Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ:  Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия ЭкологияТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву 
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Розділ 1. Визначення термінівСтр 1 из 13Следующая ⇒
Вступ Основною метою розробки цього Технічного регламенту з пішохідного туризму (далі – Технічний регламент) є сприяння підвищенню безпеки на змаганнях із пішохідного туризму, визначення єдиного підходу до подолання перешкод, дотримання безпеки учасників, суддівства й критеріїв оцінки дій спортсменів при визначенні результатів, спорядження, яке може застосовуватися, і порядок його використання та експлуатації. Усі неоднозначні моменти й можливі розбіжності положень, описаних в цьому Технічному регламенті, слід розуміти та трактувати в контексті безпеки. Цей Технічний регламент є обов’язковим для виконання учасниками, представниками та суддями на змаганнях із пішохідного туризму. Положення про змагання та Умови проведення змагань не можуть суперечити вимогам, що встановлені в цьому Технічному регламенті, або змінювати їх, якщо про це явно не вказано в тексті відповідного пункту Технічного регламенту. Термін «команда» вживається як синонім термінів «учасник», «зв’язка», і всі положення цього Технічного регламенту стосуються рівною мірою всіх цих термінів, якщо це не суперечить логіці проходження дистанції чи подолання етапу зв’язкою, учасником особисто або якщо про інше явно не сказано в тексті відповідного пункту. Скорочення, що використовуються в цьому Технічному регламенті, і які рекомендується використовувати в Умовах подолання дистанцій:
Розділ 2. Дистанції
2.1. Змагання з пішохідного туризму проводяться на дистанціях «Смуга перешкод», «Крос-похід», «Рятувальні роботи». 2.1.1. «Смуга перешкод» – коротка дистанція, насичена етапами, які встановлені на природних або штучних перешкодах. Вона може включати виконання спеціальних завдань. 2.1.2. «Крос-похід» – довга дистанція, яка передбачає проходження певного маршруту з подоланням етапів та виконанням спеціальних завдань, які встановлені на природних або штучних перешкодах. Маршрут проходиться з орієнтуванням по мапі або задається іншим способом (за описом, азимутально, маркуванням та інше). Крос-похід може бути багатоденним і здійснюватися в умовах спортивного походу. 2.1.3. «Рятувальні роботи» – коротка або довга дистанція, яка передбачає транспортування умовно потерпілого силами команди на певних ділянках дистанції або через етапи та (або) спеціальні завдання. Як самостійна дистанція «Рятувальні роботи» проводяться на дистанціях ІІІ-V класів. 2.2. Клас дистанції визначається параметрами, указаними в додатку 1. 2.3. Дистанція складається з локальних перешкод (етапи, спеціальні завдання) та протяжних перешкод (орієнтування, набір висоти). Перелік етапів та спеціальних завдань, їх параметри наведено в додатку 2. 2.4. Норми часу на орієнтування (як при виконанні спецзавдання, так і під час подолання дистанції) визначаються в залежності від класу дистанції та рельєфу згідно з таблицею 2.1. Таблиця 2.1. НОРМИ ЧАСУ НА ОРІЄНТУВАННЯ
Примітка: на кожні 100 м набору висоти до часу на орієнтування слід додавати 15 хв. 2.5. Положенням або Умовами проведення змагань можуть бути запроваджені етапи або спеціальні завдання, що принципово відрізняються від зазначених в додатку 2. Їх запровадження повинно бути попередньо узгоджено з комісією з пішохідного туризму ФСТУ. 2.6. Склад команди визначається Положенням (Регламентом) про змагання й повинен гарантувати безпеку проходження дистанції.
Розділ 4. Заявки з тактики
4.1. Заявка з тактики заповнюється після перегляду або оголошення дистанції відповідно до роз’яснень, зразків і бланків, заздалегідь розданих командам. 4.2. Заявка з тактики підписується представником (капітаном) команди та подається в суддівську колегію після перегляду (оголошення) дистанції у встановлений термін. 4.3. До старту першої команди капітан має право внести зміни в заявку щодо кількості та виду спорядження, яке буде використано. 4.4. Всі неточності заповнення заявки, а також пропуски в заявці чи її відсутність штрафуються як порушення заявленої тактики.
