мнеться.

6. Змочування паперу (витягування паперу при зволоженні, втрата його міцності, поява зморщок при склеюванні).

7. Порівняння властивостей паперу і картону.

Робота з тканиною і волокнистими матеріалами

1. Вивчення волокнистої будови ниток рослинного походження (їх розкручування).

2. Порівняння ниток за товщиною, міцністю і кольором.

3. Вивчення видів переплетення ниток у тканині.

4. Ознайомлення з основними видами тканин.

5. Порівняння тканини з папером (товщина, волокнистість, колір, обробка інструментами, способи з’єднання).

6. Визначення лицевого і зворотного боків тканини.

7. Вплив на тканину води, високої температури.

8. Вивчення способів з’єднання частин із тканини.

Визначення методів та їх класифікація

Політехнічна підготовка школярів відрізняється від професійної тим, що в теорії та на практиці учні вивчають не якусь одну вузьку галузь виробництва, а загальні основи промисловості й сільського господарства. Тому при обґрунтуванні методів трудового навчання вчитель повинен опиратися на сучасні досягнення дидактики й методики. Адже від правильного вибору методів залежить результативність і плідність дидактичного процесу, ефективність роботи вчителя та якість засвоєння дітьми навчального матеріалу.

У педагогіці метод визначається як спосіб пізнавальної теоретичної і практичної діяльності вчителя й учнів, спрямований на виконання завдань освіти. Учитель не просто механічно передає знання, а організовує найраціональніші шляхи засвоєння учнями навчального матеріалу. Він виступає в ролі посередника між знаннями, зафіксованими людським досвідом, і свідомістю дитини, яка не має цих знань. Основні вимоги, що висуваються до методів навчання, сформульовані в педагогічній теорії1, тому ми їх розглядати не будемо.

Під методами трудового навчання розуміють способи взаємозумовленої діяльності вчителя й учнів, з допомогою яких останніми засвоюються політехнічні знання, формуються в них трудові вміння, розвиваються творча активність і самостійність, нахили й здібності, виховується позитивне ставлення до праці.

Щоб повніше розкрити суть методів, їх намагаються класифікувати, беручи за основу різні ознаки. Класифікації, що склалися в педагогіці, не заперечують одна одну, а лише доповнюють, надають можливість побачити дидактичний процес із різних сторін і допомагають учителеві вибрати найдоцільніші способи вивчення програмного матеріалу.

Найрозповсюдженіша в педагогіці класифікація за джерелами придбання знань, згідно з якою всі методи поділяються на три групи: словесні, наочні й практичні та за ступенем самостійності учнів у навчально-трудовій діяльності: пояснювально-ілюстративні, частково-пошукові, проблемні й дослідницькі. Деякі методисти визначають групи методів за дидактичними завданнями, способами управління діяльністю школярів, логічним шляхом навчальної роботи, інші до класифікації підходять комплексно, беручи за основу відразу кілька суттєвих ознак.

Незважаючи на намагання вчених-педагогів, жодна з існуючих класифікацій не може вважатися ідеальною чи універсальною. Адже один і той же метод можна застосовувати для реалізації декількох навчальних завдань і, навпаки, для розв’язання якогось дидактичного завдання можна використовувати кілька методів. Крім цього, у трудовому навчанні методи часто чергуються: бесіда переходить у пояснення, остання поєднується з демонструванням тощо.

Вибираючи той чи інший метод, кожен учитель повинен пам’ятати, що трудова діяльність – це своєрідна форма пізнання і організовувати навчання праці потрібно так, щоб учні не були на уроках пасивними спостерігачами й виконавцями, а мали змогу проявити свою активність, творчість, розумові здібності, мали змогу завжди дізнатися про щось нове, зробити хоч невеликий крок у загальному розвитку.