Розділ 6. Безпека змагань
6.1. Ділянки рельєфу, по яких проходить дистанція, а також місця, де повинні проходити вірьовки суддівської страховки, очищаються від предметів, які можуть становити небезпеку для учасників та суддів. У випадку неможливості усунення всіх небезпечних предметів вони позначаються обмежувальною лінією або іншим чином. 6.2. Ділянка ріки, яка використовується для проведення змагань, повинна мати достатньо рівне дно, безпечні підходи до місця змагань. Рекомендується встановлення поста перехоплення нижче за течією. 6.3. На етапах, де це необхідно, суддями обладнуються (визначаються) пункти страховки. 6.4. Закріплення суддівської страховки до учасника й зняття її виконується під контролем суддів у пунктах, визначених Умовами. Відповідальність за правильність кріплення суддівської страховки несуть учасники. Суддi зобов’язані здiйснювати страховку згiдно вимог до командної страховки (у рукавицях, через гальмiвний пристрiй). 6.5. Усі судді, що знаходяться на дистанції в місцях, де можливі зриви або падіння каміння, повинні бути забезпечені самостраховкою та захисними касками й не сидiти спиною до схилу. 6.6. Забороняється використовувати обладнання дистанції, не передбачене для її проходження (не позначене суддями), якщо інше не вказано в Умовах. 6.7. Спорядження повинне відповідати вимогам безпеки. Експлуатація спорядження повинна проводитися відповідно до рекомендацій виробника. 6.8. Усе спорядження, яке учасники беруть із собою на дистанцію, повинне бути представлене для контролю судді при учасниках (на вимогу). 6.9. Суддя на етапі повинен заборонити використання пошкодженої мотузки (стропи) у якості перил, транспортних або поліспастних мотузок, страховки, самостраховки чи обладнання для ПС, ППС або ПКП. 6.10. Відповідальність за якість і безпечне використання всього спорядження учасників покладається на представника команди або самих учасників. 6.11. Під час проходження дистанції (від старту до фінішу) учасники повинні перебувати в індивідуальній страхувальній системі, захисному шоломі, призначеному для захисту верхньої частини голови під час роботи на вертикалі, альпінізму, скелелазіння та інших подібних занять, одязі, що закриває лікті й коліна, та у взутті. Учасники не повинні мати прикрас (біжутерії) на голові, шиї чи пальцях. Довге волосся повинне бути заплетене (зав’язане) та заховане під шоломом. 6.12. Індивідуальна страхувальна система учасника повинна бути зблокована основною мотузкою або сертифікованою синтетичною стропою, що призначена на відповідне навантаження. При використанні нижніх систем, у яких поясний ремінь та ножні обхвати мають незалежне кріплення за допомогою блокувального кільця, прикладення динамічного навантаження допускається у кільце за умови, що воно виготовлене із синтетичної стропи, призначеної на відповідне навантаження, про що вказано в інструкції про використання системи; в іншому випадку навантаження повинно прикладатись також до блокувальної мотузки або стропи. При цьому блокувальна мотузка повинна проходити через петлю поясного ременя та ножних обхватів.
6.13. Якщо команда самостійно організовує петлі зі свого спорядження, вони повинні відповідати вимогам п.5.5. розділу 5. При цьому довжина петель, які організовує команда, повинна бути такою, щоб відстань від опори, навколо якої кріпиться петля, до самої петлі (навантаженої) була не більше, ніж 50 см. 6.14. При переправі вгору дозволено використовувати блоки (тандеми, треки) тільки за наявності верхньої командної страховки; при переправі вниз їх використання заборонено. 6.15. На мотузці, натягнутій поліспастом, забороняється використовувати затискачі кусаючого типу. На похилій переправі вгору забороняється кріпити до себе затискачі, які унеможливлюють підйом учасника до ЦД у разі виникнення аварійної ситуації.
Розділ 7. Суддівство
7.1. Дії команди, які кваліфіковані як порушення вимог безпеки, обов’язково повинні бути виправлені командою на вимогу судді. У цьому випадку судді повинні чітко вказати учаснику, що він порушив та як або що повинен виправити. При відмові команди виправити таке порушення команда за рішенням головного судді може бути знята з етапу (дистанції) за невиконання вимог безпеки. 7.2. Штраф команді виставляється тільки за дії, порушення, які передбачені (роз’яснені) у таблиці штрафів. 7.3. Якщо учасник на етапі виконує дії, характерні для іншого етапу, то його дії оцінюються згідно з вимогами цього етапу. 7.4. Зняття з етапу, дистанції може бути дисциплінарне й технічне. 7.4.1. Дисциплінарне зняття виникає внаслідок грубого порушення Правил, Положення та Умов у частині норм поведінки, виконання обов’язків учасників, представників чи тренерів команд або відмови виправити порушення на вимогу судді, що пов’язане з безпекою й не стосується технічних дій на дистанції. 7.4.2. Технічне зняття виникає внаслідок грубого порушення Правил, Положення та Умов у частині безпечного подолання дистанції й стосується лише технічних дій.
7.5. Якщо головний суддя приймає рішення про технічне зняття учасника, то в залежності від виду дистанції це матиме такі наслідки: 7.5.1. На короткій дистанції команда припиняє роботу на етапі та дистанції. На тому етапі (спецзавданні), де учасник отримав зняття, і на всіх наступних етапах команда отримує штраф, рівний максимальному штрафу за непроходження етапу (спецзавдання) командою. На попередніх неподоланих етапах та спецзавданнях команда отримує звичайний штраф за непроходження учасника (як при перевищенні ЗЧ). Якщо дистанція складається з частин з окремим стартом, команда, яка отримала зняття учасника, може продовжити долати наступну частину дистанції. У такому випадку штраф за непроходження ставиться лише за етапи та спецзавдання тієї частини, де було знято учасника. 7.5.2. На довгій дистанції команда припиняє роботу на етапі, але продовжує роботу на дистанції. На тому етапі (спецзавданні), де учасник отримав зняття, команда отримує штраф, рівний максимальному штрафу за непроходження етапу (спецзавдання) командою. Команда продовжує долати дистанцію в повному складі. 7.6. Якщо головний суддя приймає рішення про дисциплінарне зняття, то команда припиняє роботу на дистанції, її результат анулюється й вона займає останнє місце. 7.7. Штраф команді може виставлятись за одне й те ж порушення, якщо воно має місце на різних етапах.
Техніка руху | |||||||||||||||||||||||||||||||
|
Техніка страховки | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Утрата спорядження | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Транспортування потерпілого | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Не взятий КП – 6 балів | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Не взятий КП. | 5.6.1. Не взятий КП орієнтування. | |||||||||||||||||||||||||||||||
|
Порушення Умов – зняття | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Порушення Умов. | 6.0.1. Повна зміна умов виконання прийому або обладнання технічного пристрою, засобу, навіть якщо безпека при цьому не порушується; черговості проходження етапів і КП дистанції, там, де цей порядок проходження встановлено. | Після попередження. Команда рухається далі під протестом. Рішення приймає головний суддя. | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Неетична поведінка. | 6.0.2. Неспортивна поведінка учасника під час подолання дистанції. | Після попередження. Команда рухається далі під протестом. Рішення приймає головний суддя. | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Невиправлення порушення. | 6.0.3.Відмова команди виправити порушення, пов’язані з безпекою учасників змагань. | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Порушення Правил, Положення. | 6.0.4. Грубе порушення Правил, Положення, Технічного регламенту. | |||||||||||||||||||||||||||||||
|
Зміна заявленої тактики | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| 7.1.1. Незначне порушення. | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| 7.3.1. Зміна способу транспортування, страхування, заявленого спорядження. | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| 7.6.1. Відхилення від маршруту. | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| 7.10.1. Зміна способу транспортування потерпілого, місця застосування технічного прийому. | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| 7.0.1. Повна зміна заявленого маршруту. | Якщо дозволено Умовами, штрафується відповідно до Умов. | |||||||||||||||||||||||||||||||
Фіксація
|
|
9.3.1. Якщо під час руху на етапі учаснику або тому, хто страхує, необхідно виконати якісь дії (одягти рукавиці, розправити мотузку, поправити каску й т.п.), він повинен зупинитися та зафіксувати себе на перилах (відповідно до специфіки етапу) або його повинен зафіксувати той, хто страхує.
9.3.2. Фіксація може бути жорстка і не жорстка.
9.3.2.1. При жорсткій фіксації мотузка, яка забезпечує зупинку учасника, може не контролюватися рукою будь-якого учасника. При такій фіксації дозволяється відпустити страхувальну, супроводжувальну та транспортну мотузку (якщо це не суперечить методу фіксації), а також не контролювати перила при спуску по вертикальних перилах. При використанні технічних пристроїв для фіксації заступник головного судді з безпеки визначає, чи буде це жорсткою фіксацією.
9.3.2.2. При нежорсткій фіксації зупинка учасника забезпечується ним самим або іншим учасником, при цьому необхідний постійний контроль мотузки, якою учасника було зафіксовано. При такій фіксації контроль страховки, транспортної мотузки та супроводження повинен бути постійним.
9.3.3. Відповідно до специфіки етапів, учасник може зафіксувати себе одним із таких способів:
9.3.3.1 на похилій навісній переправі:
• учасник однією рукою (під час руху вниз – у рукавиці) тримається за перила й закинув на них ногу;
• учасник стоїть ногами на землі (поличці) біля верхньої опори не далі витягнутої руки;
• транспортний карабін (ноги) учасника впирається в точку нижнього кріплення перильної мотузки (жорстка фіксація);
9.3.3.2 на спуску по вертикальних перилах (у тому числі й самовипуском із потерпілим):
• учасник завів регулюючу руку (у рукавиці) за спину;
• учасник завів регулюючий кінець перил за спину й тримає перед собою рукою в рукавиці;
• учасник намотав перильну мотузку на ріжки гальмівного пристрою (не менше 2 обертів) і тримає регулюючу руку;
• учасник намотав перильну мотузку на ріжки гальмівного пристрою (не менше 2 обертів) і затиснув нижній кінець перильної вірьовки між гальмівним пристроєм та навантаженими перилами (жорстка фіксація);
• учасник закріпив перильну мотузку вузлом з групи провідників на гальмівному пристрої (жорстка фіксація).
9.3.3.3 на спуску по схилу:
• схоплюючий вузол розправлений і витягнутий на повну довжину та навантажений (жорстка фіксація);
• схоплюючий вузол вперся в нижню точку кріплення перил чи у зав’язаний вузол (жорстка фіксація);
• учасник однією рукою в рукавиці тримається за перила і стоїть на місці;
9.3.3.4 на будь-якому етапі при русі з використанням технічного пристрою – згідно рекомендацій виробника.
9.3.4. Учасник, який страхує, може зафіксувати того, хто рухається, такими способами:
• при страховці через гальмівний пристрій страхувальна вірьовка намотана на ріжки не менше 2 обертів і утримується за регулюючий кінець хоча б однією рукою;
• страхувальна мотузка натягнута від учасника, якого страхують, до місця закріплення її кінця (жорстка фіксація);
• страхувальна мотузка зафіксована вузлом із групи провідників на гальмівному пристрої й натягнута (жорстка фіксація);
• при використанні технічних пристроїв згідно з рекомендаціями виробника.
9.3.5. Під час спуску потерпілого із супроводжуючим чи без нього фіксацію можна здійснити такими способами:
• транспортна мотузка намотана на ріжки гальмівного пристрою не менше 2 обертів і утримується за регулюючий кінець двома руками (допускається, щоб обидві гілки були затиснуті двома руками);
• транспортна мотузка натягнута від супроводжуючого та потерпілого до місця закріплення її кінця (жорстка фіксація);
• транспортна мотузка жорстко закріплена вузлом із групи провідників на гальмівному пристрої й натягнута (жорстка фіксація);
• схоплюючий вузол (пристрій), яким підстраховано транспортну мотузку, навантажений і затягнутий;
• потерпілого та супроводжуючого зафіксували страхувальними мотузками;
• при використанні технічних пристроїв згідно з рекомендаціями виробника.
9.3.6. Під час фіксації учасник (потерпілий) не повинен здійснювати переміщення. Початком руху після фіксації вважається зміна хоча б однієї точки опори на рельєфі або перилах.
Організація супроводження
9.6.1. Супроводження може здійснюватися допоміжною вірьовкою.
9.6.2. Кріплення супроводжувальної вірьовки до учасника, якого супроводжують, у ІСС в будь-якому місці блокування або у вус самостраховки. Забороняється кріпити супроводження в транспортний (перильний) карабін учасника на переправах.
9.6.3. При транспортуванні потерпілого по переправах у ношах супроводжувальні мотузки закріплюються окремими карабінами до транспортних карабінів або до петель, до яких приєднані ці карабіни.
При транспортуванні потерпілого по переправах у коконі супроводжувальні мотузки закріплюються окремими карабінами до середнього транспортного карабіну, або до петлі, до якої приєднаний цей карабін, або згідно п.9.6.2.
9.6.4. При транспортуванні пасивного потерпілого по переправах супроводження здійснюється з обох берегів. При транспортуванні потерпілого по похилій переправі супроводження здійснюється лише з цільової ділянки.
9.6.5. Супроводжувальна вірьовка повинна бути закріплена там, звідки здійснюється супроводження, на точковій опорі або до учасника, який перебуває на самостраховці.
Супроводжувальна мотузка може кріпитися в карабін або вузол кріплення переправи (може бути мотузкою для скидання перил) або бути продовженням перильної мотузки. Розблокування окремими вузлами при цьому не потрібне.
9.6.6. Супроводжувальну мотузку може бути закільцьовано. При цьому вона повинна проходити через опори на ВД та ЦД етапу або лише через одну опору на тому березі, звідки здійснюється супроводження.
9.6.7. Учасник, який супроводжує, повинен тримати вірьовку в руках (руці). Бухта супроводжувальної вірьовки або запас розправленої вірьовки має знаходитися позаду його рук.
Дозволяється відпустити супроводжувальну мотузку, якщо учасник жорстко зафіксований і не рухається.
9.6.8. Дозволяється супроводжувати учасника, якщо супроводжувальна мотузка проходить через ПС іншого етапу й біля цього ПС є принаймні один учасник, який у будь-який момент міг би виконувати супроводження (не задіяний у страховці іншого учасника, спуску потерпілого тощо).
9.6.9. При русі по похилій переправі вниз для останнього учасника обов’язкова супроводжувальна мотузка знизу. Її роль може виконувати закільцьована страховка, окремий учасник на цiй мотузцi в цьому випадку не обов’язковий. Супроводжувальна мотузка не має провисати.
Наведення перильних мотузок
9.8.1. Наведення основної мотузки для переправи чи перил здійснюється будь-яким способом. Забороняється використання для кріплення поліспасту при натягуванні переправ пристроїв із гострими зубцями (жумарів, кролів тощо) та одинарних схоплюючих вузлів, а також наведення переправи за допомогою інших технічних засобів (домкрат, гаки відкритого типу тощо).
9.8.2. З метою дотримання безпеки дозволяється натягування вірьовки (див. додаток 3):
• через поліспаст (2:1) – п’ятьма учасниками;
• через поліспаст (3:1) – чотирма учасниками;
• через поліспаст (4:1) – трьома учасниками.
Застосування поліспастів більш високого рівня або складних поліспастів не допускається.
9.8.3. Натягування перил через поліспаст (4:1) п’ятьма учасниками допускається за умови, що поліспастом будуть натягуватись одночасно дві перильні вірьовки й поліспаст буде закріплено до схоплюючого вузла (пристрою), який одночасно затискає обидві перильні вірьовки.
Якщо кріплення поліспасту до подвійних перил здійснюється окремими пристроями (вузлами) до кожної мотузки, то натягування здійснюється відповідно до вимог п.9.8.2.
9.8.4. На момент початку руху учасників по переправi елементами, що несуть навантаження, можуть бути тільки карабіни, перила та поліспастні петлі.
9.8.5. Кріплення перил, у тому числi й переправ, дозволяється карабіном із вузлом із групи провідників навколо опори або будь-якими вузлами з Технічного регламенту, що призначені для кріплення мотузки до опори, без кінцевого підстрахування вузлом з групи провідників.
9.8.6. У випадку застосування вузлів, що не перераховані в Технічному регламенті, при остаточному кріпленні перил переправ на момент початку руху учасників цей вузол має бути підстраховано вузлом із групи провідників. Довжина петлі, що може проскочити через такий вузол, не повинна бути більшою за 50 см.
9.8.7. При подоланні навісних переправ (етапи 1-2) команда наводить подвійну перильну вірьовку. Якщо на етапі наявна суддівська перильна страховка, Умовами змагань може бути дозволено наведення одинарної перильної командної вірьовки.
9.8.8. Подвійна перильна вірьовка може бути закільцьована (дві окремих вірьовки проходять через дві опори на протилежних ділянках етапу). У цьому випадку учасник, що переправляється, може приєднуватися як до всіх чотирьох гілок перил, так і до двох гілок, але ці дві гілки повинні бути з різних закільцьованих вірьовок.
9.8.9. Подвійні перила, які наводяться за допомогою поліспасту, кріпляться до петлі або ЗСК (напряму) двома карабінами з розривним навантаженням не менше 20 кН або одним, що витримує не менше 30 кН. Кількість карабінів, які закріплюються до петлі в поліспастній системі, сумується.
Подвійні перила, які наводяться за допомогою поліспасту, кріпляться навколо ПКП (дерева, ЗСК тощо) одним карабіном із розривним навантаженням не менше 20 кН.
9.8.10. У поліспастових системах можуть застосовуватись одинарні карабіни, які витримують навантаження не менше 20 кН.
9.8.11. Команді при проходженні етапу забороняється розрізати вузли й обрізати навішені основні мотузки. В особливому випадку, з дозволу судді етапу, допускається зрізати на етапі мотузки, якщо команда фінішувала й не можливо іншим способом зняти спорядження.
9.8.12. При незадовільному стані переправи (провис, ослаблення кріплення на опорах, унаслідок якого відбувається занурення (відрізняти від торкання поверхні води) учасника у воду (навіть не повністю), небезпечне зачіпання рельєфу або предметів, що виступають) або якщо перила переправи по колоді та по мотузці з поручнями провисають нижче ніг учасника, який стоїть на початку переправи, наступний учасник може переправлятися тільки після перетягування переправи (вузол кріплення перил повинен бути перев’язаний). На особистих змаганнях та змаганнях зв’язок учасник в такому випадку повертається на ЦД й перетягує переправу, якщо інше не передбачено Умовами.
Рух самовипуском
9.9.1.Цим способом тільки на особистій дистанції дозволяється здійснювати спуски будь-якої крутизни, долати підйом по схилу, траверс схилу або скель, похилу навісну переправу. На дистанції зв’язок таким чином організується спуск потерпілого із супроводжуючим.
9.9.2. Основна мотузка пропускається навколо опори на ВД, один її кінець закріплюється до учасника до блокування вище вузла блокування ІСС, а інший може бути закріплений до учасника в будь-якому іншому місці, і на цій же гілці мотузки в’яжеться схоплюючий вузол або кріпиться технічний пристрій.
Під час руху на підйомі або траверсі учасник пропускає через суддівські карабіни в ППС гілку мотузки, яка приєднана до грудної частини блокування ІСС.
9.9.3. Також можливий рух самовипуском на підйомі чи траверсі з двома окремими схоплюючими вузлами (технічними пристроями) на обох гілках мотузки, пропущеної через опору на ВД. Кінці обох гілок мотузки можуть не бути прикріплені до учасника. При цьому через ППС може проходити будь-яка з гілок.
9.9.4. При русі самовипуском на підйомі чи траверсі можливе використання поручневої мотузки, яка кріпиться за допомогою карабінної удавки до опори на ВД. Тоді схоплюючий вузол (пристрій) в’яжеться до цієї ж мотузки й тільки вона пропускається через ППС. Кінець мотузки до учасника кріпити не обов’язково.
9.9.5. Якщо стрімкість спуску більша 50°, нижче схоплюючого вузла (пристрою) повинен розташовуватись гальмівний пристрій чи вузол УІАА (крім випадків використання технічних пристроїв із функцією контролю швидкості).
9.9.6. Спуск потерпілого із супроводжуючим самовипуском здійснюється за допомогою подвійної транспортної мотузки, кінці якої зв’язані спільним вузлом із групи провідників або з’єднані карабіном. У зв’язаний кінець мотузок потерпілий та супроводжуючий приєднуються за допомогою двох окремих вусів зі спільним вузлом, або вусів, що є продовженням спускових мотузок, або своїми короткими вусами самостраховки. Транспортна мотузка підстраховується схоплюючим вузлом із подвійної допоміжної мотузки або відповідним технічним пристроєм. Решта вимог відповідно до п.9.9.2. та п.9.9.5. Схоплюючий вузол (технічний пристрій), гальмівний пристрій (за наявності) та вільні кінці транспортної мотузки кріпляться до супроводжуючого.
Розділ 10. Умови подолання етапів, виконання спеціальних завдань
Етап 9 «Підйом по схилу»
Перший учасник піднімається лазінням із нижньою командною та (за необхідності) верхньою суддівською страховками з використанням ППС. Умовами змагань може передбачатися пункт зміни ведучого (ПС).
Можливість транспортування вантажу першим учасником визначається Умовами.
Усі інші учасники піднімаються лазінням із верхньою командною страховкою або із самостраховкою по перильній мотузці. Можливість паралельного підйому двох учасників визначається Умовами. При цьому учасники не повинні знаходитись один над одним.
Етап 14 «Спуск по схилу»
Усі учасники спускаються по наведеній перильній мотузці із самостраховкою схоплюючим вузлом чи затискачем. Положення спускової вірьовки відносно учасника – довільне. Забороняється спуск спиною до схилу (грудьми вниз). Можливість паралельного спуску двох учасників визначається Умовами. При цьому учасники не повинні знаходитись один над одним.
Етап 16 «Рух по жердинах»
Кількість жердин на команду визначається Умовами. Використання жердини як опори на рельєф не дозволяється.
На одному проміжку між двома сусідніми опорами учасник не може отримати більше 3 балів штрафу під час руху по жердині.
Етап 17 «Рух по купинах»
Учасники перестрибують з купини на купину.
Загальні вимоги
Транспортування умовно потерпілого (далі – потерпілого) здійснюється по пересіченій місцевості або по етапах, на яких може бути дотримана безпека транспортування.
Порядок транспортування потерпілого (на ношах, у коконі, із супроводжуючим чи без нього тощо) визначається Умовами.
Потерпілий може бути активним (легка травма) та пасивним (важка травма, завжди непритомний), про що вказується в Умовах.
Активний потерпілий може надавати допомогу відповідно до травми.
Укладання та зняття потерпілого на ноші (кокон) здійснюються відповідно до умовної травми. Активний потерпілий може сам лягти на ноші (кокон) чи встати з нош (кокона), якщо це не суперечить травмі; пасивного потерпілого двоє учасників піднімають та вкладають або знімають з нош (кокона). У залежності від специфіки травми може задаватися інший принцип укладання та зняття потерпілого з нош, що повинно бути вказано в Умовах.
Ноші (кокон) повинні транспортуватися так, щоб на похилих ділянках маршруту (етапу) голова потерпілого знаходилася вище ніг.
Під час транспортування потерпілого на ношах на будь-якому етапі потерпілий повинен бути прикріплений до них в трьох точках (груди, стегна, гомілки) мотузками діаметром не менше 6 мм (стропами), які зафіксовані до жердин для попередження перевертання потерпілого на зворотну сторону нош.
Забороняється ставити потерпілого на ношах (коконі) вертикально або так, щоб він стояв на своїх ногах, чи звисав на прив’язках.
При транспортуванні по етапах (крім перенесення по місцевості) супроводжуючі учасники повинні бути з’єднані з потерпілим коротким вусом.
Транспортування потерпілого на етапах, не описаних у цьому пункті, повинно відповідати вимогам безпеки. Порядок транспортування визначається Умовами. Довжина будь-якої самостраховки штучного потерпілого може бути не більшою 2 м.
Перенесення по місцевості
Транспортування потерпілого по пересіченій місцевості може здійснюватися способом, визначеним Умовами. Допускається підміна транспортуючого.
Ноші (кокон) повинні переноситися по місцевості не менше ніж двома учасниками команди. Необхідність супроводжуючого учасника визначається Умовами змагань. Супроводжуючий учасник повинен знаходитися поруч із ношами на відстані, яка дозволяє контролювати стан потерпілого й тримати в полі зору обличчя потерпілого.
На горизонтальних ділянках положення потерпілого головою вперед.
Активного потерпілого в ношах можна не прикріплювати до них, якщо інше не вказане в Умовах.
Підйом та спуск потерпілого
Потерпілий може знаходитися за спиною супроводжуючого в спеціальній петлі (рюкзаку) або йти біля нього відповідно до умовної травми, про що вказується в Умовах.
Підйом або спуск потерпілого із супроводжуючим проводиться на подвійній транспортній мотузці, без супроводжуючого – на одинарній.
Під час спуску потерпілого для контролю швидкості на транспортній мотузці використовується гальмівний пристрій. На схилах стрімкістю більше 50º на транспортній вірьовці працює учасник, дві руки якого знаходяться до гальмівного пристрою.
Транспортна мотузка підстраховується схоплюючим вузлом (подвійна – з подвійного репшнура) або технічним пристроєм, допущеним ГСК.
Гілки подвійної транспортної мотузки повинні бути з’єднані вузлом, а кінці (довжина не більше 1 м), що виходять із нього, закріплюються до супроводжуючого й потерпілого у блокування ІСС. Можливе використання двох вусів зі спільним вузлом, які одинарними кінцями кріпляться до супроводжуючого і потерпілого, а до здвоєного вузла кріпиться карабіном подвійна транспортна мотузка, або вона проходить через рухомий блок (карабін), закріплений у подвійний вузол, при виконанні прийому «довгий поліспаст».
При кріпленні кінця транспортної мотузки до потерпілого та/або супроводжуючого не в грудну частину блокування повинна бути забезпечена його фіксація схоплюючим вузлом чи технічним пристроєм (від перекидання). Кінець транспортної мотузки повинен бути закріплений у точкову опору.
Учасник, який контролює транспортну мотузку при спуску потерпілого, і всі учасники, які піднімають потерпілого (працюють із транспортною та поліспастною мотузками), повинні знаходитися на самостраховці.
Потерпілий та супроводжуючий(-і) забезпечуються командною та суддiвською страховками, кожному одна з них.
Умовами може задаватися наявність суддівських страховок замість деяких командних.
На схилах стрімкістю до 50° можливий підйом або спуск потерпілого із супроводжуючим на самостраховці до перил без командної страховки.
Транспортування потерпілого в ношах (коконі) на схилах крутизною до 50° здійснюється лише з двома супроводжуючими.
Підйом та спуск потерпілого в ношах (коконі) без супроводжуючого дозволяється робити лише за відсутності рельєфу на ділянці перешкоди (у повному висі). В іншому випадку обов’язкова наявність супроводжуючого.
При транспортуванні потерпілого на ношах на етапах спуск, підйом вуса «павука» з’єднуються транспортним карабіном, а коротка з’єднувальна мотузка не застосовується. У коконі три точки продовжуються й з’єднуються транспортним карабіном. Потерпілий приєднується до цього з’єднання своєю короткою самостраховкою. Один кінець транспортної мотузки кріпиться до з’єднання вусів «павука», інший кінець – до супроводжуючого (можливе використання двох вусів зі спільним вузлом або до здвоєного вузла транспортної мотузки кріпиться короткий вус самостраховки супроводжуючого та транспортний карабін з’єднання павука чи кокона). Ноші (кокон) повинні розміщуватися перед супроводжуючим між ним і схилом на рівні поясу-грудей супроводжуючого.
Підйом із двома супроводжуючими може виконуватись як з активним, так і з пасивним потерпілим. Супроводжуючі повинні знаходитись по обидва боки відносно потерпілого (нош, кокона), запобігати чіплянню потерпілого (ложа нош, кокона) за рельєф. Інші вимоги аналогічні підйому або спуску з одним супроводжуючим.
На схилах стрімкістю до 50° можливий рух супроводжуючих із самостраховкою до перил, при цьому потерпілий забезпечується командною страховкою. Транспортна мотузка при цьому не потрібна.
Підйом учасника (потерпілого з травмою однієї руки або не потерпілого) способом «нога-нога» («груди-нога») здійснюється за допомогою двох одинарних мотузок, кожна з яких закріплена в ПС. Кожна мотузка між учасником, якого підіймають, та карабіном на ПС на ЦД етапу підстраховується схоплюючим вузлом чи пристроєм для самостраховки. На нижніх кінцях мотузки виготовляються петлі з вузлів стремено або вісімка, куди потерпілий вставляє ступні ніг, або, при підйомі «груди-нога», одна з підйомних мотузок кріпиться в блокування ІСС. Можливе використання окремих петель, з’єднаних із підйомними мотузками. Учасник, якого піднімають, має бути забезпечений противідкидною системою (наприклад, підйомні мотузки проходять через грудний карабін). Учасник, якого піднімають, повинен бути забезпечений верхньою командною страховкою. Підйом учасника відбувається почерговим підйомом ніг (ноги та тулуба при способі «груди-нога») із почерговою фіксацією підйомних мотузок.
ДОДАТКИ
Додаток 3
Схеми полiспастів
Поліспаст 2:1
Поліспаст 3:1
Поліспаст 4:1
